вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
02.12.2025 м. Ужгород Справа № 907/439/22
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Любомир Вікторович, розглянувши заяву представника позивача від 14.11.2025 (вх. № 02.3.1-02/9921/25) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі
за позовом Благодійної організації «Благодійний фонд «Волонтерський центр «Схід», м. Дніпро
до відповідача фізичної особи-підприємця Байрацького Володимира Володимировича, с. Осій Закарпатська область
про стягнення 2 044 607,68 грн,
Секретар судового засідання - Райніш М.І.
За участю представників сторін:
від заявника (позивача) - Невська Ірина Віталіївна, адвокат, ордер серії АЕ № 1398903 від 23.06.2025 (в режимі відеоконференції);
від відповідача - Бондарєва Олена Сергіївна, адвокат, ордер серії АО № 1066150 від 02.08.2022 (в залі суду);
В провадженні Господарського суду Закарпатської області перебувала справа № 907/439/22 за позовом Благодійної організації «Благодійний фонд «Волонтерський центр «Схід» до фізичної особи-підприємця Байрацького Володимира Володимировича.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 07.12.2022 позовні вимоги задоволено частково.
На адресу Господарського суду Закарпатської області надійшла заява представника позивача від 08.12.2022 (вх. № 02.3.1-02/6771/22) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 13.12.2022 прийнято до розгляду заяву представника позивача від 08.12.2022 (вх. № 02.3.1-02/6771/22) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та призначено розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення.
Однак, до дня призначеного судового засідання, на виконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 №907/439/22 у зв'язку з надходженням апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Байрацького Володимира Володимировича на рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.12.2022, матеріали справи №907/380/22 було надіслано до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою суду від 26.01.2023 зупинено провадження у справі № 907/439/22 до повернення матеріалів справи до Господарського суду Закарпатської області з суду вищої інстанції.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.08.2024 у справі №907/439/22 рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.12.2022 у справі №907/439/22 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Благодійної організації «Благодійний фонд «Волонтерський центр «Схід» на користь Фізичної особи-підприємця Байрацького Володимира Володимировича 36 602, 00 гривень судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Ухвалою суду від 12.09.2024 поновлено провадження у справі № 907/439/22, призначено розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення на 26 вересня 2024 на 12:00 год.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.09.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Благодійної організації “Благодійний фонд “Волонтерський центр “Схід» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.08.2024 у справі №907/439/22, витребувано з Господарського суду Закарпатської області та Західного апеляційного господарського суду матеріали справи №907/439/22.
У зв'язку з відкриттям касаційного провадження, матеріали справи №907/439/22 було надіслано до суду касаційної інстанції.
Ухвалою суду від 17.10.2024 зупинено провадження з розгляду заяви представника позивача від 08.12.2022 (вх. № 02.3.1-02/6771/22) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 907/439/22 до повернення матеріалів справи до Господарського суду Закарпатської області з суду вищої інстанції.
Ухвалою суду від 10.06.2025 поновлено провадження у справі № 907/439/22, призначено розгляд заяви представника позивача від 08.12.2022 (вх. № 02.3.1-02/6771/22) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 907/439/22 на 25 червня 2025 р. на 11:30 год.
25.06.2025 Господарським судом Закарпатської області у справі № 907/439/22 ухвалено додаткове рішення, яким заяву представника позивача від 08.12.2022 (вх. № 02.3.1-02/6771/22) про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково. присуджено стягнення з фізичної особи-підприємця Байрацького Володимира Володимировича на користь Благодійної організації «Благодійний фонд «Волонтерський центр «СХІД» (49000, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, буд. 78, код ЄДРПОУ 44729608) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 29 850,00 грн. В іншій частині заявлених до стягнення витрат відмовлено.
05.11.2025 на виконання додаткового рішення від 25.06.2025 судом було видано відповідний наказ.
На адресу Господарського суду Закарпатської області надійшла заява представника позивача від 14.11.2025 (вх. № 02.3.1-02/9921/25) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Ухвалою суду від 19.11.2025 прийнято до розгляду заяву представника позивача від 14.11.2025 (вх. №02.3.1-02/9921/25) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.
02.12.2025 на адресу Господарського суду Закарпатської області від представника відповідача Бондарєвої О.С. (вх. № 02.3.1-02/10536/25) надійшли заперечення щодо винесення додаткового рішення.
Позиція позивача
Позивач вказує, що Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.09.2025 у справі № 907/439/22 касаційну скаргу ФОП Байрацького Володимира Володимировича залишено без задоволення, Постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 у справі № 907/439/22 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.12.2022 залишено без змін, якими покладено всі судові витрати на відповідача - ФОП Байрацького Володимира Володимировича. Під час касаційного перегляду справи Благодійна організація «БФ “Волонтерський центр “Схід»» сплатила судовий збір на загальну суму 97 603,68 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, долученими до матеріалів справи.
Однак, питання щодо розподілу цих витрат судом не було вирішено ні у рішенні від 07.12.2022, ані у додатковому рішенні від 25.06.2025, яким було визначено лише суму витрат на професійну правничу допомогу. Наголошує, що касаційну скаргу ФОП Байрацького В.В. залишено без задоволення, сплачений судовий збір має бути відшкодований на користь позивача. Таким чином, остаточне рішення у справі ухвалено Господарським судом Закарпатської області, а отже саме цей суд є компетентним ухвалити додаткове рішення про розподіл судових витрат за касаційний перегляд справи. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що розподіл судових витрат, понесених під час апеляційного або касаційного перегляду справи, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами ст. 129 ГПК України. Вважаємо, що додаткове рішення про судові витрати може ухвалити лише той суд, чиє рішення залишено без змін за результатами касаційного перегляду, адже саме воно є остаточним. Оскільки постановою Верховного Суду від 16.09.2025 касаційну скаргу ФОП Байрацького В.В. залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.12.2022 залишено без змін, саме це рішення є остаточним рішенням у справі. отже розподіл судових витрат, у тому числі понесених у зв'язку з касаційним переглядом, здійснюється судом, який ухвалив остаточне рішення у справі. Отже, питання про стягнення судового збору за подання касаційних скарг підлягає вирішенню Господарським судом Закарпатської області шляхом ухвалення додаткового рішення відповідно до ст. 244 ГПК України.
Крім того, позивач у судовому засіданні посилалась на правову позицію, викладену в додатковій постанові Верховного Суду від 07 квітня 2025 року у справі №910/16244/23, наводячи відповідні правові висновки в обґрунтування вимог щодо винесення додаткового рішення по справі.
Позиція відповідача
У запереченні щодо винесення додаткового рішення відповідач вважає, що вказана заява задоволенню не підлягає і в прийнятті додаткового рішення має бути відмовлено Господарським судом Закарпатської області. Зазначає, що відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 315 ГПК України постанова касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції. В постанові Касаційного господарського суду № 907/439/22 від 16.09.2025 в п.92 вказано: «Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника» (оскільки касаційна скарга Байрацького В.В. була залишена без задоволення). Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Порядок розподілу судових витрат визначений у статтях 129, 130 ГПК України. Крім того, зазначає, що відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже, суд касаційної інстанції, здійснює новий розподіл судових витрат у справі лише у разі прийняття ним постанови про скасування чи зміну остаточного судового рішення суду першої (апеляційної) інстанції, прийнятого по суті заявлених вимог. При цьому, у випадках скасування касаційним судом рішення суду першої інстанції або постанови апеляційної інстанції з переданням справи на новий розгляд, судові витрати у справі підлягають розподілу господарським судом, який вирішує спір по суті за результатами нового розгляду справи. За таких обставин розподіл судового збору та витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених в суді касаційної інстанції, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, не здійснюється, адже суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржуване судове рішення та передає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судових витрат, понесених у суді касаційної інстанції (Постанова Касаційного господарського суду № 910/15342/23 від 26.11.2024 https://reyestr.court.gov.ua/Review/123380056 ).
Наголошує, що зазначена позиція узгоджується з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19, на яку посилається Скаржник. У вказаній постанові Велика Палата дійшла висновку, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Однак у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Зазаначає, що останнім судом, який вирішив спір по суті, став Західний апеляційний господарський суд при новому розгляді справи № 907/439/22 24.04.2025. Саме він своєю постановою сформував остаточне вирішення спору (оскільки саме суд апеляційної інстанції є судом факту, який вправі дослідити повторно всі докази та обставини по справі і переглянути спір по суті). Враховуючи все вище викладене, вважає, що Позивач із заявою в порядку ст.ст.129, 244 ГПК України про ухвалення додаткового рішення і стягнення судових витрат у вигляді судового збору за подання касаційних скарг мав звернутись до Західного апеляційного господарського суду, а не в Господарський суд Закарпатської області, що вже є самостійною підставою для відмови в прийнятті додаткового рішення.
Розглянувши матеріали заяви та додані до неї докази суд дійшов наступних висновків.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Приписами ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Як встановлюють положення ч. 1, 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 315 ГПК України постанова касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
В постанові Касаційного господарського суду № 907/439/22 від 16.09.2025 в п.92 вказано: «Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника» (оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 була залишена без задоволення).
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При цьому, у випадках скасування касаційним судом рішення суду першої інстанції або постанови апеляційної інстанції з переданням справи на новий розгляд, судові витрати у справі підлягають розподілу господарським судом, який вирішує спір по суті за результатами нового розгляду справи. За таких обставин розподіл судового збору та витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених в суді касаційної інстанції, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, не здійснюється, адже суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржуване судове рішення та передає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судових витрат, понесених у суді касаційної інстанції (Постанова Касаційного господарського суду № 910/15342/23 від 26.11.2024 https://reyestr.court.gov.ua/Review/123380056 ).
Зазначена позиція узгоджується з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19. У вказаній постанові Велика Палата дійшла висновку, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Однак у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
В справі 907/439/22: Постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 (у складі головуючої судді Гриців В.М., суддів: Зварич О.В., Малех І.Б.) апеляційну скаргу ФОП Байрацького В.В. було задоволено; рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.12.2022 у справі №907/439/22 в частині задоволення позову скасовано і ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено; з БО «БФ «Волонтерський центр «Схід» користь позивача стягнуто 36602 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Постановою Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2024 касаційну скаргу БО «БФ «Волонтерський центр «Схід» задоволено частково; постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 скасовано, а справу за № 907/439/22 передано на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду. Постановою Західаного апеляційного господарського суду (у складі головуючого судді Матущака О.І., суддів Скрипчук О.С. та Плотніцього Б.Д.) від 08.08.2024 скасовано рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.12.2022 та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено; здійснено розподіл судових витрат.
Постановою від 12.12.2024 Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду касаційну скаргу Благодійної організації «Благодійний фонд «Волонтерський центр «Схід» задоволено частково; постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.08.2024 у справі № 907/439/22 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 № 907/439/22 в задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Байрацького Володимира Володимировича відмовлено, а Рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.12.2022 у справі № 907/439/22 залишено без змін.
Постановою Касаційного господарського суду № 907/439/22 від 16.09.2025 відмовлено в задоволенні касаційної скарги Байрацького В.В., а рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.12.2022 та Постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 - залишено без змін.
Суд наголошує, що додаткова постанова Верховного Суду від 07 квітня 2025 року у справі № 910/16244/23, на яку посилається позивач не підлягає застосуванню у даній справі, оскільки така стосується зокрема витрат на професійну правничу допомогу, а правовідносини які були предметом розгляду такої не є тотожними правовідносинами у справі № 907/439/22.
Крім того, судом встановлено, що позивач двічі подавав касаційні скарги, які були частково задоволені, із скасуванням постанов Західного апеляційного господарського суду, а справа 907/439/22 двічі направлялась на новий апеляційний розгляд.
Після третього нового розгляду апеляційний суд залишив у силі рішення суду 1- ї інстанції (на користь позивача), і дана позиція підтримана Касаційним господарським судом. Отже: останнім судом, який вирішив спір по суті, став Західний апеляційний господарський суд при новому розгляді справи № 907/439/22 24.04.2025.
Відповідно до положень ст.244 ГПК України Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Однак, в даному конкретному випадку, на момент ухвалення Господарським судом Закарпатської області 07.12.2025 рішення в справі 907/439/22 судових витрат у вигляді сплаченого Позивачем судового збору за подання касаційних скарг 12.01.2024, 19.01.2024 та 19.09.2024, як і платіжних інструкцій на підтвердження цих обставин, фізично ще не існувало. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22), зазначено, що:
« 7.24. Аналіз положень статті 244 ГПК України та статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України). Подібне право має сторона в господарському судочинства згідно з частиною першою статті 221 ГПК України.
7.25. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом. Однак, через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі при прийнятті додаткового рішення скасовувати чи змінити первісне рішення, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема пов'язані з необхідністю розподілу судових витрат.
7.26. Частина перша статті 244 ГПК України (частина перша статті 270 ЦПК України) містить диспозитивну норму щодо права суду з власної ініціативи, або за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення. Винятком є розподіл судових витрат, який має ініціювати сторона з дотриманням правил статей 123-130, 221 ГПК України (статей 133 - 142, 246 ЦПК України)».
« 7.29. Велика Палата Верховного Суду висновує, що термін «ухвалення» додаткового судового рішення, а не термін «розгляд» законодавцем застосовано з метою, щоб підкреслити необхідність буквального тлумачення такого поняття відповідно до статті 259 ЦПК України (статті 233 ГПК України). Таке тлумачення є релевантним для з'ясування змісту положення другого речення частини третьої статті 270 ЦПК України (частини третьої статті 244 ГПК України), коли йдеться про усунення неповноти судового рішення, тобто відсутності у резолютивній частині рішення висновків щодо результатів розгляду справи. При цьому презюмується, що позовні вимоги та заперечення, докази, подані на їх обґрунтування, судом розглянуті згідно з вимогами статей 209 - 246 ЦПК України (статей 201 - 221 ГПК України), а розгляд справи належним чином відображений в описовій та мотивувальній частинах рішення. У протилежному випадку неповнота судового рішення може бути усунута шляхом його перегляду в апеляційному (касаційному) порядку, а не через ухвалення додаткового рішення.»
Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року в справі № 756/4441/17 (провадження № 61-17081св18)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що: «за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у cправі № 911/956/17(361/6664/20), від 07 березня 2023 року у справі № 922/3289/21. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 року у цій справі, то додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2022 року також слід скасувати».
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 221, 232, 233, 236, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, поданої 14.11.2025 адвокатом Невською І.В. в інтересах позивача - Благодійної організації «Благодійний фонд «Волонтерський центр «Схід», м. Дніпро - відмовити повністю.
Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 02.12.2025
СУДДЯ Любомир АНДРЕЙЧУК