Житомирський апеляційний суд
Справа №273/780/24 Головуючий у 1-й інст. Самойленко Л. М.
Категорія 68 Доповідач Шевчук А. М.
26 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Коломієць О.С., Павицької Т.М.,
за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №273/780/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Баранівської міської ради, ОСОБА_3 , про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Баранівського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2025 року, яка постановлена під головуванням судді Бєлкіної Д.С. в м.Баранівці,
У квітні 2024 року ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про визнання недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити опіку над недієздатною ОСОБА_2 та призначити його, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її ( ОСОБА_2 ) опікуном.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною племінницею його дружини ОСОБА_3 . З 2012 року ОСОБА_2 постійно проживає разом із ними за адресою: АДРЕСА_1 та є членом їхньої сім'ї, яка опікує ОСОБА_5 фактично з часу народження останньої. Мати ОСОБА_6 , яка є рідною сестрою його дружини, народила дочку від невідомого чоловіка, яка з дитинства страждає на розумову відсталість. Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 01 серпня 2012 року ОСОБА_7 визнана недієздатною, а опікуном над нею призначено сестру - ОСОБА_3 . Розпорядженням голови Баранівської РДА від 30 листопада 2012 року №386 встановлена опіка над дитиною, позбавленою батьківського піклування, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та до повноліття призначено опікуном над нею ОСОБА_3 , тобто його дружину. ОСОБА_2 26 січня 2022 року встановлена 1-а група інвалідності безстроково. ОСОБА_5 потребує постійного стороннього догляду та нагляду. Будучи також опікуном недієздатної сестри ОСОБА_7 , яка проживає в іншому населеному пункті - с.Суємці Звягельського району, його дружина ОСОБА_3 опікуватися двома недієздатними особами не може.
Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2025 року заява ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна залишена без розгляду.
Заявник ОСОБА_1 , не погодившись із ухвалою суду першої інстанції про залишення його заяви без розгляду, через представника адвоката Ковальчук Р.М. подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції помилково виходив із того, що ОСОБА_1 не входить до кола суб'єктів, зазначених у частині третій ст.296 ЦПК України, та не має правосуб'єктності заявника в такій категорії справ. Застосована судом першої інстанції постанова Верховного Суду від 28 лютого 2024 року в справі №372/3474/21 не є релевантною до цих правовідносин, оскільки в тій справі заявниками були стороні особи, які ніколи не проживали разом із підопічним, не були пов'язані спільними правами та обов'язками, побутом тощо. Поняття «член сім'ї» в законодавстві не звужується до рамок кровного споріднення, а є дещо ширшим. Законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім'ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, що об'єдналися для спільного проживання. Суд не встановив, де саме та з ким проживає ОСОБА_2 - особа з інвалідністю 1-ої А групи. Якщо не за адресою реєстрації, то на чиєму утриманні та під чиєю опікою ОСОБА_5 перебуває, хто здійснює за нею щоденний догляд. Будь-які докази того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично не проживають разом за адресою реєстрації, а живуть в іншому місці чи в різних місцях, чи того, що ОСОБА_2 живе в ОСОБА_1 на договірних засадах (за наймом, орендою) в матеріалах справи відсутні, а тому суд першої інстанції виходив із припущення, яке спростовується сукупністю наявних у справі документів. Станом на день подання заяви ОСОБА_2 , як рідна племінниця його дружини, проживала у його ( ОСОБА_1 ) сім'ї впродовж 12 років - із 2012 року на правах члена сім'ї. Якщо він ( ОСОБА_1 ) з 2022 року мобілізований та приїздить двічі на рік додому впродовж останніх двох років, то це не означає, що він змінив місце постійного проживання, втратив сімейні зв'язки, припинив утримувати сім'ю, позбавився статусу члена своєї сім'ї, права проживати у квартирі, яка йому належить на праві власності, а лише означає, що він ( ОСОБА_1 ) пішов захищати мирне життя своєї сім'ї. Інакші висновки є не лише некоректними, але й аморальними. До постановлення оскаржуваної ухвали справа перебувала в провадженні суду першої інстанції цілий рік та за його заявою призначена і проведена судово-психіатрична експертиза, тобто, суд першої інстанції спочатку виніс ухвалу про призначення експертизи, виходячи з наявності у нього ( ОСОБА_1 ) правосуб'єктності, а після проведення експертизи виніс ухвалу про відсутність такої.
Від заінтересованих осіб відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його адвокат Ковальчук Р.М. апеляційну скаргу підтримали та просять її задовольнити, - ухвалу суду першої інстанції про залишення заяви без розгляду скасувати, а справу направити до Баранівського районного суду для продовження її розгляду.
Заінтересована особа ОСОБА_3 апеляційну скаргу визнала та просить її задовольнити.
Представник Баранівської міської ради в судове засідання не з'явився. Баранівська міська рада про розгляд справи повідомлена належним чином та спрямувала до суду клопотання про проведення судового слухання без участі її представника. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з висновком судово-психіатричного експерта від 19 вересня 2024 року №170-2024 ОСОБА_2 у судовому засіданні особисто не здатна давати пояснення про суті справи. Її опікун тітка ОСОБА_3 участь у судовому засіданні приймає.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Залишаючи заяву ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що заява подана особою, яка не може виступати заявником у такій категорії справ окремого провадження, оскільки не має процесуальної дієздатності (правосуб'єктності заявника).
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
За положеннями частин першої та другої ст.39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України.
Правовідносини, які пов'язані із питаннями встановлення опіки та призначення особи опікуном, регулюються положеннями Глав 4 та 6 Розділу І Книги першої ЦК України та Правилами опіки та піклування, які затверджені спільним наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року №34/166/131/88.
Згідно з частиною першою ст.41 ЦК України, над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки (ст.55 ЦК України).
Відповідно до ст.58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
У частині першій ст.60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша ст.300 ЦПК України).
Відповідно до ст.62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Частинами другою-п'ятою ст.63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до частини третьої ст.296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно (частина друга ст.3 СК України). За положеннями частини четвертої цієї ж статті СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечить моральним засадам суспільства.
Статтею 9 СК України встановлено коло осіб, сімейні відносини між якими регулюються СК України, зокрема це подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї» членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім'ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що розпорядженням голови Баранівської районної державної адміністрації Житомирської області від 30 листопада 2012 року №386 встановлена опіка над дитиною, позбавленою батьківського піклування, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначено опікуном над нею її тітку ОСОБА_3 , жительку АДРЕСА_1 (а.с.17).
Виходячи з вимог ЦК України, СК України поняттями «родичі», «родинні стосунки» охоплюється коло осіб, які пов'язані між собою певним ступенем споріднення. Такими особами можуть бути близькі родичі за походженням, зокрема, батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, брат та сестра (повнорідні і неповнорідні), двоюрідні брати та сестри, тітка, дядько, племінниця, племінник. Усиновлений та усиновлювач прирівнюються до родичів за походженням.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 26 січня 2022 року ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 1-ої А групи з 15 листопада 2021 року, безстроково (а.с.18).
ОСОБА_3 з 29 серпня 1995 року перебуває в шлюбі з ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 16 серпня 2007 року (а.с.12).
Із витягу від 27 грудня 2023 року №1067 про зареєстрованих у квартирі АДРЕСА_2 , прослідковується, що за зазначеною адресою зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_2 (зареєстрована 05 грудня 2012 року) (а.с.11).
Підсумовуючи викладене вище, заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є подружжям із 1995 року, та остання є опікуном племінниці ОСОБА_2 з 2012 року і з цього часу племінниця проживає із тіткою та є членом її сім'ї. Оскільки ОСОБА_3 та заявник ОСОБА_1 створили сім'ю на підставі шлюбу, то ОСОБА_2 також належить до членів сім'ї заявника ОСОБА_1 . Отже, приймаючи до уваги фактичні обставини у цій справі та системний аналіз норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, виходячи від зворотного колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що ОСОБА_1 є членом сім'ї ОСОБА_2 , а тому належить до кола осіб, передбачених частиною третьою ст.296 ЦПК України, які мають право подати заяву про визнання ОСОБА_2 недієздатною.
Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув та належної оцінки їм не надав, а тому дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_1 не може виступати у цій справі окремого провадження про визнання фізичної особи недієздатною заявником та не має процесуальної дієздатності (правосуб'єктності заявника), а тому безпідставно залишив заяву ОСОБА_1 без розгляду.
Згідно з частиною першою ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що ухвала, яка оскаржена у апеляційному порядку, перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а справа підлягає направленню до Баранівського районного суду Житомирської області для продовження її розгляду. Суд першої інстанції постановив помилкову ухвалу, яка перешкодила подальшому провадженню у справі.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,379,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Баранівського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2025 року скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: