ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.12.2025Справа № 910/9379/25
за позовом Фізичної особи-підприємця Братенка Віталія Миколайовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-Транс брок»
про стягнення 52 924,00 грн,
Суддя Зеленіна Н.І.
Без виклику представників сторін.
Фізична особа-підприємець Братенко Віталій Миколайович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-Транс брок» про стягнення 52 924,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань, зокрема, відповідач не виконав зобов'язань щодо оплати послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач відзиву на позов своєчасно не подав, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином з урахуванням такого.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З метою забезпечення принципів змагальності та рівності учасників судового процесу, судом було направлено ухвалу від 30.07.2025 у справі на юридичну адресу відповідача, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 03028, м. Київ, вул. Феодосійська, буд. 4, кв. 206, код ЄДРПОУ 37414236.
Конверт з ухвалою суду було повернуто на адресу господарського суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою ".
Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 10 ст.165 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов'язку.
За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Між Фізичною особою-підприємцем Братенко Віталієм Миколайовичем (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АС-Транс брок» (експедитор) 11.06.2025 укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному і міжміському сполученні №110625-3, відповідно до якого експедитор, діючи в інтересах і за рахунок коштів третьої особи замовника, привертає перевізника для перевезення вантажів в міських, міжміських і міжнародних сполученнях, який здійснює перевезення автомобільним транспортом, доставляючи заявлені експедитором вантажі в пункт призначення.
Пунктом 2.1 договору визначено, що за дорученням експедитора і на підставі цього договору перевізник надає одну або кілька з таких послуг: організовує перевезення вантажів автомобільним транспортному по території України і зарубіжних країн; ??виконує розсилку товарно-транспортної документації; ??проводить розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу; ??бере участь у складанні актів у випадках, передбачених чинним законодавством, і вирішує з замовником претензійні питання; ??за угодою сторін виконує інші доручення експедитора.
Згідно пункту 4.1.2 договору експедитор зобов'язується оплатити транспортно-експедиційні послуги на розрахунковий рахунок перевізника на підставі оригіналу рахунку, акту виконаних робіт, податкової накладної, CMR з печатками про отримання вантажу і за умови відсутності у Замовника претензій до експедиторам.
Пунктами 4.4 та 4.5 договору визначено, що порядок і термін оплати обумовлюються в разової заявці, що направляється перевізнику перед конкретним перевезенням (групою однотипних заявок). Оплата послуг перевізника проводиться експедитора на його розрахунковий рахунок, на підставі належним чином оформлених всіх необхідних документів, протягом 14 банківських днів за оригіналами CMR / ТТН з печатками про отримання вантажу і оригіналів рахунку, податкової накладної, акта виконаних робіт, за умови повного виконання умов договору сторонами і відсутності будь-яких претензій, а також за умови повної оплати вартості послуг замовником експедитора.
У договорі про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному і міжміському сполученні від 11.06.2025 №110625-3 міститься арбітражне застереження.
Пунктами 8.1 та 8.2 договору передбачено, що у разі виникнення спорів Сторони будуть прагнути до їх врегулювання шляхом переговорів або обміну листами. Якщо врегулювання не буде досягнуто, то спір підлягає передачі до Господарського суду відповідно до чинного законодавства України. Сторона, яка отримала претензію, зобов'язана розглянути її і відповісти по суті не пізніше одного місяця з часу отримання претензії. Відсутність відповіді на претензію не є підставою для заборони обігу до Господарського суду відповідно до законодавства України.
За доводами позивача договір надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному і міжміському сполученні від 11.06.2025 №110625-3 та інші первинні бухгалтерські документи підписані Фізичною особою-підприємцем Братенком В. М. направлялись відповідачу логістичною компанією "Нова пошта ", що підтверджується експерс-накладною №59001397596657 від 17.06.2025 та які отримані останнім 18.06.2025, проте підписані документи не були повернуті позивачу.
Позивач стверджує, що від відповідача отримав замовлення на перевезення від 11.06.2025 №1888 до договору №110625-3 від 11.06.2025, яке підписане як експедитором та перевізником та скріплені печатками та 16.06.2025 ним виставлено рахунок-фактури №10 на суму 73 924 грн, який оплачено частково на суму 11 000 грн (платежі від 11.07.2025 на суму 1000 грн та від 16.07.2025 на суму 10 000 грн).
Фізичною особою-підприємцем Братенком В. М. на підтвердження виконання замовлення на перевезення від 11.06.2025 №1888 надано міжнародну товарно-транспортну накладну та акт наданих послуг від 16.06.2025 №10.
18.07.2025 Фізичною особою-підприємцем Братенком В. М. направлено відповідачу претензію-вимогу №2 про необхідність погашення заборгованості за договором надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному і міжміському сполученні від 11.06.2025 №110625-3 у розмірі 62 924 грн.
Однак відповідачем 24.07.2025 зроблено часткову оплату заборгованості у розмірі 10 000 грн.
Вказане слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.
Статтею 12 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» встановлено обов'язок клієнта по сплаті експедитору належної плати та відшкодуванню документально підтверджених витрат, понесених експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що позивачем зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, що підтверджується накладною CMR, рахунком на оплату, актом наданих послуг та частковими оплатами.
Однак, станом на день прийняття рішення у справі, відповідач в повному обсязі не розрахувався за надані послуги, а відтак за ним обліковується заборгованість у розмірі 52 924 грн. Зазначений факт відповідачем не спростовано, доказів погашення заборгованості до матеріалів справи не надано.
Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії " від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу " між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів ").
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України " суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів ", на відміну від "достатності доказів ", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Проте, всупереч наведеного вище, відповідачем обставин, які повідомлені позивачем, доказово спростовано не було, доказів належного виконання своїх обов'язків за договором №110625-3 від 11.06.2025 в частині повної оплати отриманих послуг з перевезення не надано.
Таким чином, враховуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 231, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-Транс брок» (03028, м. Київ, вул. Феодосійська, буд. 4, кв. 206, код ЄДРПОУ 37414236) на користь Фізичної особи-підприємця Братенка Віталія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованості у сумі 52 924 (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот двадцять чотири) грн, судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.І. Зеленіна