майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
18 листопада 2025 р. м. Житомир Справа № 906/24/25
Господарський суд Житомирської області
Суддя Нестерчук С. С.
з участю секретаря судового засідання: Бугайова І. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області
до 1) Фермерського господарства "Суховець"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастів Агро"
про розірвання договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку
за участі представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача 1: адвокат Довгалюк Р. О.
від відповідача 2: не з'явився
прокурор Тарасюк В. С.
І. СУТЬ СПОРУ
Спір виник із земельних правовідносин, пов'язаних із користуванням земельною ділянкою комунальної власності, переданою в оренду для ведення фермерського господарства, а також із правомірністю подальшої передачі цієї ділянки в суборенду та дотриманням орендарем істотних умов договору оренди.
1. Стислий виклад позиції прокурора
06.01.2025 року до Господарського суду Житомирської області (далі - Суд) звернувся керівник Коростишівської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Брусилівської селищної ради (далі - Селищна рада) з позовом до Фермерського господарства «Суховець» (далі - відповідач-1 або Господарство) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастів Агро» (далі - відповідач-2 або Товариство), у якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 05.08.2025, просив:
(1) розірвати укладений між Селищною радою та Господарством договір оренди від 27.04.2005 (з урахуванням додаткової угоди від 03.07.2020) земельної ділянки з кадастровим номером 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га;
(2) визнати недійсним укладений між Господарством та Товариством договір суборенди землі ПА_НП_СФГ_1 від 14.06.2023 про передачу в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га;
(3) зобов'язати Господарство повернути територіальній громаді в особі Брусилівської селищної ради земельну ділянку кадастровий номер 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га для ведення фермерського господарства.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст. 319, 651 Цивільного кодексу України, ст. 31, 93 Земельного кодексу України, ст. 8, 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», тим що Господарство в порушення умов договору оренди землі передало в суборенду Товариству земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в свою чергу Товариство отримало земельну ділянку комунальної форми власності, надану для ведення фермерського господарства, яку мало би отримати лише на конкурсній основі. У зв'язку з переданням без згоди орендодавця земельної ділянки в суборенду та припинення використання Господарством земельної ділянки за цільовим призначенням, на думку Прокурора, є підставою для розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.
У відповіді на відзив (вх.№1932/25 від 17.02.2025, а.с. 189, т.1) прокурор зазначив, що згідно з договором оренди від 27.04.2005, долученим до позовної заяви (оригінал зберігається у Брусилівській селищній раді), орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору (п. 30). На думку прокурора, копія договору, надана відповідачем, має іншу редакцію пунктів 15, 16, 30 та містить численні невідповідності у змісті, редакції пунктів, реквізитах сторін, формулюваннях, а також друкарському оформленні. Такі розбіжності, на переконання прокурора, свідчать про недостовірність або фальсифікацію цього документа. Прокурор вважає, що оригінал договору, який знаходиться у Брусилівській селищній раді, відповідає дійсним правовим підставам оренди та містить істотні умови, які не передбачають передачі земельної ділянки в суборенду без згоди власника. Крім того, прокурор зазначає, що передача ФГ «Суховець» земельної ділянки в суборенду ТОВ «Фастів Агро» без згоди Брусилівської селищної ради є істотним порушенням умов договору, внаслідок чого ТОВ «Фастів Агро» отримало ділянку поза конкурсом зі зміною виду її використання, а ФГ «Суховець» фактично припинило користування спірною ділянкою.
2. Стислий виклад заперечень Господарства
Господарство у відзиві на позовну заяву (вх.№1161 від 03.02.2025, а.с. 144 т. 1) заперечує проти позовних вимог в повному обсязі. Як зазначає відповідач-1, дії щодо укладення договору суборенди були правомірними, оскільки умовами договору оренди від 27.04.2005 (сканкопія у редакції, відмінній від тієї, що додана до позовної заяви, отримана представником шляхом доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) передбачено, зокрема, у пункті 30: «Права орендаря: має право без окремого погодження з орендодавцем передавати об'єкт оренди в суборенду на строк, що не перевищує строк дії договору».
У запереченнях на відповідь на відзив (вх.№2201 від 24.02.2025, а.с. 245, т. 1) представник Господарства стверджує, що договір від 27.04.2005, в редакції, яка була долучена до позовної заяви, є недопустимим доказом, адже цей договір не міститься в Державному реєстрі речових прав, а відтак не проходив державну реєстрацію. Натомість договір від 27.04.2005 у редакції, поданій Відповідачем-1, наявний в Державному реєстрі речових прав, і, на думку представника Господарства, державний реєстратор зафіксував та визнав законними підстави виникнення права оренди Відповідача-1 саме на підставі цієї редакції договору, яка була долучена до відзиву на позовну заяву.
3. Стислий виклад заперечень Товариства
Товариство не скористалось своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 ГПК України.
З огляду на суть спору та позиції сторін, перед судом постали такі ключові питання:
1) Чи дотрималося ФГ «Суховець» умов договору оренди земельної ділянки від 27.04.2005, передавши земельну ділянку в суборенду ТОВ «Фастів Агро» без погодження орендодавця?
2) Яка редакція договору оренди земельної ділянки є автентичною та підлягає врахуванню судом у спорі:
- примірник договору, наданий Брусилівською селищною радою та долучений до позовної заяви;
- примірник договору, наданий ФГ «Суховець» та долучений до відзиву?
3) Чи передбачав договір оренди право орендаря передавати земельну ділянку в суборенду без згоди орендодавця, та чи є така передача порушенням істотних умов договору?
4) Чи мало місце фактичне припинення ФГ «Суховець» користування земельною ділянкою та зміна її використання всупереч визначеному цільовому призначенню?
5) Чи існують правові підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки у зв'язку з істотними порушеннями його умов орендарем?
6) Чи підлягає земельна ділянка поверненню територіальній громаді як наслідок розірвання договору оренди?
7) Чи наявні правові підстави для визнання недійсним договору суборенди від 14.06.2023, з огляду на на те, що він припинений за домовленістю сторін і земельна ділянка повернута орендарю, і чи є така вимога ефективним способом захисту?
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
06.01.2025 року до Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Брусилівської селищної ради, в якій просить:
(1) розірвати укладений між Селищною радою та Господарством договір оренди від 27.04.2005 (з урахуванням додаткової угоди від 03.07.2020) земельної ділянки з кадастровим номером 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га;
(2) визнати недійсним укладений між Господарством та Товариством договір суборенди землі ПА_НП_СФГ_1 від 14.06.2023 про передачу в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га;
(3) скасувати державну реєстрацію права суборенди на земельну ділянку з кадастровим номером 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1802410218209 (запис про інше речове право № 51499226 від 23.08.2023, індексний номер 69025874).
(4) зобов'язати Товариство повернути територіальній громаді в особі Брусилівської селищної ради земельну ділянку кадастровий номер 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га для ведення фермерського господарства.
Ухвалою від 09.01.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, підготовче засідання призначено на 05.02.2025.
23.01.2025 через підсистему "Електронний суд" представник Господарства - адвокат Довгалюк Р. О. подав клопотання (вх.№01-44/229/25) про продовження строку для надання відзиву (а.с. 120-121 т. 1).
Суд ухвалою від 24.01.2025 задовольнив клопотання представника Господарства та продовжив строк для подання відзиву на позовну заяву до 31.01.2025.
31.01.2025 через підсистему "Електронний суд" представник Господарства подав відзив на позовну заяву (вх.№1161 від 03.02.2025), до якого долучив клопотання про огляд оригіналів документів та просив зобов'язати Прокурора та Селищну раду надати до суду оригінали документів, копії яких долучені до позовної заяви (а.с. 144-146 т. 1).
У підготовчому засіданні 05.02.2025 Суд прийняв до розгляду відзив, поданий представником Господарства, та ухвалою суду зобов'язано позивача та Господарство (його представника) надати для огляду договір оренди землі від 27.04.2005 з додатками та додаткову угоду від 03.07.2025. У підготовчому засіданні оголошено перерву до 19.02.2025.
06.02.2025 через підсистему "Електронний суд" прокурор подав клопотання (вх.№01-44/362/25) про надання додаткового строку для подачі відповіді на відзив (а.с. 177 т. 1).
Суд ухвалою від 07.02.2025 клопотання прокурора задовольнив та продовжив строк для подання відповіді на відзив до 18.02.2025.
17.02.2025 через підсистему "Електронний суд" прокурор подав відповідь на відзив (вх.№1932/25, а.с. 189-192 т. 1), який прийнято до розгляду протокольною ухвалою від 19.02.2025.
В підготовчому засіданні 19.02.2025 Суд оглянув оригінал примірника договору оренди землі від 27.04.2005 та додатки до нього, а також додаткову угоду від 03.07.2020 (а.с. 32-38 т. 1), надані Селищною радою на виконання ухвали Суду від 05.02.2025, копії яких долучено до позовної заяви. Також представник Господарства - адвокат Довгалюк Р. О. на виконання ухвали Суду від 05.02.2025 надав для огляду оригінали примірника договору оренди землі від 27.04.2005 та додатки до нього. Суд відповідно до ст. 92 ГПК України вирішив зберігати їх у матеріалах справи. Суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 04.03.2025.
21.02.2025 через підсистему "Електронний суд" представник Господарства подав заперечення на відповідь на відзив (вх.№2201 від 24.02.2025, а.с. 245-249 т. 1).
03.03.2025 до суду від позивача на виконання вимог ухвали від 05.02.2025 надійшли документи (вх.2633/25 а.с. 1-11 т. 2).
03.03.2025 через підсистему "Електронний суд" прокурор подав пояснення (вх.№2647, а.с. 13-19 т. 2).
04.03.2025 через підсистему "Електронний суд" представник Господарства подав клопотання (вх.№ 2690) про відкладення розгляду справи у зв'язку з незадовільним станом здоров'я представника.
04.03.2025 через підсистему "Електронний суд" представник Товариства подав клопотання (вх.№ 2705) про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні.
У підготовчому засіданні 04.03.2025 за клопотанням прокурора Суд відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжив на тридцять днів підготовче провадження для належної підготовки справи для розгляду по суті та відклав підготовче на 13.03.2025.
В підготовчому засіданні 13.03.2025 Суд у порядку, передбаченому ст. 82 ГПК України, оглянув електронну реєстраційну справу в Державному реєстрі речових прав за веб-адресою: https://register.minjust.gov.ua, зокрема договір оренди землі від 27.04.2005, копія якого долучена до відзиву, а також судом отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом формування довідки №417674177 (а.с.57-60 т.2), збережено для долучення до матеріалів справи: договір оренди землі з додатками (а.с. 61-69 т. 2), документи щодо розірвання договору суборенди (а.с. 70-71 т. 2). У зв'язку з необхідністю призначення у справі технічної експертизи документів Суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 20.03.2025.
13.03.2025 Суд постановив окрему ухвалу про направлення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області (вул. Соборна, 53, м. Вінниця, Вінницька область, 21050) для вирішення питання про притягнення адвоката Кузьміної Ксенії Олегівни (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №000189 від 18.10.2017, видане Радою адвокатів Вінницької області на підставі рішення № 10) до дисциплінарної відповідальності.
19.03.2025 через підсистему "Електронний суд" прокурор подав пояснення (вх. № 3505, а.с. 78-81 т. 2) щодо призначення у справі технічної експертизи документів.
20.03.2025 Суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 07.04.2025.
20.03.2025 через підсистему "Електронний суд" представник Господарства подав заперечення (вх.№3542, а.с. 95-101 т. 2) на пояснення прокурора.
25.03.2025 до суду від Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області надійшла відповідь (вх. №3746), у якій зазначено, що у КДКА Вінницької області відсутні повноваження стосовно розгляду окремої ухвали від 13.03.2025.
Ухвалою суду від 28.03.2025 направлено окрему ухвалу від 13.03.2025 у справі до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва (вул. Борисоглібська, буд. 3, 5-й поверх, м. Київ, 04070) для вирішення питання про притягнення адвоката Кузьміної Ксенії Олегівни (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №000189 від 18.10.2017, видане Радою адвокатів Вінницької області на підставі рішення № 10) до дисциплінарної відповідальності.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а окрему ухвалу Господарського суду Житомирської області від 13.03.2025 у справі № 906/24/25 - без змін.
03.04.2025 через підсистему "Електронний суд" прокурор подав пояснення (вх.№4298/25, а.с. 113-115 т. 2), в яких викладено додаткові запитання на вирішення експертизи.
У підготовчому засіданні 07.04.2025 Суд, заслухавши думки присутніх учасників справи щодо питань, з яких має бути проведена у справі технічна експертиза документів, а також щодо вибору експертної установи, якій суд має доручити проведення експертизи, оголошено перерву для постановлення ухвали до 10.04.2025.
Ухвалою суду від 10.04.2025 у справі №906/24/25 призначено судову технічну експертизу документів, виконання якої доручено Житомирському науково-дослідному експертно- криміналістичному центру МВС України, провадження у справі зупинено.
11.04.2025 Господарський суд Житомирської області направив до Житомирського науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України для проведення судової технічної експертизи ухвалу Суду від 10.04.2025 у справі №906/24/25 та примірник договору оренди землі від 27.04.2005, наданий представником відповідача ФГ "Суховець", примірник договору оренди землі від 27.04.2005, наданий Брусилівською селищною радою.
29.04.2025 матеріали справи №906/24/25 направлено до Північно-західного апеляційного господарського суду на запит від 23.04.2025 у зв'язку з поданням апеляційної скарги Фермерського господарства "Суховець" на ухвалу суду від 10.04.2025.
29.04.2025 до Суду від Житомирського науково-дослідного експертно- криміналістичного центру надійшло клопотання експерта (вх.№01-44/1251/25 від 29.04.2025, а.с. 1-2 т. 3) та рахунок вартості проведення судової експертизи (вх.№5509/25 від 29.04.2025, а.с. 4-5 т. 3).
Суд ухвалою від 09.05.2025 поновив провадження у справі у зв'язку з необхідністю розгляду клопотання судового експерта та призначив судове засідання на 19.05.2025. Цією ж ухвалою зобов'язано Житомирську обласну прокуратуру та Фермерське господарство «Суховець» надати до суду докази проведення попередньої оплати вартості судової технічної експертизи документів відповідно до рахунку, направленого Житомирським НДЕКЦ МВС України у строк до 16.05.2025 р.
15.05.2025 через підсистему "Електронний суд" представник Господарства подав пояснення (вх.6206 від 16.05.2025, а.с. 18-21 т. 3).
19.05.2025 Суд оголосив перерву в засіданні до 21.05.2025.
Ухвалою суду від 21.05.2025 задоволено клопотання експерта. Цією ж ухвалою Суд зобов'язав Житомирську обласну прокуратуру та Господарство надати докази попередньої оплати за проведення експертизи у строк до 29.05.2025 р. та вирішено зупинити провадження у справі на час проведення судової експертизи.
27.05.2025 через підсистему "Електронний суд" представник Господарства подав клопотання (вх.№6826, а.с. 37 т. 3), до якого долучено докази оплати судової технічної експертизи на виконання вимог ухвали.
28.05.2025 через підсистему "Електронний суд" прокурор подав клопотання (вх.№6841/25, а.с. 44 т. 3), до якого долучено докази оплати судової технічної експертизи на виконання вимог ухвали.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Суховець" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 10.04.2025 у справі №906/24/25 - без змін.
25.06.2025 до Суду надійшов висновок експерта №СЕ-19/106-25/7110-ДД за результатами проведеної експертизи із супровідним листом Житомирського НДЕКЦ МВС України від 20.06.2025 №19/106/6/3-11976-2025 (вх. №8135/25, а.с. 62 - 74 т. 3).
Суд ухвалою від 26.06.2025 поновив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 05.08.2025.
У період з 05.07.2025 по 25.07.2025 головуючий суддя перебувала у щорічній відпустці.
08.07.2025 до суду повернулися матеріали справи № 906/24/25 з Північно-західного апеляційного господарського суду.
05.08.2025 через підсистему "Електронний суд" від прокурора надійшло:
- клопотання про зміну предмету позову (вх.№01-44/2310/25, а.с. 83 т. 3);
- клопотання про часткове закриття провадження (вх.№01-44/2311/25, а.с. 94 т. 3).
У підготовчому засіданні 05.08.2025 Суд прийняв до розгляду заяву прокурора про зміну предмету позову та вирішив здійснювати подальший розгляд справи за наступними вимогами:
1) розірвати укладений між Селищною радою та Господарством договір оренди від 27.04.2005 (з урахуванням додаткової угоди від 03.07.2020) земельної ділянки з кадастровим номером 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га;
2) визнати недійсним укладений між Господарством та Товариством договір суборенди землі ПА_НП_СФГ_1 від 14.06.2023 про передачу в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га;
3) зобов'язати Господарство повернути територіальній громаді в особі Брусилівської селищної ради земельну ділянку кадастровий номер 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.
Крім того, Суд задовольнив клопотання прокурора (вх.№01-44/2311/25) та вирішив закрити провадження у справі в частині вимоги про скасування державної реєстрації права суборенди на земельну ділянку з кадастровим номером 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1802410218209 ( запис про інше речове право № 51499226 від 23.08.2023, індексний номер 69025874), про що 05.08.2025 постановлено ухвалу окремим документом.
Ухвалою від 05.08.2025 Суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.09.2025.
11.08.2025 через підсистему підсистему "Електронний суд" позивач подав заяву (вх. №10149) про проведення судового засідання за відсутності їх представника.
19.08.2025 через підсистему "Електронний суд" прокурор подав клопотання (вх.№ 01-44/2456/25, а.с. 120 т. 3) про повернення судового збору.
09.09.2025 через підсистему "Електронний суд" представник Господарства подав клопотання (вх.№ 01-44/2707/25 від 10.09.2025, а.с. 126 т.3) про витребування доказів, яке ухвалою Суду від 10.09.2025 залишено без розгляду.
10.09.2025 через підсистему "Електронний суд" представник Господарства подав клопотання (вх.№ 11343) про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю представника у слідчих діях в межах кримінального провадження в якості представника потерпілого.
Протокольною ухвалою від 10.09.2025 Суд відмовив у задоволенні клопотання представника Господарства з огляду на те, що повідомлені представником причини неявки не є поважними, оскільки дата та час судового засідання були заздалегідь узгоджені з учасниками справи, а слідча дія (огляд місця події) за клопотанням адвоката не має ознак невідкладності. Крім того, юридична особа, якою є Відповідач-1, вправі забезпечити участь іншого представника у випадку зайнятості адвоката Довгалюка Р. О. За таких обставин, беручи до уваги принцип розумності строків розгляду справи, Суд не вбачав підстав для відкладення судового засідання.
В судовому засіданні 10.09.2025 Суд заслухав вступне слово прокурора та оголосив перерву у судовому засіданні до 25.09.2025.
23.09.2025 через підсистему "Електронний суд" представник Господарства подав:
- клопотання (вх.№ 01-44/2922/25, а.с. 155 т. 3) про призначення повторної судової технічної експертизи документів;
- клопотання (вх.№ 01-44/2925/25, а.с. 167 т. 3) про повернення до розгляду справи на стадію підготовчого провадження.
У судовому засіданні 25.09.2025 Суд заслухав вступне слово представника Господарства, постановив розглянути подані ним клопотання під час дослідження висновку експерта та на стадії дослідження доказів оголосив перерву до 21.10.2025.
У судовому засіданні 21.10.2025, під час дослідження висновку експерта, Суд заслухав учасників справи щодо клопотань представника Господарства про повернення до стадії підготовчого провадження та призначення повторної судової технічної експертизи документів. Суд кваліфікував їх як зловживання процесуальними правами, спрямованих на безпідставне затягування розгляду справи, оскільки представник Господарства, маючи можливість реалізувати відповідну процесуальну дію на стадії підготовчого провадження після ознайомлення з висновком експерта, таких дій не вчинив та не вжив жодних заходів для перевірки достовірності наведеної в клопотанні інформації щодо нібито позбавлення судового експерта кваліфікації. У зв'язку з цим відповідно до ч. 3 ст. 43 ГПК України зазначені клопотання залишено без розгляду, а адвоката Довкалюка Р. О. попереджено про недопустимість зловживання процесуальними правами.
Суд оглянув примірник договору оренди від 27.04.2005, наданий ФГ "Суховець", який був об'єктом експертизи, та долучив до матеріалів справи його копію (а.с. 183-187 т. 3).
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, Суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами. З метою належної підготовки учасників до судових дебатів Суд вирішив оголосити перерву у судовому засіданні до 12.11.2025 з урахуванням часу перебування прокурора у відпустці.
У судовому засіданні 12.11.2025 на стадії судових дебатів прокурор та представник Господарства виступили із заключними промовами: прокурор просила задовольнити позов у повному обсязі, а представник Господарства - відмовити у його задоволенні. Суд перейшов до стадії ухвалення рішення та відклав його проголошення на 18.11.2025.
У судовому засіданні 18.11.2025 проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).
ІІІ. Фактичні обставини справи
Заслухавши позицію учасників справи, дослідивши надані ними докази, Суд установив фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги й заперечення:
(1) 27.04.2005 року між Брусилівською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Фермерським господарством "Суховець" (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди) (а.с. 32-36 т. 1).
Предметом цього договору визначено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка розташована на землях запасу Хомутецької сільської ради. Об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 232,9943 га в тому числі пасовище - 215,2052 га, чагарники - 0,8839 га, болота - 16,9052 га (п. 1,2 Договору).
Договір укладено на 49 (сорок дев'ять) років (п.3 Договору).
Земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення (п. 15, 16 Договору).
Відповідно до п.30 Договору, орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов цього договору.
Згідно з п.38 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.
Цей договір підписано, скріплено печатками сторін та зареєстровано в Брусилівському районному відділі Житомирської регіональної філії Центру ДЗК про, що у Державному реєстрі земель внесено запис від 19.05.2005 за № 040520500001.
(2) Відповідно до акта приймання - передачі земельної ділянки від 27.04.2005 Орендодавець - Брусилівська районна державна адміністрація передає Орендарю - Фермерському господарству "Суховець" в оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 232,9943 га для товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 37 т. 1).
(3) Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22.12.2018 № 6-5020/14-18-СГ "Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність" передано Брусилівській селищні раді Брусилівського району Житомирської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7006,0455 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади Брусилівського району Житомирської області, згідно з актом приймання передачі від 22.12.2018. У пункті № 52 Додатку до вказаного акту з державної у комунальну власність передано земельні ділянки, зокрема, ділянку площею 232,9943 га кадастровий номер 1820987000:06:000:0303 (а.с. 40 - 50 т. 1).
(4) З огляду на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно (довідка від 11.11.2024) 20.03.2019 проведено державну реєстрацію права власності за територіальною громадою Брусилівської селищної ради на земельну ділянку кадастровий номер 1820987000:06:000:0303 площею 232,9943 га (номер відомостей про речове право 31013930, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1802410218209). У Реєстрі також містяться відомості про інші речові права щодо цієї земельної ділянки, а саме:
- право оренди, зареєстроване 17.03.2017 за ФГ "Суховець" на підставі договору оренди землі від 27.04.2005 (номер запису 31014084);
- право суборенди, зареєстроване 23.08.2023 за ТОВ "Фастів Агро" на підставі договору суборенди від 14.06.2023 (номер запису 51499226) (а.с. 27-28 т. 1).
(5) Згідно з рішенням 46 сесії Брусилівської селищної ради 7 скликання від 24.06.2020 № 1517 "Про поновлення умов договору оренди землі, земельної ділянки за межами населеного пункту с. Вільшка площею 232,9943 га" вирішено поновити умови договору оренди землі від 27.04.2005, укладеного між Брусилівською районною державною адміністрацією та ФГ "Суховець", зареєстрованого у Брусилівському районному відділі Житомирської регіональної філії Центру ДЗК від 19.05.2005 за № 040520500001 та привести його у відповідність до чинного земельного та податкового законодавства (а.с. 29-31 т. 1).
Також цим рішенням, замінено сторону Орендодавця за цим договором, зокрема усі права та обов'язки Брусилівської районної державної адміністрації за Договором оренди землі від 27.04.2005 передано Брусилівській селищній раді Брусилівського району Житомирської області.
Крім того, внесено зміни до п. 1 договору, а саме: "Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 232,9943 га для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 1820987000:06:000:0303, яка розташована за межами населеного пункту с. Вільшка Брусилівського району Житомирської області."
Вказаним рішенням також визначено розмір нормативної грошової оцінки умови та порядок сплати орендної плати.
(6) На виконання указаного рішення 03.07.2020 між Брусилівською районною державною адміністрацією Житомирської області, Брусилівською селищною радою Брусилівського району Житомирської області та ФГ "Суховець" укладено додаткову угоду, відповідно до якої змінено сторону Орендодавця з Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області на Брусилівську селищну раду Житомирського району Житомирської області, передано новому Орендодавцю усі права та обов'язки первісного Орендодавця. Внесено зміни, зокрема до п. 1 Договору, а саме, визначено, що Орендодавець надає, а Орендар приймає строкове платне користування земельну ділянку площею 232,9943 га для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 1820987000:06:000:0303, яка розташована за межами населеного пункту с. Вільшка Брусилівського району Житомирської області. Внесено зміни щодо умов договору та порядку внесення орендної плати. Інші умови договору залишено без змін (а.с. 38 т. 1).
(7) Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 1820987000:06:000:0303 має цільове призначення - 01.02. Для ведення фермерського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання - для ведення фермерського господарства (а.с. 39 т. 1).
(8) ФГ "Суховець" неодноразово передавало земельну ділянку в суборенду іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується договорами суборенди, зокрема:
- від 23.03.2017, який укладений з ПП "Агро Лука" (а.с. 53-54 т.1);
- від 31.07.2018, який укладений з ТОВ "АСТ Агро" (а.с 55-57 т. 1);
- від 04.11.2020, який укладений з ТОВ "ФГ Аграрні Технології" (а.с. 58-63 т. 1).
(9) 14.06.2023 між ФГ "Суховець" (Орендар) та ТОВ "Фастів Агро" (Суборендар) укладено договір ПА_НП_СФГ_1 суборенди земельної ділянки (а.с. 64-66 т. 1), згідно якого Орендар надає, а Суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 232,9943 га з кадастровим номером 1820987000:06:000:0303 для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на землях запасу Хомутецької сільської ради, Брусилівського району, Житомирської області (п. 1,2 Договору).
Строк дії цього Договору з 14 червня 2023 року до закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки (п.8 Договору).
Таким чином, прокурор стверджує ФГ "Суховець" в порушення умов договору оренди землі та Додаткової угоди, передало в суборенду ТОВ "Фастів Агро" земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розпорядилось земельною ділянкою в не передбачений договорами та чинним законодавством спосіб. А суборендар - ТОВ "Фастів Агро" - із порушенням законодавства отримав земельну ділянку комунальної форми власності, надану для ведення фермерського господарства, яку він мав би отримати лише на конкурсній основі (за результатами аукціону).
(10) Під час розгляду справи Суд встановив, що ФГ "Суховець" та ТОВ "Фастів Агро" 01.12.2024 уклали додаткову угоду до договору суборенди землі ПА_НП_СФГ від 14.06.2023, згідно з якою сторони за взаємною згодою з 01.12.2024 вирішили припинити дію Договору суборенди землі від 14.06.2023 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на землях запасу Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області загальною площею 232,9943 га, з кадастровим номером 1820987000:06:000:0303 (а.с. 89 т. 3).
Разом з цим 01.12.2024 підписано акт приймання передачі (повернення) земельної ділянки до Договору суборенди землі ПА_НП_СФГ_1 від 14.06.2023, відповідно до якого суборендар (Товариство) повернув (передав), а Орендар (Господарство) прийняв назад земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на землях запасу Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області загальною площею 232,9943 га, з кадастровим номером 1820987000:06:000:0303 (на звороті а.с 89 т. 3).
Державну реєстрацію припинення права суборенди зазначеної земельної ділянки проведено 25.01.2025 відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 97-99 т. 3).
З огляду на встановлені обставини Суд ухвалою від 05.08.2025 вирішив закрити провадження у справі в частині вимоги про скасування державної реєстрації права суборенди на земельну ділянку з кадастровим номером 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1802410218209 ( запис про інше речове право № 51499226 від 23.08.2023, індексний номер 69025874).
(11) На спростування доводів прокурора ФГ "Суховець" подало до суду Договір оренди землі від 27.04.2005 в іншій редакції (а.с. 156-158 т.1), зокрема в частині пункту 30 "Права орендаря", в якому серед іншого зазначено:
має право без окремого погодження з орендодавцем передавати об'єкт оренди в суборенду на строк, що не перевищує строк дії договору.
А також згідно з наданим ФГ "Суховець" актом приймання-передачі земельної ділянки від 27.04.2005 року визначено, що Орендодавець передає Орендарю в оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 232,9943 га для ведення фермерського господарства (а.с. 159 т. 1).
(12) За результатами проведеної Житомирським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром технічної експертизи документів згідно з висновком експерта від 19.09.2025 № СЕ-19/106-25/7110-ДД встановлено (а.с. 62-74 т. 3):
1) 2-й аркуш примірника договору оренди землі від 27.04.2005, наданого представником відповідача ФГ "Суховець", був замінений;
2) 3-тя сторінка примірника договору оренди землі від 27.04.2005, наданого представником відповідача ФГ "Суховець", є технічним зображенням, яке виконане струминним способом за допомогою струминного друкуючого пристрою;
3) 3-тя сторінка примірника договору оренди землі від 27.04.2005, наданого представником відповідача ФГ "Суховець", виготовлена шляхом монтажу із застосуванням комп?ютерної або копіювально - розмножувальної техніки;
4) 1-ша, 2-га та 5-та сторінки примірника договору оренди землі від 27.04.2005, наданого представником відповідача ФГ "Суховець", та всі сторінки примірника договору оренди землі від 27.04.2005, наданого Брусилівською селищною радою, надруковані на одному й тому ж друкуючому пристрої;
3-тя та 4-та сторінки примірника договору оренди землі від 27.04.2005 наданого представником відповідача ФГ "Суховець", та всі сторінки примірника договору оренди землі від 27.04.2005, наданого Брусилівською селищною ради надруковані на різних друкуючих пристроях.
ІV. МОТИВИ СУДУ
Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Наведені висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20.
Отже, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, прокурор не замінює цей орган у судовому процесі, однак і не виконує функцію його представництва, оскільки представляє державу та є окремим самостійним суб'єктом звернення.
Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п'ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.
Згідно з ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на землю. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.
Отже, Брусилівська селищна рада є органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси Брусилівської об'єднаної територіальної громади, здійснює відповідно до закону, від імені та в інтересах вказаної територіальної громади правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Незаконне набуття прав на землю суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в статті 14 Конституції України та статті 5 Земельного кодексу України.
Факт протиправного використання земель сільськогосподарського призначення комунальної власності порушує інтереси держави, як власника, щодо реалізації передбаченого ч. 1 ст. 319 ЦК України права вільно, у встановленому законом порядку, розпоряджатися ними через уповноважений орган виконавчої влади або місцевого самоврядування.
Незаконна передача в суборенду землі отриманої на пільгових умовах ослаблює економічні основи держави, що потребує прокурорського реагування у межах наданої Конституцією України компетенції.
Порушення інтересів держави прокурор вбачає у недотриманні встановленого чинним земельним законодавством України порядку передачі земель державної власності сільськогосподарського призначення у користування (суборенду), використання орендарем землі не за цільовим призначенням, внаслідок чого держава, як законний власник землі, не отримує найвищу плату за користування нею, що забезпечується встановленим ст. 135 ЗК України порядком проведення земельних торгів, а також відсутності у орендаря дійсного волевиявлення на здійснення фермерської діяльності в силу прагнення передати земельні ділянки отримані за спрощеною, пільговою процедурою без проведення земельних торгів у користування третім особам.
Внаслідок допущених порушень підриваються економічні основи держави, оскільки вона позбавляється законного та найбільш повного джерела доходу, що призводить до неможливості спрямувати ці кошти на реалізацію програм соціально-економічного розвитку, а також розподіляти видатки бюджету на охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, соціальне забезпечення громадян, охорону навколишнього природного середовища тощо.
Наведене є підставою для звернення до суду з позовом в інтересах держави.
В даному випадку, порушення інтересів держави полягає в недоотриманні Брусилівською селищною радою вищевказаних вимог законодавства щодо контролю за укладенням цивільно-правових угод, що призвело до незаконної передачі землі наданої ФГ "Суховець" для ведення фермерського господарства у в суборенду ТОВ "Фастів Агро", без проведення обов'язкових земельних виконавчої (аукціону), чим підривається авторитет держави в особі органів влади та місцевого самоврядування, які уповноваженні на виконання функцій держави та реалізації державної політики на конкретній території.
16.12.2024 Коростишівською окружною прокуратурою відповідно до вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру" направлено на адресу Брусилівської селищної ради повідомлення про стверджувальні порушення інтересів держави та необхідність вжиття та заходів до їх відновлення.
У відповідь Брусилівська селищна рада направила лист від 19.12.2024, в якому зазначила, що ФГ "Суховець" не звертався до селищної ради щодо укладання договору суборенди, у зв'язку з чим відповідне рішення радою не ухвалювалось. З огляду на наявність незаповнених вакантних посад відділу юридичного забезпечення селищна рада немає достатнього кадрового забезпечення для здійснення претензійно-позовної діяльності та просила вжити необхідних заходів для захисту прав та законних інтересів селищної ради в порядку ч. 5 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" шляхом подання позовної заяви в інтересах держави в особі Брусилівської селищної ради.
Таким чином, з огляду на бездіяльність компетентного органу - Брусилівської селищної ради - щодо захисту порушених інтересів громади, Суд дійшов висновку, що прокурор належним чином підтвердив наявність передбачених законом підстав для представництва інтересів держави в цій справі.
Щодо суті позовних вимог
З огляду на встановлені фактичні обставини та доводи сторін, суд переходить до правової кваліфікації спірних відносин і визначення норм права, що підлягають застосуванню.
Стаття 14 Конституції України визначила землю основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно з ч. 6 ст. 93 Земельного кодексу України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 773 ЦК України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
За приписами ст. 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про оренду землі" орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.
Згідно із ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За змістом статті 25 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на час укладання спірного договору) орендар земельної ділянки має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Орендар земельної ділянки зобов'язаний, зокрема, приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Приписами ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.
Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.
У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - "значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору". Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2021 у справі № 910/2861/18, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини 2 статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.
Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини 2 статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.
Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов'язаних з укладенням та виконанням договору.
Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов'язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.
Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов'язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.
Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 199/3846/19).
Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов'язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.
Оцінюючи зібрані у справі докази, суд виходить із приписів статті 86 ГПК України, відповідно до яких суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному й безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду наперед визначеної сили. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частин 1-4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, третя статті 74 ГПК України).
Отже, система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини належними та допустимими доказами.
Важливою складовою принципу змагальності є дотримання сторонами стандартів доказування - спеціальних правил, за якими суд визначає, наскільки переконливими є доводи кожної сторони та чи виконано нею тягар доказування.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Обов'язок доказування є мірою належної поведінки сторін процесу та полягає у збиранні й поданні доказів для підтвердження обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Такий обов'язок спрямований на усунення невизначеності у спірних правовідносинах у разі неможливості достеменно встановити обставини, що мають значення для вирішення спору.
За наслідками судового розгляду суд вирішує спір у межах заявлених вимог і заперечень та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у випадках, передбачених ГПК (ч. 1 ст. 14 ГПК). Формування предмета та підстав позову є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона самостійно визначає стратегію захисту, зміст вимог і заперечень, викладаючи їх у заявах по суті справи: позовній заяві, відзиві, відповіді на відзив, запереченнях, поясненнях третьої особи (ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України), а також подає належні й допустимі докази на їх підтвердження. Доводи й докази, подані поза встановленими строками чи не у передбаченій формі, не враховуються, якщо сторона не довела поважні причини пропуску та не заявила відповідного клопотання про їх прийняття. Водночас суд, діючи за принципом jura novit curia, самостійно застосовує належні норми права до встановлених у межах спору фактичних обставин.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позову, господарський суд виходить з таких міркувань.
Щодо вимог про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку
Зі встановлених обставин убачається, що земельна ділянка площею 232,9943 га з кадастровим номером 1820987000:06:000:0303 була надана у строкове платне користування ФГ "Суховець" на підставі договору оренди від 27.04.2005, укладеного з Брусилівською районною державною адміністрацією, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства (з урахуванням додаткової угоди від 03.07.2020). Надалі, у зв'язку з передачею земель із державної у комунальну власність та прийняттям відповідних рішень Брусилівської селищної ради, орендодавцем за цим договором стала Брусилівська селищна рада, якій перейшли усі права та обов'язки первісного орендодавця.
З поданого Брусилівською селищною радою примірника договору оренди землі від 27.04.2005 убачається, що його умови, зокрема пункт 30, передбачають лише право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору та не містять положення про право передавати земельну ділянку в суборенду без окремої згоди орендодавця. Натомість ФГ «Суховець» надало суду інший примірник цього договору, у якому пункт 30 викладено в іншій редакції, та який містить положення про право орендаря без окремого погодження з орендодавцем передавати об'єкт оренди в суборенду.
Ухвалою суду від 10.04.2025 у справі №906/24/25 призначено судову технічну експертизу документів, виконання якої доручено Житомирському науково-дослідному експертно- криміналістичному центру МВС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 103 ГПК України передбачено, що у разі якщо суд призначив проведення експертизи експертній установі, керівник такої установи доручає проведення експертизи одному або декільком експертам. Ці експерти надають висновок від свого імені і несуть за нього особисту відповідальність.
Суд зазначає, що проведення експертизи доручено завідувачу сектору почеркознавчих досліджень, технічного дослідження документів та обліку відділу криміналістичних видів досліджень Житомирського НДЕКЦ МВС Яновичу Максиму Аркадійовичу, який має вищу освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення технічної експертизи документів за експертними спеціальностями 2.1 "Дослідження реквізитів документів" та 2.3 "Дослідження друкарських форм та інших засобів виготовлення документів" (свідоцтво від 26.05.2007 № 8219, відмітки про підтвердження кваліфікації від 06.11.2012, 25.09.2017 та 20.01.2022).
Як убачається з висновку експерта від 19.09.2025 № СЕ-19/106-25/7110-ДД встановлено, що 2-й аркуш примірника договору, поданого ФГ "Суховець", було замінено, а 3-тя сторінка, яка містить пункт 30, виготовлена шляхом монтажу із застосуванням комп?ютерної або копіювально-розмножувальної техніки; при цьому 3-тя та 4-та сторінки примірника договору оренди землі від 27.04.2005, наданого представником ФГ "Суховець", та всі сторінки примірника договору оренди землі від 27.04.2005, наданого Брусилівською селищною ради надруковані на різних друкуючих пристроях.
За таких обставин суд критично оцінює надану ФГ "Суховець" редакцію договору і вважає доведеним, що укладений договір оренди землі від 27.04.2005 не містив умови про право орендаря передавати земельну ділянку в суборенду без згоди орендодавця.
Суд відхиляє доводи представника ФГ «Суховець» про недопустимість примірника договору оренди від 27.04.2005, долученого до позовної заяви, з підстав того, що цей договір не міститься у Державному реєстрі речових прав.
Суд зазначає, що матеріали справи підтверджують, що договір оренди було зареєстровано 19.05.2005 у встановленому на той час порядку. Державну реєстрацію права оренди проведено у 2017 році на підставі поданих заявником документів, а тому сам факт реєстрації речового права оренди не свідчить про те, що подана відповідачем-1 редакція договору є достовірною. Натомість проведена у справі судова експертиза встановила, що поданий відповідачем-1 примірник договору містить ознаки фальсифікації. У свою чергу позивач подав примірник договору, який був йому переданий Брусилівською районною державною адміністрацією та зберігається у органі місцевого самоврядування. Такий документ відповідає вимогам ст. 76, 78 ГПК України, є належним і достовірним доказом, а також не містить ознак змін чи втручання. За сукупністю наведених обставин суд визнає достовірним саме примірник договору, наданий позивачем..
Суд установив, що жодних доказів надання Брусилівською селищною радою, як правонаступником орендодавця, письмової згоди на передачу спірної земельної ділянки в суборенду, до матеріалів справи не подано. Навпаки, з листування, наданого прокурором (а.с. 76- 78 т. 1), убачається, що ФГ «Суховець» не зверталося до селищної ради з питання укладення договору суборенди, у зв'язку з чим будь-яке рішення з цього приводу радою не ухвалювалося. Водночас відповідач-1 не надав жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував волевиявлення орендодавця на погодження суборенди, що відповідно до статті 8 Закону України «Про оренду землі» є обов'язковою умовою для передачі орендованої земельної ділянки в суборенду.
Разом з тим матеріалами справи підтверджується, що ФГ «Суховець» з 2017 року припинило самостійне використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, а неодноразово передавало спірну земельну ділянку в суборенду різним суб'єктам господарювання, які не є фермерськими господарствами та не отримували її у користування за рішенням органу місцевого самоврядування.
Зокрема, 14.06.2023 ФГ «Суховець» уклало договір суборенди з ТОВ «Фастів Агро», за яким останньому передано у строкове платне користування земельну ділянку площею 232,9943 га з кадастровим номером 1820987000:06:000:0303. Водночас за умовами договору оренди землі від 27.04.2005 та додаткової угоди від 03.07.2020 земельна ділянка з цільовим призначенням для сільськогосподарського призначення була надана ФГ «Суховець» виключно для ведення фермерського господарства. Натомість договір суборенди визначає інший вид використання земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що не відповідає встановленому договором оренди виду використання землі.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 133/158/16-ц виснував, що залучення орендарем третіх осіб до обробітки землі та оплати орендної плати орендодавцю з припиненням орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки, крім передачі земельної ділянки у суборенду у випадках, передбачених договором оренди землі, виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 наголосила, що користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що передача ФГ «Суховець» земельної ділянки в суборенду ТОВ «Фастів Агро» без згоди орендодавця та із зміною виду використання земельної ділянки порушує вимоги статті 8 Закону України «Про оренду землі», умови договору оренди та правовий режим земель сільськогосподарського призначення.
Оцінюючи істотність допущеного порушення в розумінні частини другої статті 651 ЦК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі», суд виходить із того, що при наданні спірної земельної ділянки в оренду позивач (як правонаступник первісного орендодавця) обґрунтовано розраховував на її безпосереднє використання самим орендарем для ведення фермерського господарства. Натомість фактична передача земельної ділянки у суборенду третім особам суперечить меті та змісту договору оренди землі комунальної власності. Принципи прозорості та конкурентності використання земель комунальної власності, у тому числі через проведення земельних торгів, передбачають, що вибір користувача земельної ділянки має здійснюватися орендодавцем. Укладення орендарем договору суборенди з ТОВ «Фастів Агро» без згоди орендодавця фактично позбавило позивача можливості впливати на визначення користувача земельної ділянки та умови її використання, а також обійшло процедуру надання права користування на конкурсних засадах.
У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин. Суд зауважував, що оскільки відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.
Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
У контексті спірних правовідносин, враховуючи, що умови договору оренди землі передбачали особисте використання орендарем земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства, а чинне законодавство не передбачає наступне передання земельної ділянки такого виду використання іншій особі в суборенду, яка мала б отримати їх на конкурсній основі, а натомість розраховував на належне виконання орендарем взятих на себе обов'язків, наведене свідчить про порушення принципу добросовісності та істотне порушення орендарем умов договору, що є підставою для його розірвання. Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 16.01.2024 у справі №905/5/21.
Ураховуючи встановлені обставини щодо наявності підстав для розірвання договору оренди та перебування спірної земельної ділянки у фактичному користуванні Господарства, належним способом захисту порушеного права власності держави буде повернення Селищній раді цієї ділянки. Як і розірвання договору оренди землі, таке повернення прямо передбачене законом, переслідує легітимну мету контролю за користуванням відповідним майном згідно із загальними інтересами і є пропорційним цій меті, оскільки у такий спосіб орендодавець може відновити його право власності, порушене недобросовісними діями орендаря.
Щодо вимоги про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки
Під час розгляду справи встановлено, що 01.12.2024 ФГ "Суховець" та ТОВ "Фастів Агро" уклали додаткову угоду про припинення договору суборенди від 14.06.2023, цього ж дня підписали акт приймання-передачі земельної ділянки, яким суборендар повернув її орендарю. 25.01.2025 у Державному реєстрі речових прав зареєстровано припинення права суборенди. Таким чином, на момент розгляду справи спірний договір суборенди фактично та юридично припинив свою дію, а правові наслідки його існування повністю припинені.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту її права чи інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, тощо).
У постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес.
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Такий висновок викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.
Наведене також узгоджується з положеннями статті 2 ГПК України, зокрема, завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у звязку із судовим рішенням тощо.
Судом встановлено, що земельна ділянка повернута орендарю, речові права суборендаря припинені, жодних триваючих правових наслідків договору суборенди не існує, правове становище сторін повністю відновлено до стану, який існував до укладення договору суборенди.
За таких обставин визнання недійсним договору суборенди, який припинив дію та не породжує наслідків, не змінить правового становища сторін, не відновить жодного порушеного права та не є ефективним способом захисту.
Ураховуючи викладене, суд доходить висновку, що вимога прокурора про визнання недійсним договору суборенди від 14.06.2023 не підлягає задоволенню.
V. Висновки Суду
Розглянувши справу із застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та на підставі повного й всебічного з'ясування обставин справи і дослідження доказів, Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову керівника Коростишівської окружної прокуратури, поданого в інтересах держави в особі Брусилівської селищної ради. Обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, є вимоги про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку, тоді як у задоволенні вимоги про визнання недійсним договору суборенди слід відмовити, оскільки цей спосіб не є ефективним для захисту порушеного права позивача.
VІ. Судові витрати
Щодо судового збору
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, приписами якої передбачено, що спорах, що виникають при виконанні договорів, та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, частиною 9 ст. 129 ГПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З матеріалів справи убачається, що за подання позовної заяви Житомирською обласною прокуратурою сплачено судовий збір у сумі 12 112,00 грн за чотири немайнові вимоги, що підтверджується платіжною інструкцією № 3058 (внутрішній номер 393461736) від 23.12.2024.
Витрати на сплату судового збору за вимоги про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку у сумі 6 056,00 грн підлягають покладенню на Фермерське господарство "Суховець".
Ухвалою від 18.11.2025 повернуто з Державного бюджету України на користь прокуратури 1 514,00 грн судового збору у зв'язку із закриттям провадження щодо вимоги про скасування державної реєстрації права суборенди.
Відмова прокурора від зазначеної вимоги та закриття провадження зумовлені тим, що після відкриття провадженні у справі речове право суборенди було припинено внаслідок дій відповідачів.
Суд установив, що саме неправомірні дії відповідачів, зокрема передання земельної ділянки в суборенду без згоди орендодавця, стало причиною виникнення спору та звернення прокурора до суду. Жодних доказів добросовісної поведінки відповідачів у матеріалах справи не міститься.
З огляду на це суд покладає на ТОВ "Фастів Агро" судовий збір у розмірі 1 514,00 грн за вимогу про скасування державної реєстрації права суборенди, провадження щодо якої було закрито.
Крім того, беручи до уваги, що спір виник внаслідок неправомірних дій обох відповідачів, суд, керуючись ч. 9 ст. 129 ГПК України, покладає судовий збір у розмірі 3 028,00 грн за вимогу про визнання недійсним договору суборенди на обох відповідачів у рівних частках.
Щодо витрат за проведення експертизи
Витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат (стаття 123 ГПК України).
Відповідно до платіжної інструкції від 27.05.2025 № 1160 (внутрішній номер 426250431) Житомирською обласною прокуратурою була здійснена оплата вартості судової технічної експертизи документів в розмірі 10 696,80 грн.
З огляду на результат вирішення справи, витрати Житомирської обласної прокуратури, пов'язані із проведенням експертизи, в розмірі 10 696,80 грн, відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, покладаються на Фермерське господарство "Суховець".
Керуючись статтями 2, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, Суд
1. Позов керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області задовольнити частково.
2. Розірвати укладений між Брусилівською селищною радою Житомирського району Житомирської області (на момент укладення - Брусилівською районною державною адміністрацією Житомирської області) та Фермерським господарством "Суховець" договір оренди від 27.04.2005 (з урахуванням додаткової угоди від 03.07.2020) земельної ділянки з кадастровим номером 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га.
3. Зобов'язати Фермерське господарство "Суховець" повернути територіальній громаді в особі Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області земельну ділянку кадастровий номер 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га для ведення фермерського господарства.
4. У задоволенні вимоги про визнання недійсним договору суборенди землі ПА_НП_СФГ_1 від 14.06.2023, що укладений між Фермерським господарством "Суховець" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фастів Агро", про передачу в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 1820987000:000:0303 площею 232,9943 га - відмовити.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастів Агро" на користь Житомирської обласної прокуратури (10002, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, код ЄДРПОУ 02909950, рахунок UA598201720343110001000011049) 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) судові витрати зі сплати судового збору.
6. Стягнути з Фермерського господарства "Суховець" на користь Житомирської обласної прокуратури (10002, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, код ЄДРПОУ 02909950, рахунок НОМЕР_1 ) 7 570,00 грн (сім тисяч п'ятсот сімдесят гривень 00 копійок) судові витрати зі сплати судового збору.
7. Стягнути з Фермерського господарства "Суховець" на користь Житомирської обласної прокуратури (10002, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, код ЄДРПОУ 02909950, рахунок НОМЕР_1 ) 10 696,80 грн (десять тисяч шістсот дев'яносто шість гривень 80 копійок) судові витрати за проведення експертизи.
Позивач: Брусилівська селищна рада Житомирського району Житомирської області (код ЄДРПОУ 04348504; вул. Небесної Сотні, буд. 2, с-ще. Брусилів, Житомирська обл., 12601)
Відповідач-1: Фермерське господарство "Суховець" (код ЄДРПОУ 33337525; вул. Дарвіна буд. 3, нежитлове приміщення 2А, м. Київ, Київська обл., 01004)
Відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фастів Агро" (код ЄДРПОУ 43013772; пров. Шевченка, буд. 18А, с. Парипси, Житомирський р-н, Житомирська обл., 13536)
Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити це рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Після набрання рішення законної сили наказ може бути виданий за заявою стягувача, в якій має бути зазначена бажана форма його видачі (паперова або електронна).
Повне рішення складено 01.12.2025
Суддя С. НЕСТЕРЧУК