номер провадження справи 15/166/25
24.11.2025 Справа № 904/5465/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства “АгроМашІнвест», 49041, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 7
до відповідача Фізичної особи - підприємця Цуркан Ігоря Юрійовича, АДРЕСА_1
про стягнення коштів
за участю секретаря судового засідання Пікалова І.С.
представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
установив
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2025 справу № 904/5465/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства “АгроМашІнвест» до відповідача Фізичної особи - підприємця Цуркан Ігоря Юрійовича про стягнення вартості оплаченого, але не отриманого товару в розмірі 140 000,00 грн, нарахованих з моменту порушення грошового зобов'язання з 13.05.2025 до моменту його усунення, які станом на 26.09.2025 становлять - інфляційні втрати у розмірі 2383,31 грн, 3 % річних в розмірі 1576,44 грн, пеню в розмірі 16 289,86 грн, направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду Запорізької області.
Супровідним листом № 904/5465/25/35531/25 від 17.10.2025 матеріали справи № 904/5465/25 направлені до Господарського суду Запорізької області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 22.10.2025 здійснено автоматизований розподіл справи № 904/5465/25 між суддями та визначено її до розгляду судді Горохову І.С.
23.10.2025 ухвалою суду відкрито провадження у справі № 904/5465/25, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) учасників справи, судове засідання призначено на 24.11.2025 о 10:30 год.
Запропоновано надати відповідачу, у порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надати відзив із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача (якщо такі докази не надані позивачем) та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження по даній справі; заперечення на відповідь з викладенням своїх пояснень, міркувань та аргументів щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення. Докази, які підтверджують обставини на які йде посилання в запереченнях з доказами надсилання (надання) заперечень і доданих до них доказів учасникам справи.
Позивачу надати відповідь на відзив із зазначенням своїх пояснень, міркувань та аргументів щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та наведенням мотивів їх визнання або відхилення. До відповіді на відзив надати докази, на які йде посилання в відповіді. Документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді і доданих до неї доказів іншим учасникам справи. Відповідь на відзив надати до суду в строк до 17.11.2025.
Ураховуючи неявку представників сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.
Позов заявлено з тих підстав, що з відповідачем укладено договір поставки. Позивач здійснив попередню оплату 50% вартості товару в розмірі 140 000,00 грн. Відповідач поставку товару не здійснив. Окрім суми попередньої оплати позивач просить додатково стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Представник відповідача до суду не з'явився. Заяви, клопотання, відзив та документи, докази в обґрунтування відзиву до суду не надходили.
Відповідно до Відповіді № 1923039 від 23.10.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: Україна, 69121, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Петра Третяка, будинок 106.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі та призначення судового засідання надіслана Фізичній особі-підприємцю Цуркан Ігорю Юрійовичу за відсутності зареєстрованого електронного кабінету на поштову адресу місцезнаходження: Україна, 69121, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Петра Третяка, будинок 106.
Ухвала про відкриття провадження у справі повернута на адресу суду без вручення адресату. Ухвалу від 23.10.2025 опубліковано на сайті суду 18.11.2025.
Згідно із ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводилося.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляд справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.
З урахуванням ч. 9 ст. 165 ГПК України, ураховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вважає за можливе розглянути за наявними матеріалами.
Судом ухвалено рішення у справі.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд щодо спору зазначає наступне.
Відповідно до відповіді № 1923039 від 23.10.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань статус Цуркан Ігоря Юрійовича як приватний підприємець припинено за власним рішенням 30.06.2025, знято з обліку 01.07.2025.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Наведена норма підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб'єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів з відповідача Фізичної особи - підприємця Цуркан Ігоря Юрійовича.
З поданого позову вбачається, що між сторонами виник спір щодо стягнення коштів внаслідок неналежного виконання умов договору поставки.
Відповідно до статті 3 ГК України (чинний на час виникнення спірних правовідносин) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
За частиною першою статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598- 609 ЦК України, статей 202- 208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.
Наведена вище право позиція викладена у постанові Велика Палата Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18).
Фізична особа-підприємець Цуркан Ігор Юрійович виставив Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «АгроМашІнвест» рахунок-фактури № 74 від 03.04.2025 на оплату товару найменування 5011-760-144 Блок управління свічками розжарювання у кількості 100 штук, ціна за одиницю 2800,00 грн на суму 280 000,00 грн.
08 квітня 2025 року між Фізичною особою-підприємцем Цуркан Ігорем Юрійовичем (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «АгроМашІнвест» (покупець) укладено договір поставки № 01.
Відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві запасні частини до авто- та сільгосптехніки (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму, п. 1.1.
Номенклатура, асортимент, марка, кількість та ціна товару, визначається рахунком на оплату та/або видатковою накладною, п. 1.3 договору.
Строк поставки партії товару становить 30 календарних днів з моменту надходження попередньої оплати в розмірі 50% грошових коштів від вартості партії товару, на банківський рахунок постачальника, у розмірі передбаченому рахунком на оплату. Строк поставки може бути збільшений тільки за погодженням сторін, шляхом підписання додаткової угоди, п. 3.3 договору.
Поставка партії товару вважається виконаною постачальником в момент передачі партії товару перевізнику або покупцю за накладною або актом приймання-передачі, п. 3.4 договору.
Покупець здійснює попередню оплату у розмірі 50% вартості партії товару, п. 7.1 договору. Оплата здійснюється покупцем на підставі виставленого рахунку, п. 7.2 договору.
За прострочення в поставці товару постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 0,1 % від вартості товару за кожен день прострочення, п. 8.4 договору.
Цей договір поставки вступає в дію з дати його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє протягом одного року. Дострокове розірвання договору можливе лише у випадках, передбачених чинним законодавством України, п. 10.1 договору,
10.04.2025 позивач здійснив попередню оплату 50% вартості партії товару у розмірі 140 000,00 грн на рахунок відповідача № НОМЕР_1 в АТ «А-БАНК» відповідно до умов договору поставки № 01 від 08.04.2025 за рахунком-фактурою № 74 від 03.04.2025, що підтверджується платіжною інструкцією № 570 від 10.04.2025.
Відповідач не здійснив поставку позивачу частково сплаченого товару та не повернув сплачені за товар гроші.
З метою врегулювання спору з відповідачем 21.07.2025 йому було направлено Укрпоштою цінним листом з описом вкладення накладною № 4900000672470 письмову претензію від 21.07.2025 за вих. № 77/3 про повернення грошей всумі 140 000,00 грн за непоставлений товар. Лист з претензією був повернутий позивачу 11.08.2025 у зв'язку з неотриманням відповідачем.
На час вирішення спору товар не поставлено, кошти не повернуто.
Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правовідносини сторін є господарськими і виникли за договором поставки.
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Позивач виконав умови договору поставки. Відповідач не поставив товар.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до приписів ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі № 5011-42/13539-2012/3-30гс13.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця мас бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Таким чином, невиконання відповідачем умов договору щодо поставки товару та виникнення у нього зобов'язання із повернення позивачу передоплати за непоставлений товар.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідачем порушено умови договору, оскільки позивачем не було отримано товар, а відтак у відповідача виник обов'язок з повернення позивачу 140 000,00 грн за товар, вартість якого сплачена, але не поставлена. Строк поставки товару настав, товар не поставлено, тому позивач має право на повернення суми попередньої оплати.
Підлягає стягненню з відповідача на користь позивача вартість сплаченого, але не отриманого товару, в розмірі 140 000,00 грн.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Відповідно до п. 8.4 договору за прострочення в поставці товару постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 0,1 % від вартості товару за кожен день прострочення.
У тексті договору формулювання «за кожен день прострочення» встановлює порядок нарахування штрафних санкцій (зокрема пені), конститутивною ознакою якої є її нарахування за кожен день прострочення виконання зобов'язання. Отже поденне нарахування пені є ознакою, яка вирізняє її серед інших видів неустойки (штрафних санкцій) та визначає механізм обчислення (визначення розміру) пені, Тобто, вжитий в договорі займенник «кожен» пояснює формулу обчислення пені, за якою загальна сума пені визначається шляхом множення ставки пені на кількість днів прострочення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22).
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Такий висновок наведено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24, провадження № 12-19гс25 виснувала, що право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
10.04.2025 позивачем сплачена на рахунок відповідача 50% вартості товару у розмірі 140 000,00 грн, строк поставки товару становить 30 календарних днів з моменту надходження попередньої оплати в розмірі 50% грошових коштів від вартості товару, тобто відповідач мав поставити товар до 12.05.2025 включно. Прострочення виконання зобов'язання починається з 13.05.2025 року до моменту сплати заборгованості.
У зв'язку з тим, що договором визначено розмір штрафних санкцій - пені 0,1 % від вартості товару за кожен день прострочення, який є більшим ніж встановлений законом, підлягає стягненню з відповідача пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленого ч. 3 ст. 549 ЦК України.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 16 289,86 грн за період з 13.05.2025 по 26.09.2025 (день подачі позову).
Розрахунок пені 16 289,86 грн. (140 000,00 грн. (сума боргу) х 31% : 100% : 365 (днів у році) х 137 (кількість днів прострочення)).
21.07.2025 позивач надіслав на адресу відповідача претензію за вих. № 77/3 з вимогою повернути кошти в сумі 140 000,00 грн протягом 5-ти банківських днів.
Претензію надіслано 21.07.2025, що підтверджується фіскальним чеком та поштовою накладною № 4900000672470 з розрахунковою датою доставки 22.07.2025. За даними треку поштової накладної претензія була повернута відправнику 06.08.2025 із позначкою - «за закінченням терміну зберігання», прибула до центру кур'єрської доставки для вручення відповідачу - 22.07.2025.
Із змісту претензії вбачається, що позивач просив повернути переплату в розмірі 140 0000,00 грн протягом 5-ти банківських днів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до п. 10.1 договору, дострокове розірвання договору можливе лише у випадках, передбачених чинним законодавством України.
З урахуванням 5-ти банківських днів на повернення коштів початок перебігу строку прострочення щодо повернення коштів припадає на 30.07.2025.
Крім того, враховуючи те, що позивач своєю претензією відмовився від товару, який повинен був поставки відповідач і вимагав повернення коштів, обґрунтованим періодом для нарахування пені є 13.05.2025 по 22.07.2025 (розрахунковий день вручення поштового відправлення). Розмір пені за вказаний період становить 8443,19 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2383,31 грн за період з травень - серпень 2025 року.
Однак, враховуючи те, що позивач претензією від 21.07.2025 просив відповідача повернути кошти, обов'язок з повернення коштів виникає у відповідача саме з претензії та обґрунтованим періодом нарахування інфляційних втрат є 30.07.2025 по 31.08.2025, відповідно розмір інфляційних втрат становить - 0,00 грн, оскільки індекс інфляції за серпень 2025 року становить - 99,8 %, тобто має від'ємне значення.
Додатково позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1576,44 грн за період з 13.0.2025 по 26.09.2025.
З урахуванням наведеного вище, обґрунтованим періодом для нарахування 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання є 30.07.2025 по 26.09.2025, відповідно розмір становить - 678,90 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідач, повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.
Відповідачем не надано доказів у спростування обставин на які посилається позивач в обґрунтування позову. Товар не поставлено. Кошти на вимогу позивача не повернуті.
За наведених вище обставин та наданих доказів, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.
Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу.
Позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести, у зв'язку із розглядом справи, у т.ч. витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Виходячи з аналізу вказаних статей суд дійшов висновку про те, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.
Відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою ними послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
25.022.2025 між Адвокатом Стенюкова Лариса Миколаївна (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «АгромашІнвест» (Клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги.
Відповідно до п. 1.1 договору, клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу по захисту прав Клієнта компетентно і добросовісно, у випадках, передбачених господарським процесуальним законодавством України та законодавством про адвокатуру та адвокатську діяльність, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар за надання правничої допомоги та понесені фактичні витрати, необхідні для виконання договору в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 договору, ціна договору є гонорар Адвоката за здійснення захисту та надання інших видів правової допомоги Клієнту та представництва його інтересів у випадках, передбачених кримінальним процесуальним та цивільним процесуальним законодавством України.
Сторони при укладенні договору погодили розмір та порядок обчислення адвокатського гонорару (фіксованого розміру, незалежно від витраченого часу), що викладена в додатку № 1 до договору, який є невід'ємною частиною цього договору.
Між сторонами за договором підписано додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги від 25 лютого 2025 року щодо фіксованих сум за види надання Адвокатом правничої допомоги.
26.09.2025 між сторонами підписано акт прийняття-передачі наданих послуг на суму 6000,00 грн.
Додатково надано копію ордеру на надання правничої допомоги серія АЕ № 1368056 від 11.03.2025, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП № 3882.
Таким чином, документально підтверджено надання правничої допомоги на суму 6000,00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Загальна сума грошових коштів, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить: сума основного боргу - 140 000,00 грн + 8443,19 грн пеня + 678,90 грн 3% річних = 149 122,09 грн. Розмір витрат на професійну правничу допомогу складає: 149 122,09 грн х 6000,00 грн / 160 249,61 грн = 5583,37 грн.
Судовий збір: 149 122,09 грн х 3028,00 грн / 160 249,61 грн = 2817,73 грн.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Цуркан Ігоря Юрійовича ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «АгроМашІнвест» (вулиця Панікахи, будинок 7, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49041, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 21871012) грошові кошти в сумі 140 000,00 грн (сто сорок тисяч гривень 00 коп.), пеню в розмірі 8443,19 грн (вісім тисяч чотириста сорок три гривні 19 коп.), 3% річних у розмірі 678,90 грн (шістсот сімдесят вісім гривень 90 коп.). Видати наказ.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Цуркан Ігоря Юрійовича ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «АгроМашІнвест» (вулиця Панікахи, будинок 7, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49041, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 21871012) судовий збір у розмірі 2817,73 грн (дві тисячі вісімсот сімнадцять гривень 73 коп.), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5583,37 грн (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят три гривні 37 коп.). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 02 грудня 2025 року.
Суддя І. С. Горохов