ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
24 листопада 2025 року Справа №903/1332/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Павлюк І.Ю.
суддя Юрчук М.І.
секретар судового засідання Переходько К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вишнівської сільської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 (суддя Дем'як В.М., повне рішення складено 06.03.2024)
за позовом Заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації
до Вишнівської сільської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Волинській області
про скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку
за участю:
прокурора - Гарбарука В.А.
представника позивача - не з'явився
представників відповідача - Капітанюка В.В., Дитини А.І.
представника третьої особи - не з'явився
Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 позов задоволено. Усунуто перешкоди державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0723387200:06:004:0855 площею 16,3016 га, з цільовим призначенням (16.00) землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорією земель - землі сільськогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі.
Зобов'язано Вишнівську сільську раду Ковельського району повернути Волинській обласній державній адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 0723387200:06:004:0855 площею 16,3016 гектарів. Стягнуто з Вишнівської сільської ради Ковельського району на користь Волинської обласної прокуратури 5368,00 грн судового збору.
Суд першої інстанції виходив із того, що земельні ділянки в межах прикордонної смуги, встановленої вздовж державного кордону України, належать до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності; щодо них встановлений спеціальний режим їх використання. Таким чином, посилаючись на подані сторонами докази, суд встановив, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони.
Господарський суд зазначив, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію речових прав на зазначену земельну ділянку, а тому речове право на спірну земельну ділянку не зареєстроване з 2013 року. Враховуючи, що позовна вимога в частині усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована належними та допустимим доказами, суд дійшов висновку про її задоволення.
Окрім того, суд першої інстанції встановив, що спірна земельна ділянка з к.н.0723387200:06:004:0855 перебуває в комунальній власності Вишнівської сільської ради, а тому вона може використовуватись як земля сільськогосподарського призначення та передаватися фізичним чи юридичним особам у власність та користування, проте відповідно до вимог законодавства така земельна ділянка не може перебувати у приватній чи комунальній власності. Враховуючи порушення прав та законних інтересів держави, суд дійшов висновку, що позовна вимога прокурора про зобов'язання Вишнівської сільської ради повернути позивачу земельну ділянку з к.н.0723387200:06:004:0855 площею 16,3016 га в державну власність обґрунтована та підлягає задоволенню.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Вишнівська сільська рада звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові.
Апелянт, зокрема, вважає, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції посилається на неналежний та недопустимий доказ у справі, зокрема, постанову обласної Ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 №39/599, оскільки такий доказ викладено російською мовою, у зв'язку із чим він повинен бути перекладений українською мовою відповідно встановлених вимог законодавства для перекладу документів, викладених іноземною мовою. Такий документ є не чинним, а тому не може бути застосований.
Також вказує, що прокурором пред'явлено позов в інтересах неналежного позивача, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Волинська обласна військова адміністрація та Волинська обласна рада ніколи не були ані власниками, ані володільцями, ані користувачами даної земельної ділянки, а тому виключно КМУ належить повноваження щодо вилучення чи передачі в користування земель оборони.
Відповідач звертає увагу, що у справі відсутні докази віднесення спірної земельної ділянки до земель оборони. Дорожній знак, як "прикордонна смуга", встановлений у Вишнівській громаді в с. Коцюри, за 8 кілометрів від державного кордону, по шляху дороги М.07. Від знаку до державного кордону, ще знаходяться сім (7) населених пунктів, а і з висновків прийнятого рішення судом першої інстанції, виходить, що такі землі повинні перебувати у землях оборони, це є нелогічним й неприйнятним для реалізація своїх законних прав мешканцями громади.
Окрім того, зауважує, що у Вишнівської сільської ради на дану земельну ділянку є такі правовстановлюючі документи: план землекористування сільськогосподарської артілі "імені Леніна" Штунської сільської ради, який складений зйомкою 1960; Державний акт на право колективної власності на землю КСП "Колос" Штунської сільської ради; Положення щодо створення 12.12.1995 із земель колгоспів Державного загальнозоологічного заказника місцевого значення "Буг" на даній земельній ділянці; витяг з Державного реєстру речових прав № 361579910 від 08.01.2024, за яким право власності на дану земельну ділянку закріплене за Вишнівською сільською радою.
Таким чином, скаржник вважає, що земельна ділянка за к.н. 0723387200:06:004:0855 площею 16, 3016 га, належить Вишнівській сільській раді на підставі закону та оформлена у відповідності до чинного законодавства.
ГУ Держгеокадастру у Волинській області надіслало до суду письмові пояснення, зокрема, у яких зазначає, що спірна земельна ділянка сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Любомльського району Волинської області. Технічна документація була погоджена та затверджена в порядку та відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі якої внесено відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 16,3016 га, з присвоєнням кадастрового номеру 0723387200:06:004:0855, яка належить до земель запасу категорія земель - сільськогосподарського призначення, вид використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Жодного рішення щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки уповноваженим органом не приймалося.
Вважає, що Закон України "Про використання земель оборони" не може породжувати права на землю, оскільки не є правовстановлюючим документом та регулює відносини лише щодо використання земель, які вже віднесені до земель оборони. Перебування спірних земельних ділянок в межах прикордонної смуги не відносить їх до земель оборони та не є причиною виникнення прав на них в органів охорони державного кордону, оскільки такі землі надаються в постійне користування лише для облаштування та утримання певних об'єктів та споруд. Спірна земельна ділянка не перетинається із земельними ділянками, які необхідні для потреб ІНФОРМАЦІЯ_1 та не визначені законами як такі, що підлягають передачі в користування даній службі.
Третя особа також вказує, що єдиним основним доказом для подання позову є постанова обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 №39/599. Аналіз вищезазначеної постанови дає підстави вважати, що останньою встановлювалась система режимних заходів у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі відповідно до вимог Земельного кодексу УСРР-УРСР, який був прийнятий 25.10.1922. Тобто вищезазначені нормативно-правові діяли до проголошення Акту незалежності України 24.08.1991.
ГУ Держгеокадастру у Волинській області просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
У відповідності до ст. 263 ГПК України прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, у якому, зокрема, зазначає, що постанова обласної Ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 №39/599 не може вважатись офіційним документом іноземної держави, оскільки видана до проголошення незалежності України, яка відповідно до Закону України "Про правонаступництво" є правонаступником Союзу РСР. Зі змісту апеляційної скарги Вишнівської сільської ради вбачається, що представники відповідача розуміють зміст зазначеного доказу, а тому необхідність його перекладу не є обґрунтованою; відповідач не був позбавлений можливості в порядку ст. 72 ГПК України подати заяву про залучення до справи перекладача, у разі необхідності перекладу тексту постанови, однак таким правом у суді першої інстанції не скористався.
Зауважує, що постановою Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №163/2369/16-ц підтверджено доводи позовних вимог прокурора про те, що землі у межах прикордонної смуги належать виключно до державної власності та не можуть передаватись у приватну власність. При цьому, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим посилання прокурора на рішення органів державної влади (місцевого самоврядування) про встановлення ширини прикордонної смуги, зокрема, на постанови обласної Рада депутатів трудящих Волинської області №39/599 від 15.09.1946, якою в межах Волинської області встановлено 2-ох кілометрову та 800-метрову прикордонні смуги.
Щодо належності позивача у даній справі прокурор вказує, що Волинська обласна державна адміністрація (Волинська обласна військова адміністрація) є розпорядником земель державної форми власності, в тому числі і земель оборони, відтак уповноваженим органом на захист інтересів держави у спірних правовідносинах. У зв'язку зі зміною норм права, які у різний період часу визначали уповноважений орган щодо розпорядження землями оборони, суб'єкти таких правовідносин змінювались, однак на даний час, розпорядником земель оборони є обласні державні адміністрації, а тому прокурором вірно обрано позивачем у справі Волинську обласну військову адміністрацію.
Також прокурор зазначає, що постанова обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599 є доказом, який підтверджує, що ще до набрання чинності Законів України "Про державний кордон України", "Про використання земель оборони" та постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 "Про прикордонний режим" встановлено 800-метрову прикордонну смугу, яку передано у повне розпорядження прикордонних військ. Доводи відповідача про відсутність доказів належності спірної земельної ділянки до земель оборони спростовуються нормами чинного законодавства.
Прокурор просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 у справі №903/1332/23 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Волинської обласної прокуратури на користь Вишнівської сільської ради Ковельського району 8 052 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.10.2025 касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задоволено. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 скасовано, справу №903/1332/23 передано на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.
31.10.2025 справа №903/1332/23 надійшла на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.
24.11.2025 року від прокурора надійшли додаткові пояснення, згідно яких вказує, що на підтвердження розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги прокурором надано належні та допустимі докази з точною ідентифікацією земельної ділянки. Основним доказом розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги є затверджена у встановленому законом порядку технічна документація щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Штунської сільської ради Любомльського району, в якій містяться кольорові викопіювання з чергового кадастрового плану земель Штунської сільської ради, робочий інвентаризаційний план земельної ділянки та опис меж земельної ділянки, які чітко вказують на те, що спірна земельна ділянка повністю розташована не лише в межах прикордонної смуги, а й в межах прибережної захисної смуги річки Західний Буг.
Також розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги підтверджується викопіюванням земель сільськогосподарського призначення Вишнівської сільської ради на землі, що розташовані в межах 800 м від лінії державного кордону, розробленим сертифікованим інженером землевпорядником Приватної фірми "Реформатор".
Прокурор зауважує, що зазначені докази визнано належними доказами розташування земельної ділянки в межах прикордонної смуги у постановах Верховного Суду від 15.01.2025 у справі № 903/1311/23, від 15.01.2025 у справі 903/1324/23 (п. 50), від 11.02.2025 у справі №903/1322/23 (п. 4.9), від 18.02.2025 у справі № 903/1333/23 (п.5.26).
Щодо способу захисту прокурор, посилаючись на судову практику Верховного Суду, вказує, що зайняття земельної ділянки земель оборони в межах прикордонної смуги з порушенням Земельного кодексу України, Закону України "Про використання земель оборони", Закону України "Про державний кордон України", Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147, необхідно розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, що охоплюється визначенням негаторного позову. Відтак, вважає, що в спірних правовідносинах прокурором обрано належний та ефективний спосіб захисту.
У судове засідання, що відбулося 24.11.2025 року, позивач та третя особа не забезпечили явку повноважних представників, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи приписи ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, приймаючи до уваги, що явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та третьої особи.
Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, додаткові пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599, у межах Волинської області встановлені наступні прикордонні зони та полоси (т.1, а.с.239-244): а) заборонену прикордонну зону, в яку включений у тому числі Любомльський район; б) 2 кілометрові та 800 метрові прикордонні смуги, які визначені на місцевості від лінії кордону та позначені відповідними вказівниками.
Розпорядженням Любомльської РДА від 21.08.2013 №159 ГУ Держземагентства у Волинській області надано дозвіл на проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 10307, 4 га в межах Любомльського району (т.1, а.с.15).
Наказом ГУ Держземагентства у Волинській області від 19.11.2013 № 58 надано дозвіл ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Волинської області, орієнтовною площею 91341,8 га (т.1, а.с.16-20).
На підставі зазначених розпорядчих документів розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Штунської сільської ради Любомльського району (т.1, а.с.21-42).
03.11.2013 на підставі погодженої документації із землеустрою в Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 0723387200:06:004:0855 площею 16,3016 га, цільове призначення (16.00) землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорія земель - сільськогосподарського призначення (т. 1, а. с. 43-45).
Відповідно до робочого інвентаризаційного плану земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Штунської сільської ради Любомльського району Волинської області, що міститься у документації із землеустрою, земельна ділянка площею 16,3016 га, щодо якої проводилась інвентаризація належить до земель державної власності не наданих у користування чи у власність (т.1, а.с.41-42).
13.12.2016 утворена Вишнівська сільська рада шляхом об'єднання Вишнівської, Радехівської, Римачівської, Ладинської, Машивської, Олеської, Хворостівської та Штунської сільських рад Любомльського району.
Прокурор у позовній заяві доводить, що земельна ділянка з кадастровим номером 0723387200:06:004:0855 площею 16,3016 га відноситься до земель оборони та входить до складу прикордонної смуги, яка перебуває під охороною ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599 у межах Волинської області встановлені наступні прикордонні зони та полоси (т.1, а.с.239-244):
а) заборонену прикордонну зону, в яку включений у тому числі Любомльський район;
б) 2 кілометрові та 800 метрові прикордонні смуги, які визначені на місцевості від лінії кордону та позначені відповідними вказівниками.
Інші розміри прикордонної смуги у встановленому порядку в подальшому не визначались, ця постанова не змінювалась і не скасовувалась.
Вказані обставини, зокрема, визначення розмірів та ширини прикордонної смуги, підтверджені рішеннями Любомльського районного суду від 05.02.2021 у справі №163/955/20, від 19.02.2021 у справах №163/985/20 та №163/981/20, які набрали законної сили.
Листом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 05.10.2023 на звернення прокуратури повідомило, що відомості про державний кордон України та обмеження щодо використання земель вздовж кордону (код 04.01 прикордонна смуга) на території Волинської області не внесені до Державного земельного кадастру. Відстань облаштування ліній прикордонних інженерних споруд від лінії державного кордону визначаються органами Державної прикордонної служби (т.1, а. с.58).
Розпорядженням Любомльської РДА від 12.01.2024 №6 "Про внесення змін до розпорядження голови Любомльської районної державної адміністрації від 19.12.2013 №246" виключено земельну ділянку з кадастровим номером 0723387200:06:004:0855 площею 16,3016 га з переліку площ проінвентаризованих земельних ділянок.
Із урахуванням викладеного, прокурор, вказуючи, що у порушення вимог закону земельну ділянку з кадастровим номером 0723387200:06:004:0855 площею 16,3016 га, яка відноситься до земель оборони, безпідставно вилучено з державної власності, звернувся з даним позовом до суду.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації, із врахуванням листів Волинської обласної прокуратури від 28.11.2023 (т.1, а.с.59-60), від 20.12.2023 (т.1, а.с.62), до вказаного органу, надісланих у зв'язку із виявленими порушеннями з метою вжиття належних заходів реагування, а також про намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави, вважає вірним висновок суду першої інстанції про дотримання прокурором вимог ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки позивач належним чином не здійснив захист порушених інтересів держави в спірних правовідносинах, у зв'язку з чим у прокурора були обґрунтовані правові підстави для звернення з даним позовом до суду.
Крім того, враховуючи обізнаність Волинської ОВА про необхідність захисту інтересів держави, наявність відповідних повноважень для їх захисту шляхом самостійного звернення з відповідним позовом до суду, приймаючи до уваги лист позивача від 23.10.2023 (т.1, а.с.61) про обмеженість фінансування, в тому числі на сплату судових витрат, та як наслідок відсутність можливості на даний час вжиття заходів претензійно-позовного характеру, а також відсутність будь-яких посилань на вчинення дій для усунення виявлених порушень в майбутньому, колегія суддів вважає, що відповідний орган фактично усунувся від реалізації повноважень по захисту інтересів держави, що свідчить про його бездіяльність.
Колегія суддів враховує, що якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абз.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру". У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов'язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.
Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №927/172/21, від 28.06.2022 у справі №916/1283/20, від 13.09.2022 у справі №910/14844/21.
Окрім того, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до п.7 ч.1 ст.13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.
Пунктом 1 ч.1 ст.21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Положеннями ст. 17 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Згідно ч.2 ст.84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Частиною 5 ст. 122 ЗК України передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Статтею 1 Указу Президентом України від 24.02.2022 № 68/2022 на виконання Закону України "Про правовий режим воєнного стану" для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку утворено, зокрема, Волинську обласну військову адміністрацію, у зв'язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.
Із урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що уповноваженим органом на захист інтересів держави у даному спорі є Волинська обласна військова адміністрація, що спростовує відповідні доводи апелянта.
Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційного суду та направляючи справу на новий апеляційний розгляд, зазначив про передчасність висновків суду апеляційної інстанції щодо ненадання прокурором допустимих доказів на підтвердження належності спірної земельної ділянки до земель оборони. Вказав, що суд апеляційної інстанції не спростував встановлені судом першої інстанції обставини щодо накладення земельної ділянки на прикордонну смугу, щодо належності її до земель оборони, та не встановив місцезнаходження спірної земельної ділянки, тому дійшов передчасних висновків про відмову в задоволенні позову прокурора.
Окрім того, суд касаційної інстанції зазначив, що суд апеляційної інстанції не надав правову оцінку викопіюванню з програмного модуля Державного земельного кадастру, наданому прокурором, та не спростував висновків суду першої інстанції щодо встановлених ним фактичних обставин на підставі постанови обласної Ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 №39/599, а також рішень Любомльського районного суду від 05.02.2021 у справі №163/955/20, від 19.02.2021 у справах №163/985/20 та №163/981/20, які набрали законної сили.
Відповідно до ч.1 ст.316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Відтак, аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, з'ясовуючи належність спірної земельної ділянки до земель оборони та обставини щодо накладення земельної ділянки на прикордонну смугу, враховуючи обов'язкові вказівки Верховного Суду, викладені в постанові 07.10.2025 у даній справі, у відповідності до ст.316 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 77 ЗК України (у редакції, як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи судом першої інстанції) передбачає, що землі оборони можуть перебувати лише у державній власності.
Землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом (ч.1, 3, 4 ст.77 ЗК України).
Відповідно до ст.84 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (частина перша).
Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону (ч.2 ст.84 ЗК України).
До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення (ч.3 ст.84 ЗК України).
Правові засади і порядок використання земель оборони визначено у Законі України "Про використання земель оборони", зокрема, за приписами ч.1 ст.2 якого, військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог ЗК України.
Отже, положення Земельного кодексу України та законодавства, яке визначає правовий режим земель оборони, передбачають належність земельних ділянок до земель оборони як за їх суб'єктною ознакою - надання їх для розташування і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, так і ознакою територіальної наближеності (прилеглості) до державного кордону України (безпосередньо вздовж державного кордону України та мети використання (облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків тощо). Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, від 02.07.2025 у справі №902/122/24.
У відповідності до ст.3 Закону України "Про використання земель оборони", яка кореспондується з ч.2, 3 ст.115 ЗК України, уздовж державного кордону України згідно із законом встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим прикордонної смуги встановлюються відповідно до закону.
Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об'єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України (ч.2 ст.3 Закону України "Про використання земель оборони").
Метою створення зон особливого режиму використання земель є забезпечення належного функціонування військових об'єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах.
Різновидом зон особливого режиму використання земель оборони є прикордонна смуга, у межах якої здійснюється діяльність з охорони державного кордону.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №902/122/24, до закінчення розгляду якої зупинялося касаційне провадження у справі №903/1332/23.
Статтею 4 Закону України "Про використання земель оборони" передбачено, що військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об'єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.
Згідно зі ст.22 Закону України "Про державний кордон України", з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 "Про прикордонний режим" (тут і далі - в редакції, чинній на момент реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі - 03.11.2013) відповідно до Закону України "Про державний кордон України" вирішено установити вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим. З урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.
Пунктом 2 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 "Про прикордонний режим", передбачено, що прикордонна смуга - ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм, у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.
Отже, зі змісту вказаних правових норм вбачається, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання та які можуть перебувати лише у державній власності, і не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності.
При цьому, варто звернути увагу на те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених ст.22 Закону України "Про державний кордон України" та п.1 постанови КМУ від 27.07.1998 №1147 "Про прикордонний режим". Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки її розміри встановлені законом та фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд.
Аналогічні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №922/4669/23, від 26.10.2020 у справі №297/1408/15-ц, від 26.07.2023 у справі №454/2498/19, від 02.10.2024 у справі №444/1011/20.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.10.2024 у справі №444/1011/20, законодавчо врегульовано, що прикордонна смуга не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд. Земельні ділянки, що перебувають в межах прикордонної смуги перебувають у державній власності, щодо них діє особливий режим використання, оскільки такі земельні ділянки мають статус земель оборони. Такі земельні ділянки надаються у постійне користування органам Державної прикордонної служби України, а відсутність їх державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не свідчить про те, що земельні ділянки в межах прикордонної смуги можуть перебувати в іншій формі власності, окрім, державної та належати до іншої категорії земель аніж землі оборони.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, постановою обласної Ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 №39/599 у межах Волинської області встановлені наступні прикордонні зони та полоси: а) заборонену прикордонну зону, в яку включений, у тому числі, Любомльський район; б) 2 кілометрові та 800 метрові прикордонні смуги, які визначені на місцевості від лінії кордону та позначені відповідними вказівниками.
Визначення розмірів та ширини прикордонної смуги підтверджені рішеннями Любомльського районного суду від 05.02.2021 у справі № 163/955/20, від 19.02.2021 у справах №163/985/20 та №163/981/20, які набрали законної сили.
Накладення земельної ділянки з кадастровим номером 0723387200:06:004:0855 площею 16,3016 га з цільовим призначенням землі запасу сільськогосподарського призначення на прикордонну смугу підтверджується викопіюванням з чергового кадастрового плану (т.1, а.с.31) та робочим інвентаризаційним планом земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Штунської сільської ради Любомльського району Волинської області, які містяться в землевпорядній документації (т.1, а.с.41-42).
Розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги також підтверджується викопіюванням земель сільськогосподарського призначення Вишнівської сільської ради на землі, що розташовані в межах 800 м від лінії державного кордону, розробленим сертифікованим інженером-землевпорядником ПФ "Реформатор" (т.1, а.с.52-53).
Колегія суддів під час розгляду спору у даній справі враховує, що судовими рішеннями, які залишені в силі постановами Верховного Суду від 18.02.2025 у справі №903/1333/23, від 15.01.2025 у справі №903/1311/23, від 15.01.2025 у справі 903/1324/23, від 11.02.2025 у справі №903/1322/23, від 09.08.2025 у справі №903/1313/23, вказані докази визнано належними та допустимими у розумінні ст.76, 77 ГПК України в підтвердження розташування земельних ділянок, які є суміжними спірній земельній ділянці, в межах прикордонної смуги.
Враховуючи викладене, а також з огляду на предмет та підстави заявленого позову, відповідно до встановлених фактичних обставин справи, які підтверджені наявними у матеріалах справи доказами, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про належність спірної земельної ділянки до земель оборони, яка знаходиться в межах прикордонної смуги, та відповідно порушення прав та законних інтересів держави щодо користування та розпорядження такою землею.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають висновкам, наведеним у постанові Верховного Суду від 02.10.2024 у справі №444/1011/20, відповідно до яких земельні ділянки, розташовані в межах прикордонної смуги, можуть перебувати виключно у державній власності, не можуть передаватися у приватну власність або в користування іншим особам, крім випадків, встановлених законом, оскільки їх правовий режим характеризується особливим значенням для забезпечення державної безпеки та охорони державного кордону. Передача цих земель у користування чи володіння іншим суб'єктам суперечить встановленому правовому режиму та може створювати загрози для національної безпеки.
Крім цього, наведене також узгоджується із правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №902/122/24 до розгляду якої зупинялося провадження в цій справі касаційним судом та в якій, зокрема сформовано загальний принцип стосовно того, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, належать до земель оборони, які можуть перебувати винятково у державній власності, а отже мають обмежену оборотоздатність і не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності.
Колегія суддів також вважає за необхідно зазначити, що зайняття земельної ділянки земель оборони в межах прикордонної смуги з порушенням ЗК України, Закону України "Про використання земель оборони", Закону України "Про державний кордон України", Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147, необхідно розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, що охоплюється визначенням негаторного позову (правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.01.2025 у справах №903/1311/23 та №903/1324/23 та від 11.02.2025 у справі №903/1322/23, ухвалених у подібних правовідносинах, за участю тих самих сторін).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц визначила, що залежно від фактичних обставин справи вимогу зобов'язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов.
Невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту прав (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №911/3135/20). Протилежний підхід не відповідав би завданням господарського судочинства, визначеним ст.2 ГПК України.
Близькі за змістом висновки також сформульовані у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21, від 20.09.2023 у справі № 910/3453/22.
Таким чином, вимоги про усунення порушення, яке полягає в незаконному зайнятті або використанні земель оборони в межах прикордонної смуги, повинні розглядатися судами саме як негаторний позов, оскільки порушення права власності пов'язане не з втратою володіння (що прямо суперечило б закону), а з фактичними перешкодами у його реалізації.
У такому випадку позовну вимогу про повернення земельної ділянки земель оборони в межах прикордонної смуги необхідно кваліфікувати саме як негаторний позов, оскільки власник не позбавлений володіння земельною ділянкою, але зазнає перешкод у здійсненні своїх прав щодо користування та розпорядження земельною ділянкою.
Отже, заявлені у даній справі позовні вимоги про усунення перешкод державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом зобов'язання Вишнівської сільської ради Ковельського району повернути Волинській обласній державній адміністрації (Волинській обласній військовій адміністрації) земельну ділянку з кадастровим номером 0723387200:06:004:0855 площею 16,3016 - відповідають належному способу захисту.
Щодо вимоги про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки, апеляційний суд зауважує, що оскільки єдиною належною вимогою у справі про зайняття земельної ділянки земель оборони з порушенням вимог земельного законодавства є вимога про повернення такої земельної ділянки державі, заявлення будь-яких інших вимог, у тому числі про скасування державної реєстрації земельної ділянки, не відновить порушеного права держави.
При цьому, оскільки на цей час спірна земельна ділянка, розташована в межах прикордонної смуги, перебуває у державній власності і підлягає поверненню державі від Вишнівської сільської ради Ковельського району, про що суди дійшли висновку у даній справі, то таке судове рішення є підставою для проведення державної реєстрації на цю ділянку за державою.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц).
Відтак, заявлена прокурором позовна вимоги про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки не відповідає належному способу захисту, що є підставою для відмови у її задоволенні.
Згідно п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, порушення норм процесуального права.
Таким чином, враховуючи обрання прокурором неефективного способу захисту в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки та як наслідок неврахування вказаного судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування оскаржуваного рішення у вказаній частині та відповідно ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи приписи ст.129 ГПК України, апеляційним судом, з підстав часткового скасування судового рішення та часткового задоволення апеляційної скарги, здійснено перерозподіл судових витрат зі сплати судового збору пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Вишнівської сільської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 у справі №903/1332/23 задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 у справі №903/1332/23 в частині задоволення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
3. У задоволенні позову в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки - відмовити.
4. Рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 у справі №903/1332/23 в частині задоволення позову про зобов'язання повернути земельну ділянку - залишити без змін.
5. Рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 у справі №903/1332/23 в частині стягнення судового збору змінити та викласти його в наступній редакції:
"Стягнути з Вишнівської сільської ради Ковельського району (44351, Волинська область, Ковельський р-н, с. Вишнів, вул. Незалежності, 80А, код ЄДРПОУ 04333164) на користь Волинської обласної прокуратури (43025, Волинська область, місто Луцьк, вул.Винниченка, 15, ЄДРПОУ 02909915) 2684,00 грн сплаченого судового збору.".
6. Стягнути з Волинської обласної прокуратури (43025, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Винниченка, 15, ЄДРПОУ 02909915) на користь Вишнівської сільської ради Ковельського району (44351, Волинська обл., Ковельський р-н, с.Вишнів, вул.Незалежності, 80А, код ЄДРПОУ 04333164) 4026,00 судового збору за розгляд апеляційної скарги.
7. Стягнути з Вишнівської сільської ради Ковельського району (44351, Волинська область, Ковельський р-н, с. Вишнів, вул. Незалежності, 80А, код ЄДРПОУ 04333164) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м.Рівне, вул.16 Липня, 52, код ЄДРПОУ 02910077) 5368,00 грн судового збору за розгляд касаційної скарги.
8. Господарському суду Волинської області видати судові накази.
9. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена "02" грудня 2025 р.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Юрчук М.І.