ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.11.2025Справа № 910/8326/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-Інвест" про стягнення 528 471,09 грн,
за участю представників:
Прокуратури: Кузьміної К.Г.;
Департаменту: не з'явився;
Центру: Фрідмана О.О.;
відповідача: Гетікова В.М.;
ОБCТАВИНИ СПРАВИ:
У липні 2025 року заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації ) (далі - Департамент) та Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій (далі - Центр) з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-Інвест" (далі - Товариство) 528 471,09 грн, з яких: 423 923,42 грн - надлишково отримані бюджетні кошти за укладеним між Центром і Товариством договором на виконання робіт по будівництву, реконструкції та капітальному ремонту об'єктів комунальної власності міста Києва від 21 грудня 2020 року № 124, 79 878,81 грн - інфляційні втрати, 24 668,86 грн - три проценти річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 8 липня 2025 року відкрито провадження в справі № 910/8326/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14 серпня 2025 року.
25 липня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив від 24 липня 2025 року, у якому останній проти заявлених позовних вимог заперечував та зазначив, що підписаний зі сторони Центру примірник акта зняття робіт Товариству не повертався. У свою чергу, проект зазначеного акта був складений та підписаний відповідачем виключно на усне прохання представників Центру з метою врегулювання взаємовідносин останнього з контролюючими органами, без будь-якого наміру створення спірного грошового зобов'язання. При цьому, Центр не пред'являв відповідачу жодних вимог щодо сплати спірних грошових коштів, докази направлення відповідних листів, на які посилався Прокурор, у матеріалах справи відсутні. Крім того, положення пункту 8.8. договору можуть застосовуватися лише за умови встановлення факту надмірного отримання бюджетних коштів саме погодженим між сторонами органом державного контролю. Жодних доказів отримання відповідачем коштів саме бюджету міста Києва позивач не надав. Оскільки, на думку відповідача, він не допускав прострочення грошового зобов'язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних є також безпідставними. У той же час, спірний акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Центру за період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року, складений Північним офісом Державної аудиторської служби України (далі - ДАСУ) 29 червня 2023 року за № 04-30/267, Товариству не надсилався, будь-якого обґрунтування щодо обрахунку початку перебігу строку прострочення спірного грошового зобов'язання саме з 9 липня 2023 року Прокурором не надано. Товариство також зазначило, що строк дії спірного договору закінчився 31 грудня 2022 року, що додатково вказує на необґрунтованість заявлених позовних вимог.
14 серпня 2025 року (перед початком призначеного засідання) через загальний відділ канцелярії суду від Центру надійшли письмові пояснення по справі, у яких останній підтвердив викладені в позові фактичні обставини, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
У підготовчому засіданні 14 серпня 2025 року суд постановив протокольні ухвали: про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення засідання на 18 вересня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 вересня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 жовтня 2025 року.
У судовому засіданні 16 жовтня 2025 року судом оголошено перерву до 13 листопада 2025 року.
У судовому засіданні 13 листопада 2025 року судом було оголошено перерву до закінчення повітряної тривоги внаслідок загрози ракетної небезпеки на території міста Києва. Після закінчення оголошеної перерви Прокурор та представник Центру в цьому судовому засіданні підтримали вимоги, викладені в позові, просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Департамент про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначене засідання не забезпечив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд
21 грудня 2020 року за результатами проведення відкритих торгів у порядку Закону України "Про публічні закупівлі" (ідентифікатор закупівлі UA-2020-11-23-014814-c) між Центром та переможцем вказаних торгів, - Товариством, було укладено договір № 124 на виконання робіт по будівництву, реконструкції та капітальному ремонту об'єктів комунальної власності міста Києва, за умовами якого останнє зобов'язалось забезпечити відповідно до проектної документації та умов цієї угоди виконання будівельних, монтажних, пусконалагоджувальних, інших робіт, пов'язаних з будівництвом та реставрацією об'єкта "Корпус № 16-келії Флорівського монастиря (Будинок Артинова, 1809-1811р.р.), пам'ятка містобудування і архітектури національного значення, охоронний №18/13, за адресою: м. Київ, вул. Фролівська,6/8» (Коригування) ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 код CPV за ДК 021:2015 - (45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація)", а Центр - прийняти й оплатити виконані роботи.
Цей правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін і скріплений їх печатками.
Відповідно до пунктів 1.3.-1.5. договору склад та обсяги робіт визначені проектною документацією, яка є невід'ємною частиною цього правочину. Строки виконання робіт (будівництва об'єкта) - до 31 грудня 2021 року. Товариство розпочинає виконання робіт 21 грудня 2020 року, але не раніше надання замовником будівельного майданчика (фронту робіт), передачі проектної документації й передачі дозвільної документації. Підрядник завершує виконання робіт 21 грудня 2021 року. Початок і закінчення станів робіт визначається календарним графіком виконання робіт (додаток № 1).
Виконавець передає замовнику роботи поетапно відповідно до календарного графіку та надає акт здачі-приймання наданих послуг протягом 5-ти робочих днів після кожного етапу (пункт 1.10. вказаного правочину).
За умовами пунктів 2.1., 2.2. договору ціна робіт визначається на основі кошторисної документації та становить 18 122 565,00 грн з ПДВ. Фінансування робіт у межах бюджетних призначень на 2020 рік складає 3 525 838,01 грн з ПДВ, вартість робіт за 2021 рік - 14 596 729,99 грн з ПДВ. Ціна договору може змінюватись у випадках, визначених статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Вказана вартість робіт за договором також зафіксована в протоколі погодження договірної ціни (додаток № 2).
Пунктом 7.12. договору визначено, що підрядник зобов'язаний усувати недоліки в роботах, матеріалах, устаткуванні, виявлені замовником, відповідними державними органами, архітектурним наглядом у строки, визначені актами перевірок, вказівок і приписів, а також інформувати про це замовника.
Оплата за виконані роботи здійснюється замовником у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Джерело фінансування - кошти бюджету. Вартість робіт за договором може бути змінена шляхом підписання додаткової угоди у випадках зменшення обсягів послуг. Оплата робіт здійснюється замовником поетапно на підставі акта здачі-приймання наданих послуг. Замовник здійснює оплату за фактично надані послуги протягом 20-ти банківських днів з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання наданих послуг, який відображає обсяг таких послуг та їх вартість. Розрахунки здійснюються на підставі частини 1 статті 49 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) (пункти 8.2.-8.7. вказаного правочину).
Відповідно до пункту 8.8. договору, у разі виявлення завищень або порушень робіт за результатами аудиторської (контролюючої) перевірки компетентної державної установи щодо контролю за витрачанням фінансових ресурсів у процесі надання послуг, надлишково перераховані кошти бюджету міста Києва Товариство зобов'язане протягом 10-ти календарних днів повернути на відповідний розрахунковий рахунок замовника.
За пунктом 8.9. договору зобов'язання сторін щодо фінансування визначаються відповідно до плану фінансування будівництва (додаток № 4).
Розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт по відповідному етапу, підписаних уповноваженими представниками сторін, проміжними платежами по мірі виконання робіт за відповідним етапом. Товариство визначає обсяги та вартість виконаних робіт на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт, що підлягають оплаті, готує відповідні документи й подає їх для підписання Центру протягом 3-х робочих днів після виконання робіт. Центр зобов'язаний підписати подані підрядником документи або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 3-х днів з дня одержання. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5-ти днів з дня підписання вказаних документів замовником (пункти 9.1.-9.3. вказаного правочину).
За умовами пункту 10.6. договору останній вважається виконаним після завершення виконання робіт, здійснення всіх взаєморозрахунків між сторонами за цим правочином та підписання акта технічного приймання об'єкту, який є підставою подальшого оформлення документа (сертифікат, декларація тощо) про готовність об'єкта до експлуатації.
Пунктами 11.5., 11.6. вказаного правочину передбачено, що Товариство: несе відповідальність за якість і строки виконання робіт; у разі виявлення контролюючими органами завищення обсягів та вартості виконаних робіт, зобов'язане повернути кошти замовнику.
Зміна або розірвання договору здійснюється з урахуванням положень законодавства. Зміна договору здійснюється шляхом зміни або доповнення його умов за ініціативою будь-якої сторони на підставі додаткової угоди. Додаткова угода є невід'ємною частиною цього правочину (пункти 12.1., 12.2. договору).
За умовами пункту 14.1. вказаного правочину останній набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
У подальшому сторони вносили зміни до договору шляхом підписання додаткових угод.
Зокрема, 29 грудня 2020 року між Центром і Товариством укладено додаткову угоду № 1, якою останні внесли змінити до протоколу договірної ціни та плану фінансування до договору в частині перерозподілу фінансування на відповідні роки. Зокрема, договірна ціна робіт становить 18 122 565,00 грн з ПДВ. Фінансування робіт у межах бюджетних призначень на 2021 рік складає 18 122 565,00 грн з ПДВ.
Додатковою угодою від 1 липня 2021 року № 2 сторонами внесено зміни до пункту 2.1 договору, календарного плану, протоколу погодження договірної ціни й плану фінансування (без зміни загальної вартості робіт).
Додатковою угодою від 14 вересня 2022 року № 4 сторони погодили внести зміни до договору щодо: строку виконання робіт (до 31 грудня 2022 року), строку дії договору (до 31 грудня 2022 року) та встановили фінансування робіт на 2022 рік на рівні 3 914 731,95 грн з ПДВ.
В акті окремих питань фінансово-господарської діяльності Центру за період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року зазначено, що на виконання положень вказаного правочину Товариство виконало, а Центр - без жодних заперечень прийняв та оплатив обумовлені роботи на загальну суму 15 783 720,01 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: підписаних між сторонами та скріплених їх печатками актів приймання виконаних будівельних робіт: від 14 липня 2021 року № 1-1 за червень 2021 року на суму 7 978 738, 91 грн, від 11 жовтня 2021 року № 2 за вересень 2021 року на суму 2 750 787,04 грн, від 3 листопада 2021 року № 2 за жовтень 2021 року на суму 873 806,81 грн, від 6 грудня 2021 року № 2 за листопад 2021 року на суму 1 082 672,99 грн, від 23 грудня 2021 року № 2 за листопад-2 2021 року на суму 1 520 385,37 грн, від 27 вересня 2022 року № 2 за серпень 2022 року на суму 1 575 886,96 грн; платіжних доручень: від 22 жовтня 2021 року № 523 на суму 2 750 787,04 грн, від 27 вересня 2022 року № 284 на суму 1 575 886,90 грн; виписок по особовому рахунку Центру в Державній казначейській службі України: за 26 липня 2021 року, за 18 листопада 2021 року, за 15 грудня 2021 року, за 30 грудня 2021 року.
Вказані обставини не заперечувались учасниками справи в їх заявах по суті спору.
На думку Прокурора, Товариство до ціни прийнятих й оплачених замовником робіт за договором неправомірно включило роботи за вартістю та в кількості, що перевищують їх показники, на загальну суму 423 893,23 грн. Вказані обставини, як зазначав Прокурор у позовній заяві, підтверджуються відповідним актом ревізії (копія якого наявна в матеріалах справи), у якому зазначено, що: "За даними бухгалтерського обліку Центру та казначейських виписок вартість виконаних робіт згідно актів ф. КБ-2в по зазначеному договору становить 15 783 720,01 грн. Кошти по Договору від 21.12.2020 №124 сплачено Центром на користь ТОВ «Спецпроект-Інвест» в 2021 та 2022 роках по КЕКВ 3143 по спеціальному фонду за КПКВ 1817340 в повному обсязі, будь яка заборгованість за договором не обліковується. Проведеним вибірковими контрольними обмірами виконаних ТОВ «Спецпроект-Інвест» робіт по вищезазначеним актам виконаних робіт ф.КБ-2в встановлено, що обсяги робіт, які враховані в актах ф. КБ-2в по оздобленню приміщення келії, в порушення п 4.9, п. 6.4.3, п.6.4.7 ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 менші, ніж зазначено в актах ф. КБ-2в, чим завищено вартість виконаних робіт та завдано збитків бюджету міста Києва на загальну суму 423 893,23 грн (в т.ч. за 2021 рік - 303 463,90 грн та 2022 рік - 120 429,33 грн)".
З матеріалів справи також вбачається, що на підставі акту ревізії між Центром та Товариством було підписано акт на зняття виконаних будівельних робіт за 2021-2022 роки. Відповідно до вказаного акта сторонами зменшено обсяги робіт, прийняті за актами: № 1-1 за червень 2021 року, № 2 за вересень 2021 року, № 2 за жовтень 2021 року, № 2 за листопад 2021 року, № 2 за листопад-2 2021 року та № 2 за серпень 2022 року, на загальну суму 423 923,42 грн.
Як зазначав Прокурор у своєму позові, Центр звертався до відповідача з листами: від 7 липня 2023 року № 066/1-529, від 23 серпня 2023 року № 066/1-691, від 17 листопада 2023 року № 066/1-996, від 8 грудня 2023 року № 066/1-1046, від 8 січня 2024 року № 066/1-12 (копії яких наявні в матеріалах справи), - щодо необхідності повернення спірних грошових коштів у загальному розмірі 423 893, 28 грн. Однак, вказані вимоги Товариство залишило без відповіді й задоволення.
Оскільки, на думку Прокурора, вартість виконаних Товариством й оплачених Центром робіт за договором була безпідставно завищена, у відповідача на підставі пунктів 8.8., 11.6. договору виникло грошове зобов'язання з повернення спірних бюджетних коштів у вищевказаному розмірі.
Посилаючись на те, що Центр, як сторона договору, та Департамент, який є головним розпорядником спірних бюджетних коштів та на який покладено функції з контролю за ефективністю їх використання Центром, не вжили достатніх заходів щодо повернення спірної суми, Прокурор в інтересах держави звернувся з даним позовом до суду.
За частиною 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до господарського суду в справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із частиною 3 статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Аналогічна за змістом правова норма закріплена у статті 53 ГПК України.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Звертаючись до господарського суду з позовною заявою в даній справі, Прокурор посилався на положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до частини 3 вищевказаної статті Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.
Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.
З матеріалів справи вбачається, що вказаний позов поданий Прокурором в інтересах держави в особі Центру та Департаменту.
Відповідно до абзацу 2 пункту 5 рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року в справі № 1-1/99 поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
За змістом положень статті 170 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні, комунальні установи, підприємства чи підприємства об'єднань громадян, які не мають статусу суб'єкта владних повноважень.
Однак, Центр не є державним органом у розумінні наведених правових норм.
Зазначене слідує, у тому числі, зі змісту Положення про установу Київський науково-дослідний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24 грудня 2009 року № 906/2975, зі змінами, внесеними рішенням від 28 липня 2020 року № 82/9161 (далі - Положення), відповідно до якого Центр є науково-дослідною, культурно-освітньою установою, призначеною для дослідження і накопичення даних про культурну спадщину, її збереження, використання в процесі розкриття, відновлення та примноження історичного і культурного потенціалу. Центр є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку, штампи, бланки зі своїм найменуванням (пункти 1.2., 1.3. Положення).
Велика Палата Верховного Суду в постановах: від 6 липня 2021 року в справі № 911/2169/20, від 21 червня 2024 року в справі № 905/1907/21, - дійшла висновку про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути саме суб'єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
При цьому, державні та комунальні організації (установи, заклади), на відміну від державного органу чи органу місцевого самоврядування, не мають державно-владних повноважень та не виступають від імені держави.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2022 року в справі № 676/2301/20.
Судом встановлено, що Центр за своєю організаційно-правовою формою є комунальною установою, яка у спірних правовідносинах діяла як звичайний господарюючий суб'єкт, а не як суб'єкт владних повноважень. Тому пред'явлення позову в інтересах Центру є неправомірним, оскільки виходить за межі повноважень прокурорського представництва.
Зазначене узгоджується з висновками Великої Падати Верховного Суду, викладеними в постанові від 21 червня 2023 року в справі № 905/1907/21, відповідно до яких у відносинах щодо розрахунків за цивільно-правовим договором комунальний заклад (шкода), який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як сторона в зобов'язальних правовідносинах. Тому підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі такого комунального закладу (установи) відсутні. Вказана правова позиція Верховного Суду є актуальною та узгоджується з приписами чинного законодавства.
Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. У таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року № 912/2385/18 та в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 19 лютого 2019 року в справі № 925/226/18.
Пунктом 2 частини 1 статті 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Оскільки судом встановлена неправомірність пред'явлення позову Прокурором в інтересах Центру, у частині таких вимог даний позов підлягає залишенню без розгляду.
За таких обставин позов Прокурора в інтересах держави в особі Центру до Товариства про стягнення 528 471,09 грн підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини 2 статті 226 ГПК України.
Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Позов - це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога позивача про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі.
За частиною 3 статті 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Зі змісту прохальної частини позовної заяви Прокурора вбачається, що останній лише просив суд стягнути з Товариства на користь Центру 423 923,42 грн надлишково перерахованих коштів за договором, а також нарахованих на цю суму внаслідок порушення цивільно-правового грошового зобов'язання 79 878,81 грн інфляційних втрат та 24 668,86 грн трьох процентів річних.
Однак, жодних позовних вимог, направлених на захист інтересів держави в особі Департаменту, як суб'єкта владних повноважень, Прокурором пред'явлено не було.
Суд зазначає, що Департамент взагалі не є стороною спірного правочину та не є розпорядниками спірних коштів.
Водночас, Прокурором у вказаному позові не доведено, що позов про стягнення з відповідача на користь Центру надлишково сплачених коштів за вказаним правочином зачіпає інтереси Департаменту.
Разом із цим, частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Частинами 1, 3 статті 857 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
За умовами частини 1 статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 ЦК України).
Згідно з частиною 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Отже, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі № 523/6003/14-ц.
За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Суд звертає увагу на те, що Центр спірні акти приймання виконаних будівельних робіт підписав без зауважень та заперечень, а також здійснив оплату робіт за ними в повному обсязі.
У свою чергу, належних та допустимих доказів на підтвердження наявності недоліків у виконаних Товариством й прийнятих позивачем роботах за договором підряду, у тому числі які не могли бути встановлені останнім при звичайному способі їх прийняття чи були приховані відповідачем, матеріали даної справи не містять й Прокурором чи позивачами надані не були.
Докази звернення Центру до Товариства у період дії спірного договору про наявність недоліків у виконаних роботах та необхідність їх усунення у визначеному договором та законом порядку також відсутні.
За змістом статті 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом. Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором. Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати. У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.
При цьому, як вже зазначалося судом, пунктами 8.5. та 9.1. договору передбачено, що розрахунок за виконані роботи замовник здійснює саме на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних підрядних робіт.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до пунктів 2.1., 8.1. договору загальна його вартість з урахуванням ПДВ становить 18 122 565,00 грн, замовником були прийняті виконані відповідачем роботи на загальну суму 15 783 720,01 грн з ПДВ, що не перевищує вищевказану ціну договору.
Відтак, спірні грошові кошти були сплачені Центром на виконання ним своїх зобов'язань за договором у межах погодженого сторонами кошторису.
Суд також вважає необґрунтованими посилання Прокурора на акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Центру за період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року, оскільки вказаний акт ревізії не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення спірних коштів, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.
Зокрема, акт ревізії Державної аудиторської служби України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 18 лютого 2020 року в справі № 910/7984/16.
Разом із цим, відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки відповідно до договору.
Судом встановлено, що зазначені у відповідному акті ревізії обставини були встановлені ДАСУ після повного виконання сторонами своїх зобов'язань за спірних правочином та закінчення строку дії останнього (31 грудня 2022 року), що унеможливлює застосування приписів пунктів 8.8. та 11.6. договору до спірних правовідносин.
Крім того, судом враховано, що вищевказані пункти договору не містять визначення механізму виконання відповідачем спірного грошового зобов'язання з повернення бюджетних коштів, зокрема: визначення моменту, з яким пов'язується початок перебігу строку виконання підрядником спірного грошового зобов'язання у разі виникнення у позивача обов'язку з повернення бюджетних коштів; правових підстав (конкретного документа) (акт ревізії/припису/висновку контролюючого органу), на підставі якого відповідачу необхідно здійснити перерахування спірних бюджетних коштів.
При цьому, у матеріалах справи відсутні належні докази звернення Центру до відповідача з повідомленням про результати проведення відповідної ревізії, а також докази звернення з повідомленням про обов'язок Товариства повернути спірні грошові кошти саме на підставі присів пунктів 8.8., 11.6. договору. Докази направлення Товариству листів від 7 липня 2023 року № 066/1-529, від 23 серпня 2023 року № 066/1-691, від 17 листопада 2023 року № 066/1-996, від 8 грудня 2023 року № 066/1-1046, від 8 січня 2024 року № 066/1-12, на які посилався Прокурор у своєму позову, в матеріалах справи взагалі відсутні й останнім до суду подані не були. У той же час, факт направлення Центром та отримання відповідачем вказаних листів заперечувався останнім у його відзиві та повноважним представником Товариства у судовому засіданні.
У свою чергу, з акта на зняття виконаних будівельних робіт за 2021-2022 роки (копія якого міститься в матеріалах справи) вбачається, що останній був підписаний між Товариством та Центром на підставі вищевказаного акта ревізії від 29 червня 2023 року, тобто, також після повного виконання сторонами своїх зобов'язань за спірних правочином та закінчення строку дії останнього.
Проте, ні умовами спірного правочину, ні положеннями чинного законодавства, не передбачено складання між сторонами договору підряду документа під назвою "акт на зняття виконаних будівельних робіт". Обов'язок Товариства перерахувати на користь Центру грошові кошти за таким актом ні в зазначеному документі, ні договором не передбачений.
Разом із цим, пунктом 8.4 договору чітко встановлено, що вартість робіт за договором може бути змінена шляхом підписання додаткової угоди у випадках зменшення обсягу робіт/послуг. Докази укладення між сторонами в передбаченому договором порядку додаткової угоди про зменшення вартості виконаних робіт на суму 423 923,42 грн у матеріалах справи відсутні та учасниками судового процесу суду не надані.
Разом із цим, імперативною нормою частини 3 статті 632 ЦК України встановлено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Судом встановлено, що на момент звернення Прокурора до суду з даним позовом укладений між Центром і Товариством договір був виконаний у повному обсязі, як у частині обумовлених робіт, так і в частині їх оплати.
Відтак, у силу приписів вищевказаних норм законодавства, у Центру відсутнє право вимагати повернення коштів за вищевказаним правочином.
У судовому засіданні Прокурор також посилався на норму статті 1212 ЦК України як на підставу стягнення з Товариства спірних грошових коштів.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом частиною 1 статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Передбачений вказаною статтею ЦК України вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі № 910/1238/17.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 23 січня 2020 року в справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року в справі № 918/47/18, від 1 квітня 2019 року в справі № 904/2444/18.
Судом встановлено, що спірні грошові кошти були перераховані Центром на користь Товариства у порядку виконання умов спірного правочину згідно підписаних повноважними представниками сторін актів.
Натомість, як уже зазначалося судом, відповідний акт ревізії за своєю правовою природою є документом, який складений з приводу наявності чи відсутності порушень в діях органів, установ, підприємств та організацій, щодо яких здійснювалася ревізія, їх посадових осіб, й містить виключно думку органу, який його склав.
Разом із цим, у самому акті ревізії прямо зазначено, що спірна сума грошових коштів була визначена контролюючим органом виключно на підставі часткових обмірів, що свідчить про відсутність належним чином визначеної та обґрунтованої суми такого завищення вартості спірних робіт.
При цьому, в матеріалах справи також відсутні будь-які докази притягнення до дисциплінарної, матеріальної чи кримінальної відповідальності посадових осіб Центру у зв'язку з встановленням щодо останніх в акті ревізії фактів. Вказані обставини також не були підтверджені Прокурором у судовому засіданні.
Однак, встановлення факту ймовірного завищення вартості обумовлених договором робіт, а також конкретна сума такого завищення, не є предметом даного спору. Вимоги про встановлення судом фактичної суми таких завищень у межах даної справи Прокурором заявлені не були.
На час розгляду даної справи сторони у встановленому договором та законодавством порядку обумовлену в спірному правочині вартість та обсяг робіт не змінили. Докази того, що укладений між сторонами договір був визнаний недійсним у встановленому законом порядку, у матеріалах справи відсутні й сторонами подані не були. Інших належних доказів, на підставі яких можна встановити обставини безпідставного перерахування спірних коштів Товариству, суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для повернення на користь Центру грошових коштів у загальному розмірі 423 923,42 грн, у зв'язку з чим позовна вимога Прокурора про стягнення вказаної суми з Товариства є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.
Оскільки судом відмовлено в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача вищевказаних грошових коштів у загальному розмірі 423 923,42 грн, похідні вимоги Прокурора про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих на вказану суму боргу, також задоволенню не підлягають.
Інші доводи, на які посилалися учасники даного судового процесу під час розгляду справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду в даній справі.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин у задоволенні позову Прокурора, пред'явленого в інтересах держави в особі Департаменту, слід відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору залишаються за Прокурором та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 86, 129, 226, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій про стягнення 528 471,09 грн залишити без розгляду.
У задоволенні позовних вимог заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 528 471,09 грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 1 грудня 2025 року у зв'язку з перебуванням судді Павленка Є.В. у відпустці в період з 21 листопада 2025 року по 28 листопада 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко