Справа № 991/12325/25
Провадження 1-кс/991/12416/25
01 грудня 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1 (далі-слідчий суддя чи суд),
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
клопотання ОСОБА_3
про скасування арешту майна
у кримінальному провадженні №42020120000000009 від 10.01.2020,
1. Стислий опис судового провадження.
28.11.2025 до ВАКС надійшло клопотання ОСОБА_3 (далі - заявник) про скасування арешту майна, для розгляду якого відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду визначено слідчого суддю ОСОБА_1 , яким здійснено судовий розгляд 01.12.2025.
2. Короткий виклад клопотання і позицій учасників судового провадження.
2.1. Заявник у клопотанні просив: «1. Скасувати арешт на майно, а саме: мобільний телефон Apple iPone 13 Pro Max IMEI: НОМЕР_1 , IMEI 2 : НОМЕР_2 накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_4 від 16 вересня 2025. 2. Зобов'язати детектива НАБУ ОСОБА_5 повернути ОСОБА_3 мобільний телефон Apple iPone 13 Pro Max IMEI: НОМЕР_1 , IMEI 2 : НОМЕР_2 »,
що обґрунтовувалось зокрема таким: «Детективом НАБУ ОСОБА_6 проводиться досудове розслідування кримінального провадження внесеному до ЄРДР за №42020120000000009 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 Кримінального кодексу України. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_4 накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме мобільний телефон Apple iPone 13 Pro Max IMEI: НОМЕР_1 , IMEI 2 : НОМЕР_2 . Як вбачається з вказаної вище ухвали майно було вилучено у ОСОБА_3 … Проте з матеріалів кримінального провадження не вбачається, що відносно майна, на яке накладено було арешт, існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Окрім цього матеріали кримінального провадження не містять доказів того, що існує потреба у застосуванні арешту такого майна. Як свідчать матеріали кримінальної справи, відносно ОСОБА_3 кримінальне провадження органом досудового слідства не здійснюється та йому не повідомлялось про підозру про вчинення будь-яких кримінальних правопорушень, передбачених КК України. ОСОБА_3 також не є обвинуваченим або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Враховуючи, що з майно, на яке накладено арешт, не визнано по кримінальній справі речовим доказом, заявник вважає, що на сьогодні відсутня потреба в перебуванні майна під арештом і останній підлягає скасуванню».
2.2. В судове засідання попри належним чином здійснені судові повідомлення заявник ОСОБА_3 і детектив НАБУ ОСОБА_7 , який входить до групи детективів у кримінальному провадженні №42020120000000009, не прибули, що не перешкоджало судовому розгляду. Детектив також надіслав заперечення, де просив відмовити в задоволенні клопотання та проводити судове засідання за його відсутності. Відповідно до частини 4 статті 107 КПК фіксування судового розгляду клопотання за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось.
3. Обґрунтування позиції суду.
3.1. Згідно із частиною 1 статті 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК передбачений арешт майна як один із заходів забезпечення кримінального провадження.
Частиною 3 статті 132 КПК визначено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням
3.2. Відповідно до частини 1 статті 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з частиною 2 статті 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 статті 170 КПК визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті(тобто арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього кодексу. Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини 2 цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно з частиною 10 статті 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до частини 11 статті 170 КПК заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна., заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до частини 1 статті 173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 цього кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до частини 4 статті 173 КПК у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
3.3. Згідно із частиною 1 статті 174 КПК, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом . Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Тобто учасники кримінального провадження, які подали клопотання про скасування арешту майна, повинні довести окрему або одночасну наявність фактів необґрунтованості накладення такого арешту та/ або відпадіння подальшої потреби в його застосуванні.
3.4. Суд встановив такі обставини:
11.09.2025 на підставі ухвали слідчого судді ВАКС від 19.08.2025 детективами НАБУ проведено обшук квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у власності ОСОБА_8 та знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_3 , під час якого виявлено та тимчасово вилучено мобільний телефон Apple iPhone 13 Pro Max IMEI: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 . При виявленні телефону було встановлено, що усі чати в месенджерах «WhatsApp» та «Signal» видалені, що свідчить про те, що на ньому могли міститися дані, які можуть бути використані для доказування обставин кримінального правопорушення.
11.09.2025 постановою детектива зазначений телефон визнано речовим доказом.
16.09.2025 постановою детектива призначено комплексну судову комп'ютерно-технічну експертизу та експертизу електронних комунікацій, на вирішення якої поставлено питання, чи можливо скопіювати інформацію, яка зберігається на вбудованому носії пам'яті мобільного терміналу систем зв'язку, доступ до якого пов'язаний із подоланням системи логічного захисту?
16.09.2025 ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_9 у справі №991/9450/25 накладено арешт (із забороною відчужувати, розпоряджатися та користуватися) на мобільний телефон Apple iPhone 13 Pro Max IMEI: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , виявлений та вилучений під час проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.08.2025;
що обґрунтовувалось зокрема таким: «Встановлено, що мобільний телефон Apple iPhone 13 Pro Max IMEI: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 належить саме ОСОБА_3 (колишній голова Микільської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області), що підтверджено протоколом обшуку від 11.09.2025 та ухвалою слідчого судді від 19.08.2025. Отже, слідчий суддя дійшов висновку, що на майно вказаної особи можливо накласти арешт у цьому випадку…
Телефон визнано речовими доказами (згідно з постановою про визнання речовим доказом від 11.09.2025). Мобільні телефони є серед переліку речей та документів, для відшукання яких проводився обшук за відповідною адресою. Його зазначено в ухвалі слідчого судді від 19.08.2025.
Оцінюючи вилучені речі на предмет наявності у них ознак речових доказів, слідчий суддя доходить таких висновків.
Зі змісту протоколу обшуку вбачається, що ОСОБА_10 надав для огляду свій мобільний телефон. Під час огляду цього телефону було виявлено, що чати в додатках «WhatsApp» та «Signal» видалено. Також вбачається, що під час обшуку встановлено пароль до телефона.
Слідчий суддя враховує, що постановою детектива НАБУ ОСОБА_5 від 16.09.2025 було призначено комплексну судову комп'ютерно-технічну експертизу та експертизу електронних комунікацій. На вирішення експерту поставлено питання, чи можливо скопіювати інформацію, яка зберігається на вбудованому носії пам'яті мобільного терміналу систем зв'язку, доступ до якого пов'язаний із подоланням системи логічного захисту.
Суттєвим для встановлення такої інформації є наявність самого мобільного телефона, який буде становити предмет дослідження експерта, що узгоджується із положеннями п. 13.3 розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5, зі змінами, чинними на час розгляду справи).
Так, слідчий суддя зважає на те, що з моменту вилучення вказаного пристрою та до моменту прийняття рішення щодо арешту майна минув незначний проміжок часу, що значно утруднювало можливість перевірки вмісту вилученого телефону на предмет наявності видалених файлів. Тому, на переконання слідчого судді, наявні достатні підстави вважати, що існує можливість використання такого майна як доказу у кримінальному провадженні і воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК».
3.5. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема на умовах, передбачених законом. В той же час обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000, заява № 33202/96), та будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, заява № 8793/79).
Дослідивши клопотання з доданими матеріалами, суд вважає, що втручання у право власності власника майна пов'язано із здійсненням кримінального провадження щодо тяжкого корупційного кримінального правопорушення, тому таке обмеження права власності не є свавільним та відповідає вимогам законності із дотриманням справедливого балансу між суспільним інтересом та захистом права власності особи, й застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна необхідне для досягнення його мети.
Також з вищенаведеного вбачається, що арешт на майно ОСОБА_3 накладено з метою забезпечення збереження речового доказу та проведення комплексної судової комп'ютерно-технічної експертизи та експертизи електронних комунікацій, й належним чином обґрунтована наявність у вилученому під час обшуку майні відомостей, які можуть бути використані як докази фактів чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження, що дає підстави вважати це майно належним до речових доказів, водночас є необхідність проведення відповідних експертних досліджень, тому наявна належна правова підстава арешту зазначеного майна, тоді як доводи власника майна не спростовують такого.
Належить зазначити, що КПК не вимагає для накладення арешту на майно, яке відповідає критеріям речових доказів, наявності обґрунтованої підозри, тобто таке майно дозволяється вилучати та арештовувати незалежно від статусу його власника та місця відшукання, оскільки в іншому випадку не буде досягнута мета застосування такого заходу, а саме запобігання можливості протиправного відчуження, знищення, приховання цього майна.
3.6. Дослідивши клопотання, суд вважає відсутніми необґрунтоване накладення арешту чи відпадіння потреби у такому, або непропорційне втручання у права і свободи особи через накладення арешту як заходу забезпечення кримінального провадження, а тому належить відмовити у задоволенні клопотання.
Керуючись статтями 131, 132, 170-174, 369-372, 532 КПК, суд
Відмовити у задоволенні клопотання.
Ухвала не підлягає оскарженню і набирає законної сили негайно після оголошення.
Повний текст ухвали оголошений 01.12.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1 ____________