ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.12.2025Справа №910/1761/25
Суддя Господарського суду міста Києва Зеленіна Н.І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма плюс" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма плюс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Комерційний Банк "Глобус"
про стягнення заборгованості у розмірі 1 559 134,80 грн,
Суддя Зеленіна Н.І.
Без виклику представників сторін.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 позовні вимоги задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" грошові кошти у сумі 1 559 134,80 грн, судовий збір у розмірі 18 709,62 грн.
Через систему "Електронний суд" 17.11.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма плюс" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з ТОВ «Оператор ГТС України» (код ЄДРПОУ 42795490) на користь ТОВ «Норма Плюс» (код ЄДРПОУ 32917708) НОМЕР_1 в АТ «СЕНС БАНК», МФО 300346 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 81 000,00 грн та судовий збір у розмірі 21 132,02 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма плюс" про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення у справі №910/1761/25 та встановлено сторонам строк для подання заперечень (пояснень) щодо заяви про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення у справі до 24.11.2025 включно.
Через систему "Електронний суд" 24.11.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" надійшли заперечення до заяви про ухвалення додаткового рішення.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма плюс" про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з ч. 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" вказувало, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат складається із судового збору та витрат на правову допомогу, докази в підтвердження розміру останніх будуть подані в порядку передбаченому ч. 8 ст. 129 ГПК України.
У заяві від 17.11.2025 позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь витрати на оплату професійної правничої допомоги у загальному розмірі 81 000,00 грн та судовий збір у розмірі 21 132,02 грн.
Що стосується судового збору, то під час ухвалення рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2025, судом здійснено розподіл судового збору шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" судовий збір у розмірі 18 709,62 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 суд прийняв відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма плюс" від 23.07.2025 від позову в частині позовних вимог про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню та закрив провадження у справі № 910/1761/25 в частині позовних вимог про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню.
Беручи до уваги зазначене судовий збір сплачений за немайнову вимогу у розмірі 2 422,40 грн не підлягає присудженню позивачу за рахунок відповідача, у зв'язку із відмовою позивача від неї.
Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
В підтвердження розміру витрат на правову допомогу позивач надав договір № 13/23 про надання правової допомоги від 23.12.2023, укладений між Адвокатським об'єднанням "Міжнародна правова безпека" (адвокатське об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" (клієнт), відповідно до п. 1.1 якого цей договір регулює правовідносини сторін, за якою адвокатське об'єднання зобов'язується надавати правову допомогу клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно п. 3.1 договору за правову допомогу, передбачену цим договором, клієнт сплачує адвокатському об'єднанню гонорар у розмірі , встановленому за домовленістю сторін у додатку до договору.
Сторонами було підписано додаткову угоду № 4 від 27.01.2025, в якій визначено, що 1 година надання послуг коштує 3000,00 грн.
Також, позивачем надано акти наданих послуг від 24.02.2025, 28.04.2025, 31.03.2025, 13.11.2025.
Акти підписані та скріплені печатками обох контрагентів без зауважень та підтверджують надання позивачу правової допомоги у справі № 910/1761/25 загальною вартістю 189 900 грн.
Позивач надав суду копії платіжних інструкцій від 31.03.2025 №4747 на суму 69 000 грн, від14.11.2025 №5757 на суму 15000 грн, від 25.02.2025 №7086 на суму 42000 грн, від 13.02.2025 №4544 на суму 21 132,02 грн, від 28.04.2025 №4858 на суму 63000 грн.
Беручи до уваги вказане, суд наголошує, що при визначенні суми відшкодування необхідно виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Однак, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Судом враховано, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року в справі № 910/2170/18.
Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до ч. 4 ст 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Беручи до уваги викладене, оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, ціною позову та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, враховуючи незначний рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, велику кількість спорів між сторонами в тих самих правовідносинах, що перебувають у провадженні судів, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини принципи та виходячи із засад розумності та справедливості, зважаючи на те, що позов було задоволено, суд дійшов висновку, що обґрунтованим та розумним розміром компенсації позивачеві за надану правову допомогу є 40 000 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Інша частина витрат позивача на професійну правничу допомогу покладається на нього.
Керуючись ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма плюс" - задовольнити частково.
2. Стягнути з Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44, ідентифікаційний код 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" (08170, Київська область, Фастівський район, с. Віта-Поштова, вулиця Набережна, 33, ідентифікаційний код 32917708) 40 000 (сорок тисяч) грн - витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні іншої частини заяви - відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.І. Зеленіна