номер провадження справи 3/199/25
02.12.2025 Справа №908/3472/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК «ХІТЛАЙН» про передачу справи за підсудністю
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» (вул. Червона, буд. 34, м. Запоріжжя, 69010; ідентифікаційний код юридичної особи 41696968)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК «ХІТЛАЙН» (Мороховецька набережна, будинок 2, місто Харків, Харківська область, 61004; ідентифікаційний код юридичної особи 37999261)
про стягнення коштів,
без виклику сторін,
19.11.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» (скорочене найменування - ТОВ «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ») до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК «ХІТЛАЙН» (скорочене найменування - ТОВ «ВІК «ХІТЛАЙН»), про стягнення за договором поставки №2097 від 18.09.2020 пені в розмірі 37 043,20 грн та штрафу в розмірі 147 156,69 грн, всього в сумі 184 199,89 грн. Судові витрати у справі просить покласти на відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2025 справу №908/3461/25 передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Ухвалою суду від 24.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/3472/25 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 3/199/25, постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
25.11.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача ТОВ «ВІК «ХІТЛАЙН» надійшла заява/клопотання про передачу справи за позовом ТОВ «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» (м.Запоріжжя) до ТОВ «ВІК «ХІТЛАЙН» (м.Харків) про стягнення грошових коштів (пені та штрафу) в сумі 184 199,89 грн з доданими до неї матеріалами за підсудністю до Господарського суду Харківської області.
Заява обґрунтована тим, що предмет позову не пов'язаний з місцем виконання договору поставки №2097 від 18.09.2020 в частині поставки товару, так як, за твердженням позивача, обладнання вже повністю поставлено позивачу, що підтверджується видатковими накладними № 724 від 24.04.2024, №771 від 01.05.2024 та №823 від 16.05.2024, і в цій частині між сторонами відсутній предмет спору. Отже, за переконанням відповідача, у цій справі відсутні підстави для застосування альтернативної територіальної підсудності за правилом ч.5 ст.29 ГПК України, у зв'язку з чим у цьому випадку застосовуються положення про загальну територіальну підсудність за правилом ч.2 ст.27 ГПК України, тобто за місцезнаходженням юридичної особи згідно з даними Єдиного державного реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Розглянувши клопотання про передачу справи за підсудністю, суд вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (ст.1 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
У параграфі 3 глави 2 розділу І Господарського процесуального кодексу України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності).
У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).
Загальне правило визначення територіальної юрисдикції викладене у ч.1 ст.27 ГПК України, відповідно до якої позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно з ч.2 цієї статті для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Одночасно, ст. 29 ГПК України передбачена підсудність справ за вибором позивача.
Так, відповідно до ч.1 ст.29 Кодексу право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
За приписами ч.5 ст.29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці або, які виникають з договорів, в яких визначено місце виконання. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається на підставі ст.27 Кодексу.
Відповідно до статті 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання; 4) за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов'язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.
Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Отже, за загальним правилом, місце виконання зобов'язання узгоджується сторонами у договорі, та у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з його умов, що зумовлює обов'язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.
Таким чином, якщо у договорі чітко вказано місце його виконання, до позову, що подається за умови існування у договорі відповідної умови, застосовується ч.5 ст.29 ГПК України, і у позивача у такій справі, в силу дії ч.1 ст.29 ГПК України, виникає право вибору, подати позовну заяву: за місцезнаходженням відповідача чи за місцем виконання договору. Тобто, ст. 29 ГПК України передбачає альтеративну підсудність за вибором позивача.
Як вбачається з позовної заяви, ТОВ «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» визначило предметом позову матеріально-правову вимогу про стягнення суми пені та штрафу, а підставою позову - порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки. Таким чином, предметом позову у даному спорі визначено стягнення суми пені та штрафу у зв'язку із порушенням або неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки.
Зокрема, позивач посилається на те, що відповідачем несвоєчасно виготовлено та поставлено обладнання за договором поставки №2097 від 18.09.2020, через що позивачем на підставі п. 4.3 договору нараховано пеню та штраф.
Обґрунтовуючи підсудність даної позовної заяви Господарському суду Запорізької області на підставі ч. 5 ст. 29 ГПК України, позивач вказав, що «зі змісту пункту 3.4. Договору поставки №2097 та відповідно до Специфікації місцем виконанням Договору є місто Запоріжжя, що є підставою для подання позову до Господарського суду Запорізької області».
За таких обставин, позивачем пред'явлено позов за місцем виконання Договору, а саме до Господарського суду Запорізької області.
У додаткових поясненнях від 26.11.2025 позивач не погоджується з твердженнями відповідача, що предмет позову не пов'язаний з місцем виконання договору поставки. Вважає, що ці твердження не узгоджуються зі змістом ч. 5 ст. 29 ГПК України.
Суд погоджується з позицією позивача, з огляду на таке.
Виходячи з правової природи договору поставки та приписів статті 712 ЦК України, місцем виконання відповідного договору є місце поставки товару.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки №2097 від 18.09.2020, суд встановив, що згідно з пунктом 4.1 договору поставки №2097 від 18.09.2020 поставка товару вважається виконаною належним чином за умовами своєчасного та у повному обсязі згідно номенклатури усіх підписаних Специфікацій, відвантаження обладнання Покупцю у порядку, визначеному розділом 3 цього Договору.
Відповідно до п.3.4 розділу 3 договору поставки №2097 від 18.09.2020 у випадку відсутності у Специфікації порядку доставки та передачі товару поставка Обладнання здійснюється на умовах DAP - Запоріжжя(Україна) Інкотермс 2010. Також, відповідно до Специфікації №42 від 26.02.2024 місцем поставки (пункт відвантаження) визначено - Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 63.
Отже, сторони договору чітко узгодили, що місцем його виконання є Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 63.
Предметом спору у даній справі є стягнення з ТОВ «ВІК «ХІТЛАЙН» (м. Харків) на користь ТОВ «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» (м. Запоріжжя) штрафу та пені за несвоєчасне виготовлення та поставку обладнання за договором поставки №2097 від 18.09.2020. Тобто, спір виник у зв'язку з виконанням договору.
З огляду на викладене, враховуючи, що у спірному договорі сторонами чітко вказано місце його виконання, яким за його умовами є м Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 63, до позову, що подається, застосовується саме норма ч.5 ст.29 ГПК України.
Тому позивач, користуючись своїм правом, передбаченим ч.ч. 1, 5 ст. 29 ГПК України, правомірно звернувся з даною позовною заявою до Господарського суду Запорізької області.
Стосовно доводів відповідача про те, що предметом спору є вимога про стягнення грошових коштів, а не про фактичне виконання зобов'язань з поставки товару, суд вважає за необхідне зазначити, що приписи ч.5 ст.29 ГПК України чітко визначають, що спори, які виникають з договорів, у яких визначено місце виконання, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
При цьому вказана процесуальна норма жодним чином не конкретизує, що таке виконання договору стосується дії, за якою подається позов (зокрема, з приводу виконання умов договору чи його оплати, або ж сплати заборгованості за таким договором, нарахування штрафних санкцій тощо).
У той же час, ч.5 ст.29 ГПК України не містить умов, що предмет спору повинен бути пов'язаний з виконанням відповідачем договору безпосередньо у певному місці.
Такі висновки з питань застосування приписів ч. 5 ст. 29 ГПК України відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 24.02.2021 у справі №912/354/20, від 26.09.2023 у справі №916/470/22 та №916/2239/22 від 27.02.2024.
Отже, відповідач помилково вважає, що справу слід передати за територіальною підсудністю до Господарського суду Харківської області.
З огляду на викладене, суд не вбачає визначених законом підстав для передачі справи за підсудністю до Господарського суду Харківської області.
Керуючись статтями 29, 234, 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІК «ХІТЛАЙН» у задоволенні клопотання про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Харківської області.
2. Ухвала набирає чинності з моменту її підписання - 02.12.2025, та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
3. Направити ухвалу суду учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси в електронній формі із застосуванням ЄСІТС.
Суддя С.І. Педорич