26.11.2025 року м.Дніпро Справа № 904/5756/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О..
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Вагнер Д.В., адвокат
від відповідача: Гончаренко І.Б., адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Дніпрогаз»
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2025р.
(суддя Дичко В.О., м. Дніпро, повний текст рішення складено 30.05.2025р.)
у справі
за позовом Акціонерного товариства “Укртрансгаз», м. Київ
до Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Дніпрогаз», м. Дніпро
про стягнення 217 808 342,81 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" 217 808 342,81 грн, у тому числі основної заборгованості з оплати добових небалансів у сумі 111 685 904,76 грн, інфляційних втрат у сумі 77 418 031,44 грн, 3% річних у сумі 16 835 519,22 грн та пені у сумі 11 868 887,39 гривень. У порядку ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України просив зазначити в рішенні про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення суду.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2025 у справі № 904/5756/24 позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 214 197 454,18 грн, у тому числі основну заборгованість з оплати добових небалансів у сумі 111 685 904,76 грн , інфляційні втрати у сумі 77 418 031,44 грн , 3% річних у сумі 16 835 519,22 грн , пеню у сумі 8 257998,76 грн, судовий збір у сумі 1 042230,33 грн. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, з 20.05.2025 до виконання рішення суду нарахувати 3% річних за такою формулою: СОБ х 3 х КДП : КДР : 100, де СОБ - сума основної заборгованості, простроченої боржником за наказом, виданим на виконання цього рішення, 3 - розмір відсотки річних, КДП - кількість днів прострочення сплати суми основної заборгованості за період до моменту виконання рішення суду, КДР - кількість днів у році, в якому нараховуються відсотки, та отриману суму відсотків стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз". У задоволенні решти позовної заяви відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2025 у справі № 904/5756/24 скасувати у частині стягнення пені у сумі 7 664 554,40 грн. та щодо нарахування 3% річних до моменту виконання рішення і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову у цій частині відмовити.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що зменшення розміру пені лише на 30% до 8 257 998,76 грн є несправедливим, оскільки, на його думку, існують обставини, за яких можливе зменшення неустойки у більшому розмірі. Так, судом не враховано, що Відповідач оскаржуваним рішенням поніс достатню відповідальність за порушення господарського зобов'язання у вигляді повністю задоволених позовних вимог у частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, а також часткового стягнення пені, що у сукупності становить 102 511 549,42 грн. або 92% від основної суми заборгованості, що стягується в цій справі. При цьому Апелянт зауважує, що у даному випадку місцевий господарський суд не скористався своїм правом на зменшення заявлених Позивачем до стягнення трьох процентів річних, а стягнув їх з Відповідача у повному обсязі. За даних обставин, на переконання Скаржника, присудження до стягнення 70% розміру нарахованої пені, матиме наслідком покладання на нього невиправданого тягаря.
Апелянт звертає увагу на поточні фінансові труднощі Відповідача, через які він не зміг провести своєчасні розрахунки із Позивачем по договору, зумовлені, зокрема, чинною тарифною політикою НКРЕКП, яка встановила економічно необґрунтований тариф на розподіл природного газу. Цей тариф не покривав фактичних витрат підприємства на виробничо-технічні потреби, послуги балансування та інші необхідні витрати, що призвело до дефіциту коштів для виконання зобов'язань. Крім того, стан підприємства зазнав погіршення через запровадження з 12 березня 2020 року по всій території України карантину (COVID-19). При цьому подальші труднощі у здійсненні господарської діяльності були пов'язані не тільки із введенням воєнного стану за наслідками збройної агресії російської федерації проти України, а також із зупиненням дії ліцензії на право розподілу природного газу, що додатково підтверджує обмежені фінансові можливості підприємства. Скаржник припинив отримувати дохід з поточної діяльності і не проводить ліцензованої господарської діяльності з розподілу природного газу та не отримує від споживачів плати за надані їм послуги.
Також Скаржник зазначає, що суд не прийняв до уваги те, що заборгованість перед АТ "Укртрансгаз", яка стягується в цій справі, підлягає врегулюванню за рахунок видатків державного бюджету по Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" .
За доводами Апелянта, сам лише факт непогашення заборгованості, не вказує на вину Відповідача, і затримка у проведенні взаєморозрахунків не залежить від волі останнього, оскільки він не впливає на можливість держави розрахуватись із Позивачем.
Враховуючи все вищевикладене, на думку Скаржника, існують обставини, які надають суду право зменшити нараховану пеню до розміру 593 444,36 грн., а відтак рішення суду першої інстанції у частині стягнення пені у розмірі 7 664 554,40 гривень (8 257 998,76 -593 444,36=7 664 554,40 грн) підлягає скасуванню.
Також Скаржник не погоджується з рішенням суду у частині нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, з 20.05.2025 до виконання рішення суду 3% річних, оскільки вважає, що АТ "Дніпрогаз" вчинив всі необхідні дії для врегулювання заборгованості по Закону №1639, що є предметом стягнення у цій справі та отримав можливість правомірно не сплачувати Позивачу борг на час перебування Відповідача в Реєстрі, а тому застосування до Відповідача ч.10 ст.238 ГПК України є таким, що не відповідає принципу розумності та справедливості (ст.3 ЦК України) .
Крім того у скарзі йдеться про те, що суд не може визначити в судовому рішенні правила для органів (осіб), що здійснюють примусове виконання рішення суду, за якими буде розрахована остаточна сума відсотків (пені), з огляду на їх різний порядок нарахування/ ненарахування в залежності від способу виконання рішення суду.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство вважає апеляційну скаргу Відповідача безпідставною та необґрунтованою, такою, що не містить аргументів, яким би не була надана правова оцінка судом першої інстанції, а також по суті у ній не вказано на конкретні порушення судом першої інстанції норми матеріального чи процесуального права.
За доводами Позивача, зменшення розміру нарахованої та заявленої до стягнення пені на 95 % від нарахованої суми, а саме до розміру 593 444,36 грн з 11 868 887,39, не відповідає критерію балансу співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій до суми невиконаного грошового зобов'язання Відповідачем. При такому зменшенні захист майнових прав та інтересів кредитора, у разі порушення зобов'язання, зводиться до формального покарання, яке не забезпечує компенсації втрат, понесених з боку Позивача та не стимулює боржника до належного виконання взятих на себе зобов'язань за Договором.
АТ "Укртрансгаз" зауважує, що визнання суми боргу Відповідачем відбулось не через його добросовісну поведінку, а завдяки прийнятому Закону № 1639, який і досі не здійснив захист порушеного права АТ "Укртрансгаз". При цьому сума пені у розмірі 8 257 998,76 грн складає лише 7,39% від суми основної заборгованості, що не є неспівмірною сумою, враховуючи розмір основної заборгованості - 111 685 904,76 грн. Натомість Відповідач оскаржує суму стягнутої пені у розмірі 7 664 554,40 грн, а саме до розміру 593 444,36 грн, що складатиме 0,53 % від суми основної заборгованості.
Позивач вказує, що безпідставне невиконання Відповідачем своїх зобов'язань та посилання при цьому на загальні обставини, без надання доказів їх безпосереднього впливу на неможливість виконання такого зобов'язання, виключає наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати положення ст. 233 ГК України та ч.3 ст. 551 ЦК України. При цьому вплив цих обставин рівною мірою негативно вплинув на всіх суб'єктів господарювання, поставивши всіх в рівні умови.
Також у відзиві йдеться про те, що питання перевищення вартості послуг з розподілу природного газу над тарифною виручкою слугувало однією із підстав прийняття Закону № 1639, яким це питання має регулюватись. Отже, суд не повинен був надавати вказаним обставинам оцінку у контексті розгляду клопотання про зменшення пені.
Щодо запровадження по всій території України карантину (COVID-19), то, за твердженнями Позивача, на законодавчому рівні не було встановлено змін у зобов'язальних правовідносинах, у зв'язку із його запровадженням. У будь якому випадку, позовні вимоги у цій справі, заявлені після скасування карантинних обмежень і на сьогоднішній день не є такими, що зумовлюють труднощі чи роблять неможливим виконання своїх зобов'язань, а сама заборгованість Відповідача перед Позивачем виникла до їх запровадження. Те саме стосується впливу воєнного стану. При цьому посилання АТ "Дніпрогаз" на масштабні руйнування газопроводів в регіоні, що за його твердженням сприяли утворенню та накопичення збитків, а також зменшенню прибутку підприємства є загальноприйнятними, і Відповідач мав надати докази впливу таких обставин саме на здійснення ним своєї господарської діяльності.
Стосовно фінансового стану, то Позивач звертає увагу, що АТ "Укртрансгаз" також зазнало впливу реформування енергетичного сектору, що безумовно вплинуло на фінансово-господарський стан товариства, адже останнє не фінансується за рахунок Держаного бюджету, а здійснює діяльність як акціонерне товариство на загальних умовах.
Крім того Позивач не погоджується з запереченнями Скаржника проти стягнення 3% річних до моменту виконання рішення, в порядку ч.10 ст.238 ГПК України та звертає увагу, що будь якого права правомірно не сплачувати борг Закон №1639 не надає. Судовий розгляд справи № 904/5756/24 у будь-якому випадку не може вплинути на умови визначені Законом 1639-ІХ, оскільки врегулюванню підлягає і заборгованість, яка у т.ч. підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили. При цьому Відповідачем не вірно тлумачиться норма ч.10 ст.238 ГПК України і через це останнім зроблено безпідставні та неправомірні висновки щодо її застосування судом першої інстанції. До того ж, стягнення 3% річних Відповідачем не оскаржується, а тому застосування судом ч.10 ст. 238 ГПК України є подовженням дії тих самих стягнутих відсотків, не обмежених моментом закінчення їх нарахування у часовому просторі.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/5756/24.
Матеріали справи №904/5756/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2025 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 26.11.2025.
26.11.2025 представники сторін надали пояснення у справі.
У судовому засіданні 26.11.2025 була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
17.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (оператором) та Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" (замовником) укладено договір № 1512000733 транспортування природного газу (т.1, а.с. 22-33), згідно з п. 2.1 якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому Договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому Договорі вартість таких послуг.
Пунктом 2.2 Договору передбачено, що послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 30 вересня 2015 року № 2493 (далі - Кодекс, Кодекс ГТС), з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором.
Згідно з п. 2.3 Договору послуги, які можуть бути надані замовнику за цим Договором:
послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності);
послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування);
послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).
На підставі п. 2.5 Договору приймання - передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу.
В абз. 2 п.3.2 Договору визначено, що оператор має право своєчасно отримувати від замовника плату за надані послуги.
Відповідно до абз. 2 п. 4.1 Договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг.
За п. 7.1 Договору вартість послуг розраховується:
розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються Регулятором;
транспортування - за тарифами, які встановлюються Регулятором;
балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.
Пунктом 9.1 Договору передбачено, що у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов'язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу.
Згідно з п. 9.4 Договору оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п'яти банківських днів.
У п. 11.4 Договору сторонами узгоджено, що послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу IX цього Договору.
З п.13.1 Договору вбачається, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим Договором.
Відповідно до п.17.1 Договору цей Договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31 грудня 2016 року, умови Договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 грудня 2015 року.
Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
За умовами п. 17.3 Договору у разі внесення та затвердження Регулятором змін до Типового договору транспортування природного газу сторони зобов'язані протягом місяця внести відповідні зміни до цього Договору.
З 01.03.2019 постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1437 запроваджено добове балансування та внесені зміни до Кодексу ГТС.
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" вказує, що сторони не привели свої договірні відносини у відповідність до останньої редакції Типового договору транспортування природного газу, тому Договір не містить положень щодо врегулювання саме добового небалансу.
Умови п.п. 2.2, 2.5, 2.6, 7.1 договору транспортування природного газу № 1512000744 від 17.12.2015 передбачають, що оператор надає замовнику послуги (зокрема і балансування) на умовах, визначених у Кодексі ГТС; приймання - передача газу, документальне оформлення і подання звітності оператору здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГТС; замовник має виконувати вимоги, визначені Кодексом ГТС; балансування визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом ГТС.
Позивач, керуючись положеннями Кодексу ГТС, за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" природного газу до/з газотранспортної системи за липень - грудень 2019 року виявив наявність у Відповідача негативних небалансів як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, на підставі чого здійснив розрахунок остаточних обсягів добового небалансу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" за кожну газову добу звітного місяця та визначив його остаточну плату за такі добові небаланси за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць:
за липень 2019 року виявлено остаточні обсяги негативних добових небалансів у розмірі 1 211,72559 тис. куб. м (12 541 360 кВт*год) на загальну суму 7 535 645,01 грн;
за серпень 2019 року виявлено остаточні обсяги негативних добових небалансів у розмірі 1 156,51981 тис. куб. м (11 969 980 кВт*год) на загальну суму 8 500 904,74 грн;
за вересень 2019 року виявлено остаточні обсяги негативних добових небалансів у розмірі 1 057,22432 тис. куб. м (10 942 272 кВт*год) на загальну суму 5 817 419,11 грн;
за жовтень 2019 року виявлено остаточні обсяги негативних добових небалансів у розмірі 2 400,39367 тис. куб. м (24 844 074 кВт*год) на загальну суму 12 647 529,11 грн
за листопад 2019 року виявлено остаточні обсяги негативних добових небалансів у розмірі 3 999,36498 тис. куб. м (41 393 428 кВт*год) на загальну суму 27 568 848,79 грн;
за грудень 2019 року виявлено остаточні обсяги негативних добових небалансів у розмірі 6 514,24407 тис. куб. м (67 422 426 кВт*год) на загальну суму 49 882 847,77 гривень.
На підтвердження обсягів добових небалансів за липень - грудень 2019 року Позивачем складені акти (т.1, а.с.56-67): № 07-2019-1512000733 від 31.07.2019 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць липень 2019 року; № 08-2019-1512000733 від 31.08.2019 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць серпень 2019 року; № 09-2019-1512000733 від 30.09.2019 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць вересень 2019 року; № 10-2019-1512000733 від 31.10.2019 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць жовтень 2019 року, № 11-2019-1512000733 від 30.11.2019 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць листопад 2019 року, № 12-2019-1512000733 від 31.12.2019 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць грудень 2019 року, які направлені відповідачу Акціонерним товариством "Укртрансгаз" через Інформаційну платформу газотранспортної системи (т. 1, а.с.118, 146-152).
Також Позивач через Інформаційну платформу газотранспортної системи направив Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" відповідні рахунки (т. 1, а.с. 68-74, 146-152), які, всупереч умовам п. 9.4 Договору, Відповідач не сплатив, у зв'язку з чим утворилась заборгованість з оплати за негативні добові небаланси за період з липня до грудня 2019 року на загальну суму 111953194,53гривень.
За заявою Позивача № 1001ВИХ-21-6173 від 17.08.2021 про зарахування зустрічних однорідних вимог (т.1, а.с.144-145) Акціонерне товариство "Укртрансгаз" вчинило односторонній правочин із зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 267 289,77грн своїх зобов'язань за договором № 1512000733 від 17.12.2015 транспортування природного газу та зобов'язань Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" за актом № 07-2019-1512000733 від 31.07.2019 на суму 7 535 645,01 грн., у результаті чого невиконаними залишились зобов'язання Відповідача за актом № 07-2019-1512000733 від 31.07.2019 на суму 7 268 355,24 грн (7 535 645,01грн - 267 289,77 грн).
Дійсність вчиненого правочину підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/15255/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та постановою Верховного Суду від 14.09.2023 року.
Наявність у Відповідача добових небалансів підтверджується довідками Акціонерного товариства "Укртрансгаз" № 1 про добові небаланси Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз", що виникли внаслідок відбору природного газу для витрат оператора газорозподільної системи, за липень - грудень 2019 року, довідками Позивача № 3 про добові небаланси Відповідача за липень - грудень 2019 року, електронними доказами, що розміщені на цифрових дисках, зведеними актами приймання - передачі природного газу за липень - грудень 2019 року, реєстрами завантаження файлів до Інформаційної платформи газотранспортної системи (т. 1, а.с. 75-118, 146-161).
Також Акціонерним товариством "Укртрансгаз" надані звіти Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" про використання потужності газорозподільної системи та стан розрахунків за липень - грудень 2019 року (т. 1, а.с. 122-133).
На підтвердження позовних вимог подані до суду докази закупівлі Позивачем упродовж липня - грудня 2019 року обсягів природного газу, в тому числі для балансування газотранспортної системи, за наступними договорами (т. 1, а.с. 162-233):
- № 190500386 від 27.05.2019, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдінг"; - №№ 190500388, 1905000389 від 27.05.2019, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроенерготрейд"; - №№ 1905000393, 1905000394 від 27.05.2019, укладених із Товариством з обмеженою відповідальністю "Акспо Україна"; - № 1905000395 від 27.05.2019, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Еру Трейдінг"; №1910000296-ВТТ, 1910000297-ПСГ, 1910000298-ПСГ, 1910000299-ПСГ від 30.10.2019, №№ 1911000301-ВТТ, 1911000302-ВТТ, 1911000303-ВТТ, 1911000304-ВТТ, 1911000305-ПСГ, 1911000306-ПСГ, 1911000307-ПСГ, 1911000308-ПСГ, 1911000309-ПСГ, 1911000310-ПСГ, 1911000311-ПСГ, 1911000312-ПСГ від 28.11.2019, укладених із Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
За переліченими договорами Акціонерним товариством "Укртрансгаз" надані акти приймання - передачі природного газу від 04.06.2019, 30.06.2019, 30.07.2019, 31.07.2019, 31.08.2019, 30.09.2019, 31.10.2019, 30.11.2019, 31.12.2019 (т. 1, а.с. 234-250; т.2, а.с. 1- 17).
Позивач стверджує, що Відповідач не сплатив за добові небаланси за липень - грудень 2019 року, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 111 685 904,76 грн,
Крім основної заборгованості, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" нарахувало та заявило до стягнення інфляційні втрати у сумі 77 418 031,44 грн, 3% річних у сумі 16 836 519,22 грн та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 11 868 887,39гривень.
Неоплата Відповідачем вказаних вище сум боргу, річних, інфляційних втрат та пені стало підставою для звернення Позивача з позовом у даній справі.
За результатами розгляду позовної заяви, місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення, яке мотивовано тим, що вимога про стягнення основної заборгованості з оплати добових небалансів за період з липня до грудня 2019 року у сумі 111 685 904,76 грн є доведеною та обґрунтованою , у зв'язку з цим наявні підстави для нарахування пені, річних та інфляційних втрат. Одночасно судом здійснено перерахунок пені, у зв'язку з неправильним визначенням періоду її нарахування Позивачем, а також суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення її розміру на 30% до 8 257 998,76 грн.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Оскільки предметом апеляційного оскарження у даному випадку є рішення суду у частині стягнення пені у сумі 7 664 554,40 грн та стягнення 3% річних до моменту виконання рішення, в порядку ч.10 ст.238 ГПК України, то відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у цій частині.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом установлено, що укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 «Послуги. Загальні положення» Цивільного кодексу України.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Взаємовідносини, що виникають у процесі укладення договору транспортування природного газу, регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (з наступними змінами та доповненнями), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823, Типовим договором транспортування природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497 (з наступними змінами та доповненнями), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1383/27828.
За приписами абз.1, 2 п. 1 гл. 1 розд. VIII Кодексу газотранспортної системи одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.
Відповідно до п. 2 розд. XIII Кодексу газотранспортної системи (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) замовники послуг транспортування зобов'язані своєчасно врегульовувати свої небаланси. Оператор газотранспортної системи вчиняє дії з врегулювання добового небалансу виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій.
Згідно з п. 1 гл.1 розд. XIV Кодексу газотранспортної системи замовники послуг транспортування відповідають за збалансованість своїх портфоліо балансування протягом періоду балансування для мінімізації потреб оператора газотранспортної системи у вчиненні дій із врегулювання небалансів, передбачених цим Кодексом. Періодом балансування є газова доба (D).
Щодо досліджуваної справи, Акціонерним товариством "Укртрансгаз" в актах врегулювання щодобових небалансів за липень - грудень 2019 року указувались як вартість (з ПДВ) за щодобовий небаланс за кожну газову добу, так і загальна вартість (з ПДВ) за добові небаланси за відповідні газові місяці.
У матеріалах справи відсутні заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз", надані оператору газотранспортної системи відповідно до п. 2 глави 5 розділу ІІІ Кодексу газотранспортної системи, а також докази ініціювання Відповідачем питання проведення експертної повірки засобів вимірювальної техніки.
Як зазначалось раніше, акти врегулювання щодобових небалансів та рахунки на їхню оплату направлялись Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" через Інформаційну платформу газотранспортної системи.
Відповідачем не доведено вчинення ним дій з метою врегулювання своїх щодобових небалансів самостійно.
Отже, врахувавши відсутність правових підстав для невиконання АТ «Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" обов'язків щодо здійснення оплати послуг оператора газотранспортної системи з балансування обсягів природного газу за договором № 1512000733 від 17.12.2015 транспортування природного газу, що склалися з негативних добових небалансів за період з липня до грудня 2019 року, місцевим господарським судом зроблено висновок про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з Відповідача основної заборгованості з оплати добових небалансів за вказаний період у сумі 111 685 904,76 грн.
Колегія суддів зауважує, що у цій частині рішення суду не оскаржується.
За приписами абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одночасно, ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У даному випадку, за порушення умов договору Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з Відповідача інфляційні втрати у сумі 77 418 031,44 грн, 3% річних у сумі 16 836 519,22 грн та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в сумі 11 868 887,39.
З урахуванням наведеного, а також з огляду на невиконання Відповідачем грошового зобов'язання по сплаті основного боргу у вказаній вище сумі, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правильними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних втрат у вказаних вище сумах, а також пені.
Разом з тим, судом першої інстанції здійснено перерахунок розміру пені, нарахованої Позивачем, у зв'язку з невірним визначенням Позивачем періодів прострочення виконання Відповідачем грошових зобов'язань.
За розрахунками місцевого господарського суду, з якими погоджується суд апеляційної інстанції, у даному випадку наявні підстави для стягнення з Відповідача пені: за період з 22.08.2019 до 21.02.2020 у сумі 1 125 074,79 грн ; за період з 23.09.2019 до 22.03.2020 у сумі 1 168 400,64 грн; за період з 22.10.2019 до 21.04.2020 у сумі 742 410,50 грн; за період з 22.11.2019 до 21.05.2020 у сумі 1 447 619,95 грн ; за період з 21.12.2019 до 20.06.2020 у сумі 2 835 082,26 грн; за період з 21.01.2020 до 20.07.2020 у сумі 4 478 552,94 грн.
При цьому доводи щодо непогодження з таким перерахунком сторонами під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не наведені.
Матеріали справи свідчать про те, що Відповідач подав до суду першої інстанції клопотання про зменшення заявлених Позивачем до стягнення сум пені на 95%, річних та інфляційних втрат на 90%, яке судом першої інстанції задоволено частково.
Так, пославшись на необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, а також на те, що розмір нарахованої пені є значним, господарський суд вважав доцільним, справедливим, обґрунтованим та таким, що відповідає принципу верховенства права, зменшення розміру нарахованої Відповідачу пені на 30% - до 8 257 998,76 гривень. В іншій частині у задоволенні клопотання Відповідача відмовлено.
Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Згідно з положеннями ст.551 ЦК України суд має право зменшити штрафні санкції або неустойку, якщо їх розмір значно перевищує збитки кредитора. Таке зменшення санкцій має ґрунтуватися на різних факторах, зокрема на виконанні зобов'язання боржником, майновому стані сторін та наявності інших істотних обставин. Водночас неустойка має подвійну правову природу - це і спосіб забезпечення виконання зобов'язання, і міра відповідальності за його порушення, покликана захистити інтереси кредитора і стимулювати боржника до належного виконання.
Згідно з принципами цивільного права (ст.509 ЦК України) зобов'язання повинні ґрунтуватися на добросовісності, розумності та справедливості. Якщо неустойка є надмірною і призводить до несправедливого тягаря для боржника, суд може її зменшити, щоб уникнути зловживання правом. Цей підхід підтверджений судовою практикою, зокрема постановою Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, що підкреслює важливість справедливості в цивільних відносинах.
При цьому у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Разом з тим, зменшення заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що неустйка має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Таким чином, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов'язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Крім того, штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов'язок, а не покласти на нього додатковий, тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані у разі порушення зобов'язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.
Щодо досліджуваної справи, то Відповідач обґрунтовує клопотання про зменшення пені зокрема скрутним матеріальним становищем, карантином, а також воєнним станом в Україні тощо.
Суд першої інстанції не вбачав підстав для задоволення клопотання Відповідача про зменшення пені на 95%, між тим, з урахуванням інтересів обох сторін та причин невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором, апеляційний суд вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про існування підстав для застування ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України і зменшення розміру пені на 30% процентів.
Слід зазначити, що зменшення суми пені на 30 процентів, як вбачається з оскаржуваного рішення, здійснено господарським судом з урахуванням доводів АТ"Оператора газорозподільної системи "Дніпрогаз", що спростовує відповідні доводи Скаржника.
Одночасно суд враховує, що доводи стосовно відмови судом у задоволенні клопотання про зменшення річних та інфляційних втрат в апеляційній скарзі відсутні.
Разом з тим, доводи скарги про неврахування судом Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (№ 1639-IX) , а також про неправильне застосування ним до Відповідача ч.10 ст.238 ГПК України ґрунтуються на помилковому тлумаченні Скаржником норм права.
У цьому зв'язку колегія суддів погоджується з мотивуванням, наведеним місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні стосовно цих питань, зокрема, й щодо застосування положень Законом України № 1639-IX, якими не передбачено припинення зобов'язань щодо суми основної заборгованості з оплати добових небалансів, а лише визначено певну процедуру, що надає можливість у майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом. У даному випадку повинна бути вчинена юридично значима дія щодо фактичного погашення суми основної заборгованості з оплати добових небалансів, зокрема, укладено договір про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору та/або договір про реструктуризацію заборгованості.
У цій справі відсутні докази укладення сторонами договору про організацію взаєморозрахунків або договір про реструктуризацію заборгованості та направлення платежів на погашення заборгованості Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" за спірні періоди на рахунок Акціонерного товариства "Укртрансгаз".
Інші аргументи Скаржника були розглянуті колегією суддів, між тим вони не підтвердились під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Дніпрогаз» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2025 у справі №904/5756/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 02.12.2025
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін