Справа № 537/2568/25 Номер провадження 22-ц/814/3765/25Головуючий у 1-й інстанції ДРЯХЛОВ Є. О. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
19 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.,
за участю секретаря: Ракович Д. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гонтара Валерія Миколайовича
на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 липня 2025 року, ухваленого в місті Кременчуці під головуванням судді Дряхлова Є. О.
у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У квітні 2024 року представник АТ «Акцент Банк» (скорочена назва - АТ «А-Банк») звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № АВН0СТ155101694281316940 від 09.09.2023 у розмірі 97 045,88 грн станом на 22.04.2025, з яких: 78 595,21 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 18 450,67 грн - загальний залишок заборгованості за процентами, а також понесених судових витрат.
Позов мотивовано тим, що 09.09.2023 між АТ «Акцент Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № АВН0СТ155101694281316940 про надання останньому кредиту в розмірі 100 000 грн строком на 36 місяців, тобто до 08.09.2026 зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 55% річних.
Свої зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 22.04.2025 утворилася заборгованість в сумі 97 045,88 грн, яка складається з: 78 595,21 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 18 450,67 грн - загальний залишок заборгованості за процентами.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 липня 2025 року позов АТ «Акцент Банк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент Банк» заборгованість за кредитним договором - заявою про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101694281316940 від 09.09.2023, а саме: тіло кредиту у розмірі 78 595,21 грн, відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 18 450,67 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент Банк» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Рішення суду мотивовано обґрунтованістю заявлених позовних вимог.
Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Гонтар В. М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог банку відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що кредитний договір не містить відомостей про його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором саме відповідачем, оскільки сама вказівка в договорі на персональні дані відповідача не підтверджує проходження ним верифікації та ідентифікації згідно вимог законодавства.
Посилання позивача на те, що відповідач реєструвався на веб-сайтах в мережі Інтернет первісних кредиторів, заходив до свого особистого кабінету, створював заявку клієнта, ознайомлювався з відповідними правилами надання коштів у позику, підписував зазначений кредитний договір одноразовим ідентифікатором, нічим не доведені та не підтверджені.
Відтак, на думку апелянта, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність заборгованості відповідача у заявленому розмірі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Акцент Банк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 367 ЦПК України).
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
По справі встановлено, що 09.09.2023 між АТ «Акцент Банк» та ОСОБА_1 шляхом підписання останнім Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку та Заяви про надання послуги «Швидка готівка» укладено кредитний договір № АВН0СТ155101694281316940 (а. с. 8, 10 зворот - 11).
На підставі Заяви про надання послуги «Швидка готівка» відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 55% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідно до пунктів 3-5 договору мета отримання кредиту придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг; сума кредиту - 100 000,00 грн, строк кредиту 36 місяців - з 09.09.2023 до 08.09.2026 включно.
Згідно пункту 8 кредитного договору встановлено розмір щомісячного ануїтетного платежу - 5 774,65 грн, платіжна картка, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту - № НОМЕР_1 , погашення заборгованості за кредитом здійснюється шляхом зарахування коштів на рахунок № НОМЕР_2 (пункти 8, 9, 11).
Заява про надання послуги «Швидка готівка», паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» та таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставка за договором про споживчий кредит підписані шляхом накладання ОСОБА_1 електронного підпису, що перевіряється за допомогою відкритого ключа (а. с. 9 зворот-10, 12).
Згідно протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 22.04.2025 за результатами перевірки підпису встановлено, що його створено та перевірено успішно, цілісність даних підтверджено, підписувачем є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , час підпису - 09.09.2023 о 21:16:50 (а. с. 12 зворот).
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуваннями вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 628 ЦК України та статті 629 ЦК України закріплено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Згідно статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону № 675-VIII).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі танадати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
У статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно пунктів 5, 27, 30 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII кваліфікований електронний підпис - це удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису; кваліфікований сертифікат електронного підпису - сертифікат електронного підпису, що видається кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг і відповідає вимогам, встановленим частиною другою статті 23 цього Закону, а відкритий ключ (дані для підтвердження електронного підпису чи електронної печатки) - дані, що використовуються для підтвердження електронного підпису чи електронної печатки.
Засоби кваліфікованого електронного підпису чи печатки за допомогою відповідних технічних та процедурних засобів повинні забезпечувати: надійний рівень конфіденційності особистих ключів під час їх генерації, зберігання та створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки; належний рівень унікальності пари ключів, які вони генерують; надійний рівень неможливості обчислення значення особистого ключа на основі відкритої інформації та надійний захист кваліфікованого електронного підпису чи печатки від підроблення шляхом використання наявних на даний момент технологій; можливість надійного захисту підписувачем чи створювачем (уповноваженим представником створювача) електронної печатки особистого ключа від використання іншими особами (частина перша статті 19 Закону № 2155-VIII).
Під час надання кваліфікованих електронних довірчих послуг використовуються кваліфіковані сертифікати електронного підпису, кваліфіковані сертифікати електронної печатки та кваліфіковані сертифікати автентифікації веб-сайту (далі - кваліфіковані сертифікати відкритих ключів). Кваліфіковані сертифікати відкритих ключів обов'язково повинні містити ідентифікаційні дані, які однозначно визначають користувача електронних довірчих послуг (частини перша, друга статті 23 Закону № 2155-VIII).
Матеріали справи не містять доказів невідповідності кваліфікованого електронного підпису вказаним вимогам Закону, а дані відкритого ключа дозволяють однозначно ідентифікувати особу позичальника ОСОБА_1 , що спростовує доводи апеляційної скарги представника відповідача.
Підписавши кваліфікованими електронними підписами заяву про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101694281316940 від 09.09.2023 сторони дійшли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, на виконання якого відповідачу ОСОБА_1 було видано кредит у сумі 100 000 грн, що підтверджується меморіальним ордером № TR.31917004.33661.65455 від 09.09.2023 та випискою про рух коштів по кредиту від 22.04.2025 (а. с. 13 зворот-15).
За загальними правилами, передбаченими статтями 526-530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, належними сторонами та в установлений строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем належним чином доведені обставини виникнення між сторонами кредитних правовідносин та факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у розмірі та на умовах, визначених договором, презумпція правомірності якого не спростована.
Разом з тим, суд залишив поза увагою, що відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Проте, укладений між сторонами договір споживчого кредиту не передбачає права кредитора вимагати дострокового повернення споживчого кредиту, а матеріали справи не містять доказів повідомлення кредитором у письмовій формі споживача про наявність заборгованості із наданням строку для усунення порушення умов договору про споживчий кредит.
Оскільки обов'язок позичальника ОСОБА_1 з повернення кредиту та сплати процентів визначений ануїтетними платежами у розмірі по 5 774,65 грн протягом 35 місяців та 5 775,04 грн в останній місяць строку кредитування з 09.10.2023 по 08.09.2026, задоволенню підлягають вимоги АТ «Акцент Банк» лише щодо простроченої заборгованості станом на 22.04.2025.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № АВН0СТ155101694281316940 від 09.09.2023, укладеним між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 , станом на 22.04.2025 розмір простроченої заборгованості за тілом кредиту становить 11 770,77 грн, а загальний залишок заборгованості за процентами - 18 450,67 грн.
Стягнувши достроково 66 824,44 грн кредиту (тіла кредиту), строк повернення якого ще не настав, суд першої інстанції не застосував норми Закону України «Про споживче кредитування», який підлягав застосуванню до вимог кредитора про дострокове повернення споживчого кредиту, що призвело до помилкового вирішення справи в цій частині.
За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості за тілом кредиту підлягає зміні зі зменшенням суми стягнення з 78 595,21 грн до 11 770,77 грн.
В частині нарахування процентів за кредитом на залишок заборгованості станом на 22.04.2025 підстав для зміни судового рішення колегією суддів не вбачається.
За правилами частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України, змінюючи рішення, апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат, які покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гонтара Валерія Миколайовича задовольнити частково.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 липня 2025 року змінити, зменшивши суму заборгованості за кредитним договором № АВН0СТ155101694281316940 від 09.09.2023, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», а саме: тіло кредиту зменшити з 78 595,21 грн до 11 770,77 грн.
В частині стягнення процентів за користування кредитними коштами в розмірі 18 450,67 грн рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 липня 2025 року залишити без змін.
Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 754,34 грн судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 2 001,51 грн судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Зобов'язати Акціонерне товариство «Акцент-Банк» сплатити ОСОБА_1 різницю у розмірі 1 247,17 грн судового збору, звільнивши сторони від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді Г. Л. Карпушин
О. І. Обідіна