Житомирський апеляційний суд
Справа №295/14350/24 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д. М.
Категорія 44 Доповідач Павицька Т. М.
01 грудня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Коломієць О.С., Талько О.Б.
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/14350/24 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі, третя особа на стороні відповідача - Житомирська окружна прокуратура про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Житомирської окружної прокуратури на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 09 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Лєдньова Д.М. в м. Житомирі,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Державного бюджету України на свою користь 1 000 000 грн компенсації моральної шкоди у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
В обґрунтування позову зазначив, що 05 травня 2016 року біля 16 год 15 хв на перехресті вул. Шевченка та Східної у м. Житомирі відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля I-VAN А07А-331, н.з. НОМЕР_1 , під його керуванням, внаслідок чого відбувся наїзд на ОСОБА_2 . Згодом від отриманих тілесних ушкоджень відповідна особа померла. В цей же день відомості за даним фактом внесено до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. В подальшому, 29 серпня 2016 року йому було повідомлено про підозру у скоєнні злочину. Зазначає, що за результатом розгляду кримінальної справи вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 15 серпня 2017 року його виправдано за відсутності у діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 19 грудня 2017 року вирок скасовано з призначенням нового розгляду справи у суді першої інстанції. Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 17 червня 2022 року його вдруге виправдано за відсутності складу злочину. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 13 травня 2024 року вирок суду першої інстанції був змінений у частині підстав виправдання. Зауважує, що загальний строк перебування під слідством та судом становить 92 місяці та 15 днів. Вказує, що він перебував у стані постійного страху і стресу, були порушенні його нормальні життєві зв'язки, погіршилися відносини з оточуючими людьми. Звертає увагу на те, що протягом всього часу перебування під слідством і судом він був вимушений захищатися від незаконних звинувачень, що призвело до втрати його авторитету та ділової репутації, що також спричинило йому шкоду. Зазначає, що факт незаконного порушення відносно нього кримінальної справи та притягнення його як підозрюваного та обвинуваченого вплинули на погіршення відношення до нього як з боку друзів так і з боку близьких та знайомих, що призвело до того, що більшість його друзів відмовилися від спілкування з ним. Враховуючи вищевикладене просив стягнути на свою користь моральну шкоду в сумі 1 000 000 грн.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 09 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 740 000 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції Житомирська окружна прокуратура подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що постановою Верховного Суду від 18 грудня 2024 року у справі №296/7350/16-к скасовано ухвалу Житомирського апеляційного суду від 13.05.2024 щодо ОСОБА_1 та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Відтак вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для відшкодування на користь позивача моральної шкоди в розмірі 740 000 грн. Вказує, що суд першої інстанції не правильно виходив із розміру мінімальної заробітної плати, який відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» становить 8000 грн., оскільки ст. 8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено, що розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду становить 1600 грн. Вважає, що даний розмір шкоди, який гарантований державою, є достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи та підстав для його збільшення немає, оскільки відшкодування не повинно призводити до безпідставного збагачення. Зазначає, що сума відшкодування повинна відповідати принципу поміркованості та розумності. Стверджує, що позивач має право претендувати, виходячи із строку перебування під слідством та судом упродовж 92 місяців та 15 днів на компенсацію моральної шкоди у розмірі 148 000 грн., проте стягнута судом першої інстанції моральна шкода у розмірі 740 000 грн не відповідає принципам поміркованості та розумності та суперечить сталій практиці Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Богунського районного суду м. Житомира від 09 грудня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року було зупинено апеляційне провадження у справі №295/14350/24 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі, третя особа на стороні відповідача - Житомирська окружна прокуратура про відшкодування моральної шкоди, до закінчення перегляду в апеляційному порядку вироку Корольовського районного суду м. Житомира від 17 червня 2022 року у справі №296/7350/16-к.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 27 жовтня 2025 року поновлено провадження у справі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 29 серпня 2016 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Вироком Корольовоського районного суду м. Житомира від 15 серпня 2017 року ОСОБА_1 виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Згідно ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 19 грудня 2017 року вирок скасовано з призначенням нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції.
Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 17 червня 2022 року ОСОБА_1 виправдано за відсутності складу злочину.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 13 травня 2024 року вирок суду першої інстанції був змінений у частині підстав виправдання.
Постановою Верховного Суду колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 18 грудня 2024 року у справі №296/7350/16-к касаційну скаргу прокурора задоволено частково. Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 13 травня 2024 року щодо ОСОБА_1 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вироком Житомирського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року по справі №296/7350/16-к вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 17 червня 2022 року щодо ОСОБА_1 скасовано. Постановлено новий вирок, яким визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому за даною статтею покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення, та виконає покладені на нього обов'язки, а саме: - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 1407,36 грн. Речовий доказ, а саме автомобіль I-VAN н.з. НОМЕР_1 , повернуто власнику.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив із обґрунтованості доводів позивача щодо порушення його честі, гідності та ділової репутації, що відбувалось внаслідок тривалого кримінального провадження. Виходячи із терміну перебування позивача під слідством та судом, що становить 92 місяці та 15 днів, розмір моральної шкоди, на думку суду першої інстанції, становитиме 740 000 грн.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що на базі положень статті 5 Конвенції створено самостійне право потерпілого від арешту або затримання на відшкодування шкоди.
Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до частини п'ятої статті 9, частини шостої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, статті 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, частини п'ятої статті 5 Конвенції кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.
Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено в статтях 56, 62 Конституції України, у Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та в статтях 1167, 1176 ЦК України.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
У частинах першій та другій статті 1176 ЦК України зазначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:
- постановлення виправдувального вироку суду;
- встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;
- закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;
- закриття справи про адміністративне правопорушення.
Перелік підстав, за наявності яких виникає право на відшкодування моральної та матеріальної шкоди відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», є вичерпним.
Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» пов'язує виникнення у конкретного реабілітованого громадянина права на відшкодування шкоди зі складним юридичним складом, яке включає в себе підстави виникнення шкоди, завданої незаконними діями, та умовами виникнення права на його відшкодування.
Тобто право на відшкодування виникає лише у разі повної реабілітації особи, про що зазначається у пункті 3 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року №6/5/3/41.
Така судова практика є незмінною, про що зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі №522/2493/18 (провадження №14-195цс21).
Реабілітуючими є обставини, за якими особа визнається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, відновлюється її репутація, гідність, права.
Відповідно до пункту 3 Положення №6/5/3/41, право на відшкодування шкоди у громадянина, який був незаконно засуджений судом, виникає у випадку повної його реабілітації.
Отже, право на відшкодування шкоди виникає в особи лише у випадку незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, при повній реабілітації.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіяювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У постанові від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц (провадження №14-298цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
При цьому завдання цивільного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи, що звернулася до суду з позовом.
У даній справі встановлено, що вироком Житомирського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року по справі №296/7350/16-к вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 17 червня 2022 року щодо ОСОБА_1 скасовано. Постановлено новий вирок, яким визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому за даною статтею покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення, та виконає покладені на нього обов'язки, а саме: - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 1407,36 грн. Речовий доказ, а саме автомобіль I-VAN н.з. НОМЕР_1 , повернуто власнику.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому за даною статтею покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років без позбавлення права керувати транспортними засобами та на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, відсутні правові підстави для відшкодування моральної шкоди у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
За наведених вище обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, як в підтвердження позовних вимог, так і в їх заперечення, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову неповно з'ясував обставини, що мають суттєве значення для справи, а тому висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, спростовують висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому приймаються до уваги та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог статті 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі №761/24881/16-ц (провадження №14-57цс18) дійшла висновку, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді.
Оскільки апеляційну скаргу Житомирської окружної прокуратури задоволено, а ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, то на користь останньої необхідно компенсувати судові витрати за подання апеляційної скарги в сумі 15 080 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Житомирської окружної прокуратури задовольнити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 09 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Компенсувати Житомирській окружній прокуратурі за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги в розмірі 15 080 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 02 грудня 2025 року.
Головуючий
Судді