25 листопада 2025 року м. Харків Справа №911/1229/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Стойка О.В.
секретар судового засідання Семченко Ю.О.
за участю представників сторін:
прокурора - Хряк О.О. (в залі суду) - посвідчення №072721 від 01.03.2023
1-го позивача - не з'явився
2-го позивача - не з'явився
відповідача - Субочев С.Ю. (в залі суду) - ордер АН №1718684 від 17.11.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№2196Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2025
у справі №911/1229/25 (суддя Добреля Н.С., повне рішення складено 17.10.2025)
за позовом Слобідської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі: 1.Харківської міської ради, м. Харків
2.Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона №23", с. Тарасівка, Києво-Святошинський район, Київська область
про стягнення коштів
Слобідська окружна прокуратура міста Харкова звернулася до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Департаменту з будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради до ТОВ "Спеціалізована механізована колона №23", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача-1 грошові кошти в розмірі 6.469.080,00 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідача умов Договору від 29.05.2017 №201, а саме на поставку неякісних конструкцій опор ОКМ-12оц, які не відповідали проектній документації та вимогам діючого законодавства, що призвело до завищення вартості виконаних робіт та спричинило державним інтересам збитків у розмірі 6.469.080,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.04.2025 у справі №911/1229/25 позовну заяву Керівника Слобідської окружної прокуратури м.Харкова передано за виключною підсудністю до Господарського суду Харківської області.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.09.2025 в позові відмовлено повністю.
Заступник керівника Харківської обласної прокуратури не погоджуючись з рішенням місцевого суду, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2025 у справі №911/1229/25, в якій просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Судові витрати просить відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Прокурор стверджує, що суд невірно встановив фактичні обставини справи та необґрунтовано дійшов висновку про недоведеність складу господарського правопорушення. На думку прокурора, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, не надав належної оцінки доказам у їх сукупності та безпідставно відхилив надані позивачем документи. Зокрема, апелянт зазначає, що суд необґрунтовано не врахував висновки будівельно-технічної та економічної експертиз, складених у межах кримінального провадження, а також ревізійні матеріали, акти та накази, що, на думку прокурора, підтверджують використання відповідачем опор, які не відповідали проектній документації та вимогам ДБН. Апелянт наполягає, що суд помилково виходив із формального підписання актів приймання виконаних робіт замовником, тоді як встановлені недоліки мали прихований характер і не могли бути виявлені під час приймання об'єкта. Крім того, у скарзі зазначено, що суд неправильно оцінив причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та збитками, завданими бюджету, оскільки подання до оплати актів із недостовірними відомостями, на думку апелянта, саме по собі свідчить про протиправність дій та завищення вартості робіт. Прокурор також зазначає, що матеріали кримінального провадження та висновки експертів не потребують наявності вироку суду для їх використання в господарському процесі, а тому суд першої інстанції безпідставно їх відхилив.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Стойка О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури; встановлено строк до 17.11.2025 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи до 17.11.2025 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України; призначено справу до розгляду на 25.11.2025. Явку учасників справи визнано не обов'язковою. Витребувано матеріали справи з Господарського суду Харківської області.
24.10.2025 на вимогу ухвали апеляційного суду з Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №911/1229/25.
17.11.2024, тобто у встановлений судом строк (вх.№13352 від 18.11.2025), відповідач через підсистему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти вимог та доводів апеляційної скарги прокурора заперечує, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач наголошує, що прокурор у своїй скарзі не навів жодних нових чи переконливих аргументів, які б спростовували встановлені судом першої інстанції обставини або дозволяли дійти протилежного висновку. Натомість доводи апеляційної скарги знову зводяться до припущень про нібито поставку неякісних опор, посилань на матеріали кримінального провадження та експертні документи, які не мають належного доказового значення у цьому спорі та не підтверджують складу господарського правопорушення з боку відповідача.
Товариство підкреслює, що всі роботи та обладнання були прийняті Замовником без будь-яких зауважень, що підтверджується актами приймання виконаних робіт №5, №92 та №2, підписаними обома сторонами та суб'єктами технічного нагляду. Жодних дефектних актів, претензій чи вимог про усунення недоліків ні під час виконання робіт, ні в межах гарантійних строків Замовником не заявлялося. Окрім того, у матеріалах позову та апеляційної скарги відсутні будь-які належні докази того, що опори були передані відповідачу разом із робочим проєктом у тій редакції, на відповідність якій прокуратура намагається оцінювати якість конструкцій. Прокурор не подав жодної додаткової угоди до договору, які визначають характер договірних відносин, а також не скористався своїми процесуальними правами щодо витребування додаткових доказів чи призначення експертиз, що свідчить про необґрунтованість його позиції. Також відповідач зазначає, що прокурор фактично намагається переглянути договірну ціну після виконання договору, що прямо суперечить ч.3 ст.632 ЦК України. Перерахування коштів було законним та здійсненим на підставі підписаних сторонами актів, тому отримані суми не можуть розцінюватись як збитки. Саме по собі посилання прокурора на висновки ревізора та експертів не доводить наявності протиправної поведінки відповідача, причинно-наслідкового зв'язку та реального розміру шкоди.
24.11.2025 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на інший день. Обґрунтовуючи клопотання про відкладення розгляду справи, Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради зазначає, що визначена для участі у судовому засіданні представниця - Кітченко Марина Юріївна, яка здійснює самопредставництво Департаменту, перебуватиме у щорічній відпустці з 24.11.2025 по 27.11.2025, у зв'язку з чим не має можливості взяти участь у засіданні, призначеному на 25.11.2025. Інший працівник для здійснення представництва відсутній через значний кадровий дефіцит, зумовлений умовами воєнного стану, оскільки у штаті Департаменту передбачено 47 посад, фактично працює лише 22 особи, решта - перебувають у відпустках без збереження заробітної плати, у відпустках за власний рахунок або проходять військову службу. Також Департамент зазначає, що працівники Юридичного департаменту Харківської міської ради здійснюють самопредставництво у великій кількості виконавчих органів міської ради, мають надмірне службове навантаження та значну кількість судових викликів на цю дату, що унеможливлює забезпечення їх участі у цій справі.
Розглянувши клопотання другого позивача про відкладення розгляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення та вважає, що наведені причини не перешкоджають розгляду справи у призначений час.
Наведені обставини не можуть розцінюватися як поважні причини, що об'єктивно унеможливлюють участь представника позивача у судовому засіданні. Відсутність конкретного працівника чи внутрішня організація роботи установи не є підставою для обмеження розгляду справи у розумні строки, оскільки учасники справи відповідно до ст. 42 ГПК України мають право забезпечити участь у засіданні іншого уповноваженого представника, у тому числі шляхом оформлення відповідної довіреності чи залучення працівників юридичної служби. Колегія суддів також враховує, що позивач не позбавлений процесуальної можливості заявляти клопотання в електронній формі, подавати письмові пояснення та інші процесуальні документи без обов'язкової особистої участі представника у засіданні, а тому наведені доводи не свідчать про неможливість забезпечити участь у розгляді справи. Сам факт службової зайнятості або перебування у відпустці окремих працівників не є виключною чи непереборною обставиною, яка б вимагала відкладення судового засідання. При цьому позивач-2 взагалі не обґрунтував, у чому саме полягала необхідність особистої участі представника у засіданні та які важливі пояснення чи доводи він мав намір надати суду, що не могли бути викладені у письмовій формі.
24.11.2025 через підсистему «Електронний суд» до Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Слобідської окружної прокуратури м. Харкова про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: висновку судової будівельно-технічної експертизи від 13.01.2020 №14/50СЕ-19, висновку експерта №21186 від 24.12.2019, сертифіката відповідності, відпускної ціни виготовлення опори ОКМ-12 та журналу авторського нагляду (шифр 18224). Обгрунтовуючи подання нових доказів на стадії апеляційного провадження прокурор зазначає, що ці документи не були подані до суду першої інстанції, оскільки він вважав достатніми інші матеріали, а необхідність їх долучення виникла у зв'язку з тим, що суд першої інстанції у рішенні послався на відсутність висновку експерта №14/50СЕ-19, в зв'язку з чим просить визнати поважними причини неподання доказів у встановлений строк та прийняти їх до апеляційного розгляду.
Розглянувши зазначене клопотання прокурора, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення.
Так, нові докази, подані на стадії апеляційного розгляду, не можуть бути прийняті судом, оскільки прокурором не наведено об'єктивних і непереборних причин, які унеможливлювали їх подання до суду першої інстанції, як того вимагають ч. 3 ст. 269 та ч. 1 ст. 80 ГПК України. Зі змісту клопотання вбачається, що висновки експертів датовані 2019- 2020 роками, були відомі заявнику та знаходилися у його розпорядженні задовго до подання позову, а тому могли та повинні були бути подані разом із позовною заявою або впродовж розгляду справи судом першої інстанції. Саме по собі твердження прокурора про те, що він вважав надані документи достатніми, не є поважною причиною для порушення процесуальних строків та не може виправдовувати подання доказів після ухвалення рішення.
Враховуючи наведене, а також те, що апеляційний розгляд здійснюється в межах доводів апеляційної скарги та доказів, поданих до суду першої інстанції, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про долучення нових доказів.
25.11.2025 у судове засідання з'явилися: прокурор Хряк О.О., який у судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу та наполягає на її задоволенні й скасуванні рішення суду першої інстанції; представник відповідача - Субочев С.Ю., який заперечив проти доводів апеляційної скарги, підтримав позицію, викладену у відзиві, та просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представники позивача-1 та позивача-2 у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи сторін, в яких останні висловили свою правову позицію, а також інші документи, необхідні для прийняття обґрунтованого рішення зі спору.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача та присутніх сторін, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
За результатами проведення процедури закупівлі UA-2017-04-06-001360-b між Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради як замовником (другий позивач по справі) та ТОВ «СМК №23» (відповідач по справі) як підрядником 29.05.2017 було укладено Договір №201 про закупівлю робіт з капітального ремонту комплексу транспортних споруд по просп. Льва Ландау в м.Харкові. За умовами Договору підрядник зобов'язався виконати роботи відповідно до проектно-кошторисної та тендерної документації, а замовник - прийняти та оплатити їх.
Іншими умовами Договору сторони визначили таке:
- розділом II Договору встановлено обов'язок підрядника виконати роботи з дотриманням будівельних норм і правил та гарантувати відповідність робіт і встановлених конструкцій проектній документації;
- пункт 2.5 Договору передбачає, що у разі виявлення недоліків у межах гарантійного строку підрядник за письмовою вимогою замовника зобов'язаний усунути їх за власний рахунок; перелік недоліків оформлюється дефектним актом, який складається сторонами або, у разі відмови підрядника, - за участю спеціалістів незаінтересованих органів;
- пункти 3.1, 3.2 Договору визначають ціну Договору у розмірі 36.700.120,00 грн (з ПДВ), яка може бути зменшена за взаємною згодою сторін;
- пункт 4.6 Договору встановлює, що приймання виконаних робіт здійснюється замовником на підставі актів форми КБ-2в та довідок КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін;
- пункт 5.5 Договору покладає на замовника функції контролю та технічного нагляду за якістю, обсягами та вартістю робіт, а також за відповідністю застосованих матеріалів державним стандартам та технічним умовам;
- підпункт 6.3.2 пункту 6.3 Договору зобов'язує підрядника забезпечити виконання робіт належної якості відповідно до вимог розділу II Договору;
- підпункт 7.3.5 пункту 7.3 Договору визначає, що порушення умов Договору тягне обов'язок винної сторони відшкодувати іншій стороні завдані збитки, у тому числі упущену вигоду;
- пункт 10.1 Договору передбачає, що Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання зобов'язань сторонами.
На підтвердження виконання робіт за Договором підрядник - ТОВ «СМК №23» - подав замовнику акти приймання виконаних будівельних робіт від 08.08.2018 №5, від 19.11.2018 №92 та від 04.03.2019 №2, згідно з якими ним було виконано робіт на загальну суму 6.926.531,75 грн. Зазначені акти підписані представниками замовника без зауважень та повністю оплачені Департаментом у встановленому порядку.
Прокурор, звертаючись із позовом, зазначає, що в цих актах підрядником відображено монтаж 73 опор контактної мережі ОКМ-12-оц, які, на переконання прокуратури, не відповідали проектній документації. Позиція прокурора ґрунтується, зокрема, на висновках ревізора ІІ категорії Казака М.В., викладених у довідках від 26.12.2018 та 01.03.2019. Ревізор, аналізуючи документацію Договору та проектно-кошторисні матеріали, дійшов висновку, що фактично встановлені опори не були новими, а мали ознаки попереднього використання.
Додатково прокурор посилається на висновок судового експерта Харківського НДЕКЦ МВС від 23.01.2020 №8/13СЕ-20, у якому наведено розрахунок розміру надмірно сплачених коштів за виконані підрядником роботи. Згідно з цим висновком, сума таких надлишкових виплат складає 6.469.080,00 грн, у тому числі ПДВ.
З метою з'ясування підстав для звернення до суду Слобідська окружна прокуратура м.Харкова листом від 27.02.2025 №54-112-1028ВИХ-25 повідомила Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради про виявлені, на її думку, порушення під час виконання робіт та запропонувала надати інформацію щодо вжиття заходів судового захисту для стягнення збитків з ТОВ «СМК №23». Лист аналогічного змісту був направлений також на адресу Харківської міської ради. Відповіді на ці звернення прокуратура не отримала.
У подальшому, листами від 26.03.2025 №54-112-1503ВИХ-25 та №54-112-1502ВИХ-25, прокуратура повідомила Харківську міську раду та Департамент про намір звернутися до суду з позовною заявою в інтересах держави відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
На переконання прокурора, використання підрядником опор, які не відповідали проектній документації та будівельним нормам, призвело до завищення вартості виконаних робіт та спричинило збитки інтересам держави в особі Департаменту у розмірі 6.469.080,00 грн, що й стало підставою для подання позову.
Господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що прокурором не доведено всіх елементів складу господарського правопорушення, зокрема не встановлено протиправної поведінки відповідача, наявності збитків та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заявленою сумою. Суд послався на те, що роботи за договором №201 були прийняті замовником без будь-яких зауважень, акти КБ-2в і КБ-3 підписані та погоджені технічним наглядом, а претензій у гарантійний строк позивачами не заявлялось. Також суд зазначив, що наданий прокурором висновок економічної експертизи був виконаний у межах іншого кримінального провадження, стосувався інших посадових осіб, ґрунтувався на неповному комплекті документів та не може бути достовірним доказом наявності збитків саме з боку відповідача. Довідки ревізора суд до уваги не взяв, оскільки вони не є належними та допустимими доказами у розумінні ст. 98 ГПК України. Враховуючи відсутність належних доказів неякісності виконаних робіт та понесення позивачем реальних втрат, суд дійшов висновку про недоведеність складу правопорушення та відсутність підстав для стягнення 6.469.080,00 грн.
Колегія суддів погоджується з наведеними вище висновками місцевого господарського суду та вважає за необхідне зазначити наступне.
Оцінюючи питання наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду мають право звертатися, зокрема, й особи, яким законом надано право діяти в інтересах інших осіб. Таким суб'єктом є прокурор, повноваження та межі участі якого визначені статтею 23 Закону України “Про прокуратуру».
Згідно з частиною третьою цієї статті, прокурор здійснює представництво інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення, якщо відповідний орган державної влади чи орган місцевого самоврядування не здійснює або неналежним чином здійснює захист таких інтересів, а також у разі відсутності такого органу. Частина четверта статті 23 Закону передбачає обов'язок прокурора до звернення до суду попередньо повідомити відповідний орган про намір здійснювати представництво.
Матеріалами справи підтверджено, що Слобідська окружна прокуратура м.Харкова листом від 27.02.2025 №54-112-1028ВИХ-25 звернулася до Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради із повідомленням про виявлені порушення під час виконання Договору та із пропозицією надати інформацію щодо вжиття заходів для захисту майнових інтересів. Аналогічний лист направлено й до Харківської міської ради (№54-112-1029ВИХ-25). На ці звернення прокуратура відповіді не отримала.
Також у подальшому прокуратура направила листи від 26.03.2025 №54-112-1503ВИХ-25 та №54-112-1502ВИХ-25, в яких, на виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру», повідомила зазначені органи місцевого самоврядування про намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави.
Проте жодних заходів судового захисту Харківською міською радою або її Департаментом будівництва та шляхового господарства в цей період вжито не було.
При цьому Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради згідно з пунктами 1.1 та 4.1 Положення про Департамент є уповноваженим виконавчим органом міської ради, до компетенції якого належать організація та контроль будівництва, реконструкції та ремонту об'єктів житлово-комунального господарства, а також забезпечення належної якості виконаних робіт. Відповідно саме цей орган уповноважений вживати заходів для усунення порушень та відшкодування шкоди, завданої підрядником. Аналогічні повноваження щодо захисту інтересів територіальної громади мають і виконавчі органи Харківської міської ради відповідно до статті 31 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні».
Фактична бездіяльність цих органів, які, попри отримані повідомлення прокуратури, не здійснили жодних кроків для захисту інтересів держави, у тому числі не звернулися до суду, свідчить про наявність передбачених законом підстав для втручання прокурора з метою забезпечення належного судового захисту.
З огляду на наведене колегія суддів приходить до висновку, що прокурором належним чином підтверджено як дотримання процедурних вимог щодо попереднього повідомлення органу, так і існування фактичних та правових підстав для представництва інтересів держави в особі Харківської міської ради та Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради у даній справі.
У зв'язку з цим колегія переходить до встановлення фактичних обставин спору, дослідження умов Договору №201, характеру виконаних робіт, доказів, на які посилаються сторони, а також перевірки доводів апеляційної скарги щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення збитків.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до вимог статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Відповідно до статті 857 Цивільного кодексу України виконані підрядником роботи мають відповідати вимогам, визначеним договором підряду, а за відсутності таких умов - загальним вимогам до робіт відповідного виду. Момент передання результату робіт замовникові є ключовим для оцінки якості, оскільки робота повинна бути придатною для використання за призначенням у розумний строк після її приймання.
Стаття 875 ЦК України визначає зміст договору будівельного підряду: підрядник зобов'язаний виконати будівельні роботи або звести об'єкт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, а замовник - передати необхідну документацію та будівельний майданчик, прийняти результат робіт і оплатити його.
Частина четверта статті 882 ЦК України встановлює, що факт виконання робіт та їх приймання оформлюється актом, який підписується підрядником і замовником, що свідчить про досягнення сторонами відповідного етапу виконання зобов'язань.
Згідно з частинами першою та другою статті 883 ЦК України підрядник несе відповідальність за недоліки виконаних робіт, прострочення передання результату замовникові або інші порушення договору, якщо не доведе відсутність своєї вини. Невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором будівельного підряду тягне для підрядника обов'язок сплатити передбачену договором або законом неустойку та відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
За загальним підходом цивільного законодавства, замовник зобов'язаний оглянути результати робіт у момент їх приймання та одразу повідомити підрядника про будь-які відступи від умов договору чи виявлені недоліки. У разі якщо таке повідомлення зроблене не було, вважається, що замовник прийняв виконані роботи належними, і надалі він не може посилатися на ті недоліки, які мав можливість виявити під час звичайного огляду результату робіт. Виняток становлять приховані недоліки, які неможливо було встановити під час приймання; при їх виявленні замовник повинен у найкоротший строк повідомити про це підрядника (ст.853 ЦК України).
Також закон встановлює, що після приймання окремих етапів або всього комплексу робіт ризики їх випадкового пошкодження чи знищення переходять на замовника, якщо інше не встановлено договором. Відповідно, підрядник не може нести відповідальність за подальше погіршення стану прийнятих робіт, якщо це не пов'язано з його діями або порушенням договору (ст. 882 ЦК України).
Стаття 884 ЦК України передбачає гарантії якості у будівельному підряді: підрядник повинен забезпечити досягнення об'єктом передбачених проектом показників і можливість його нормальної експлуатації протягом гарантійного строку. Якщо в межах цього строку будуть виявлені недоліки, підрядник несе відповідальність за них, окрім випадків, коли він доведе, що такі дефекти спричинені природним зносом, помилками або порушеннями з боку замовника чи третіх осіб, або неналежною експлуатацією об'єкта. Замовник повинен повідомити підрядника про такі недоліки у розумний строк після їх виявлення.
За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для покладення на особу обов'язку відшкодувати збитки має бути доведено повний склад цивільного правопорушення, а саме:
- протиправна поведінка - порушення закону чи умов договору;
- наявність збитків, виражених у конкретному вартісному показнику;
- причинний зв'язок, коли шкода є прямим наслідком порушення;
- вина особи, яка заподіяла шкоду.
Саме на позивача (в даному випадку прокурора) покладається обов'язок довести кожен із зазначених елементів. Відсутність хоча б одного з них виключає можливість стягнення збитків. На цьому наголошено у правових висновках Верховного Суду, зокрема у постановах Великої Палати від 11.01.2022 у справі №904/1448/20 та постанові Касаційного господарського суду від 06.06.2023 у справі №911/682/21, де підкреслено необхідність встановлення прямого, безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою боржника та шкодою.
У даній справі прокурор стверджує, що внаслідок порушення відповідачем умов договору підряду та використання опор, які не відповідали проектній документації, замовнику були завдані збитки у формі надлишково сплачених коштів. Під час апеляційного розгляду суд має перевірити, чи підтверджені належними доказами обставини, на які посилається прокурор, зокрема: фактичний характер та якість виконаних робіт, відповідність встановлених опор проекту, наявність порушення з боку підрядника та причинний зв'язок між такими діями й заявленими збитками.
Положення підпункту 7.3.5 пункту 7.3 Договору передбачають, що у разі порушення умов Договору винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки, у тому числі втрачений прибуток, у порядку, визначеному законом та самим Договором. Водночас пункт 7.4 Договору встановлює, що підрядник звільняється від майнової відповідальності, якщо доведе, що невиконання або неналежне виконання зобов'язань сталося не з його вини.
Крім того, пунктом 5.5 Договору передбачено, що замовник здійснює контроль та технічний нагляд за якістю, обсягами та вартістю ремонту об'єкта, відповідністю виконаних будівельним нормам та правилам, а матеріалів, виробів і конструкцій - державним стандартам і технічним умовам.
Тобто, саме на замовника покладено обов'язок перевірити якість робіт та матеріалів у відповідності до технічних умов.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, і саме вона несе ризик недоведення таких обставин. Докази мають бути належними й допустимими - тобто такими, що здатні підтвердити обставини, які входять до предмета доказування, і подані у спосіб, передбачений законом (статті 76- 77 ГПК України). При цьому доказ повинен бути достовірним, тобто сформованим без впливу, що може викривляти фактичну картину подій (стаття 78 ГПК України).
Згідно зі статтею 79 ГПК України суд оцінює вірогідність доказів у сукупності та приходить до висновку про доведеність тієї чи іншої обставини лише у разі, якщо подані на її підтвердження докази є переважними порівняно з доказами сторони, що її заперечує.
Таким чином, саме прокурор повинен був довести належними, допустимими та достовірними доказами наявність усіх елементів цивільно-правової відповідальності підрядника - порушення умов Договору, наявність збитків і причинно-наслідковий зв'язок між цим порушенням та заявленою сумою надлишкових виплат.
Як вбачається з матеріалів справи, спір виник у зв'язку з виконанням ТОВ «СМК №23» робіт з капітального ремонту комплексу транспортних споруд по просп. Льва Ландау в м.Харкові та їх подальшим прийманням замовником без зауважень.
Прокурор, звертаючись до суду, вважає доведеним повний склад цивільно-правової відповідальності відповідача. Як протиправність він визначає про відступ відповідача від проектної документації шляхом встановлення 73 опор, які, на думку прокуратури, були вживаними та не відповідали технічним вимогам. Суму збитків прокурор ототожнює із вартістю таких опор, вказуючи, що замовник сплатив за нові конструкції, тоді як фактично отримав інші матеріали, що йому завдало майнової шкоди у розмірі 6.469.080,00 грн. Причинний зв'язок, на переконання прокурора, полягає у тому, що саме використання невідповідних опор спричинило надлишкові бюджетні витрати. Вина відповідача, на думку прокурора, випливає із самого факту встановлення таких конструкцій та відображення їх у актах КБ-2в і КБ-3.
Відповідно до умов Договору підрядник зобов'язувався виконати роботи з капітального ремонту у відповідності до затвердженої проектно-кошторисної документації та будівельних норм, а замовник - прийняти результат робіт і оплатити його. Договором визначено порядок приймання робіт на підставі актів КБ-2в, КБ-3, обов'язок підрядника усувати виявлені у гарантійний строк недоліки за дефектним актом та відповідальність сторони, яка допустила порушення умов Договору, у вигляді відшкодування завданих збитків.
На підтвердження виконання зобов'язань за Договором ТОВ «СМК №23» подало акти приймання виконаних будівельних робіт від 08.08.2018 №5, 19.11.2018 №92 та 04.03.2019 №2, відповідно до яких виконано робіт на загальну суму 6.926.531,75 грн.
Зазначені акти підписані уповноваженими представниками замовника без будь-яких зауважень щодо обсягів чи якості робіт та були повністю оплачені Департаментом. Матеріали справи не містять жодного дефектного акту, повідомлення про виявлення недоліків, вимоги щодо їх усунення або інших документів, які б свідчили про те, що у межах гарантійного строку замовник виявляв претензії щодо встановлених опор чи інших виконаних робіт. Таким чином, фактичні дії замовника свідчать про прийняття результату робіт як такого, що відповідає проектній документації та вимогам Договору.
Прокурор стверджує, що підрядником було встановлено 73 опори ОКМ-12-оц, які не відповідали проектній документації та мали ознаки попереднього використання. Проте такі твердження не підтверджуються належними доказами. У матеріалах справи відсутні вихідні дані проекту у повному обсязі, що унеможливлює перевірку заявлених відхилень. Немає також жодного технічного документа, складеного замовником або технічним наглядом у момент прийняття робіт, який би фіксував невідповідність встановлених опор проекту або вимогам ДБН. Підписання актів КБ-2в та КБ-3 без зауважень свідчить про те, що замовник, маючи можливість провести огляд, такої невідповідності не встановив.
Довідки від 26.12.2018 та 01.03.2019 ревізора II категорії Казака М.В., на які посилається прокурор, не є експертними висновками у розумінні ГПК України та не містять технічного дослідження фактичного стану опор. У цих документах відсутні відомості про обстеження конструкцій, визначення їх фізичного зносу або проведення випробувань, натомість наведено порівняльні розрахунки за первинними документами без встановлення фактичного походження опор. Такі довідки не підтверджують ані порушення відповідачем умов Договору, ані наявності збитків, і не можуть слугувати належним доказом у розумінні статей 76- 79 ГПК України.
Посилання прокурора на висновок судової економічної експертизи Харківського НДЕКЦ МВС України від 23.01.2020 №8/13СЕ-20 не може бути прийнятим судом апеляційної інстанції як належний та допустимий доказ у цій справі. Як вбачається з наявних матеріалів, зазначений висновок було проведено в межах кримінального провадження №12018220540001197, розпочатого за фактом можливого зловживання службовими особами Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради. Вказана експертиза була спрямована на встановлення дотримання фінансової дисципліни під час реалізації бюджетних коштів, а не на технічну оцінку відповідності встановлених опор проектній документації або визначення їх фактичного технічного стану.
Із самого змісту висновку №8/13СЕ-20 вбачається, що експерт здійснював дослідження за документами, наданими слідчим, зокрема за фінансовими документами, довідками ревізора та первинними обліковими матеріалами. Експерт прямо зазначив у дослідницькій частині, що наявний пакет документів є неповним, а окремі матеріали (включаючи технічну документацію, акти огляду, проєктні матеріали у повному обсязі) відсутні. Більше того, експерт у своєму висновку посилається на інший експертний висновок, який був предметом використання при формуванні кінцевого результату, однак такий висновок у матеріалах господарської справи відсутній, а прокурор не надав його до суду першої інстанції.
З наведеного випливає, що висновок №8/13СЕ-20 не містить жодного технічного аналізу конструкцій опор ОКМ-12-оц, не встановлює їх походження, ступінь фізичного зносу, відповідність чи невідповідність проектній документації, а ґрунтується виключно на фінансових розрахунках за довідками ревізора та бухгалтерськими даними. Таким чином, він не встановлює обставин, які прокурор покладає в основу вимог, - а саме факту встановлення вживаних опор замість нових або будь-якого порушення відповідачем технічної частини Договору.
Важливо й те, що зазначена експертиза проводилась щодо фінансово-господарських операцій посадових осіб замовника, а не дій підрядника, який є відповідачем у цій справі. Відтак висновок №8/13СЕ-20 не може підтверджувати вину або протиправність поведінки саме відповідача, що є обов'язковим елементом цивільно-правової відповідальності.
Експерт також не досліджував питання причинно-наслідкового зв'язку між нібито використанням неналежних матеріалів та виникненням збитків у замовника, не встановлював вартості можливих відновлювальних робіт, не здійснював порівняння фактично встановлених конструкцій із проектними за технічними параметрами. Отже, висновок не містить жодного елементу складу збитків у розумінні статті 22 ЦК України та пункту 7.3.5 Договору.
За змістом статей 76- 79 ГПК України належним доказом у справі є той, який підтверджує обставину, що входить до предмета доказування, і отриманий у спосіб, який забезпечує його достовірність та вірогідність. Експертиза, проведена у межах іншого кримінального провадження, без повного пакета технічної документації та за відсутності первинних матеріалів, на які експерт посилається у своєму висновку, не може відповідати критеріям ані допустимості, ані достовірності, ані вірогідності.
Посилання прокурора на окремі листи та документи 2019 року як на підтвердження того, що відповідач нібито визнавав дефектність встановлених опор (зокрема, листи ТОВ «СМК №23» від 02.07.2019 №02/07-19, від 11.09.2019 №11/09-19, а також службові повідомлення 2019 року), не стосуються виконання Договору №201, не походять від замовника або служби технічного нагляду та не складені в межах передбаченого договором механізму фіксації недоліків.
Зі змісту таких листів вбачається, що вони стосуються виключно питання корозійної стійкості окремих металевих елементів на інших об'єктах, які не є предметом цього спору, та містять загальні зауваження технічного характеру, адресовані контрагентам у межах зовсім інших господарських відносин. Жоден із цих документів не містить посилання на Договір №201, не ідентифікує опори, встановлені у межах саме цього договору, за місцем розташування чи технічними параметрами, і не містить жодної прив'язки до об'єкта капітального ремонту по просп. Льва Ландау.
Крім того, зазначені листи датовані вже після повного завершення робіт та їх приймання замовником за актами КБ-2в і КБ-3, а отже, не можуть відображати фактичний стан опор на момент виконання робіт. Матеріали справи не містять жодного доказу того, що вказані у цих документах зауваження стосуються саме тих конструкцій, які встановлювалися відповідачем у межах Договору №201. Вони не є актами технічного огляду, не містять встановлення дефектів за результатами обстеження конкретних опор та не відповідають способу фіксації недоліків, прямо передбаченому п. 2.5 Договору (складання дефектного акта замовником або технаглядом).
За таких обставин листи 2019 року не можуть свідчити ані про наявність недоліків на момент приймання робіт, ані про невідповідність встановлених опор проектній документації, а також не можуть підтверджувати будь-які дії чи бездіяльність відповідача, які могли б утворювати склад цивільно-правової відповідальності.
Оцінивши доводи апеляційної скарги в сукупності з дослідженими доказами, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором не доведено жодного з необхідних елементів складу цивільно-правової відповідальності підрядника, які є обов'язковими для задоволення вимог про стягнення збитків.
Насамперед прокурор не підтвердив факту порушення відповідачем умов Договору №201, адже Акти КБ-2в та КБ-3 за 2018- 2019 роки підписані замовником без будь-яких зауважень, що у силу статей 853, 882 та 884 ЦК України означає прийняття робіт як таких, що відповідають проектній документації та вимогам щодо якості. Матеріали справи не містять жодного дефектного акту, складеного відповідно до п.2.5 Договору, а також жодних повідомлень замовника про виявлення прихованих недоліків у межах гарантійного строку. Позивач-2, на користь якого прокурор заявляє вимоги, не здійснював жодних відновлювальних чи ремонтних робіт, не звертався до підрядника з вимогами щодо усунення недоліків та жодним чином не реалізовував передбачені договором та законом механізми реагування на можливі дефекти.
Не доведено також наявності збитків у розумінні статті 22 ЦК України. Прокурор ототожнив “завищення вартості робіт» із збитками, що є помилковим. Реальні збитки - це понесені або необхідні витрати на відновлення порушеного права, тоді як позивач-2 не зазнав жодних витрат, не здійснював ремонтних заходів і не заявляв їх необхідності. У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що вартість робіт, виконаних відповідачем, була об'єктивно завищеною або що позивач-2 поніс чи має понести будь-які витрати у зв'язку з нібито дефектами опор.
Причинно-наслідковий зв'язок між поведінкою відповідача та заявленою сумою 6.469.080,00 грн також не доведений. Посилання прокурора на висновок судового експерта Харківського НДЕКЦ МВС від 23.01.2020 №8/13СЕ-20 не підтверджує наявності збитків і порушень з боку відповідача, оскільки ця експертиза проведена в межах кримінального провадження щодо інших посадових осіб і не містить технічного дослідження фактичного стану опор, їх відповідності проекту чи ДБН. Експертиза носила виключно економічний, а не технічний характер, проведена на підставі неповного масиву документів і базувалася на іншому технічному висновку, який відсутній у матеріалах справи та не піддається судовій перевірці. Отже, вона не може підтверджувати ні факт порушення договору, ні наявність збитків, ні причинно-наслідковий зв'язок.
Посилання прокурора на довідки ревізора ІІ категорії Казака М.В. від 26.12.2018 та 01.03.2019, а також на окремі листи та службові документи 2019 року, не можуть бути визнані належними доказами порушення умов Договору №201, оскільки зазначені довідки не є експертними висновками у розумінні статті 98 ГПК України, не фіксують фактичного стану опор, не містять даних про їх огляд та не ідентифікують конструкції, встановлені за Договором. Аналогічно, документи 2019 року не походять від замовника чи технічного нагляду, не мають прив'язки до об'єкта капітального ремонту, складені вже після завершення робіт та не свідчать про наявність недоліків на момент їх приймання. Отже такі документи не підтверджують ані допущення відповідачем порушень, ані наявності будь-яких дефектів опор, встановлених у межах Договору.
Відсутність хоча б одного з елементів складу цивільно-правової відповідальності підрядника унеможливлює застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків, а тим більше за сукупної їх відсутності, тоді як матеріали справи, навпаки, підтверджують належне виконання відповідачем своїх зобов'язань і прийняття виконаних робіт замовником без будь-яких зауважень.
Таким чином, апеляційна скарга прокурора не містить нових доказів та не спростовує висновків суду першої інстанції. Доводи скарги зводяться до повторення позиції, вже належно оціненої місцевим судом, та ґрунтуються переважно на документах, які не є належними, допустимими чи достатніми для доведення порушення договору або наявності збитків.
Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що прокурором не надано належних, допустимих, достовірних та достатньо вірогідних доказів завдання відповідачем другому позивачеві збитків.
Відхиляючи доводи скаржника, суд апеляційної інстанції враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
За змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам, що не спростовано доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим підстави для його зміни чи скасування відсутні. Отже, апеляційна скарга Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2025 у справі №911/1229/25 повинна бути залишена без задоволення.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2025 у справі №911/1229/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2025 у справі №911/1229/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України
Повна постанова складена 01.12.2025.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.В. Стойка