Рівненський апеляційний суд
01 грудня 2025 року м. Рівне
Справа № 570/4635/25
Провадження № 33/4815/1043/25
Суддя Рівненського апеляційного суду - Полюхович О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Петришина А.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 04 листопада 2025 року, -
Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 04 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавлення права керування транспортними засобами на строк на один рік.
З матеріалів справи вбачається, що 08.09.2025 року о 16 год. 42 хв. в с. Городок, Рівненського району Рівненської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Т4, н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest 6820, результат огляду становить 0,22 ‰, чим порушив вимоги п.2.9 а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В поданій апеляційній скарзі захисник Петришин А.М. просить постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Вказує, що постанова суду ґрунтується виключно на акті огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, результатом тесту газоаналізатора Drager Alcotest 6820 від 08.09.2025 року, проте судом не взято до уваги обставини, викладені в письмових поясненнях в обґрунтування суттєвих порушень в діях співробітників поліції. Зазначає, що з відеозапису, долученого до матеріалів справи вбачається, що відеофіксація порушення була розпочата під час вибору ОСОБА_1 мундштука для проведення процедури огляду на стан сп'яніння, тоді як мала бути розпочата з моменту зупинки транспортного засобу та доведення до відома водію причину зупинки керованого ним ТЗ. При цьому зауважує, що в матеріалах справи до протоколу про адміністративне правопорушення долучено три файли відеозапису з різним часом початку запису та його закінчення, що є порушенням законодавства.
Також наголошує, що результат огляду на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням газоаналізатора Drager Alcotest 6820, результат якого показав 0, 22‰, не може бути достовірним та допустимим доказом підтвердження вини ОСОБА_1 , оскільки є результат похибки приладу, зокрема відповідно до технічних характеристик цього приладу, під час його експлуатування границі допустимої похибки можуть складати +-0, 04‰ в діапазоні від 0 до 0,4 ‰, а вміст алкоголю у видихаємому ОСОБА_1 повітрі перевищував допустиму норму лише на 0,02‰, тобто в межах похибки вимірювального приладу.
ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Петришин А.М., будучи повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, до суду апеляційної інстанції не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду не подавали.
Відповідно до вимог ч.4 ст.294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Частиною 2 ст.268 КУпАП не визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП, є обов'язковою.
За наведених обставин, а також з метою розгляду справи в розумні строки, апеляційний суд приходить до висновку про розгляд справи за відсутності її учасників.
Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з положеннями ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є в тому числі всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245 КУпАП).
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з матеріалами справи, 08 вересня 2025 року о 16 год. 42 хв. в с. Городок Рівненського району Рівненської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Т4, н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9 а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора "Drager Alcotest №6820". Результат огляду становить 0,22 ‰, що підтверджується тестом №1404 від 08.09.2025 року.
Разом з тим, відповідно до інструкції до приладу Drager Аlcotest 6820, границі допустимої похибки можуть складати +-0, 04‰ в діапазоні від 0 до 0,4 ‰. При цьому вміст алкоголю у повітрі, яке видихав ОСОБА_1 , лише на 0,02 ‰ перевищував допустиму норму.
За таких обставин, результат огляду ОСОБА_1 на місці зупинки 0,22 ‰ не може безумовно свідчити про перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння, оскільки такий результат знаходиться в межах похибки технічного приладу.
Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги доводи адвоката Петришина А.М. в частині відсутності відеофіксації зупинки та наведення причини такої зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 ..
Так, відповідно до п.5 р.ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення.
Проте в порушення зазначених вимог, працівниками поліції відеофіксація події була розпочата під час вибору ОСОБА_1 мундштука для проведення процедури огляду на стан сп'яніння (файл 0009А).
Таким чином, апеляційним судом встановлено обґрунтований сумнів в тому, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і цей сумнів, у відповідності до вимог ст.62 Конституції України, слід тлумачити на користь останнього.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина).
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення.
Суддя повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адміністративне правопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту.
Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеня підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд не є каральним органом. Суд потрібен для відновлення справедливості та встановлення вини особи, яка вчинила правопорушення. У разі встановлення такої вини - притягнення особи до відповідальності, з метою виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).
З огляду на те, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів, які б безсумнівно свідчили про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, апеляційний суд приходить до висновку, що його вина належними та допустимими доказами не доведена, а обставини, зазначені у протоколі, "поза розумним сумнівом" не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, при винесенні суддею місцевого суду оскаржуваної постанови порушені принципи всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин, не досліджено всіх фактичних обставин справи, що призвело до хибного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, постанова місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ст.6 ЄКПЛ, ст.294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу захисника Петришина А.М. задовольнити.
Постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 04 листопада 2025 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович