ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.11.2025Справа № 910/3272/25
За позовом ОСОБА_1 ;
до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" (відповідач 1);
Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (відповідач 2);
про визнання іпотеки припиненою.
Суддя Мандриченко О.В.
Секретар судового засідання Григоренко С.В.
Представники:
Від позивача: Іщенко О.А.;
Від відповідача 1: Дяченко О.В., адвокат, довіреність від 28.11.2024;
Від відповідача 2: Шилець А.Р., адвокат, довіреність № 60-13151/24 від 26.12.2024.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва через систему "Електроний суд" із позовом, в якому просить суд визнати припиненою з 06.09.2024 іпотеку за іпотечним договором від 18.11.2011, укладеним між ПАТ "Банк Камбіо" та ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є., реєстр. № 3420.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.
31.03.2025 до суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 24.03.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/3272/25; справу розглядати за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначити на 13.05.2025.
31.03.2025 ОСОБА_1 подано до господарського суду клопотання про залучення до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".
29.04.2025 Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" подано до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог.
Також 29.04.2025 Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" подано до господарського суду клопотання про зупинення провадження, в якому просило зупинити провадження у справі № 910/3272/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/4132/25.
01.05.2025 Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" подало до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог.
У підготовчому засіданні 13.05.2025 судом розглядалося клопотання Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" про зупинення провадження.
Як встановлено п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Суд вказує, що у нього відсутня можливість посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Враховуючи наведене, судом ухвалено відмовити у задоволенні клопотанні про зупинення провадження у справі, оскільки встановлені у справі 910/4132/25 обставини не впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, які господарський суд може встановити самостійно.
Також у підготовчому засіданні 13.05.2025 розглядалося клопотання ОСОБА_1 про залучення третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Судом відхилено зазначену заяву, оскільки вона не містить законодавчих обґрунтувань та заявником не надано суду доказів того, що прийняте рішення у справі може вплинути на права чи обов'язки ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".
20.05.2025 до господарського суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" на позовну заяву.
26.05.2025 до господарського суду від Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" надійшли заперечення на відповідь ОСОБА_1 на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/3272/25 до судового розгляду по суті.
15.07.2025 від Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" до господарського суду надійшла заява про заміну сторони її правонаступником.
15.09.2025 ОСОБА_1 подано до господарського суду заяву про уточнення (деталізацію) позовних вимог, в якій просить:
1) Визнати припиненою з 06.09.2024 іпотеку за іпотечним договором від 18.11.2011, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Кандзюбою О.Є., реєстровий № 3420, щодо: квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний № об'єкта 1562310880000; квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний № об'єкта 1562307280000; у зв'язку з припиненням основного зобов'язання внаслідок ліквідації боржника ТОВ «Лєон» 06.09.2024 (ст. 593 ч. 4, ст. 598- 599, ст. 609 ЦК України; ст. 17 Закону України «Про іпотеку»);
2) Визнати відсутність у АТ "ЗНВКІФ "Аргумент Фонд" права іпотекодержателя щодо вказаних об'єктів станом на 31.03.2025 та надалі;
3) Визнати відсутність у будь-яких інших осіб, які заявляють похідні від АТ "ЗНВКІФ "Аргумент Фонд" права іпотекодержателя, такого права щодо вказаних об'єктів станом на відповідні дати внесення записів у ДРРП, як похідного від відсутності права у первісного "іпотекодержателя";
4) Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про іпотеку, внесені 31.03.2025 приватним нотаріусом КМНО Гритчиним В.І., а саме: запис іпотеки № 59246619 (квартира АДРЕСА_3 ; індекс рішення 78112508 від 31.03.2025 11:58:52); запис іпотеки № 59246945 (квартира АДРЕСА_4 ; індекс рішення 78113005 від 31.03.2025 12:11:30); як такі, що внесені без наявності чинної матеріально-правової підстави внаслідок припинення іпотеки;
5) Скасувати всі похідні записи та рішення у ДРРП, внесені на підставі припиненої іпотеки, включно з відображенням зміни "іпотекодержателя" на інших осіб, як такі, що ґрунтуються на відсутньому праві.
У судовому засіданні 16.09.2025 судом розглядалася заява Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" про заміну сторони її правонаступником, розглянувши яку, суд, ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання від 16.09.2025, відмовив у її задоволенні.
У судовому засіданні 14.10.2025 судом розглядалася заява ОСОБА_1 про уточнення (деталізацію) позовних вимог.
Як передбачено п. 3 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд, зокрема, у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви.
Тобто, з наведеного вбачається, що позивач має право подати заяву про уточнення позовних вимог виключно на стадії підготовчого провадження.
Крім того, суд вказує, що як вбачається з вказаної заяви, вона є заявою про зміну предмету позову, оскільки позивачем висунуто додаткові позовні вимоги немайнового характеру, які не були предметом поданої позовної заяви.
Суд вказує, що ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
При цьому суд звертає увагу, що ухвалою суду від 03.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/3272/25 до судового розгляду по суті.
Таким чином, суд ухвалив відмовити у задоволенні заяви уточнення (деталізацію) позовних вимог.
Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 04.11.2025 ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" у судовому засіданні 04.11.2025 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.
Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 04.11.2025 представник Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.
04.11.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
15.12.2010 між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" (далі також - відповідач 2, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лєон" (далі також - Позичальник, ТОВ "Лєон") було укладено Генеральну кредитну угоду № 600/02-2010, за змістом п. 1.1. якої, Банк зобов'язується надавати Позичальнику кредитні кошти в порядку і умовах, визначених у відповідних кредитних договорах та додаткових угодах до них, укладених в межах генеральної кредитної угоди і які є її невід'ємними частинами. Загальний розмір позичкової заборгованості позивача за кредитами, наданими в межах генеральної кредитної угоди, не повинен перевищувати 1 400 000,00 доларів США.
15.12.2010 на виконання укладеної Генеральної кредитної угоди між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лєон" було укладено кредитний договір (відзивна кредитна лінія) № 602/02-2010 (далі - кредитний договір), відповідно до якого, на умовах цього договору та укладеної між сторонами генеральної кредитної угоди, Банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в сумі 1 000 000,00 доларів США на перекредитування кредиту іншого банку, зі сплатою 15,0 % річних та 1,0 % одноразової комісії за обслуговування кредитного рахунку.
Додатковою угодою від 29.11.2013 до Генеральної кредитної угоди сторони виклали пункт (б) п. 2.2 в новій редакції, визначивши розмір кредитної лінії в розмірі 1 507 000,00 доларів США, графік погашення - згідно кредитного договору, відсоткова ставка 15,0 % річних.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою, 18.11.2011 між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та ОСОБА_1 (далі також - позивач) було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. за реєстровим №3420.
Відповідно до п. 1.1 Іпотечного договору №3420, в іпотеку передано чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 234,7 кв.м., житловою площею 89,0 кв.м. Реквізити правовстановлюючого документа та документів, що підтверджують права власності: свідоцтво про право власності, видане 30.11.2009 Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого округу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 19.11.2009 №1778-С/К1 та зареєстроване 07.12.2009 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно Київським БТІ, що підтверджується Реєстраційним написом на правовстановлюючому документі, записаний у реєстрову книгу №413-60, за реєстровим №44243.
В подальшому, 30.01.2020 між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" укладено Договір №23 про відступлення прав вимоги, згідно з яким право вимоги за генеральною кредитною угодою №600/02- 2010 від 15.12.2010, кредитним договором №601/02-2010 від 15.12.2010, кредитним договором №602/02-2010 від 15.12.2010 укладеними між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лєон" перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".
За вказаним договором відступлення прав вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" придбало:
1) право вимоги за Генеральною кредитною угодою №600/02-2010 від 15.12.2010;
2) право вимоги за Кредитним договором №601/02-2010 від 15.12.2010;
3) право вимоги за Кредитним договором №602/02-2010 від 15.12.2010;
Серед іншого, відповідно до вказаного договору про відступлення права вимоги до ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" переходять також майнові права за Іпотечним договором від 18.11.2011, посвідченим нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. та зареєстрованим в реєстрі за №3420, укладеного між Публічним акціонерним товариства "Банк Камбіо" та ОСОБА_1 ; майнові права за договором іпотеки від 16.12.2010 року, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. та зареєстрованим в реєстрі за №3508, укладеного між Публічним акціонерним товариства "Банк Камбіо" та ТОВ "ЛЄОН".
24.11.2021 між ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" (далі також - відповідач 1), від імені, в інтересах та за рахунок якого на підставі Договору №16-01/11-2021 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду від 16 листопада 2021 року діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Стронг Менеджмент Актив", було укладено Договір №07/24/11/2021/16 про відступлення права вимоги за кредитними договорами, відповідно до умов якого Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" набуло право вимоги за генеральною кредитною угодою №600/02-2010 від 15.12.2010, кредитним договором №601/02-2010 від 15.12.2010, кредитним договором № 602/02-2010 від 15.12.2010 в загальній сумі 2 929 558,16 дол. США, що станом на 24.11.2021 за офіційним курсом НБУ становило 78 689 104, 01 грн.
Крім того, 24.11.2021 між ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд", від імені, в інтересах та за рахунок якого на підставі Договору №16-01/11-2021 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду від 16 листопада 2021 року діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Стронг Менеджмент Актив", купівлі-продажу майнових прав, відповідно до умов якого Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" придбало у власність майнові права, які виникли за Іпотечним договором від 18.11.2011, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О. Є. та зареєстрованим в реєстрі за № 3420, та Договором іпотеки від 16.12.2010, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О. Є. та зареєстрованим в реєстрі за № 3508.
Відтак, Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" набуто право вимоги до ТОВ "Лєон" за Генеральною кредитною угодою №600/02-2010 від 15.12.2010, Кредитним договором №601/02-2010 від 15.12.2010, Кредитним договором №602/02-2010 від 15.12.2010, а також придбало у власність майнові права, які виникли за Іпотечним договором від 18.11.2011, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О. Є. та зареєстрованим в реєстрі за №3420, та Договором іпотеки від 16.12.2010, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О. Є. та зареєстрованим в реєстрі за № 3508.
Вищевикладені обставини були досліджені судами у справі №910/11472/21 за позовом Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ "Лєон", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ПОВ "Інланд Транзіт", а також за участю третьої особи ОСОБА_2 , яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору про визнання права та застосування наслідків нікчемності правочинів.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, ураховуючи ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, вищевикладені обставини не підлягають повторному доведенню, оскільки ТОВ "Лєон", Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" та ОСОБА_1 були учасниками справи №910/11472/21 та приймали участь в її розгляді.
Позивач, звертаючись до суду, вказує, що згідно з інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "Лєон", ідентифікаційний код юридичної особи 36307383, припинено внаслідок ліквідації, про що 06.09.2024 внесений відповідний запис, номер запису: 1000671110023033024.
Відтак, за твердженнями позивача, на сьогоднішній день ТОВ "Лєон" є ліквідованим без визначення правонаступників.
Позивач зазначає, що з ліквідацією ТОВ "Лєон", яке було боржником, припинилось основне зобов'язання за кредитними договорами, а відтак - припинилась іпотека за Іпотечним договором № 3420, при цьому, з моменту виникнення права вимоги до ТОВ "Лєон" та до моменту його ліквідації 06.09.2024 минуло майже дев'ять років, протягом яких кредитор не заявив майнових вимог про стягнення заборгованості ані до боржника, ані до майнового поручителя ОСОБА_1 , а строк позовної давності по основному зобов'язанню сплив ще 14.12.2018, тобто за шість років до ліквідації ТОВ "Лєон".
К стверджує позивач, внаслідок ліквідації ТОВ "Лєон", основне зобов'язання, яке випливає з Генеральної кредитної угоди № 600/02-2010 від 15.12.2010 та Кредитних договорів № 601/02-2010 від 15.12.2010, № 602/02-2010 від 15.12.2010, та яке було задавненим більш як на шість років, припинилось взагалі, а відтак припиненою є іпотека за Іпотечним договором від 18.11.2011, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є., реєстр. № 3420.
Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд", заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує, що воно є новим власником майнових прав за договорами, що були укладені в забезпечення виконання Генеральної кредитної угоди №600/02-2010 від 15.12.2010, зокрема, але не виключно, за Іпотечним договором від 18.11.2011 року, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. та зареєстрованим в реєстрі за №3420, укладеним між Публічним акціонерним товариства "Банк Камбіо" та ОСОБА_1 .
Також відповідач 1 звертає увагу, що у постанові Північного апеляційного господарського суду у справі №910/11472/21 від 17.04.2024 встановлено, що Іпотечний договір №3420 є чинним з моменту його укладення (18.11.2011) та по теперішній час, а законним кредитором з усім обсягом права вимоги по Кредитним договорам було спочатку ПАТ "Банк Камбіо", а з 30.01.2020 законним кредитором є АТ "ЗНВКІФ "Аргумент Фонд".
Відповідач 1 стверджує, що відповідно до приписів ст. ст. 5, 23 Закону України "Про іпотеку", новостворені квартири за №186 та АДРЕСА_2 є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору №3420, укладеного 18.11.2011 між ПАТ "Банк Камбіо" та ОСОБА_1 , а новий власник квартири за АДРЕСА_4 , ОСОБА_3 , є новим іпотекодавцем вказаної квартири та наділена всією сукупністю прав та обов'язків відповідно до вказаного Іпотечного договору №3420, а факт відсутності в державних реєстрах обтяження іпотечної квартири АДРЕСА_1 , на які посилається Позивач, не є беззаперечним доказом виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою, про що Позивачу було достеменно відомо.
Відповідач 1 вказує, що, 15 січня 2024 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань дізналося, що ТОВ "Лєон" (код ЄДРПОУ 36307383) перебуває у стані припинення, а головою комісії з припинення/ліквідатором призначено Іщенка Олександра Анатолійовича, у зв'язку з чим на адресу боржника було направлено 17 січня 2024 року та 10 травня 2024 року заяви з кредиторськими вимогами, від отримання яких, позивач, як ліквідатор боржника, ухилився
Як стверджує відповідач, в подальшому, у серпні 2024 року з метою виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі №910/11472/21, воно звернулося до державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гритчина Володимира Ілліча із заявами про державну реєстрацію прав іпотекодержателя, однак, за результатами розгляду заяв, приватним нотаріусом Гритчиним В.І. реєстраційні дії стосовно вищезазначених об'єктів було зупинено з огляду на наявність незавершених реєстраційних дій державних реєстраторів/нотаріусів, що були зареєстровані раніше, а у березні 2025 року дізналося із позову ОСОБА_1 у справі №910/3272/25 інформацію про те, що 06.09.2024 юридична особа - ТОВ "Лєон" ліквідована, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З наведеного, на думку відповідача 1, вбачається, що позивач, усвідомлюючи, що відповідачем 1 вживаються дії щодо звернення стягнення на іпотечне майно, умисно здійснив заходи спрямовані на ліквідацію юридичної особи з метою унеможливлення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі №910/11472/21.
Відповідач 1 зазначає, що з урахуванням п.8.2. Іпотечного договору №3420, жодна із передбачених умов для припинення Іпотечного договору не настала, а відтак, Іпотечний договір від 18.11.2021, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. за реєстровим №3420 є чинним станом на сьогоднішній день, а законним Іпотекодержателем предмета іпотеки є відповідач 1, а відтак, позов ОСОБА_1 про визнання іпотеки припиненою є безпідставним, необґрунтованим та не підлягає задоволенню судом.
Відповідач 2, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує, що є неналежним відповідачем, оскільки постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі 910/11472/21, що залишена без змін постановою Верховного Суду від 03.07.2024, відповідача 1 визнано іпотекодержателем за: іпотечною квартирою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1562310880000, з 18.11.2011 на підставі Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. за реєстровим № 3420, укладеного між Публічним акціонерним товариства "Банк Камбіо" та ОСОБА_1 ; іпотечною квартирою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1562307280000 з 18.11.2011 на підставі Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. за реєстровим № 3420, укладеного між Публічним акціонерним товариства "Банк Камбіо" та ОСОБА_1 .
Тобто, як вказує відповідач 2, за викладених обставин, з 30.01.2020 законним кредитором за Іпотечним договором № 3420 є відповідач 1.
А відтак, на думку відповідача 2, з викладеного у сукупності вбачається, що за результатами укладених правочинів та у зв'язку із набранням законної сили постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі 910/11472/21 Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" вибуло із спірних правовідносин, а права кредитора та іпотекодержателя на законній підставі належать Акціонерному товариству "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд".
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Спір у справі виник у зв'язку із наявністю, на думку позивача, правових підстав для визнання припиненою іпотеки за Іпотечним договором, який укладений 18.11.2021 між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О.Є. за реєстровим №3420.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За змістом ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Як передбачено ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості. Подільний об'єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом.
Системний аналіз положень статті 1 Закону України "Про заставу", статті 1 Закону України "Про іпотеку" та статті 572 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що застава та іпотека є способами забезпечення зобов'язань; у силу застави та/або іпотеки кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем/іпотекодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою/іпотекою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
Положеннями статті 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
При цьому, право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою (пункт 2 частина 1 статті 593 Цивільного кодексу України).
Підстави припинення іпотеки визначені положеннями статті 17 Закону України "Про іпотеку".
Відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; примусове відчуження земельної ділянки, іншого нерухомого майна відповідно до статті 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Статтею 609 Цивільного кодексу України також передбачено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Частинами 1, 2 статті 590 Цивільного кодексу України визначено порядок дій іпотекодержателя щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін).
Укладаючи іпотечний договір, іпотекодавець бере на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником (у межах вартості предмета іпотеки), зокрема й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із відповідного Єдиного державного реєстру. Оскільки покладення цих ризиків на особу, яка видала забезпечення, відбулося за договором, укладеним іпотекодавцем саме із кредитором, то всі узяті ризики слід покладати на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника.
Ліквідація боржника не повинна припиняти обов'язку іпотекодавця із несення цих ризиків, крім випадків, передбачених договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто звільнення останньої від таких ризиків має бути предметом спеціальної домовленості між нею і кредитором.
Отже, факт ліквідації боржника за основним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного на забезпечення виконання боржником основного зобов'язання, та звільнення іпотекодавця від відповідальності, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи - боржника.
Висновки аналогічного змісту викладені у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/9943/17, від 20.06.2018 у справі № 381/3209/16-ц, від 06.03.2018 у справі № 2011/16284/12 та від 13.03.2018 у справі № 910/8698/17, від 20.02.2019 у справі № 910/4435/18, від 18.11.2020 у справі № 761/43075/18, від 16.09.2021 у справі № 922/2869/17.
Як було встановлено судом вище, Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" набуто право вимоги до ТОВ "Лєон" за Генеральною кредитною угодою №600/02-2010 від 15.12.2010, Кредитним договором №601/02-2010 від 15.12.2010, Кредитним договором №602/02-2010 від 15.12.2010, а також придбало у власність майнові права, які виникли за Іпотечним договором від 18.11.2011, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О. Є. та зареєстрованим в реєстрі за №3420, та Договором іпотеки від 16.12.2010, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кандзюбою О. Є. та зареєстрованим в реєстрі за № 3508.
у зв'язку із набранням законної сили постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі 910/11472/21, Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" скористалося своїм правом та зареєструвало за собою право іпотекодержателя на іпотечні квартири № 186 та № 186/1 за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок № 7-Б.
В свою чергу, згідно з інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "Лєон", ідентифікаційний код юридичної особи 36307383, припинено внаслідок ліквідації, про що 06.09.2024 внесений відповідний запис, номер запису: 1000671110023033024.
Відповідно до п. 8.2. Іпотечного договору №3420 передбачено, іпотека за цим договором припиняється, а договір припиняє дію в таких випадках: - повне виконання вимог Іпотекодержателя за Кредитним договором; - за взаємною згодою сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору і підлягає нотаріальному посвідченню; - продаж (реалізація) Предмета іпотеки в ході звернення стягнення на нього відповідно до статті 7 цього Договору та/або вимог законодавства України; - повне знищення Предмета іпотеки за умови, що він не підлягає відновленню та/ або після відновлення Предмет іпотеки повністю непридатний для використання за цільовим призначенням; - в інших випадках, прямо передбачених законодавством України.
Тобто, умовами спірного договору іпотеки припинення боржника не визначено як підставу для припинення іпотеки та звільнення у зв'язку із цим іпотекодавця від ризиків, пов'язаних з невиконанням боржником своїх зобов'язань за кредитним договором.
В свою чергу, відповідно до ч. 4 ст. 593 Цивільного кодексу України, припинення основного зобов'язання внаслідок ліквідації боржника - юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов'язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу боржником та/або майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника - юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред'явлення вимоги.
Судом встановлено, що 17 січня 2024 року Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" було направлено заяву з кредиторськими вимогами до ТОВ "Лєон" службою кур'єрської доставки, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази.
10 травня 2024 року Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" повторно направлено заяву з кредиторськими вимогами на адресу ТОВ "Лєон" цінним листом з описом вкладення, докази чого також наявні в матеріалах справи.
Враховуючи, що до ліквідації боржника іпотекодержатель реалізував своє право на звернення стягнення на предмет забезпечення, подавши заяви про визнання грошових вимог до ТОВ "Лєон" та враховуючи положення ч. 4 ст. 593 Цивільного кодексуУкраїни право іпотеки за договором іпотеки та правовідносини за цим договором не є припиненими.
Таким чином, ліквідація боржника за основним зобов'язанням з внесенням запису до ЄДРПОУ про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за основним договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного на забезпечення виконання боржником основного зобов'язання.
Щодо позовних вимог в частині Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо", суд вказує, що у зв'язку із набранням законної сили постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі 910/11472/21 банк вибув із спірних правовідносин, а права кредитора та іпотекодержателя належать Акціонерному товариству "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд".
У зв'язку з викладеним, Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" є неналежним відповідачем.
Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як вказано в статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено що, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
В статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають покладенню на позивача.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.
Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 01.12.2025.
Суддя О.В. Мандриченко