номер провадження справи 19/163/25
28.11.2025 Справа № 908/2990/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570)
до відповідача 1: Фермерського господарства «ВІКІНГ-АГРО» (71030, Запорізька обл., Більмацький р-н, смт. Комиш-Зоря (пн), вул. Лугова, буд. 43, ідентифікаційний код 36549474)
до відповідача 2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення 251 573,57 грн
без виклику учасників справи
До Господарського суду Запорізької області через підсистему “Електронний суд» надійшла позовна заява (вх. № 3282/08-07/25 від 24.09.2025) Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк» до Фермерського господарства “ВІКІНГ-АГРО» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 09.11.2018 у розмірі 251 573,57, з яких: 201 604,37 грн заборгованість за тілом кредиту, 49 969,20 грн заборгованість за процентами.
Позов обґрунтовано приписами ст.ст. 526, 530, 553, 554, 610, 1054 ЦК України та мотивовано порушенням відповідачем умов Кредитного договору в частині оплати кредиту та процентів.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09. 2025, справі присвоєно єдиний унікальний 908/2990/25 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
На запит суду отримано відповідь № 1819267 від 25.09.2025 про місце проживання ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи - АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 29.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2990/25. Присвоєно справі номер провадження 19/163/25. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Розгляд справи по суті ухвалено розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Встановлено відповідачам строк для подання до суду: відзиву на позов із доказами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; заперечень із урахуванням вимог ст. 167 ГПК України.
Ухвала суду від 29.09.2025, направлена відповідачу 2 за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_2 , повернулась з позначкою Укрпошта «адресат відсутній».
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 “Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом № 309 від 22.12.2022, зареєстрований в у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФГ «ВІГІНГ-АГРО» зареєстроване на тимчасово окупованій території: 71030, Запорізька обл., Більмацький р-н, смт. Комиш-Зоря (пн), вул. Лугова, буд. 43. Укрпошта на вказаний індекс пошту не відправляє.
Згідно ч. 1 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідачі 1, 2 про відкриття провадження у даній справі були повідомлені належним чином, у відповідності до статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а саме: через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, шляхом розміщення тексту відповідної ухвали на вказаному сайті.
Отже, судом вжито всі можливі заходи для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2990/25.
Судом також враховано, що не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, тридцятиденний термін, наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, сплив. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому, суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відзив на адресу суду від відповідачів не надходив, як не надходило і будь-яких клопотань чи заяв.
Згідно зі ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/2990/25 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 28.11.2025.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
13.06.2014 між Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (Банк, позивач у справі) та Фермерським господарством «ВІКІНГ-АГРО» (Позичальник, відповідач 1 у справі) в особі директора господарства Полторацього Андрія Андрійовича підписано Заяву про відкриття поточного рахунку, на підставі якої відповідачу 1 було відкрито відповідний рахунок.
07.02.2018 ФГ "ВІКІНГ-АГРО" підписало із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву клієнта юридичної особи про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, відповідно до якої приєдналось і зобов'язалось виконувати умови, викладені в Умовах і Правилах надання банківських послуг, тарифах ПриватБанку - Договорі банківського обслуговування в цілому.
09.11.2018 клієнту встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок, з 19.11.2018 використовувался відповідачем, сплачувались відсотки за користування банківськими послугами та кредитними коштами, комісія.
27.02.2020 відповідач 1 та позивач підписали Заявку на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок» та «Гарантовані платежі» шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунку №260009055713205.
Як зазначено в Заявці на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок» та «Гарантовані платежі», підписанням цієї Заявки Клієнт на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України у повному обсязі приєднується до розділу « 1.1.Загальні положення» та підрозділу « 3.2.1. Кредитний ліміт на поточний рахунок» Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, та які разом із Заявою на відкриття рахунку та анкетою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (далі Умови), цією Заявкою становлять Кредитний договір між Банком та Клієнтом, примірник якого Клієнт отримав шляхом самостійного роздрукування (далі - Договір).
Відповідно до Кредитного договору відповідачу 1 було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг» (Довідка про встановлені кредитні ліміти додається до позову).
В Заявці на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок» та «Гарантовані платежі» зазначено, що підписанням цієї Заявки Клієнт висловлює свою пряму і безумовну згоду на встановлення Банком будь-якого розміру Кредитного ліміту за послугою «Кредитний ліміт на поточний рахунок». Розмір Ліміту може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку.
Кредитний договір вступає в силу з моменту підписання Клієнтом цієї Заявки шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису у Приват24 для бізнесу.
Примірник цієї Заяви приєднання (цього Договору) направлено Клієнту у системі «Приват 24 для бізнесу».
Клієнт підтверджує ознайомлення із розділом « 1.1. Загальні положення», а також підрозділом « 3.2.1. Кредитний ліміт на поточний рахунок» Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті Банку за адресою https://privatbank.ua/ terms, у редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви.
Відповідно до п. 3.2.1.1.1 Кредитного договору сторони визначили, що кредитний ліміт на поточний рахунок(далі- Кредит) надається на поповнення оборотних коштів здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі- Ліміт). Техніко-економічне обслуговування Кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір Ліміту Банк повідомляє Клієнта на сій вибір або в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет-банк «Приват24», мобільний додаток Приват24, СМС-повідомлення або інш.). Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що полягає у проведені його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебатування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо. Кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту , сплати процентів, комісії за управління фінансовим інструментом та інших платежів за цим Договором.
Сторони встановили, що розмір Кредиту, який може бути наданий Клієнту, складає від 10 000 до 2 000 000 гривень, вид кредиту- овердрафтний кредит. Пільговий період - 30/270 днів - без обнулення, відповідно до п.п. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.3. Термін користування кредитом: 12 місяців.
Згідно з п. 3.2.1.2.2.2 Кредитного договору відповідач 1 зобов'язався перед позивачем сплатити останньому проценти за весь час фактичного користування Кредитом, комісії та інші платежі в порядку та на умовах , визначених цим Договором та тарифами банку.
Відповідно до Кредитного договору розмір відсоткової ставки становить 18 % річних (вказано в преамбулі Договору).
В п. 3.2.1.2.1.4 Кредитного договору Сторони погодили, що обслуговування Ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється згідно з наступним порядком:
При надходженні розрахункових документів Клієнта в Банк протягом операційного дня та відсутності грошових коштів на поточному рахунку Клієнта, Банк здійснює їх оплату відповідно до цих Умов в межах встановленого Ліміту. Операційний день частина робочого дня банку, протягом якого приймаються від Клієнта розрахункові документи та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання.
Розрахункові документи подаються Клієнтом з дотриманням порядку розрахунково-касового обслуговування, передбаченого «Умовами і правилами надання банківських послуг». Тривалість операційного дня встановлюється банком самостійно та закріплюється в нормативних документах Банку. Інформацію про тривалість операційного дня розміщена в розділі «Розрахунково-касове обслуговування» дійсних «мов та правил надання банківських послуг.
При закритті Банківського дня сформоване дебетове сальдо на поточному рахунку Клієнта фактично є сумою використаного Клієнтом Кредиту в цеи?? день.
Відповідно до п. 3.2.1.2.2. Клієнт зобов'язується: використовувати кредит на цілі, зазначені у п.3.2.1.1.1. цих Умов, сплатити Банку проценти за весь час фактичного користування Кредитом, комісії та інші платежі в порядку та на умовах, визначених цим Договором та Тарифами Банку, повернути кредит у строки, встановлені п. п. 3.2.1.2.3.3, сплатити Банку винагороду відповідно д п.3.2.1.4.11, 3.2.1.4.17.
Згідно п. 3.2.1.4.3. Умов та Правил, сторони домовились, що за сумами кредиту, отриманими з 01.07.2018, при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 21% річних.
Списання нарахованих процентів проводиться по 1-х числах кожного місяця, за попередній місяць. За сумами кредиту, отриманими клієнтами аграрного сектора економіки (основний вид економічної діяльності підприємства відповідає значенню з секції «А» Класифікатора видів економічної діяльності України і дана приналежність підтверджена документально) з 14.02.2020 за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня Клієнт сплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 18% річних.
У разі непогашення кредиту впродовж 270 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 271-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними.
Відповідно до п. 3.2.1.4.9. Умов та Правил, проценти, не сплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими (крім випадків розірвання кредитного договору згідно з п.3.2.1.2.3.3.).
Відповідно до п. 3.2.1.4.11. Умов та Правил, за управління фінансовим інструментом за звітний період Клієнт сплачує Банку комісію, яка розраховується як відсотки, в розмірі 0,5% від суми максимального сальдо Кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами. Банк на свій розсуд може не стягувати зазначені відсотки в разі, якщо максимальне сальдо Кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній календарний місяць, не перевищувало 100 гривень.
За звітний період комісія за управління фінансовим інструментом нараховується та повинна бути сплачена 1-го числа місяця, що слідує за звітним.
Дебетове сальдо по поточному рахунку Клієнта - це сума грошових коштів, перерахованих Банком на підставі розрахункових документів Клієнта з його поточного рахунку протягом операційного дня понад його залишок на поточному рахунку з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня (п. 3.2.1.4.11. Умов та Правил).
12.01.2022 поточна заборгованість складала - 0.00.
17.01.2022 (дата виникнення дебетового сальдо) виникла поточна заборгованість у розмірі 209 993 грн та з 01.02.2022 збільшилась до 210 000 грн, яка не сплачена у строк 270 календарних днів з дати її виникнення на поточному рахунку, тому 17.10.2022 вся заборгованість стала простроченою.
30.11.2022 ФГ "ВІКІНГ-АГРО" звернулось до Банку із Заявою-анкетою про зміну умов договору №б/н від 09.11.2018, яка була погоджена позивачем відповідно до Пропозиції про зміну істотних умов кредитування, сторони погодили наступні умови повернення кредиту: -сума заборгованості позичальника за неповернутими кредитними коштами по кредитному договору становить 210 000 грн; -кінцевий термін повернення кредиту встановлюється до 01.09.2025 (включно); -тип процентної ставки - фіксований; -за користування кредитом позичальник сплачує проценти (при відсутності порушення позичальником умов кредитного договору): з 30.11.2022 по 31.12.2022 (включно) за ставкою 0,0001 % річних; починаючи з 01.01.2023 за ставкою 25% річних; -у випадку порушення позичальником термінів/ строків погашення заборгованості Позичальник сплачує проценти: з 30.11.2022 по 31.12.2022 (включно) за ставкою 0,0001 % річних; з 01.01.2023 за ставкою 33% річних, починаючи з 1-го дня прострочення; -заборгованість за кредитом, а також сукупна сума заборгованості із сплати процентів та комісії за користування кредитом, що нараховані по 29.11.2022 (включно) та які не були сплачені, підлягає поверненню згідно з графіком погашення заборгованості.
Позичальник частково сплатив заборгованість, останній платіж здійснив 07.04.2023.
Заборгованість ФГ "ВІКІНГ-АГРО" за кредитним договором №б/н від 09.11.2018 станом на 23.09.2025 складає: 251 573,57 грн, з яких 201 604,37 грн заборгованість за тілом кредиту та 49 969,20 грн заборгованість за процентами.
26.07.2021 року між АТ КБ “ПРИВАТБАНК» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель, Відповідач-2) було укладено договір поруки № P16258135014077408518 (далі Договір поруки), предметом якого є надання поруки Відповідачем-2 за виконання зобов'язань Відповідача-1, які випливають з Кредитного договору (п. 1.1. Договору поруки).
Відповідно до п. 1.1. Договору поруки, поручитель солідарно відповідає перед Кредитором за виконання Позичальником зобов'язань у повному обсязі за Кредитним договором: по поверненню кредиту, який наданий Позичальнику шляхом встановлення кредитного ліміту на поточний рахунку НОМЕР_3 (IBAN - НОМЕР_4 ) у розмірі 65000,00 (шістсот п'ятдесят тисяч) гривень, максимальний розмір кредитного ліміту за Кредитним договором становить - 2 000 000,00 грн. (два мільйона) гривень; по поверненню Кредитору кредиту у строк до 27.02.2022, з автоматичною пролонгацією кредиту кожні 12 (дванадцять) місяців на термін 12 місяців за умови своєчасного і повного виконання Позичальником умов Кредитного договору; по сплаті Кредитору процентів за користування кредитом: в розмірі 16.5% (шістнадцять цілих п'ять десятих) річних, відповідно до Заявки на отримання послуг “Кредитний ліміт на поточний рахунок» Кредитного договору, за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.2. Умов та Правил; по сплаті процентів за користування кредитами у разі прострочення повернення кредиту, у розмірі 33%(тридцять три) річних, які діяли на дату такого прострочення, відповідно до п.3.2.1.4.5 Умов та Правил;по сплаті комісії за управління фінансовим інструментом, в розмірі 0,3% від максимального дебетового сальдо, що існувало на кінець будь-якого банківського дня на поточному рахунку Позичальника за звітній місяць, в порядку, встановленому п. 3.2.1.4. - Умов та Правил; пор сплаті процентів у розмірі 33% 9тридцять три) річних від простроченої суми заборгованості, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю Сторін у разі порушення строку повернення кредиту, визначеного п. 3.2.1.6.1. Умов тат Правил, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку, настання обставин, передбачених п.3.2.1.2.3.9. Умов та Правил, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту, відповідно до п. 3.2.1.5.1Умов та Правил; по сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання, відповідно до п.3.2.1.5.2. Умов та Правил; по сплаті штрафу в розмірі 1% від суми максимального дебетового сальда, що виникло на поточному рахунку Клієнта за звітний місяць, при порушені Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.4., 3.2.1.2.2.7. Умов та Правил, відповідно до п. 3.2.1.5.3. Умов Та Правил; по сплаті штрафу в розмірі 5% від суми кредиту, використаної не за цільовим призначенням, відповідно до п.3.2.1.5.4 Умов та Правил; по сплаті штрафу, який розраховується за такою формулою : 1000,00 гривень + 5% від суми використаного ліміту, при порушенні Клієнтом строків платежів по будь-якому х грошових зобов'язань по Кредиту більш ніж на 30 днів, що спричинило за собою звернення Банку в судові органи, відповідно до п.3.2.1.5.5. Умов та Правил; по відшкодуванню Кредитору витрат, що передбачені законодавством, Кредитним договором та цим Договором.
Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши відповідачу 1 кредитний ліміт, який в подальшому було змінено, що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів, а саме: - 03.11.2018 - 30 000,00 грн.; - 17.01.2019- 50 0000,00 грн.; - 24.09.2019 - 110000 грн; -11.12.2021- 210 000,00 грн.
Як зазначає позивач, відповідач погашення кредиту та сплату процентів і комісій за користування кредитом здійснював з порушенням умов Кредитного договору, у зв'язку із чим за відповідачем 1 рахується заборгованість за Кредитним договором. Станом на 23.09.2025 заборгованість фермерського господарства «ВІКІНГ-АГРО» перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за Кредитним договором по тілу кредиту, в тому числі загальний залишок простроченої заборгованості, становить 201 604,37 грн та загальний залишок заборгованості по процентам становить 49 969,20 грн.
Невиконання з боку відповідачів своїх зобов'язань стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Правовідносини сторін є господарськими, що вбачається з договору постачання природного газу.
Як передбачено статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п., п. 1, 7 ст.193 ГК України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України (приписи якого діяли на час виникнення спірних правовідносин) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 11 та 509 ЦК України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Положеннями ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів (які засвідчені у порядку, встановленому законом): Заявка на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок» та «Гарантовані платежі» б/н від 27.02.2020, Договір поруки №P1658135014074085518 від 09.07.2021, протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).
Відповідачами 1 і 2 не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами Кредитного договору та Договору поруки шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів.
Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.
Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.
З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, суд дійшов висновку, що Кредитний договір та Договір поруки є укладеними, чинними, дійсними та підлягають виконанню сторонами відповідно до його умов.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Статтею 1055 ЦК України унормовано, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідачі 1 і 2 доказів повернення кредитних коштів за Кредитним договором в повному обсязі суду не надали.
Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов'язався відповідати за виконання зобов'язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст.554 ЦК України).
Кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).
Отже, з огляду на солідарний обов'язок перед кредитором боржника за основним зобов'язанням і поручителя кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.
Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Жодної з підстав для припинення дії Договору поруки №P162581350140740851 від 09.07.2021, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.
Позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов'язаними з обов'язком належного виконання основного зобов'язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.
Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителя у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз'єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов'язання залежно від суб'єктного складу останнього.
На момент розгляду справи ні Позичальник, ні Поручитель заборгованість перед Кредитором не сплатили.
З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитом (тіло кредиту), в тому числі прострочена заборгованість, в сумі 201 604,37 грн та заборгованість по процентах за користування кредитом (прострочена) в сумі 49 969,20 грн станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідачів 1 і 2 солідарно 251 573,57 грн, з яких 201 604,37 грн заборгованість по тілу кредиту та 49 969,20 грн - заборгованість по процентам підлягає задоволенню судом.
Відповідачами контррозрахунку заборгованості за кредитом (тілом кредиту) та процентам, заявленим позивачем до стягнення, суду не надано.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідачі 1 і 2 проти позову не заперечили, належними доказами доводи позивача не спростували.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом повністю.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів 1 і 2 порівну, оскільки спір доведено до суду з їх вини.
При цьому суд враховує, що згідно усталеної судової практики у разі якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства «ВІКІНГ-АГРО» (71030, Запорізька обл., Більмацький р-н, смт. Комиш-Зоря (пн), вул. Лугова, буд. 43, ідентифікаційний код 36549474), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) 201 604,37 грн (двісті одна тисяча шістсот чотири гривні 37 коп.) заборгованості за тілом кредиту, 49 969,20 грн( сорок дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень 20 коп.) заборгованості за процентами, 3 018,88 грн (три тисячі вісімнадцять гривень 88 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 01.12.2025.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.