Справа № 991/7016/25
Провадження 1-кп/991/89/25
26 листопада 2025 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого у кримінальних провадженнях № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року та № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Макіївка Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366-2, ст. 368-5 КК України,
ОСОБА_8 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Горлівка Донецької області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ст. 368-5 КК України,
установив:
У провадженні Вищого антикорупційного суду перебувають зазначені кримінальні провадження, матеріали яких об'єднані у справі 991/7016/25.
20 листопада 2025 року прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 подала до суду клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 .
У клопотанні прокурором наведено рух кримінальних проваджень та короткий виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , їх правова кваліфікація.
Прокурор, серед іншого, зазначає, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 серпня 2024 року застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави у розмірі 30 280 000 грн.
Ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 11 серпня 2025 року у справі № 991/7016/25 покладено на обвинуваченого ОСОБА_6 строком до 11 жовтня 2025 року обов'язки, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; не відлучатися за межі України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування особисто та через інших осіб зі свідками: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , щодо обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року; здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України.
В подальшому строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_6 , було продовжено до 29 листопада 2025 року.
Прокурор вважає, що з часу покладення на обвинуваченого ОСОБА_6 обов'язків, ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися.
На обґрунтування існування ризику переховування від органу досудового розслідування та суду, прокурор посилається на наступні обставини: тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 , у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів; майновий стан обвинуваченого, членів його родини та близьких осіб; наявність паспорту громадянина України для виїзду за кордон та можливість виїзду за кордон на підставі власного рішення про відрядження; можливість переховування на тимчасово окупованій території України.
На обґрунтування зазначених обставин, прокурор зазначає, що один із п'яти злочинів у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , є тяжким та передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю, що може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від суду.
ОСОБА_6 інкримінується набуття упродовж 2020-2023 років активів загальною вартістю не менше 72 840 521,4 грн, при цьому лише за п'ять місяців 2023 року він набув активи загальною вартістю не менше 34,9 млн грн.
Отже, набуття вказаних активів, а також належність ОСОБА_6 та його дружині ОСОБА_8 інших об'єктів нерухомого майна у Львівській та Донецькій областях свідчать про фінансову спроможність ОСОБА_6 , та можливість тривалий час ухилятися від органу досудового розслідування та суду.
Також ОСОБА_6 володіє паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 05 березня 2018 року, дійсним до 05 березня 2028 року. Після початку досудового розслідування він двічі виїжджав за кордон, а саме: 25 березня 2024 року та 11 червня 2024 року. Посада керівника Антимонопольного комітету України, яку займає ОСОБА_6 , передбачає можливість самостійно, без будь-яких узгоджень з іншими посадовими особами приймати рішення про необхідність відряджень, зокрема закордонних. Крім цього, ОСОБА_6 перебував на посаді військового прокурора Ужгородського гарнізону Західного регіону України, у зв'язку з цим міг набути зв'язки серед працівників військових та правоохоронних органів, які можуть сприяти йому у перетині державного кордону поза межами відповідних пунктів пропуску. Прокурор зазначила, що ОСОБА_6 має можливість виїхати та переховуватися на тимчасово окупованих територіях, оскільки його батьки та брат проживають на тимчасово окупованій території у Донецькій області.
Щодо існування ризику незаконного впливу на свідків прокурор зазначає, що значна частина свідків у вказаному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , керівник ТОВ «Близниця» ОСОБА_10 , представник ТОВ «КУА Озон» ОСОБА_12 , є або знайомими (сусідами) ОСОБА_6 , або можуть мати дружні чи інші ділові стосунки, що зумовлює можливість впливати на них для викривлення наданих ними свідчень.
Крім цього, ОСОБА_6 може використати авторитет займаної посади та наявні зв'язки для впливу на свідків, а особистий фінансовий ресурс для впливу шляхом підкупу свідків.
Прокурор зазначила, що судовий розгляд у кримінальному провадженні триває, а обсяг матеріалів сторони обвинувачення, які планується долучити, а також кількість свідків у справі є значним, тому існує необхідність у продовженні строку дії обов'язків, покладених на ОСОБА_6 , для забезпечення судового розгляду.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому, просив суд задовольнити.
Захисник ОСОБА_7 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Подав письмові заперечення, у яких посилався на практику Європейського суду з прав людини, зокрема стосовно того, що з перебігом розслідування сторона обвинувачення повинна навести більш переконливі аргументи щодо наявності певних ризиків, ніж просто наявність припущень щодо існування ризиків. Наголосив, що упродовж тривалої дії застосованого щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді застави, останній сумлінно виконував покладені на нього обов'язки, не вчиняв дій, які б свідчили про ухилення від органу досудового розслідування та суду чи про перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, хоча мав певну можливість вчинення таких дій. Захисник зазначив про відсутність ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з посиланням на те, що (1) родина ОСОБА_6 проживає в м. Києві, щодо його дружини - ОСОБА_8 в рамках кримінального провадження № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року застосовано запобіжний захід у виді застави та встановлено додаткові обмеження, зокрема обов'язок не відлучатися за межі України без дозволу суду, детектива, прокурора; (2) у період з першого допиту до застосування запобіжного заходу ОСОБА_6 двічі був у закордонних службових відрядженнях та кожного разу повертався в Україну; (3) на все майно, яке сторона обвинувачення вважає таким, що здобуте за рахунок незаконного збагачення, накладено арешт з забороною відчуження з метою забезпечення можливості спеціальної конфіскації; (4) ОСОБА_6 не має активів за кордоном, що нівелює ризики того, що останній намагатиметься ухилятися від слідства, проживаючи за кордоном. Додатково зазначив, що твердження прокурора про те, що ОСОБА_6 має нерухомість на тимчасово окупованій території України в Донецькій області не відповідає дійсності. Окрім цього, перебування ОСОБА_6 на тимчасово окупованій території України ставить пряму загрозу для його життя, оскільки тривалий час він організовував діяльність, спрямовану на спротив силам окупантів на прифронтовій території. Твердження прокурора про те, що у ОСОБА_6 наявний паспорт громадянина України для виїзду за кордон не доводить ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а є лише припущенням. Щодо виїзду у закордонне відрядження зазначив, що самого лише рішення ОСОБА_6 не достатньо. Такий виїзд можливий лише на підставі наявності повного пакету документів з погодженням Прем'єр-міністра України або віце-прем'єр-міністра України. Щодо ризику незаконного впливу на свідків захисник зазначає, що свідки не згадують ОСОБА_6 у своїх свідченнях, тому їх показання не мають доказового значення. ОСОБА_6 зразково виконував покладені на нього обов'язки при застосувані запобіжного заходу, тому немає необхідності у продовженні строку дії додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки застава у розмірі 25 мільйонів гривень цілком забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_6 погодився з думкою захисника, додатково зазначив, що зі свідками не знайомий, окрім родичів дружини - ОСОБА_8 , та запевнив, що виїжджати наміру не має, окрім службових закордонних відряджень.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши зміст клопотання, колегія судів дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Питання щодо запобіжних заходів врегульовані у главі 18 Кримінального процесуального кодексу України.
За ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.
Згідно із ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 199 КПК України).
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Судом встановлено, що Національним антикорупційним бюро України за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року щодо таких обставин: відповідно до статті інтернет - видання «Радіо Свобода» від 21 березня 2024 року колишній голова Донецької обласної державної адміністрації в період зайняття посади особи, уповноваженої на виконання функцій держави, з 2020 року по 2023 рік міг набути через інших осіб активи, вартість яких більше ніж на шість тисяч п'ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що перевищує його законні доходи (епізод 1); за фактом умисного внесення Головою Антимонопольного комітету України ОСОБА_6 недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік, які відрізняються від достовірних на суму понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (епізод 2); за фактом умисного внесення Головою Антимонопольного комітету України ОСОБА_6 недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік, які відрізняються від достовірних на суму понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (епізод 3); за фактом умисного внесення Головою Антимонопольного комітету України ОСОБА_6 недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, які відрізняються від достовірних на суму понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (епізод 4); за фактом умисного внесення особою, що є суб'єктом декларування, недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, які відрізняються від достовірних на суму понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (епізод 5) (т. 1 а.с. 113-114).
Також Національним антикорупційним бюро України за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року, у тому числі за фактом умисного внесення суб'єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік, які відрізняються від достовірних на суму понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (епізод 2) (т. 19 а.с. 1).
Встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 серпня 2024 року у справі № 991/7623/24 стосовно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 30 280 000 грн та покладено обов'язки, передбачені абз. 1, п. 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України (т. 6 а.с. 46-58).
04 червня 2025 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі № 991/4171/25 зменшено розмір застави до 25 000 000 грн (т. 6 а.с. 372-377).
Також ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 25 жовтня 2024 року у справі № 991/12071/24, від 23 грудня 2024 року у справі № 991/14115/24, від 14 лютого 2025 року у справі № 991/1263/25, від 09 квітня 2025 року у справі № 991/3016/25, від 05 червня 2025 року у справі № 991/5290/25 строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_6 , продовжувався (т. 6 а.с. 91-97, 202-254, 276-292).
У зв'язку з тим, що строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , закінчився 05 серпня 2025 року, прокурором 08 серпня 2025 року подано до суду клопотання про покладення на обвинуваченого додаткових обов'язків.
Ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 11 серпня 2025 року у справі № 991/7016/25 клопотання прокурора задоволено та покладено на обвинуваченого ОСОБА_6 строком до 11 жовтня 2025 року обов'язки, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; не відлучатися за межі України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування особисто та через інших осіб зі свідками: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , щодо обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року; здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України (т. 3 а.с. 73-81).
Ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 29 вересня 2025 року продовжено строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , строком до 29 листопада 2025 року (т. 16 а.с. 2-7).
Тобто, станом на 26 листопада 2025 року щодо обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави та діють обов'язки відповідно до ухвали суду від 29 вересня 2025 року.
Щодо наявності обґрунтованості підозри.
Колегія суддів, яка розглядає висунуте особі обвинувачення, не може робити жодних висновків та висловлювати жодних припущень з приводу обґрунтованості повідомленої особі підозри чи висунутого обвинувачення протягом судового розгляду, адже це становитиме порушення її права на розгляд справи безстороннім судом, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_6 вже набув статусу обвинуваченого, а можливість попередньої оцінки обвинувального акта кримінальним процесуальним законом не передбачена, колегія суддів окремо не оцінює наявність цієї підстави.
Щодо доведеності ризиків.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому провадженню або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченої, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Прокурор у клопотанні доводить наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, які, на переконання прокурора, на цей час не зменшилися, та виправдовують необхідність продовження покладених на обвинуваченого обов'язків.
На переконання колегії суддів, ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є реальним з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366-2, ст. 368-5 КК України.
Відповідно до ст. 12, примітки до ст. 45 КК України злочини, передбачені ч. 2 ст. 366-2 КК України, є нетяжкими та вважаються кримінальними правопорушеннями, пов'язаними з корупцією, а злочин, передбачений ст. 368-5 КК України, класифікується як тяжкий злочин, і відноситься до корупційних, що позбавляє можливості застосувати норми ст. 69, 75 КК України, тобто потенційне покарання є реальним.
Тобто, тяжкість покарання у сукупності з безальтернативністю можливого реального призначення покарання є достатнім мотивом та підставою для обвинуваченого вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення його до кримінальної відповідальності. Таке твердження про достатність підстав для прийняття рішення щодо існування ризику переховування з мотивів тяжкості покарання узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», у якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Окрім цього, колегія суддів враховує інші обставини, які можуть свідчити про наявність у обвинуваченого можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду, зокрема наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 паспорту громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , який дійсний до 05 березня 2028 року, та його досвід перетину кордону, у тому числі у період дії воєнного стану в Україні, а саме: 25 березня 2024 року та 11 червня 2024 року (т. 2 а.с. 63).
Колегія суддів звертає увагу, що обвинувачений ОСОБА_6 мав намір виїхати за кордон у службове відрядження, про що захисником ОСОБА_7 було подано до суду відповідне клопотання. За результатом розгляду цього клопотання ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 18 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання (т. 18 а.с. 6-10, т. 19 а.с. 194-201).
Колегія суддів враховує доводи прокурора про те, що ОСОБА_6 може скористатися зв'язками з працівниками військових та правоохоронних органів, набутими ним під час перебування на посадах Голови Донецької обласної державної адміністрації та військового прокурора Ужгородського гарнізону Західного регіону України, для безперешкодного перетину державного кордону, а також враховує наявні у матеріалах справи відомості щодо майнового стану обвинуваченого та членів його сім'ї (т. 1 а.с. 208-221, 227-238, т. 11 а.с. 19-156, 174-194, 219-342, т. 14 а.с. 16-267, т. 15 а.с. 99-188).
Отже продовження існування цього ризику обумовлює необхідність покладення на ОСОБА_6 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; не відлучатися за межі України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України.
Колегія суддів враховує передбачену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання (ст. 352 КПК України), або отримав у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). При цьому, нормами ч. 3, 4 ст. 225 КПК України передбачено, що суд за результатами судового розгляду може не врахувати докази (показання свідка), отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, або ж прийняти рішення про необхідність її допиту під час судового розгляду.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Наразі кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, а саме: досліджуються докази сторони обвинувачення, свідки судом ще не допитані, тому існує ризик того, що внаслідок можливого впливу на них, у тому числі з боку обвинуваченого ОСОБА_6 , такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від надання показань у суді.
Тому, враховуючи доводи прокурора, колегія суддів вважає за необхідне продовжити строк дії обов'язку, покладеного на обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме: утримуватися від спілкування особисто та через інших осіб зі свідками: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 щодо обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року.
Посилання сторони захисту на сплив певного часу та добросовісне виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також належну поведінку за час відсутності обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, саме по собі не спростовує і не нівелює ризики, які визнані судом доведеними.
Також суд критично оцінює доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6 не знайомий зі свідками і що вони не згадують останнього у своїх показаннях, оскільки у даному випадку визначальним є те, що наразі свідки не допитані судом, тому небезпідставними є твердження про існування ризику можливого впливу на свідків.
Стороною захисту не зазначено інших обставин, які б свідчили про зменшення ризиків, які стали підставою для продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 .
Колегія суддів звертає увагу, що висновок суду щодо існування певних ризиків ґрунтується, у першу чергу, на сукупності обставин, які можуть свідчити про вірогідність вчинення особою певних дій, що будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству, а не лише на підтверджених фактах вчинення таких дій.
Продовження обов'язків обумовлене наявністю ризиків та забезпечить можливість контролю за процесуальною поведінкою обвинуваченого з метою досягнення завдань кримінального провадження.
Враховуючи норми ч. 7 ст. 194 КПК України дію вищезазначених обов'язків належить продовжити на два місяці, тобто до 26 січня 2026 року.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 2, 7, 176-178, 182, 185, 193, 194, 199, 314, 315, 372, 376 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , строком до 26 січня 2026 року, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;
- не відлучатися за межі України без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування особисто та через інших осіб зі свідками: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , щодо обставин, викладених в обвинувальних актах у кримінальних провадженнях № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року та № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року;
- здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року та № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3