Рівненський апеляційний суд
Іменем України
27 листопада 2025 року м. Рівне
Справа № 569/23021/25
Провадження № 11-сс/4815/329/25
Колегія суддів Рівненського апеляційного суду у складі:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 28 жовтня 2025 року, якою обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього ОСОБА_5 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України, у кримінальному провадженні №12025181010002123,
Ухвалою слідчого судді Рівненської міської суду Рівненської області від 28 жовтня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого слідчого відділу Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_8 , яке погоджене прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_4 , та обрано підозрюваному ОСОБА_5 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Рівне, громадянину України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту до 24 грудня 2025 року.
Заборонено ОСОБА_5 залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 цілодобово, а також покладено на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а саме:
прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілим, також з будь-якими іншими особами, щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру у цьому кримінальному провадженні, крім своїх захисників, слідчих, прокурорів, слідчого судді (суду).
Прокурор ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить вказане судове рішення скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів без визначення розміру застави.
На обгрунтування цих вимог зазначив, що слідчим суддею при постановленні даної ухвали не враховано характер інкримінованого ОСОБА_5 діяння, ступінь суспільної небезпеки та ризики, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чинити тиск на свідків та потерпілого, продовжити кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному іншим чином.
Зокрема не враховано що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років, а тому підозрюваний може покинути своє місце проживання та уникати слідства та суду.
Враховуючи, що ОСОБА_5 не працює і немає постійного заробітку, тому існує ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення. На підтвердження цього ризику свідчить те, що на розгляді Рівненського міського суду Рівненської області перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 Кримінального кодексу України (далі - КК), а також його повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 263 КК.
У разі перебування підозрюваного ОСОБА_5 на волі також існує ризик незаконного впливу ОСОБА_5 на свідків та потерпілого з метою схиляння кожного з них до зміни показань чи дачі завідомо неправдивих показань, оскільки судом до уваги будуть братися лише ті показання осіб ними надані в судовому засіданні.
В судовому засіданні прокурором також долучено до матеріалів справи протокол та дані про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги, думку підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 щодо безпідставності заявлених вимог та залишення ухвали без змін, перевіривши матеріали клопотання та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів приходить таких висновків.
Згідно приписів ч.1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
26.10.2025 ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК і того ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК.
Розглядаючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5 , слідчий суддя встановив наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення за вказаною нормою закону України про кримінальну відповідальність.
Так, у рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини дав визначення «обґрунтованій підозрі», згідно з яким цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином. І вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Сукупність зібраних органом досудового розслідування доказів, зокрема протоколи допиту потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10 копія документу комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради на ім'я ОСОБА_9 за 26.10.2025, та інші матеріали в своїй сукупності дають достатні підстави для висновку про обґрунтованість ОСОБА_5 пред'явленої підозри.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною лише разом з іншими обставинами для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тобто, в розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, щоб обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо доведено органами державної влади. Аргументи за і проти звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному здійсненню провадження, не мають прийматися абстрактно (in abstracto), а повинні підтверджуватися фактичними доказами. Небезпека того, що обвинувачений буде переховуватися, не може оцінюватися виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона має оцінюватися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або зробити її настільки незначною, що вона не зможе обґрунтовувати досудове тримання під вартою (рішення від 4 жовтня 2005 року у справі Бекчієв проти Молдови (Becciev v. Moldova), заява №9190/03, пп. 56 та 59).
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що прокурором не доведено необхідності обрання щодо підозрюваного ОСОБА_5 більш суворого запобіжного заходу.
Зокрема було враховано тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, оскільки він підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років, що за класифікацією ст. 12 КК віднесено до категорії нетяжких злочинів, та особу підозрюваного, який не працевлаштований, проживає за межами проведення досудового розслідування, а саме в м.Львові, а тому усвідомлюючи тяжкість можливого призначеного покарання може переховуватися від органів досудового розслідування.
Оскільки підозрюваному ОСОБА_5 після отримання клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відомі місце проживання свідків та потерпілого у вказаному кримінальному провадженні, існує цілком обгрунтований ризик впливу на них шляхом погроз, тиску чи іншим чином.
Також ураховуючи характер інкримінованого ОСОБА_5 злочину, вчиненого умисно з метою підриву авторитету державних органів, існує ризик, що підозрюваний може не прибувати чи несвоєчасно прибувати на виклики слідчого прокурора та суду, чим затягувати розгляд справи, а отже перешкоджати кримінальному провадженню.
Вказані обставини, з урахуванням тяжкості можливого покарання у разі визнання ОСОБА_5 винним у вчиненні інкримінованому йому злочину, свідчать про існування ризиків заявлених у клопотанні.
Водночас при розгляді питання про обрання запобіжного заходу слідчим суддею також обгрунтовано враховано дані про особу ОСОБА_5 , який раніше не судимий, його молодий вік і стан здоров'я, наявність міцних соціальних зв'язків, зокрема сестри ОСОБА_11 , яка в письмовій формі зобов'язалась надати житло підозрюваному у разі обрання йому запобіжного заходу у виді домашнього арешту за місцем її проживання (а.с.63) та визнання своєї вини у скоєному злочині. За вказаних обставин суд апеляційної інстанції вважає за можливе не обирати підозрюваному найбільш суворого запобіжного заходу, оскільки виконання ОСОБА_5 його процесуальних обов'язків можливе і при застосуванні запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Щодо доводів прокурора про наявність на розгляді Рівненського міського суду Рівненської області обвинувального акту про обвинувачення ОСОБА_5 за ч.1 ст. 126 КК та повідомлення про підозру за ч.2 ст. 263 КК, то колегія суддів зауважує таке.
Згідно положень ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Оскільки вина підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не доведена обвинувальним вироком суду, а повідомлення про підозру є лише однією із стадії досудового розслідування, на думку колегії суддів дані обставини не можуть свідчити про підтвердження існування ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.
Прокурором в судовому засіданні подано матеріали про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 51 КУпАП., та вважає що дані матеріали свідчать про порушення покладених на нього обов'язків.
При цьому, як визначено ч. 5 ст. 181 КПК, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 200 КПК, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну. У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу.
У разі фіксування органами досудового розслідування порушення підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК, слідчий чи прокурор має право звернення до слідчого судді про зміну підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу з домашнього арешту на більш тяжкий запобіжний захід.
Так, згідно зі ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» домашній арешт, з урахуванням його ступеня та інтенсивності, вважається позбавленням волі за змістом статті 5 Конвенції.
Отже на даному етапі досудового розслідування колегія суддів не вбачає підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 найбільш суворого виду запобіжного заходу і, з урахуванням обставин кримінального провадження та особи підозрюваного, вважає, що цілодобовий домашній арешт в умовах контролю з боку працівників правоохоронних органів, здатен запобігти заявленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 . Тому підстав для задоволення апеляційних вимог прокурора та скасування ухвали слідчого судді не вбачається.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 28 жовтня 2025 року, якою обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_4 - без задоволення.
Ця ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3