28.10.2025 року м.Дніпро Справа № 908/3415/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
при секретарі судового засідання Карпенко А.С.
Представники сторін:
від позивача: Гетьман А.О. (поза межами приміщення суду), адвокат, ордер серія АІ № 1273597 від 16.12.2024
від відповідача: Савел'єв А.А. (поза межами приміщення суду) довіреність №07/109 від 16.12.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БІЗНЕС» на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2025 (суддя Федько О.А., Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України 02.04.2025р.) у справі №908/3415/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БІЗНЕС» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51)
до відповідача: 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69096, м. Запоріжжя, вул. Дніпрогесівська, буд. 7)
про визнання договору про закупівлю газу укладеним на нових умовах та стягнення грошових коштів.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
27.12.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх.№ 3760/08-07/24, документ сформований в системі “Електронний суд» 27.12.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БІЗНЕС» до відповідача: 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області про:
- визнання договору про закупівлю природного газу №110424-92, укладеного 15 квітня 2024 року між ТОВ “ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БІЗНЕС» (код ЄДРПОУ 39957930, місцезнаходження: 03150, місто Київ, вул. Антоновича, будинок 51) та 4 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління ДСНС України у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 38362980, місцезнаходження: 69096, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Дніпрогесівська, будинок 7) укладеним на нових умовах (зміненим) з 1 жовтня 2024 року відповідно до додаткової угоди №3 від 02 жовтня 2024 року та з 01 листопада 2024 року відповідно до додаткової угоди №4 від 12 листопада 2024 року;
- стягнення з відповідача заборгованості за спожитий природній газ за період жовтень-листопад 2024 року в розмірі 62493,04 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.03.2025 року у справі № 908/3415/24 позов задоволено частково.
Стягнуто з 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69096,м. Запоріжжя, вул. Дніпрогесівська, буд. 7, ідентифікацій код юридичної особи 38362980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БІЗНЕС» (03150,м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, ідентифікаційний код юридичної особи 39957930) - 54 316,93 грн (п'ятдесят чотири тисячі триста шістнадцять гривень 93 коп.) заборгованості за спожитий природний газ у жовтні-листопаді 2024 року, 2105,47 грн (дві тисячі сто п'ять гривень 47 коп.) судового збору, 1448,50 грн (одну тисячу чотириста сорок вісім гривень 50 коп.) витрати на професійну правничу допомогу. В іншій частині позову відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що правовідносини між сторонами виникли з договору про закупівлю природного газу, укладеного відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі». Зміна істотних умов такого договору можлива виключно у випадках, прямо передбачених частиною п'ятою статті 41 зазначеного Закону та пунктом 19 Постанови Кабінету Міністрів України №1178.
Суд встановив, що позивач не дотримався визначеного договором порядку зміни ціни (зокрема пункту 4.2), оскільки не надіслав своєчасного та належного повідомлення з розрахунком і структурою ціни, а також не надав належних доказів істотного коливання ринкової вартості природного газу. Проєкти додаткових угод №3 та №4 були направлені із порушенням установлених строків, без належних реквізитів і підписів.
Відповідач, відмовившись від погодження підвищення ціни, діяв правомірно, оскільки автоматичне збільшення вартості природного газу без взаємної згоди сторін або відповідного судового рішення не передбачене ні умовами договору, ні нормами чинного законодавства.
Крім того, суд зазначив, що позивач не довів наявності всіх умов істотної зміни обставин, передбачених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, та не надав доказів збитковості виконання договору або суспільної необхідності зміни його умов.
Разом із тим суд встановив, що позивач довів факт постачання відповідачу природного газу у жовтні 2024 року в обсязі 584,92 куб.м та у листопаді 2024 року в обсязі 2924,45 куб.м, що відповідач визнав, однак не оплатив у повному обсязі. Оскільки сторони не досягли згоди щодо зміни ціни, суд застосував вартість природного газу, визначену додатковою угодою №2 від 31.07.2024 - 15 477,6872 грн за 1000 куб.м.
Непідписання відповідачем актів приймання-передачі через наявність спору щодо ціни не звільняє його від обов'язку оплатити фактично спожитий природний газ за діючою договірною вартістю.
Відповідач не надав доказів належної та своєчасної оплати, тому суд дійшов висновку про наявність заборгованості в розмірі 54 316,93 грн (у тому числі 9053,21 грн - за жовтень, 45 263,72 грн - за листопад 2024 року).
Суд першої інстанції здійснив розподіл судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення позову (на 28,97%), суд стягнув з відповідача на користь позивача 2105,47 грн - судового збору та1448,50 грн - витрат на професійну правничу допомогу (пропорційно задоволеним вимогам).
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БІЗНЕС», в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 25 березня 2025 року у справі №908/3415/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БІЗНЕС» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51) до 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69096, м. Запоріжжя, вул. Дніпрогесівська, буд. 7) про визнання договору про закупівлю газу укладеним на нових умовах та стягнення грошових коштів. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Стягнути з 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69096, м. Запоріжжя, вул. Дніпрогесівська, буд 7, ідентифікацій код юридичної особи 38362980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БІЗНЕС» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, ідентифікаційний код юридичної особи 39957930) витрати, понесені у зв'язку з поданням апеляційної скарги, у розмірі 20 900,80 грн (двадцять тисяч дев'ятсот гривень 80 копійок), що складаються 10900,80 грн витрати на сплату судового збору та 10000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Позивач дотримався встановленого сторонами порядку зміни ціни, передбаченого пунктом 4.2 договору, належним чином повідомивши відповідача про підвищення ціни листами від 10.09.2024 та 10.10.2024, тобто за 20 днів до початку застосування нової вартості природного газу. Обґрунтовані розрахунки та довідки торгово-промислових палат були надані після завершення відповідних розрахункових періодів, що повністю узгоджується з положеннями пункту 4.5 договору, який визначає розрахунковим періодом календарний місяць постачання.
Суд першої інстанції безпідставно врахував лист № 090924-011, який стосувався серпня 2024 року і не мав відношення до предмета спору (жовтень-листопад), та вийшов за межі предмета доказування, порушивши статті 14 і 236 ГПК України. При цьому відповідач не заперечував факту та строків отримання повідомлень, а оспорював виключно рівень ціни.
Суд також неправильно оцінив характер правовідносин сторін і баланс їхніх майнових інтересів. Споживач, не погодившись із новою ціною і не скориставшись правом дострокового розірвання договору, переклав усі комерційні ризики на постачальника, що суперечить принципу добросовісності, закріпленому статтями 3, 525 і 526 Цивільного кодексу України. Закон України «Про ринок природного газу» прямо передбачає, що в разі незгоди з новими умовами споживач має право розірвати договір, тому його пасивна поведінка порушує баланс інтересів сторін. Суд же помилково застосував статтю 188 Господарського кодексу, оскільки позивач не посилався на автоматичне прийняття змін, а просив змінити умови договору за рішенням суду відповідно до статті 652 ЦК України.
Факт істотної зміни обставин, що унеможливив виконання договору на попередніх умовах, підтверджується ціновими довідками Харківської ТПП № 1266/24 від 01.10.2024 та Чернівецької ТПП № 1539/24 від 08.11.2024, які свідчать про безперервне зростання ринкової вартості природного газу з 15 477,68 грн до понад 17 300 грн за 1000 куб.м. Виконання договору за старою ціною стало економічно збитковим для постачальника, що порушує принцип еквівалентності зобов'язань. Суд безпідставно вимагав бухгалтерські документи, ігноруючи довідки ТПП як належні ринкові докази. Крім того, він не врахував суспільний інтерес - відповідач є критично важливим підрозділом ДСНС, і припинення постачання природного газу могло створити загрозу безпеці населення.
Безпідставна відмова у визнанні договору зміненим спричинила помилкове визначення вартості поставленого газу та обсягу заборгованості. Поставки у жовтні-листопаді 2024 року були здійснені за ринковими цінами, що підтверджуються довідками ТПП і проектами Додаткових угод № 3 та № 4, тому нарахування мали здійснюватися відповідно до цих умов.
Отже, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального й процесуального права, не врахував істотну зміну обставин, позицію сторін і суспільний інтерес.
За умови задоволення позову в повному обсязі, як того вимагають обставини справи та застосування положень матеріального і процесуального права, усі понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу та судовий збір повинні бути стягнуті з відповідача в повному обсязі.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати, понесені у зв'язку з поданням апеляційної скарги, у сумі:
10900,80 грн - витрати на сплату судового збору;
10000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Енергетичний Бізнес» зазначає, що Позивач не дотримався передбаченого договором порядку зміни ціни. Зокрема, відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 договору, постачальник був зобов'язаний повідомити споживача про зміну ціни не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування, надавши обґрунтований розрахунок, структуру ціни та проект додаткової угоди. Проте листи від 10.09.2024 та 10.10.2024 не містять належного повідомлення про зміну ціни саме з жовтня та листопада 2024 року, а надані довідки торгово-промислових палат не підтверджують наявності цінових коливань у відповідні періоди.
Відповідач наголошує, що зміна ціни за договором можлива виключно за взаємною згодою сторін, а не в односторонньому порядку, що прямо передбачено статтями 188 Господарського кодексу України та 651 Цивільного кодексу України. Тому відмова споживача від погодження підвищеної ціни є правомірною, особливо враховуючи, що таке підвищення призвело б до неефективного використання бюджетних коштів і суперечило б принципам Закону України «Про публічні закупівлі». Позиція Відповідача узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, який у низці рішень (зокрема у справах № 927/491/19, № 915/1868/18, № 912/994/20) наголошував, що безпідставне підвищення ціни після укладення договору за результатами тендеру є проявом недобросовісної поведінки постачальника.
Крім того, Відповідач вказує, що Позивач не довів наявності всіх умов істотної зміни обставин, передбачених статтею 652 ЦК України. Не подано доказів збитковості виконання договору, фактичних витрат або неможливості постачання газу за чинною ціною. Довідки ТПП не свідчать про непередбачуваність або істотність змін ринкової ситуації, а тому не можуть бути підставою для судового перегляду ціни.
Оскільки договір не був змінений у встановленому порядку, розрахунки Позивача за підвищеною ціною є безпідставними. Суд першої інстанції обґрунтовано визначив, що оплата має здійснюватися за фактично поставлений газ за цінами, передбаченими чинною редакцією договору та Додатковою угодою № 2. Крім того, укладення сторонами Додаткової угоди № 3 від 27.11.2024 підтверджує їх домовленість про подальше виконання договору саме за раніше погодженими цінами.
Щодо витрат, пов'язаних з поданням апеляційної скарги відповідач зазначає наступне. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, Позивачем був наданий договір про надання правової допомоги, ордер, рахунок та Акт надання правової допомоги. Однак відсутній розрахунок наданих послуг, підтвердження фактично понесених витрат клієнтом (платіжні доручення квитанції тощо). Таким чином, такі витрати не підтверджені Позивачем належним чином.
Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову і пропорційний розподіл судових витрат повністю відповідає вимогам статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.04.2025р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/3415/24. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БІЗНЕС» на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2025 у справі №908/3415/24 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Запорізької області.
01.05.2025р. матеріали справи №908/3415/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.05.2025 Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БІЗНЕС» на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2025 у справі №908/3415/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 28.10.2025 об 11:00 годин.
28.10.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
15 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БІЗНЕС» (Постачальник) та 4 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління ДСНС України у Запорізькій області (Споживач) укладено договір про закупівлю природного газу № 110424-92 (надалі - Договір).
Відповідно до пункту 2.1 Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Споживача Товар згідно коду ДК 021:2015:09120000-6 Газове паливо (природний газ), а Споживач зобов'язується прийняти такий Товар та оплатити його вартість у розмірах, строки та порядку, що визначені умовами цього Договору.
Згідно з пунктом 3.1 Договору, Постачальник передає Споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 16 квітня 2024 року по 31 грудня 2024 року (включно), в кількості 22,1536 тис. куб. метрів (двадцять дві тисячі сто п'ятдесят три та шість десятих куб. метрів).
Приймання-передачі природного газу, поставленого Постачальником та прийнятого споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання-передачі, які є підставою для остаточних розрахунків (п. 3.12 договору).
Споживач до 05 (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період. На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом 3 (трьох) робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника у письмовій формі. Споживач зобов'язаний підписати отримані від постачальника акти приймання-передачі та протягом 3 (трьох) днів з дня їх підписання повернути постачальнику або надати вмотивовану відмову від їх підписання. У випадку неповернення споживачем до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом підписаного Акту, або не надання вмотивованої відмови від його підписання, природний газ вважається поставленим і прийнятим споживачем на підставі документів, що підтверджують передачу та транспортування зазначених об'ємів природного газу (п.п. 3.14 - 3.17 договору).
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що загальна сума цього Договору складається із суми вартості всіх обсягів природного газу, який буде переданий у власність Споживачу протягом дії договору і становить 304 656 грн 31 коп. (триста чотири тисячі шістсот п'ятдесят шість гривень 31 копійка), включаючи ПДВ у розмірі 20%.
Ціна 1000 кубічних метрів природного газу становить 13 752 (тринадцять тисяч сімсот п'ятдесят дві гривні) 00 копійок із урахуванням ПДВ.
У разі зміни ціни на газ постачальник зобов'язаний письмово повідомити споживача не менше ніж за 20 (двадцять) днів до початку її застосування, із зазначенням обґрунтованого розрахунку, структури ціни. Збільшення середнього значення відповідних цін товару на ринку України має підтверджуватись довідкою Торгово-промислової палати України або регіональних ТПП та обраховується по відношенню до середнього значення відповідних цін на ринку України (перший раз при зміні ціни товару - на дату підписання договору, а в подальшому - на дату останньої додаткової угоди про збільшення ціни за одиницю Товару) (п. 4.2 договору).
Порядок зміни ціни за одиницю товару за цим договором відбувається відповідно до вимог п.п. 2 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022 року (зі змінами). При цьому така ціна не може змінюватися протягом першого місяця постачання природного газу, у якому укладено Договір (п. 4.3).
У пункті 4.7 сторони встановили строк оплати за природний газ - оплата за розрахунковий місяць здійснюється замовником на підставі акту приймання-передачі та рахунку протягом 7 (семи) банківських днів з дня підписання сторонами акту, шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки постачальника, але не пізніше 25 (двадцять п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.
Відповідно до пункту 12.2 Договору, істотні умови цього договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, за винятком випадків, обумовлених пунктом 19 «Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022 року.
Строк дії договору визначено пунктом 13.1 договору - з дати його підписання та скріплення печатками до 31 грудня 2024 року, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Додатком №1 до договору є Перелік точок комерційного обліку.
24 травня 2024 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої сторони виклали Додаток № 1 «Перелік точок комерційного обліку» до Договору у новій редакції.
31 липня 2024 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до якої у зв'язку з коливанням індикативу ціни у червні 2024 року відповідно до даних експертного висновку №969 від 17.07.2024 року Чернівецької ТПП на природний газ, сторони зменшили обсяг закупівлі, визначений п. 3.1 договору, до рівня 19 809,5705 куб.метрів в тому числі по місяцях, зокрема у жовтні 2024 - 5,0 тис. куб.м, листопаді 2024 - 5,5 тис. куб.м, у грудні 2024 - 6,0 тис. куб.м, та доповнили пункт 4.1 договору абзацом, визначивши, що ціна на природний газ за 1000 куб.м з ПДВ з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 15477,6872 грн. При цьому Сторони дійшли згоди, що умови даної Додаткової угоди розповсюджують свою дію на відносини, які виникли між Сторонами з 17.07.2024 року відповідно до положень ч.3 ст.631 ЦКУ.
27 листопада 2024 року сторони уклали Додаткову угоду № 3 до Договору, якою було узгоджено зменшення обсягів закупівлі послуг, пункт 3.1 Договору викладено в новій редакції, відповідно до якої загальний обсяг постачання природного газу визначено на рівні 5425,28 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях, зокрема у жовтні 2024 - 0,58492 тис. куб. м, листопаді 2024 - 3,12 тис. куб.м, у грудні 2024 - відсутній замовлений обсяг природного газу. Також було внесено зміни до першого абзацу пункту 4.1 Договору, а саме зазначено, що загальна сума цього договору складається із суми вартості усіх обсягів природного газу, який буде передано у власність споживачу протягом дії договору і становить 82173 грн 63 коп. з урахуванням ПДВ 20%.
11.09.2024 на електронну адресу відповідача, зазначену в договорі, позивачем направлено листи від 10.09.2024 вих. № 090924-011 та від 10.09.2024 вих. № 100924-0103 (арк. спр. 24, 25, 27, 138). Так, листом вих. № 090924-011 було повідомлено про факт підвищення ціни природного газу на ринку у серпні 2024 року на 11,33%, тобто до рівня 16 217,9649 грн/куб. м з ПДВ. До даного листа додана цінова довідка Харківської торгово-промислової палати № 1157/24 від 10.09.2024 р. Листом вих. №100924-0103 повідомлено відповідача, що ціна природного газу стрімко зростає, що може призвести до підвищення собівартості природного газу як складової тарифу. Зазначено, що підтвердження інформації щодо підсумкового збільшення рівня ціни на природний газ у вересні 2024 року, на початку жовтня 2024 буде направлено лист щодо коливання ціни на ринку природного газу.
02 жовтня 2024 року, позивачем направлено відповідачеві проект Додаткової угоди, яка встановлює підвищення ціни за 1000 кубічних метрів газу, з урахуванням ПДВ, тарифу на транспортування та коефіцієнту, що застосовується при замовленні потужності на добу, до рівня 17 261,7799 грн з ПДВ та відповідне зменшення загального обсягу постачання природного газу з 01 жовтня 2024 року. Також направлена довідка Харківської ТПП №1266/24 від 01.10.2024 (арк. спр. 33,144). Вказана додаткова угода повторно направлена позивачем на адресу відповідача з листом від 10.10.2024 вих. №101024-002 (арк. спр. 30, 145).
З листа відповідача від 07.10.2024 №53 22-35-2142/53 22-35-17 (арк. спр. 28-29) судом встановлено, що відповідачем отримана цінова довідка Харківської ТПП №1266/24 від 01.10.2024 та проект додаткової угоди щодо зміни ціни природного газу до рівня 17 261,7778 грн за 1000 куб. м. Однак, оскільки споживач вважає запропоновану ціну невигідною, останній відмовився від укладання такої додаткової угоди.
11.10.2024 позивач направив відповідачеві лист від 10.10.2024 вих. № 101024- 0103 (арк. спр. 34, 146), в якому попередив про можливе підвищення собівартості природного газу. Зазначив, що інформація про зміну ціни на газ за жовтень 2024 року буде надана додатково на початку листопада 2024 року.
25 жовтня 2024 року Постачальник звернувся до Споживача із листом вих. № 251024-002 (арк. спр. 35,147), де повідомив про переведення точок комерційного обліку на постачальника останньої надії (надалі - ПОН) з 9 листопада 2024 року у разі невиконання умов пунктів 4.3 та 13.5 Договору. Споживачеві запропоновано повідомити про рішення щодо внесення змін до умов Договору згідно з пунктом 4.3 або про розірвання Договору та переведення на ПОН.
Листом від 30 жовтня 2024 року вих. № 301024-001 постачальник звертав увагу відповідача на відсутність законних підстав для відмови від підписання додаткової угоди про зміну ціни природного газу з 01.10.2024.
За змістом листа відповідача від 31.10.2024 вих. №53 22-35-2392/53 22-35-17 останній зазначив про своє право, а не обов'язок вносити зміни до договору, акцентував увагу на продовженні договірних відносин до закінчення дії договору - 31.12.2024.
11 листопада 2024 року у відповідь на лист Споживача № 53 22-35-2466/53 22-35-17 від 07.11.2024 року Постачальник направив лист вих. № 111124-02 (арк. спр.42, 152) у якому повторно проінформував Споживача про дострокове припинення договору постачання природного газу з 20 листопада 2024 року.
12 листопада 2024 року Постачальник направив споживачу лист вих. № 121124-03 (арк. спр. 43-48, 153), який містить повідомлення про підвищення ціни на природний газ у жовтні 2024 року на 11,65%, що складає 17 261,7799 грн за 1000 куб. м (з ПДВ). Ціна природного газу на листопад 2024 року збільшилася на 3,83%, та становить 17 916,6280 грн за 1000 куб. м (з ПДВ). До листа додані проекти додаткових угод № 3 від 02 жовтня 2024 року та №4 від 12 листопада 2024 року), довідка Торгово-промислової палати України №1266/24 від 01.10.2024 та №1539 від 08.11.2024 та акти приймання-передачі природного газу № 0000-001053 за жовтень 2024 року.
Листом від 14 листопада 2024 року вих. № 53 22-35-2534/53 22-35-17 (арк. спр.49) відповідач повідомив про відмову від підписання Додаткових угод №3 від 02.10.2024 та №4 від 12.11.2024 наголошуючи, що ціни, запропоновані Постачальником значно перевищують рівень, встановлений Кабінетом Міністрів України (16 553,89 грн за 1000 куб. м). Споживач, як державна установа, не може прийняти такі умови, вважаючи їх економічно невигідними. Як зазначено в листі, відповідач не погоджується підписати акт приймання-передачі газу за жовтень 2024 року, оскільки він наданий лише у вигляді скан-копії та містить некоректну ціну, яка не відповідає умовам чинного договору.
10 грудня 2024 року позивач звернувся до відповідача із повідомленням стосовно заборгованості за постачання природного газу в жовтні в сумі 10096,76 грн (вих. № 101224-04) (арк. спр. 54).
Листом від 19 грудня 2024 відповідач направив позивачеві лист вих. № 53 22-35-2820/53 22-35-13 за змістом якого повідомив про причини відмови від підписання актів приймання-передачі природного газу - невідповідність ціни природного газу умовам чинного договору.
Згідно Акту приймання-передачі природного газу №0000-001053 (арк. спр. 57) за жовтень 2024 року, відповідачем у зазначений період спожито 584,920 куб. м природного газу. Зазначений факт підтверджено відповідачем відповідно до наданого контррозрахунку (арк. спр. 196) Акт не підписаний відповідачем у зв'язку з незгодою з сумою нарахувань, невірно визначеною позивачем ціною природного газу.
Згідно Акту приймання-передачі природного газу №0000-001187 (арк. спр. 58) за листопад 2024 року, відповідачем у зазначений період спожито 2924,450 куб. м природного газу. Зазначений факт підтверджено відповідачем відповідно до наданого контррозрахунку (арк. спр. 196) Вказаний акт не підписаний відповідачем у зв'язку з незгодою з сумою нарахувань, невірно визначеною позивачем ціною природного газу.
Через відмову відповідача від внесення змін до договору про закупівлю природного газу №110424-92 від 15.04.2024 шляхом укладення додаткових угод №3 від 02.10.2024 та №4 від 12.11.2024 у зв'язку з істотною зміною обставин та не сплатою спожитого у жовтні-листопаді 2024 року природного газу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Договір між сторонами про закупівлю природного газу №110424-92 від 15.04.2024 укладено за результатами процедури публічної закупівлі.
Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п. 19 Особливостей, затверджених постановою КМУ № 1178, зміна істотних умов такого договору можлива лише у вичерпних випадках, прямо визначених законом, та за взаємною згодою сторін.
Частина п'ята статті 41 зазначеного Закону передбачає, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.
Пунктом 19 вказаної постанови визначено, що істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зокрема погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.
Норми Закону України «Про публічні закупівлі» є спеціальними та регламентують правові підстави внесення змін до договорів, укладених за результатами публічних закупівель, і застосовуються переважно над загальними положеннями ЦК України (ст. 651)
Пунктом 4.2 Договору сторони узгодили, що у разі зміни ціни постачальник зобов'язаний письмово повідомити споживача про це не менше ніж за 20 календарних днів до початку застосування нової ціни із зазначенням обґрунтованого розрахунку та структури ціни.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач 10.09.2024 направив на адресу Відповідача листи №090924-011 та №100924-0103 із пропозицією зміни ціни. Однак ці листи не містили вказівки на конкретну ціну, що мала застосовуватися з жовтня 2024 року, не супроводжувалися підписаним проектом додаткової угоди та не містили обґрунтованого розрахунку вартості газу.
Проект додаткової угоди №3, яким передбачалось збільшення ціни природного газу з 01.10.2024, Позивач направив Відповідачу лише 02.10.2024, тобто менш ніж за 20 днів до початку її передбачуваного застосування. Аналогічно проект додаткової угоди №4, яким передбачалося підвищення ціни з 01.11.2024, було надіслано 12.11.2024.
Доводи апеляційної скарги про те, що Позивач повідомив Відповідача про зміну ціни завчасно: «…Суд відхилив аргументи позивача про ініціювання внесення змін до договору 10.09.2024, оскільки проєкт додаткової угоди про зміну ціни на жовтень 2024 року в якості додатків до листів від 10.09.202 №090924-011 та №100924¬0103 не зазначений.
Суд зазначає, що твердження представника позивача про те, що до листа від 10.09.2024 доданий проєкт додаткової угоди (арк.спр. 26) він відхиляє, оскільки така додаткова угода не містить номеру та дати документа, підпису та печатки сторони договору, яка пропонує внести зміни до договору (в даному випадку позивача). Крім того, ціна природного газу зазначена у вказаній додаткові угоді 16 217,9649 грн з ПДВ за 1000 куб.м, що не відповідає ціні, до якої, за твердженням позивача, так ціна підвищилась. Так само в листі № 090924-011 йдеться про підвищення ціни у серпні до рівня 16 217,96498 грн за куб.м, а в листі №100924-0103 прогнозується підвищення ціни у вересні та жовтні 2024 року. При цьому, відсутнє зазначення ціни природного газу, яке на думку позивача належить застосувати з жовтня 2024 року.
Відтак, суд доходить висновку, що позивачем не дотримано порядку зміни ціни на природний газ визначений сторонами в п. 4.2 договору, щодо повідомлення про зміну ціни та надання обґрунтованого розрахунку за 20 днів до початку її застосування. Зазначає, що позивачем також не дотримано умов п. 4.2 договору при направленні проекту додаткової угоди № 4 від 12.11.2024, оскільки такий проект направлений на адресу відповідача 12.11.2024.
На підставі викладеного, суд вважає, що відповідач, відмовляючись від застосування цін на природній газ, запропонованих до застосування позивачем з 01.10.2024 року відповідно до додаткової угоди №3 від 02.10.2024, проект якої направлено відповідачеві 02.10.2024, та з 01.11.2024 року відповідно до додаткової угоди №4 від 12.11.2024, проект якої направлено відповідачеві 12.11.2024, діяв відповідно до умов укладеного між сторонами договору.
З такою позицією Господарського суду Запорізької області погодитись не можемо, та вважаємо її протиправною у зв'язку із наступним:
З матеріалів справи вбачається, що лист вих. №?090924-011 від 10.09.2024 року, направлений позивачем на електронну адресу відповідача, містив інформацію про підвищення ціни природного газу саме у серпні 2024 року до рівня 16217,9649 грн за 1000 куб. м з ПДВ. Збільшення середнього значення ціни на ринку підтверджується ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати № 1157/24 від 10.09.2024, яка була додана до зазначеного листа. Крім того, до вказаного листа під час його направлення на електрону пошту відповідача був доданий проєкт додаткової угоди, який не мав номера, дати, підпису уповноваженої особи та печатки позивача - сторони, яка ініціювала зміни. У зв'язку з цим суд безпідставно відхилив доводи позивача щодо належного ініціювання зміни істотних умов договору станом на 10.09.2024, оскільки такий проєкт угоди не відповідав формальним вимогам до дійсного правочину.
Слід чітко розмежовувати правовідносини, на які поширюється зміст листів вих. № 090924-011 та № 100924-0103. Перший з них стосується повідомлення про зміну умов договору у зв'язку з підвищенням ціни саме у серпні 2024 року та є продовженням попереднього листа № 090824/07, надісланого в межах реалізації положень пункту 4.2 договору, що передбачає попередження про зміну ціни не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування. У цьому випадку, як випливає зі змісту листа та доданої довідки ТПП, нова ціна мала становити 16217,9649 грн за 1000 куб. м з ПДВ. Натомість другий лист - вих. № 100924-0103, який також був направлений у межах виконання договірного порядку інформування за 20 днів до застосування нової ціни, стосувався зміни умов договору вже з жовтня 2024 року у зв'язку з підвищенням ціни природного газу, що мало місце у вересні 2024 року.
Таким чином, документи, пов'язані зі змінами у серпні 2024 року, не охоплюють предмет доказування у цій справі, оскільки спір стосується правомірності зміни умов договору з жовтня 2024 року, а не раніше. Відповідно до частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є лише ті докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування у справі. Докази, які не стосуються предмета доказування, не підлягають розгляду судом. З урахуванням цього посилання суду на лист вих. № 090924-011 та пов'язану з ним документацію як на підставу для висновків про недотримання порядку повідомлення є не лише юридично некоректним, а й таким, що свідчить про вихід суду за межі предмета спору та порушення норм процесуального права.
Водночас лист вих. № 100924-0103, направлений того ж дня що і лист № 090924-011, стосувався вже ініціювання перегляду умов договору на жовтень 2024 року, у зв'язку зі зростанням ціни на ринку протягом вересня 2024 року. Зазначеним листом споживача було повідомлено про очікуване підвищення вартості газу з початку жовтня, а також наведено посилання на офіційне джерело - сайт Української енергетичної біржі (ueex.com.ua), який містить актуальні ринкові котирування: ueex.com.ua/exchange-quotations/natural-gas/standardized-products/. Слід врахувати, що цей лист був відправлений згідно умов пункту 4.2 договору та на виконання вимоги про необхідність попередження споживача про зміну ціни не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування.
Подальша конкретизація наміру змінити умови договору була реалізована 2 жовтня 2024 року, шляхом направлення відповідачу цінової довідки Харківської ТПП № 1266/24 від 01.10.2024 та проєкту додаткової угоди № 3 від 02.10.2024, якими передбачалося підвищення ціни природного газу для відповідача до рівня 17 261,7778 грн за 1000 куб. м з ПДВ. Це підтверджувало намір позивача не лише формально повідомити про зміну ціни, а й фактично реалізувати запропоновані зміни в умовах договору постачання, забезпечивши їх документальне обґрунтування на підставі ринкових даних за відповідний період. Надання довідки ТПП та відповідного розрахунку ціни після завершення вересня є об'єктивно зумовленим, оскільки лише за результатами повного розрахункового періоду можливо було визначити середню ринкову вартість ресурсу, яка об'єктивно обґрунтовує нову ціну постачання.
Так само позивачем було ініційовано перегляд ціни на листопад 2024 року. Відповідне повідомлення, згідно пункту 4.2 договору, було направлено відповідачеві 10 жовтня 2024 року листом вих. № 101024-0103, в якому містилось попередження про зростання собівартості природного газу у жовтні, а також повідомлення про надання оновленої цінової інформації на початку листопада. Після завершення розрахункового періоду, 12 листопада 2024 року, позивач направив довідку Харківської ТПП №?1539 від 08.11.2024 та проєкт додаткової угоди №?4 від 12.11.2024, якими було зафіксовано нову ціну на рівні 17?916,6280 грн за 1000 куб. м з ПДВ. Як і у випадку з жовтнем, повідомлення про підвищення ціни було здійснено завчасно, у строк, передбачений договором, а обґрунтований розрахунок - надано одразу після завершення відповідного місяця.
Варто підкреслити, що дії позивача відповідають змісту пункту 4.2 договору, а саме: повідомлення про зміну ціни було здійснено за 20 днів до початку застосування нової ціни - 10 вересня 2024 року та 10 жовтня 2024 року, що документально підтверджено. Пункт 4.2 договору не містить вимоги щодо одночасного надання повідомлення та розрахунку; він передбачає, що сторони мають бути повідомлені про зміну ціни та отримати відповідний розрахунок не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування. У даному випадку позивач, повідомивши про підвищення ціни заздалегідь, виконав цю умову, а подання обґрунтованого розрахунку після завершення відповідного розрахункового періоду зумовлене об'єктивною необхідністю формування ціни на підставі фактичної ринкової динаміки, що засвідчується довідкою ТПП.
Крім того, суд, аналізуючи дії позивача, не врахував положення пункту 4.5 договору, який встановлює, що розрахунковим періодом для оплати поставленого природного газу є календарний місяць, у якому відбувається фактичне постачання. Таким чином, надання обґрунтованого розрахунку після завершення відповідного місяця не суперечить умовам договору і не може розцінюватися як порушення передбаченого порядку повідомлення. Це положення прямо узгоджується з практикою формування договірної ціни на підставі статистичних ринкових індикаторів після завершення періоду постачання.
Крім того, залишилося поза увагою суду положення частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України, відповідно до якого сторони договору мають право визначити, що умови договору або змін до нього поширюються на правовідносини, що виникли до моменту укладення договору або додаткової угоди. Тобто, навіть у разі, якщо додаткова угода була надана після початку розрахункового періоду, сторони можуть погодити її ретроспективне застосування до поставок, здійснених у попередньому періоді, що не суперечить ані умовам договору, ані вимогам закону.
Таким чином, комплекс дій позивача - починаючи з направлення листів від 10.09.2024 та від 10.10.2024, що повідомляли про зміну ринкової ситуації, та завершуючи направленням обґрунтованого розрахунку й проєкту додаткової угоди 02.10.2024 та 12.11.2024 - є логічною, своєчасною та обґрунтованою реалізацією порядку зміни ціни, передбаченого договором. Трактування судом дій позивача як таких, що не відповідають умовам пункту 4.2 договору, є помилковим, оскільки не враховує як договірний зміст, так і особливості формування ціни в умовах ринкового ціноутворення на енергетичні ресурси.
Слід зазначити, що при вирішенні питання про дотримання позивачем порядку зміни ціни на природний газ відповідно до пункту 4.2 договору, суд мав би належним чином урахувати позицію відповідача, викладену в його листах від 07.10.2024 №?53 22-35¬2142/53 22-35-17, від 14.11.2024 №?53 22-35-2534/53 22-35-17, а також у відзиві на позовну заяву. З аналізу наведених документів вбачається, що відповідач не заперечував факту направлення повідомлення про зміну ціни та обґрунтованого розрахунку.
У своїх запереченнях відповідач жодним чином не оспорює строк чи спосіб повідомлення, не посилається на відсутність обґрунтованого розрахунку або порушення порядку повідомлення, визначеного договором. Уся його позиція зводиться до критики змісту запропонованої ціни як такої, що перевищує граничні показники, встановлені Кабінетом Міністрів України, та є економічно неприйнятною для державного замовника. Тобто, оспорюється саме рівень ціни, а не відповідність дій постачальника процедурі повідомлення.
За таких обставин суд мав би дійти висновку, що належність повідомлення з боку позивача не ставилася під сумнів відповідачем, а отже, не могла бути предметом самостійної оцінки з ініціативи суду. Натомість суд, вийшовши за межі фактичних заперечень відповідача, сформував власну правову позицію щодо дотримання процедури повідомлення, що не була предметом спору. Такий підхід є порушенням норм процесуального права, зокрема частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд розглядає справу в межах заявлених сторонами вимог і на підставі наданих ними доказів. Крім того, відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України, суд не має права самостійно виходити за межі предмета спору та вирішувати питання, не поставлені перед ним сторонами.
Таким чином, висновок суду про нібито недотримання позивачем порядку повідомлення про зміну ціни є необґрунтованим, не відповідає матеріалам справи, суперечить позиції відповідача та порушує принцип диспозитивності, закріплений у процесуальному законодавстві…» колегія суддів відхиляє з огляду на настуне.
Відповідно до пункту 4.2 договору письмове повідомлення має містити обґрунтований розрахунок і структуру ціни, що виключає можливість направлення такого повідомлення без підтверджуючих документів.
Пункт 4.2 договору чітко встановлює, що постачальник зобов'язаний письмово повідомити споживача про зміну ціни не менше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням обґрунтованого розрахунку та структури ціни. Отже, саме з дати направлення листа з повним пакетом документів може вважатися дотриманим порядок зміни ціни. Умови пункту 4.2 договору визначають не лише момент виникнення нової ціни, але й саму процедуру, з дотриманням якої така ціна може бути визнана належно встановленою.
Листи від 10.09.2024 та 10.10.2024 не містили підпису, печатки та конкретного проєкту додаткової угоди з визначеною ціною, тому не можуть вважатися належним повідомленням та реалізацією процедури зміни ціни. Твердження позивача про «логічність і обґрунтованість» його дій не звільняє від обов'язку дотримання договору, а посилання на «особливості формування ціни на енергетичні ресурси» не виправдовує порушення строків та порядку повідомлення, оскільки сторони прямо погодили умови процедури зміни ціни, які є обов'язковими для виконання незалежно від ринкових коливань.
Застосування частини третьої статті 631 ЦК України (зворотна дія умов договору) можливе лише за взаємною згодою сторін, чого матеріалами справи не підтверджено.
Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги листування сторін, що стосувалося періоду квітень-вересень 2024 року, питань заборгованості або припинення договору, оскільки такі докази не стосуються предмета спору - дотримання Позивачем порядку зміни ціни договору про закупівлю природного газу.
Метою Закону "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Положеннями ст.5 Закону "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Відповідно до п.8 ч.2 ст.22 Закону "Про публічні закупівлі" тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов'язковим зазначенням порядку змін його умов.
За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі (ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі"). Однак ця норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотні умови договору про закупівлю.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на моменту укладення Договору і додаткової угоди №2 до нього) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
У відповідності до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ч. 1). Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених ч. 4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (ч. 2). У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору (ч. 3). Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч. 4).
При цьому, закон пов'язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин (відповідна позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у Постановах у справах № 911/537/19, № 916/1921/18, №926/708/18, № 910/5573/19, від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).
Тобто, будь-яке внесення змін до істотних умов договору розуміється законодавцем не як правило, а як виняткова, виключна ситуація, зумовлена непередбачуваними для сторін під час укладення договору обставинами.
Позивач не довів наявність усіх необхідних умов, передбачених частиною другою статті 652 ЦК України, з огляду на таке:
По-перше, не встановлено, що під час укладення договору сторони виходили з припущення про неможливість зміни ринкових цін, адже у сфері публічних закупівель коливання вартості енергоносіїв є звичним і передбачуваним явищем, яке учасники повинні враховувати при формуванні своєї цінової пропозиції.
По - друге, зростання ринкової ціни не може розглядатися як форс-мажор чи непередбачувана подія, оскільки воно належить до звичайних господарських ризиків постачальника, які він бере на себе, вступаючи у договірні відносини.
По-третє, позивач не довів фактичної збитковості виконання договору: до матеріалів справи не подано первинних бухгалтерських документів, розрахунків витрат чи інших належних доказів, що підтверджують перевищення закупівельної ціни над договірною.
По-четверте, із суті укладеного договору поставки у сфері публічних закупівель випливає, що ризик зміни ціни товару покладається на постачальника, оскільки укладання договору за результатами тендеру передбачає фіксованість ціни протягом його дії та неприпустимість її довільного перегляду.
Щодо тверджень скаржника стосовного того, що: «…Висновок суду про відсутність належних доказів істотної зміни обставин є необґрунтованим, оскільки позивач надав цінові довідки, які відповідають саме тим періодам, у які відбулась зміна цін на ринку природного газу. Так, Цінова довідка Харківської ТПП №?1266/24 від 01.10.2024 року підтверджує динаміку зростання ринкових цін на природний газ у період з 31.07.2024 по 29.09.2024, тобто від моменту погодження попередньої ціни (Додаткова угода №?2 від 30.07.2024) до впровадження нової ціни, запропонованої у Додатковій угоді №?3.
Крім того, позивачем було надано також довідку Чернівецької ТПП №?1539 від 08.11.2024 року, яка відображає коливання цін на природний газ у період дії Додаткової угоди №?3 до моменту впровадження нової ціни, передбаченої проектом Додаткової угоди №?4. Таким чином, безперервність і системність зростання цін підтверджена двома незалежними торгово-промисловими палатами, а ці зміни були своєчасно доведені до відома відповідача.
Ці документи прямо підтверджують наявність істотної, об'єктивної та непідконтрольної постачальнику зміни ринкових умов, що зумовила порушення початкового балансу договірних зобов'язань. Враховуючи те, що ціни на природний газ формуються відповідно до біржових котирувань, надані довідки мають достатню доказову силу для підтвердження істотної зміни ринкової ситуації. Їх зміст, у сукупності з іншими матеріалами справи свідчить про те, що збереження фіксованої ціни, встановленої Додатковою угодою №?2, об'єктивно призводить до поставки ресурсу за ціною, нижчою від ціни його закупівлі, тобто до збитковості.
Додатково зазначимо, що ціна постачання за договором, встановлена відповідно до Додаткової угоди №?2 від 31.07.2024, становить 15?477,6872 грн. за 1000 куб. м з урахуванням ПДВ. При цьому ціна закупівлі такого ж ресурсу на ринку на момент укладення згаданої угоди, зафіксована в ціновій довідці Чернівецької ТПП №?969 від 17.07.2024 року, що є додатком до відповідної додаткової угоди, та складала 12?812,21 грн. з урахуванням ПДВ, що було економічно виправданим на дату укладення угоди. Водночас вже станом на 29 вересня 2024 року, згідно з довідкою Харківської ТПП №?1266/24, ринкова ціна газу становила 17?358,00 грн. за 1000 куб. м з ПДВ, тобто перевищувала зафіксовану в договорі ціну майже на 2 тис. грн.
Такий розрив між договірною та ринковою вартістю прямо свідчить про істотне порушення економічної рівноваги у договірних зобов'язаннях та про збитковість виконання договору для постачальника, який був змушений здійснювати поставки за цінами, що не покривали витрат на закупівлю товару.
Ці обставини підтверджують наявність фактичного і документально підтвердженого дисбалансу інтересів сторін, що цілком узгоджується з критеріями застосування статті 652 ЦК України. Відтак, відмова суду врахувати ці доводи свідчить про неповне з'ясування обставин справи та недооцінку наданих доказів, які прямо вказують на наявність підстав для внесення змін до договору в судовому порядку.
При цьому суд неправомірно вимагав від позивача надання первинних бухгалтерських документів як єдиного способу доведення збитковості. З урахуванням специфіки ринку природного газу, де закупівельні ціни формуються на підставі біржових котирувань, а їх динаміка відображається у висновках торгово- промислових палат, саме такі довідки у сукупності з листуванням сторін та актами виконаних поставок є належними і достатніми доказами на підтвердження економічного дисбалансу у виконанні зобов'язань.
Таким чином, позивачем було доведено, що при збереженні чинної договірної ціни постачання здійснюється з прямим економічним збитком, що, відповідно до статті 652 ЦК України, є однією з передумов для внесення змін до договору у судовому порядку. Суд, фактично, застосував надмірно формалізований підхід і не врахував об'єктивні докази, які у сукупності свідчать про порушення балансу інтересів сторін та потребу у судовому втручанні задля його відновлення.
Окрім економічного обґрунтування, позивач звертав увагу суду на суспільну важливість безперебійного постачання природного газу відповідачеві.
Так, у листі відповідача від 14.11.2024 вих. №?53 22-35-2534/53 22-35-17 прямо зазначено, що даний підрозділ є державною аварійно-рятувальною службою, визнаною критично важливою для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (відповідно до наказу ДСНС №?НС-674 від 27.06.2024 р.). У цьому ж листі підкреслено, що припинення газопостачання призведе до ускладнення реагування на надзвичайні ситуації, а отже - несе пряму загрозу суспільним інтересам, зокрема безпеці населення.
Цю обставину було зазначено у позовній заяві як аргумент на користь зміни договору замість його розірвання, відповідно до частини четвертої статті 652 ЦК України. Однак суд не надав жодної оцінки цій обставині, що є порушенням вимог статті 236 ГПК України щодо повного й об'єктивного з'ясування обставин справи та оцінки доказів у їх сукупності. Ігнорування потенційної шкоди, яка може бути завдана суспільним інтересам внаслідок розірвання договору, свідчить про неповне з'ясування істотних обставин справи, що є самостійною підставою для скасування судового рішення.
Незважаючи на неодноразове ігнорування відповідачем листів та документів, направлених позивачем, останній, діючи добросовісно та з урахуванням суспільно значущих наслідків можливого припинення постачання природного газу, не залишив без уваги звернення відповідача з проханням не припиняти постачання. Зокрема, позивач усвідомлював, що зупинення газопостачання могло б суттєво ускладнити реагування 4 ДПРЗ на надзвичайні ситуації, що, у свою чергу, несло б загрозу безпеці населення та суперечило суспільним інтересам…» колегія суддів зазначає натупне.
Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення (пп.2 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель).
При цьому, як п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі", так і пп.2 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель прямо передбачають коливання цін на ринку щодо відповідного товару обов'язковою умовою для збільшення ціни договору про закупівлю.
Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19).
Перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним (постанова Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №913/308/18).
Законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін.
Водночас у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18.
Отже, не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.
При цьому, будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
Позивач не міг не розуміти особливості функціонування ринку природного газу (тобто постійне коливання цін на природний газ, їх сезонне зростання-падіння були прогнозованими).
З іншого боку, будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 927/550/20).
Враховуючи наведене, колегія суддів виснує, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивач не довів наявності сукупності умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, та не обґрунтував підстав для зміни умов договору на підставі частини четвертої цієї статті.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за поставлений відповідачеві природний газ протягом жовтня-листопада 2024 року.
Факт постачання природного газу у жовтні-листопаді 2024 року підтверджений актами приймання-передачі.
Враховуючи, що договір не був змінений у частині ціни, суд першої інстанції правомірно визначив вартість поставки за останньою погодженою ціною - 15 477,6872 грн за 1000 мі.
За розрахунком суду першої інстанції з яким погоджується колегія суддів, вартість спожитого відповідачем природного газу становить 54 316,93 грн, з яких 9053,21 за жовтень 2024 року (584,92 куб.м *15,4776872 грн) та 45 263,72 грн за листопад 2024 року (2924,45 куб. м*15,4776872 грн).
З урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову - у частині стягнення з відповідача 54 316,93 грн.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України до основних засад господарського судочинства належить, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з частинами першою та третьою статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи, до яких, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надав копію договору №16/12-24 від 16.12.2024, укладеного з адвокатом Гетьман Н.О., ордер серії АІ №1346535 від 26.12.2024 та акт надання правової допомоги №1 від 26.12.2024, яким засвідчено виконання робіт зі складання та подання позовної заяви. Вартість таких послуг становить 5000,00 грн.
Суд першої інстанції вірно виходив із положень частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України, згідно з якими розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, та значенням справи для сторони. Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що надані адвокатом послуги відповідають критеріям реальності, розумності та необхідності.
Доводи відповідача щодо завищеності вартості послуг судом першої інстанції були належним чином розглянуті та обґрунтовано відхилені, оскільки відповідач не надав належних доказів чи розрахунків, які б свідчили про неспівмірність заявлених витрат зі складністю справи або обсягом виконаної роботи. Відповідно до правової позиції, викладеної в додатковій ухвалі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, критеріями оцінки таких витрат є їхня дійсність, необхідність і розумність, що у даній справі дотримано.
З огляду на часткове задоволення позову, суд першої інстанції правомірно застосував положення статті 129 ГПК України та визначив розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, із загальної суми заявлених вимог 62 493,04 грн позов задоволено на 54 316,93 грн, що становить 28,97 % від загального розміру судового збору. Виходячи з цього, суд першої інстанції обґрунтовано поклав на відповідача сплату:
судового збору - у розмірі 2105,47 грн,
витрат на професійну правничу допомогу - у розмірі 1448,50 грн, що відповідає пропорції задоволених позовних вимог.
Колегія суддів вважає наведений розрахунок обґрунтованим і таким, що узгоджується з принципами справедливості, змагальності та співмірності, а також відповідає вимогам статей 123- 129 Господарського процесуального кодексу України.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2025 у справі №908/3415/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БІЗНЕС» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 10900,80 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БІЗНЕС» на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2025 у справі №908/3415/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2025 у справі №908/3415/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору у сумі 10900,80 грн. покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БІЗНЕС».
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено 01.12.2025
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв