пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
27 листопада 2025 року Справа № 903/25/25 (903/941/25)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬТАБАК» в особі арбітражного керуючого, який на момент звернення до суду виконував повноваження розпорядника майна товариства та керівника боржника Демчана Олександра Івановича
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський тютюн», м.Львів
про визнання недійсним правочину
в межах розгляду справи №903/25/25
за заявою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬТАБАК»
про банкрутство
Суддя Шум Микола
Секретар с/з Сосновська Юлія
Учасники справи: н/з
встановив: ухвалою Господарського суду Волинської області (суддя Шум М.С.) №903/25/25 від 30.01.2025 відкрито провадження за заявою Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОЛИНЬТАБАК» про банкрутство.
Постановою Господарського суду Волинської області від 30.09.2025 у справі №903/25/25 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬТАБАК» банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором майна товариства призначено арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.
29.09.2025 до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬТАБАК» в особі арбітражного керуючого, який на момент звернення до суду виконував повноваження розпорядника майна товариства та керівника боржника Демчана Олександра Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський тютюн», в якій позивач просить суд:
Прийняти до розгляду та задовольнити дану заяву.
Визнати недійсним Договір відступлення права вимоги грошових зобов'язань (цесії) №30/09-19 від 30.09.2019 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтер Галич Торг» (81127, Львівська область, Пустомитівський район, с. Підбірці; код 40400967), Товариством з обмеженою відповідальністю “Львівський тютюн» (79058, м. Львів, пр-кт. Чорновола, буд. 45-А, корп. 1; код 31362759) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Волиньтабак» (43000, м. Луцьк, вул. Транспортна, буд.1; код 21736857).
Судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 01.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 11.11.2025.
11.11.2025 через Електронний суд від відповідача - ТОВ «Львівський тютюн» надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач просить суд долучити ці додаткові пояснення до матеріалів справи № 903/25/25 (903/941/25) та врахувати їх при ухваленні судового рішення.
До пояснень долучено докази їх надіслання ліквідатору банкрута.
Ухвалою суду від 11.11.2025 розгляд справи по суті відкладено на 25.11.2025.
В судовому засіданні 25.11.2025 представник відповідача просив у позові відмовити.
13.11.2025 до суду від позивача надійшла заперечення на додаткові пояснення з доказами надіслання ТОВ «Львівський тютюн».
Суд приймає та долучає до матеріалів справи пояснення відповідача та заперечення на пояснення позивача та долучає їх до матеріалів справи.
В судовому засіданні 25.11.2025 оголошено перерву до 27.11.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані таким:
Ухвалою Господарського суду Волинської області у справі №903/25/25 від 09.06.2025 визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський тютюн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» в розмірі: - 78 000 000 грн - 4 черга задоволення; - 6 056, 00 грн судового збору за подання відповідної грошової вимоги - 1 черга задоволення.
Заборгованість ТОВ «Волиньтабак» перед кредитором, нібито, виникла у зв'язку із невиконанням боржником Договору поставки №10/06-18 укладеного 29.05.2018 між ТОВ «Інтер Галич Торг» та ТОВ «Волиньтабак».
Крім цього, у заяві ТОВ «Львівський тютюн» зазначає, що на підставі Договору поставки №10/06-18 від 29.05.2018, постачальником зобов'язання виконані в повному обсязі, передано у власність покупця товар на загальну суму 78 000 000,00 згідно накладних.
30.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтер Галич Торг», Товариством з обмеженою відповідальністю “Львівський тютюн» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Волиньтабак» укладено Договір відступлення права вимоги грошових зобов'язань (цесії) №30/09-19 від 30.09.2019.
Згідно з п.1.2. Договору цесії загальна кількість грошових коштів, права вимоги по яких передаються за цим Договором, складає 78 000 000,00 грн.
Відповідно до п.2.1. Договору цесії ціна договору складає 4 164 632,00 грн.
Цесіонарій зобов'язаний сплатити Цеденту Ціну договору в розмірі, визначеному п. 2.1. цього Договору в день укладення цього Договору (п.2.1. Договору цесії).
На виконання зобов'язань по оплаті Цесіонарій сплатив Цеденту ціну договору, що визначена пунктом 2.1. Договору цесії, шляхом укладення Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.09.2019 року між ТОВ “Львівський тютюн» та ТОВ “Інтер Галич Торг» на суму 4 164 632,00 грн.
З наведеного вбачається, що ТОВ «Львівський тютюн» шляхом укладання угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог з ТОВ «Інтер Галич Торг» на суму 4 164 632,00 отримало право вимоги до робочого підприємства з оборотом коштів у рік більше 5 млрд грн ТОВ «Волиньтабак» на 78 000 000,00 грн.
Відповідно до вищенаведеного, ТОВ «Львівський тютюн» придбав право вимоги у розмірі 78 000 000,00 грн за аномально низькою ціною 4 164 632,00 грн, при цьому жодної оплати за придбання права вимоги не відбулося, оскільки сторони уклали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.09.2019, що ставить під сумнів економічну доцільність продажу права вимоги до ТОВ «Волиньтабак» у розмірі 78 000 000,00 грн.
Арбвтражний керуючий вважає за необхідне зазначити, що протягом тривалого часу, а саме з вересня 2019 по 2025 ТОВ «Львівський тютюн» не вчиняв жодних дій щодо стягнення заборгованості, на той момент, з діючого підприємства ТОВ «Волиньтабак».
Така бездіяльність може пояснюватися тим, що кредиторської заборгованості ТОВ «Львівський тютюн» не існувало до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Волиньтабак», а задля контролю та впливу на процеси, що відбуваються у справі про банкрутство ТОВ «Волиньтабак», ТОВ «Львівський тютюн» здійснило укладення договору про відступлення права вимоги більш пізньою датою.
З інформації, що міститься у ЄДРЮОФОПТГФ вбачається, що статутний капітал ТОВ «Львівський тютюн» складає 50 000 000,00 грн, із фінансової звітності поданої до контролюючого органу виявлено, що чистий прибуток підприємства за 2024 складає - 14,8 тис. грн, за 2023 складає - 137,9 тис. грн, за 2022 складає - 90,9 тис. грн, за 2021 складає - 144,6 тис. грн, за 2020 складає - (-1088,9) тис. грн, враховуючи зазначене, ТОВ «Львівський тютюн» маючи актив у розмірі 78 000 000,00 грн вело економічно недоцільну діяльність із невчинення дій щодо його стягнення, оскільки, сума, що підлягала стягненню перевищувала усі активи ТОВ «Львівський тютюн».
Із наведених фінансових показників простежується, що у період, коли, за твердженням кредитора, у ТОВ «Львівський тютюн», нібито, існував грошовий актив у вигляді заборгованості ТОВ «Волиньтабак» у розмірі 78 000 000,00 грн, підприємство фактично здійснювало збиткову діяльність або отримувало незначний прибуток, який не відповідає масштабам заявлених активів. Так, у 2020 товариство задекларувало збиток у розмірі понад 1088,9 тис. грн така невідповідність між обсягами активів та фінансовим результатом діяльності свідчить, що заборгованості ТОВ «Волиньтабак» перед ТОВ «Львівський тютюн» станом на 30.09.2019 не існувало.
Позивач звертає увагу, що подана фінансова звітність ТОВ «Львівський тютюн» до контролюючого органу не містить інформації про наявну дебіторську заборгованість у розмірі 78 000 000,00 грн.
Протягом 2019-2024 ТОВ «Львівський тютюн» не подавало звітності про, нібито, наявну суму дебіторської заборгованості у розмірі 78 000 000,00 грн, зазначене ставить під сумнів законність грошових вимог ТОВ «Львівський тютюн» до ТОВ «Волиньтабак», а також вказує на те, що договір про відступлення права вимоги грошового зобов'язання від 30.09.2019 укладений більш пізньою датою.
Крім цього, ТОВ «Львівський тютюн» не надало до заяви про грошові вимоги до боржника ТОВ «Волиньтабак» докази, які б підтверджували реальність підписання Договору про відступлення права вимоги від 30.09.2019 датою зазначеною у такому договорі, у той як подана на вказану дату фінансова звітність ТОВ «Львівський тютюн» спростовує факт існування такого правочину на кінець 2019 року.
Правові підстави позову ліквідатор зазначає ст. 6, 13, 20, 215, 216 ЦК України.
Ліквідатор банкрута звертає увагу суду на заінтересованість відповідача стосовно банкрута.
З огляду на зазначене, обставини справи свідчать про те, що ТОВ «Львівський тютюн» фактично виконує роль «дружнього кредитора» стосовно боржника ТОВ «Волиньтабак». Поведінка ТОВ «Львівський тютюн» не відповідає звичайним діям кредитора зацікавленого у поверненні боргу, зокрема враховуючи факт відсутності будь-яких заходів зі стягнення заборгованості протягом тривалого часу ставиться під сумнів заявлені кредиторські вимоги ТОВ «Львівський тютюн». Зазначене свідчить про те, що виникнення заборгованості у розмірі 78 000 000,00 грн має ознаки «штучності», а дії ТОВ «Львівський тютюн» спрямовані на порушення балансу інших кредиторів.
Заперечення Товариства з обмеженою відповідальність «Львівський тютюн» щодо безпідставності позовних вимог обґрунтовані таким:
Відповідач вважає, що припущення позивача про недійсність Договору відступлення права вимоги грошових зобов'язань (цесії) №30/09-19 від 30.09.2019 є безпідставними, необґрунтованими та не підтвердженими жодними належними доказами.
Після відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника у встановлені порядку та строки ТОВ «Львівський тютюн» як кредитор звернулось до Суду із заявою про визнання грошових вимог в сумі 78 000 000,00 грн., які виникли на підставі договору між ТОВ «Львівський тютюн» та Боржником. Ця заява прийнята судом до розгляду, розпорядником майна перевірена та підтверджена у повному обсязі.
Ухвалою суду 09.06.2025 затверджено реєстр вимог конкурсних кредиторів боржника, в т.ч. із з грошовими вимогами ТОВ «Львівський тютюн».
Укладений між сторонами Договір відступлення права вимоги грошових зобов'язань (цесії) №30/09-19 від 30.09.2019 не містить жодних умов, що суперечили б чи суперечать нормам законодавства та можуть бути підставою для визнання його недійсним; передбачає всі істотні умови, визначені ст. 512-514 ЦК України; при підписанні Договору юридичні особи мали цивільну дієздатність через відповідні органи управління, які діяли згідно з установчими документами юридичних осіб; сторонами було досягнуто згоди щодо укладення зазначеного Договору та відповідно до волевиявлення кожної зі сторін, не під впливом будь-якої помилки, обману, насильства або важких обставин; укладений в письмовій формі, відповідно до вимог законодавства та нотаріального посвідчення в даному випадку не вимагалося; спрямований на створення відповідних обумовлених правових наслідків для сторін.
Спрямованість оспорюваного договору була на реальне настання правових наслідків, він виконувався ТОВ «Львівський тютюн» належним чином, однак Боржник порушив зобов'язання. Договір укладений з додержанням всіх вимог щодо дійсності правочину, встановлених ст. 203 ЦК України і підстави для визнання його недійсним відсутні.
Твердження розпорядника майна про те, що оспорюваний договір укладений виключно з метою формування штучної «дружньої» кредиторської заборгованості для контролю у майбутньому комітету кредиторів ТОВ «Волиньтабак» вважає абсурдним, адже Договір відступлення права вимоги грошових зобов'язань (цесії) №30/09-19 від 30.09.2019 був укладений ще у 2019 році, тобто за шість років до відкриття провадження у справі про банкрутство. У той період не було навіть натяку на можливе банкрутство ТОВ «Волиньтабак».
Зважаючи на ту обставину, що оспорюваний Договір відступлення права вимоги грошових зобов'язань (цесії) №30/09-19 від 30.09.2019 укладено Боржником ТОВ «Волиньтабак» в період відсутності у нього непогашеної заборгованості (оспорюваний Договір був укладений ще у 2019 році, тобто за шість років до відкриття провадження у справі про банкрутство, коли не було навіть натяку на можливе банкрутство ТОВ «Волиньтабак»); оспорюваний Договір не суперечить меті діяльності підприємства, передбаченої Статутом ТОВ «Волиньтабак», відсутні підстави для визнання Оспорюваного договору недійсним.
Спираючись на надані ТОВ «Львівський тютюн» докази, відповідач вважає, що укладений між ТОВ «ІНТЕР ГАЛИЧ ТОРГ» та ТзОВ «Волиньтабак» Договір поставки №10/06-18 від 29.05.2018 на суму 78 000 000,00 грн відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідає меті здійснення господарської діяльності. Як і подальше укладення 30.09.2019 між ТОВ «ІНТЕР ГАЛИЧ ТОРГ», ТОВ «Львівський тютюн» та ТОВ «Волиньтабак» Договору відступлення права вимоги грошових зобов'язань (цесії) №30/09-19 від 30.09.2019, що призвело до змін у майновому стані учасників
оспорюваного правочину.
Сукупність вказаних вище факторів є підставою для відмови у віднесенні оспорюваного Договору до категорії фраудаторних правочинів ТОВ «Волиньтабак», що в свою чергу є підставою для відмови у визнанні такого правочину недійсним.
У запереченнях на пояснення ліквідатор зазначає про те, що ТОВ «Львівський тютюн» ніяким способом не пояснює чому у фінансовій звітності поданої до контролюючого органу відповідач протягом 2019-2024 не зазначав про наявність дебіторської заборгованості у розмірі 78 000 000,00 грн.
Звертає увагу суду на висновки з постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19.09.2025 у цій справі №903/25/25, в якій зазначено: «Відповідно до вищезазначеного, заінтересованість полягає в тому, що ТОВ «Львівській тютюн» фактично придбав право вимоги щодо стягнення 78 000 000,00 грн з боржника лише за 4 164 632,00 грн і до відкриття провадження про банкрутство протягом більш ніж п'яти років не вчиняв дій щодо стягнення заборгованості. Це свідчить про:
-відсутність інтересу та наміру кредитора в стягненні заборгованості за нормальних обставин, що не є розумною поведінкою;
-наявність наміру притримати дії щодо стягнення заборгованості в необхідний момент, зокрема і на випадок відкриття провадження про банкрутство боржника з метою отримання контролю над комітетом кредиторів боржника, оскільки група взаємопов'язаних осіб може вчиняти дії з метою виключення потенційної можливості задоволення кредиторських вимог незаінтересованих кредиторів.
Також, боржник в рамках господарської діяльності не вчиняв жодних дій щодо погашення боргу перед кредитором».
Ліквідатор звертає увагу, що арбітражним керуючим Демчаном О.І. в інтересах ТОВ «Волиньтабак» подано позовну заяву про визнання недійсним правочину не з підстав зазначених у ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а із загальних підстав визнання правочину недійсним, а тому доводи відповідача про неможливість визнання правочину не дійсним, оскільки, він вчинений не у підозрілий період (протягом 3 років до відкриття провадження у справі) є такими, що не відповідають дійсності. Предметом доказування у даній справі є наявність підстав недійсності правочину у розумінні норм цивільного права.
Дослідивши наявні у справі докази, взявши до уваги позицію арбітражного керуючого, який виконував функції розпорядника майна боржника та виконує функції ліквідатора станом на день постановлення рішення, а також представника відповідача, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬТАБАК» в особі арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський тютюн» про визнання недійсним правочину з огляду на таке:
Постановою Господарського суду Волинської області від 30.09.2025 у справі №903/25/25 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬТАБАК» банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором майна товариства призначено арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.
Судом встановлено, що ТОВ «Львівський тютюн» є кредитором ТОВ «Волиньтабак».
Ухвалою суду від 09.06.2025 (з врахуванням ухвали суду про виправлення описки від 23.06.2025) судом постановлено, серед іншого, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський тютюн» про грошові вимоги до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» на суму 78 000 000 грн задоволено повністю. Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський тютюн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» в розмірі: 78 000 000 грн - 4 черга задоволення; 6 056, 00 грн судового збору за подання відповідної грошової вимоги - 1 черга задоволення. У визнанні Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський тютюн» заінтересованою особою стосовно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» відмовлено.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2025, серед іншого постановлено ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.06.25 у справі № 903/25/25 скасувати в частині відмови у визнанні кредиторів ТОВ “АВАНГАРД-ПЛЮС» та ТОВ “Львівський тютюн» заінтересованими особами стосовно боржника. Прийняти в цій частині нове рішення. Визнати Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський тютюн» (код ЄДРПОУ 31362759) заінтересованим кредитором стосовно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» (код ЄДРПОУ 21736857) у справі № 903/25/25.
Щодо оспорюваного правочину суд зазначає, що як вбачається із заяви ТОВ «Львівський тютюн» з грошовими вимогами, заборгованість ТОВ «Волиньтабак» перед кредитором обґрунтована невиконанням боржником Договору поставки №10/06-18 укладеного 29.05.2018 між ТОВ «Інтер Галич Торг» та ТОВ «Волиньтабак».
У заяві ТОВ «Львівський тютюн» зазначає, що на підставі Договору поставки №10/06-18 від 29.05.2018, постачальником зобов'язання виконані в повному обсязі, передано у власність покупця товар на загальну суму 78 000 000,00 грн.
30.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Галич Торг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський тютюн» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» укладено оспорюваний Договір відступлення права вимоги грошових зобов'язань (цесії) №30/09-19 від 30.09.2019.
Відповідно до п.1.1. Договору цесії в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Цедент відступає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває права вимоги, належні Цедентові за наступним договором, що укладений між Цедентом і Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» - Договір поставки №10/06-18 від 29.05.2018.
Згідно з п.1.2. Договору цесії загальна кількість грошових коштів, права вимоги по яких передаються за цим Договором, складає 78 000 000,00 грн.
Відповідно до п.2.1. Договору цесії ціна договору складає 4 164 632,00 грн.
Цесіонарій зобов'язаний сплатити Цеденту Ціну договору в розмірі, визначеному п. 2.1. цього Договору в день укладення цього Договору (п.2.1. Договору цесії).
На виконання зобов'язань по оплаті Цесіонарій сплатив Цеденту ціну договору, що визначена пунктом 2.1. Договору цесії, шляхом укладення Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.09.2019 між ТОВ «Львівський тютюн» та ТОВ «Інтер Галич Торг» на суму 4 164 632,00 грн.
Відтак, ТОВ «Львівський тютюн» шляхом укладання угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог з ТОВ «Інтер Галич Торг» на суму 4 164 632,00 отримало право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» на 78 000 000,00 грн, тобто до підприємства з оборотом коштів у рік більше 5 млрд грн
Суд погоджується із твердженням арбітражного керуючого про те, що ТОВ «Львівський тютюн» придбав право вимоги у розмірі 78 000 000,00 грн за аномально низькою ціною 4 164 632,00 грн, при цьому жодної оплати за придбання права вимоги не відбулося, оскільки сторони уклали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.09.2019, що ставить під сумнів економічну доцільність продажу права вимоги до ТОВ «Волиньтабак» у розмірі 78 000 000,00 грн.
Суд не може залишити поза увагою за конкретних обставин справи, що протягом тривалого часу, а саме з вересня 2019 по 2025 ТОВ «Львівський тютюн» не вчиняв жодних дій щодо стягнення заборгованості, на той момент, з діючого підприємства ТОВ «Волиньтабак».
Така бездіяльність може пояснюватися тим, що кредиторської заборгованості ТОВ «Львівський тютюн» не існувало до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Волиньтабак», а задля контролю та впливу на процеси, що відбуваються у справі про банкрутство ТОВ «Волиньтабак», ТОВ «Львівський тютюн» здійснило укладення договору про відступлення права вимоги більш пізньою датою.
Додатковим підтвердженням такого є аналіз інформації, що міститься у ЄДРЮОФОПТГФ, з якої вбачається, що статутний капітал ТОВ «Львівський тютюн» складає 50 000 000,00 грн, із фінансової звітності поданої до контролюючого органу виявлено, що чистий прибуток підприємства за 2024 складає - 14,8 тис. грн, за 2023 складає - 137,9 тис. грн, за 2022 складає - 90,9 тис. грн, за 2021 складає - 144,6 тис. грн, за 2020 складає - (-1088,9) тис. грн, враховуючи зазначене, ТОВ «Львівський тютюн» маючи актив у розмірі 78 000 000,00 грн вело економічно недоцільну діяльність із невчинення дій щодо його стягнення, оскільки, сума, що підлягала стягненню перевищувала усі активи ТОВ «Львівський тютюн».
Із наведених фінансових показників простежується, що у період, коли, за твердженням кредитора, у ТОВ «Львівський тютюн» існував грошовий актив у вигляді заборгованості ТОВ «Волиньтабак» у розмірі 78 000 000,00 грн, підприємство фактично здійснювало збиткову діяльність або отримувало незначний прибуток, який не відповідає масштабам заявлених активів. Так, у 2020 товариство задекларувало збиток у розмірі понад 1088,9 тис. грн така невідповідність між обсягами активів та фінансовим результатом діяльності свідчить, що заборгованості ТОВ «Волиньтабак» перед ТОВ «Львівський тютюн» станом на 30.09.2019 не існувало.
Судом встановлено, що подана фінансова звітність ТОВ «Львівський тютюн» до контролюючого органу не містить інформації про наявну дебіторську заборгованість у розмірі 78 000 000,00 грн.
Так, відповідно до:
-Балансу (Форма № 1-м) суб'єкта малого підприємництва станом на 31.12.2019 містяться відомості у графі «дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» станом на кінець року становить - 880 -890 тис грн, у графі «інша поточна дебіторська заборгованість» складає 13 000 000 грн - 14 000 000 грн;
- Балансу (Форма № 1-м) суб'єкта малого підприємництва станом на 31.12.2020 містяться відомості у графі «дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» станом на кінець року становить - 936 тис грн, у графі «інша поточна дебіторська заборгованість» складає 10 353,7 тис грн.;
- Балансу (Форма № 1-м) суб'єкта малого підприємництва станом на 31.12.2021 містяться відомості у графі «дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» станом на кінець року становить - 945,4 тис. грн, у графі «інша поточна дебіторська заборгованість» складає 12 231,9 грн;
- Балансу (Форма № 1-м) суб'єкта малого підприємництва станом на 31.12.2022 містяться відомості у графі «дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» станом на кінець року становить - 1 010,2 тис. грн, у графі «інша поточна дебіторська заборгованість» складає 10 126,3 тис. грн;
- Балансу (Форма № 1-м) суб'єкта малого підприємництва станом на 31.12.2023 містяться відомості у графі «дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» станом на кінець року становить 181,8 тис. грн, у графі «інша поточна дебіторська заборгованість» складає 41 008 тис. грн;
-Балансу (Форма № 1-м) суб'єкта малого підприємництва станом на 31.12.2024 містяться відомості у графі «дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» станом на кінець року становить 205 тис. грн, у графі «інша поточна дебіторська заборгованість» складає 34 837,80 тис. грн.
З наведеного вбачається, що протягом 2019-2024 ТОВ «Львівський тютюн» не подавало звітності про наявну суму дебіторської заборгованості у розмірі 78 000 000,00 грн, зазначене ставить під сумнів реальність грошових вимог ТОВ «Львівський тютюн» до ТОВ «Волиньтабак», а також вказує на те, що договір про відступлення права вимоги грошового зобов'язання від 30.09.2019 укладений більш пізньою датою.
Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19.09.2025 у справі №903/25/25 задоволено апеляційну скаргу розпорядника майна ТОВ «Волиньтабак» на ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.06.2025 у справі №903/25/25 та визнано заінтересованими особами у відповідності до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства ТОВ «Львівський тютюн» та ТОВ «Авангард Плюс» відносно боржника ТОВ «Волиньтабак».
Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19.09.2025 у справі №903/25/25, суд дійшов таких висновків:
«Відповідно до вищезазначеного, заінтересованість полягає в тому, що ТОВ «Львівській тютюн» фактично придбав право вимоги щодо стягнення 78 000 000,00 грн з боржника лише за 4 164 632,00 грн і до відкриття провадження про банкрутство протягом більш ніж п'яти років не вчиняв дій щодо стягнення заборгованості. Це свідчить про:
-відсутність інтересу та наміру кредитора в стягненні заборгованості за нормальних обставин, що не є розумною поведінкою;
-наявність наміру притримати дії щодо стягнення заборгованості в необхідний момент, зокрема і на випадок відкриття провадження про банкрутство боржника з метою отримання контролю над комітетом кредиторів боржника, оскільки група взаємопов'язаних осіб може вчиняти дії з метою виключення потенційної можливості задоволення кредиторських вимог незаінтересованих кредиторів.
Також, боржник в рамках господарської діяльності не вчиняв жодних дій щодо погашення боргу перед кредитором.
За наведеного колегія суддів приходить до висновку про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський тютюн» заінтересованою особою стосовно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньтабак», відповідно апеляційні скарги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, заінтересовані особи стосовно боржника: інші особи, стосовно яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими».
Крім того, оспорюваний правочин, за своїм змістом, не мав економічної мети у вигляді отримання стягнення заборгованості, що вказує на укладення оспорюваного правочину із допущенням порушень принципів розумності та добросовісності щодо економічної мети правочинів та сторін правочинів, які є пов'язаними особами, що має своїм наслідком наявність підстав визнання відповідного правочину недійсним як фраудаторного.
Зобов'язання, яке виникло на підставі договору, укладеного між суб'єктами господарювання, має бути спрямоване на досягнення економічного результату для його сторін, тобто мати реальний характер та опосередковувати рух капіталів, товарів, робіт чи послуг, що є об'єктами відповідної господарської операції.
Зазначений правовий висновок сформовано Верховним Судом в постановах від 05.11.2019 у справі №818/6203/13-а, від 15.01.2019 у справі №826/4717/16.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.05.2024 у справі 910/12935/18 (910/11264/23) суд дійшов висновків:
« 43. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.»
Велика Палата Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо виявлення ознак фраудаторного правочину у справі (постанова від 07 вересня 2022 року у справі № 910/16579/20, провадження № 12-60гс21):
«…..- договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об'єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій. Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова/неринкова), наявність/ відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов'язань, якщо така процедура визначена законом імперативно. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 (пункт 155).»
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.07.2025 у справі №902/25/24 (902/686/24) суд дійшов таких висновків:
« 6.19. Поряд з цим, між учасниками цивільного обороту може мати місце використання ними правомірного цивільно-правового інструментарію з неправомірною метою, не для забезпечення визначеності у приватних відносинах, захисту прав та інтересів.
Проте у частині першій статті 43 ГПК України закріплено, що учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Так, у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 Верховний Суд зазначив, що доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково. Основним критерієм для висновку про визнання дій зловживанням процесуальними правами є їх невідповідність завданню господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, а саме перешкоджання судочинству.
У наведених висновках (пункти 6.17, 6.18 і цей пункт) Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, сформульованої в постанові від 12.06.2025 у справі N 924/232/22.
6.20. Отже, з огляду на те, що оспорювані правочини Позивач заперечує також з підстав, зокрема заінтересованості відповідачів до Боржника як сторін цих договорів, на підставі яких були заявлені грошові вимоги до Боржника, стверджуючи, що окремі відповідачі належать до засновників товариства Боржника, входять до чинного складу органів управління товариства Боржника, у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за оспорюваними договорами задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та впливу на саму процедуру банкрутства, зокрема й у питанні формування, реалізації та розподілу ліквідаційної маси боржника, що у кінцевому результаті впливатиме і на обсяг, і на розподіл задоволених вимог кредиторів.»
Судом неодноразово встановлено в своїх судових рішеннях, що розпорядником майна систематично надсилались запити колишньому керівнику боржника ТОВ «Волиньтабак» ОСОБА_1 про надання копій документів за вих.№02-141/1 від 05.02.2025, вих.№02-141/31 від 21.02.2025, вих.№02-141/60 від 01.04.2025.
Проте, колишнім керівником ТОВ «Волиньтабак» ОСОБА_1 вказані вимоги запитів проігноровано, жодних документів розпоряднику майна не передано.
Крім цього, таке перешкоджання діяльності розпорядника майна ТОВ «Волиньтабак» підтверджується, в тому числі, ухвалою Господарського суду Волинської області від 01.04.2025 у справі №903/25/25:«Таким чином, у сукупності із тим, що керівником ТОВ «Волиньтабак» проігноровано вимоги запитів щодо надання документів арбітражному керуючому Демчану О.І,вищезазначені обставини є додатковими підставами, що підтверджують об'єктивну необхідність в задоволенні клопотання про припинення повноважень керівника ТОВ «Волиньтабак» та покладення виконання його обов'язків на розпорядника майна від 13.03.2025 Вих.№02-141/51.»
Враховуючи усе вище зазначене, колишнім керівником ТОВ «Волиньтабак» вчинялися дії з метою перешкоджанню діяльності розпорядника майна боржника, в тому числі й отриманні відповідної документації відносно оскаржуваного договору.
Оскільки, Договір відступлення права вимоги грошових зобов'язань (цесії) №30/09-19 від 30.09.2019 є трьохстороннім укладений між ТОВ «Волиньтабак», ТОВ «Львівський тютюн» та ТОВ «Інтер Галич Торг», то суд зазначає, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.12.2022 у справі №914/3403/20 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Галич Торг» (81127, Львівська область, Пустомитівський район, с. Підбірці, ідентифікаційний код 40400967) - ліквідовано.
З відомостей, що є у відкритому доступі, встановлено, що фінансову звітність до контролюючого органу, ТОВ «Інтер Галич Торг» станом на 2019 рік не подавало, що свідчить про припинення господарської діяльності підприємства, щодо якого в подальшому відкрито процедуру банкрутства.
Крім цього, відповідно до інформації про фінансові результати суб'єкта малого підприємництва за 2018 збиток складав 160-150 тис. грн, що свідчить про нерентабельність та збитковість ТОВ «Інтер Галич Торг».
З аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що відносно юридичних осіб, зокрема ТОВ «Волиньтабак» та ТОВ «Інтер Галич Торг» було відкрито кримінальне провадження №42020000000002090, в ухвалі Печерського суду міста Києва від 19.04.2021 у справі №757/20580/21-к містяться такі відомості:
«Зокрема, ТОВ «Волиньтабак» (код ЄДРПОУ 21736857), основним видом діяльності якого є оптова торгівля тютюновими виробами, з метою роздрібної реалізації значних обсягів товарів фізичним та юридичним особам за готівкові кошти без оформлення первинних документів і відображення у бухгалтерському обліку таких господарських операцій, неправомірно фіктивно документально оформлено поставку аналогічних обсягів товарів (без фактичного руху активів) суб'єктам господарювання - учасникам схеми ухилення від сплати податку на додану вартість, зокрема ТОВ «ТД АШТОН» (код ЄДРПОУ 42221189) та ряду інших суб'єктів господарювання, залученим до незаконно сформованого ланцюгу господарських операцій, при цьому отримавши від таких контрагентів кошти за нібито реалізовану продукцію.
Так, до протиправного механізму залучено низку підприємств, в тому числі з ознаками фіктивності, зокрема ТОВ «Торговий Дім «Фортуна Трейдинг» (код 43521723), ТзОВ «Компанія Екоінвест» (код ЄДРПОУ 37544503), ОСОБА_4, ТОВ «Фортуна Дистрибьюшин» (код ЄДРПОУ 43755679), ТОВ «Аверс-Інк» (код 42680613), ТОВ «Проксітехноторг» (код 42871215), ТОВ «Салабріус Гранд» (код 43138170), ТОВ «Топікс Систем» (код 43312711), ТОВ «Райз Емпаєр» (код 42692110), ТОВ «АктиТрейдинг» (код 42224546), ТОВ «Лайтен Груп» (код 42342169), ТОВ «Корсар Актив» (код 43340927), ТОВ «Фотор Гранд» (код 43318907), ТОВ «Олкар Стандарт» (код 42119471), ТОВ «Групкомерс ЛТД» (код 42120780), ТзОВ «Волиньтабак» (код 21736857), ТОВ «Тедіс Україна» (код 30622532), ТОВ «Сплендінг» (код 42238763), ТОВ «Торговий дім «Юнайтед Табако»(код 40930723), ТОВ «Галичина-Табак» (код 36497264), ТОВ «Глобал Трейд Компані» (код 39169302), ТОВ «Моріс Лімітед» (код 42566225), ТОВ «Спарта Актив» (код 43170214), ТОВ «Сітт Трейд Груп» (код 42563989), ТОВ «Інтер Галич Торг» (код 40400967), ТОВ «Ньюлайн Груп» (код 42573850), ТОВ «Компанія Вірджінія» (код 41858842), ТОВ «Торговий дім «Львівська Тютюнова Фабрика ЛТД» (код 36929041), ПП «Каді Мікс» (код 43632508), шляхом використання яких проводяться та оформлюються господарські операції, спрямовані на незаконне формування підакцизного податкового кредиту з ПДВ з метою його подальшого використання підприємствами реального сектору економіки у сфері оптової та роздрібної реалізації підакцизних товарів.»
З огляду на зазначене, обставини справи свідчать про те, що ТОВ «Львівський тютюн» фактично виконує роль «дружнього кредитора» стосовно боржника ТОВ «Волиньтабак». Поведінка ТОВ «Львівський тютюн» не відповідає звичайним діям кредитора зацікавленого у поверненні боргу, зокрема враховуючи факт відсутності будь-яких заходів зі стягнення заборгованості протягом тривалого часу ставиться під сумнів заявлені кредиторські вимоги ТОВ «Львівський тютюн». Зазначене свідчить про те, що виникнення заборгованості у розмірі 78 000 000,00 грн має ознаки «штучності», а дії ТОВ «Львівський тютюн» спрямовані на порушення балансу інших кредиторів.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі №904/7905/16 дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) на підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин 3, 6 ст. 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом.
У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захистуцивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).
Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вонаодержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Використання особою належного їй суб'єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов'язань перед кредиторами є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").
За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочину боржника (у цьому випадку правочину погодженого боржником) на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 02.10.2019 у справі №587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18).
Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. У цьому висновку Верховний Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 20.02.2020 у справі №922/719/16, від 28.09.2021 у справі №21/89б/2011(913/45/20), від 16.11.2022 у справі №44/38-б(910/16410/20), від 21.03.2023 у справі №910/18376/20(918/445/22).
Стаття 13 Цивільного кодексу України, у якій визначаються межі здійснення цивільних прав, встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зокрема при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а також не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику. Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку. Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги наявність заінтересованості при укладенні Договору відступлення права вимоги грошових зобов'язань (цесії) №30/09- 19 від 30.09.2019 позивачем доведено належними допустимими та більш вірогідними доказами підстави для визнання договору недійсним у зв'язку із невідповідністю загальним засадам цивільного права. Крім того, укладення трьохстороннього Договору відступлення права вимоги грошових зобов'язань (цесії) №30/09-19 від 30.09.2019 станом на поточну дату завдає збитки реальним кредиторам у справі про банкрутство
Щодо заперечень відповідача про неможливість визнання оспорюваного правочину недійсним з підстав передбачених ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, то суд звертає увагу, що позовну заяву про визнання недійсним правочину обґрунтовано не з підстав зазначених у ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а із загальних підстав визнання правочину недійсним, передбачених ЦК України, якими і обґрунтовано підставність позовних вимог.
Заперечення відповідача спростовані встановленими обставинами справи, доводи відповідача зводяться до переоцінки фактичних обставин справи щодо яких судом висловлено свою позицію.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 63 КУзПБ, ст. ст. 129, 232, 237, 238, 241 ГПК України, господарський суд,
1. Позовну заяву задоволити повністю.
2. Визнати недійсним Договір відступлення права вимоги грошових зобов'язань (цесії) №30/09-19 від 30.09.2019, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Галич Торг» (81127, Львівська область, Пустомитівський район, с. Підбірці; код 40400967), Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський тютюн» (79058, м. Львів, пр-кт. Чорновола, буд. 45-А, корп. 1; код 31362759) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» (43000, м. Луцьк, вул. Транспортна, буд.1; код 21736857).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський тютюн» (79058, м. Львів, пр-кт. Чорновола, буд. 45-А, корп. 1; код 31362759) на користь ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» Демчана О. І. (Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №1732 від 11.11.2011, РНОКПП НОМЕР_1 ) 2 422, 40 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення
складено 28.11.2025
Суддя Микола ШУМ