вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" листопада 2025 р. Справа№ 910/11139/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Кравчука Г.А.
Гончарова С.А.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 27.11.2025
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АйКю Холдинг"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.10.2025
про забезпечення позову
у справі № 910/11139/25 (суддя Селівон А.М.)
за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АйКю Холдинг"
2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях
3. Фонду Державного майна України
про визнання незаконними та скасування наказів в частині, визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов'язання повернути майно, -
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2025 у справі № 910/11139/25 заяву Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову у справі № 910/11139/25 шляхом:
- накладення арешту на об'єкта нерухомого майна - закінчений будівництвом об'єкт, будівля літера "A-3" загальною площею 1382,1 кв.м, адреса: Львівська область, м. Львів, проспект Тараса Шевченка, буд. 9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 30493546101);
- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "АйКю Холдинг" вчиняти будь-які дії щодо об'єкта нерухомого майна - закінчений будівництвом об'єкт, будівля літера "A-3" загальною площею 1382,1 кв. м, адреса: Львівська обл., м. Львів, проспект Тараса Шевченка, буд. 9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 30493546101), у тому числі укладати договори/інші правочини, наслідком яких може бути зміна власника цього майна;
- заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам та всім іншим органам (особам), уповноваженим на проведення державної реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав та/або обтяжень на об'єкт нерухомого майна: закінчений будівництвом об'єкт, будівля літера "A-3" загальною площею 1382,1 кв. м, адреса: Львівська область, м. Львів, проспект Тараса Шевченка, буд. 9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 30493546101), у тому числі вносити відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або його складових частин: Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що у разі відчуження відповідачем-1 спірного нерухомого майна на користь третіх осіб, передачі його у власність чи користування іншим суб'єктам, в подальшому у разі задоволення позову виконання рішення суду, ухваленого за наслідками розгляду даної справи, може суттєво ускладнити виконання рішення суду або унеможливити таке виконання. Вжиття заходів забезпечення позову спрямоване на тимчасове збереження поточного статусу спірного майна з метою унеможливлення його зміни під час розгляду спору. Застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони органам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна спрямоване на обмеження відчуження вказаного майна та є повністю співмірним із заявленими позовними вимогами.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2025 у справі № 910/11139/25, 23.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "АйКю Холдинг" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарський суд міста Києва від 17.10.2025 у справі № 910/11139/25 про забезпечення позову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 910/11139/25.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та неповно з'ясовано всі обставини справи. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що (1) формальне зазначення наявності у відповідача-1 зареєстрованого права власності на спірну будівлю не може бути єдиною підставою забезпечення позову, шляхом накладення арешту; (2) відповідачем-1 чи іншими особами не вчинялось і не вчиняється жодних дій, спрямованих на відчуження спірної нежитлової будівлі; (3) прокурором не доведено існування реальної можливості завдання шкоди правам, свободам та інтересам позивача внаслідок не вжиття заходів забезпечення позову, або того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких прокурор звернувся до суду; (4) при винесенні оскаржуваної ухвали не було з'ясовано обставин щодо вчинення відповідачем-1 дій, спрямованих на відчуження спірної нежитлової будівлі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2025 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АйКю Холдинг" у справі № 910/11139/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва копії матеріалів господарської справи № 910/11139/25, що необхідні для розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.10.2025.
06.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли копії матеріалів господарської справи № 910/11139/25, що необхідні для розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.10.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11139/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АйКю Холдинг" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.10.2025 та призначено розгляд справи на 27.11.2025.
25.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Заступника Генерального прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що наявність у ТОВ "АйКю Холдинг" правомочностей власника майна вказує на його беззаперечне право та можливість у будь-який момент (в тому числі під час розгляду даної справи та до прийняття остаточного рішення суду) розпорядитися спірним нерухомим майном на користь третіх осіб, що може призвести до істотного ускладнення чи неможливості в майбутньому виконати рішення суду у разі задоволення позову прокурора. Крім того, наявність зареєстрованої заборони вчинення реєстраційних дій є безумовною підставою для зупинення державної реєстрації прав на нерухоме майно. При цьому, вжитті судом заходи забезпечення позову спрямовані на збереження існуючого наразі стану речей і є ефективним засобом запобігання неможливості чи утруднення ефективного захисту прав позивача у разі задоволення позову.
Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АйКю Холдинг" слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.10.2025 у справі № 910/11139/25 без змін, з наступних підстав.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 3, 5 статті 269 Господарського процесуального України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 ГПК України).
Судом встановлено, що Заступник Генерального прокурора (прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АйКю Холдинг" (відповідач-1), Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (відповідач-2) та Фонду Державного майна України (вдповідач-3), в якому викладено позовні вимоги, щоб в судовому пордяку:
- визнати незаконним та скасувати пп. 2 п. 2 наказу Фонду державного майна України від 20.09.2023 № 1673 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 року № 1 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації (із змінами)" в частині включення до Переліку окремого майна, що підлягає приватизації, нежитлової будівлі загальною площею 1382,1 кв.м (індекси приміщень 1 - 41 та І - XXVI) за адресою: м. Львів, просп. Т. Шевченка, 9;
- визнати незаконним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 13.10.2023 № 01702 "Про прийняття рішення про приватизацію окремого майна", з урахуванням змін, внесених наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 21.11.2023 року №02001;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації державної власності: окремого майна - нежитлової будівлі загальною площею 1382,1 кв.м (індекси приміщень 1 - 41 та І - XXVI) за адресою: м. Львів, просп. Т. Шевченка, 9, за результатами аукціону з умовами, укладеного 15.02.2024 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та ТОВ "АйКю Холдинг";
- зобов'язати ТОВ "АйКю Холдинг" повернути нежитлову будівлю загальною площею 1382,1 кв.м (індекси приміщень 1-41 та І - XXVI) за адресою: м. Львів, просп. Т. Шевченка, 9, у власність держави в особі Міністерства освіти і науки України.
Позовні вимоги мотивовано протиправним включенням спірного нерухомого майна до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, подальшої приватизації навчального корпусу та продажу його на підставі договору купівлі-продажу, враховуючи незаконне виведення будівлі з- під заборони приватизації як майна наукової установи.
В подальшому, Заступник Генерального прокурора звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на нерухоме майно: закінчений будівництвом об'єкт - будівлю літера "A-3", загальною площею 1382,1 кв.м, адреса: Львівська обл., м. Львів, проспект Тараса Шевченка, буд. 9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 30493546101);
- заборони ТОВ "АйКю Холдинг" вчиняти будь-які дії щодо об'єкта нерухомого майна: закінчений будівництвом об'єкт, будівля літера "A-З" загальною площею 1382,1 кв.м, адреса: Львівська обл., м. Львів, проспект Тараса Шевченка, буд. 9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 30493546101), у тому числі укладати договори/інші правочини, наслідком яких може бути зміна власника цього майна;
- заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, та всім іншим органам (особам), уповноваженим на проведення державної реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав та/або обтяжень на об'єкт нерухомого майна: закінчений будівництвом об'єкт, будівля літера "A-З" загальною площею 1382,1 кв.м, адреса: Львівська обл., м. Львів, проспект Тараса Шевченка, буд. 9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 30493546101), у тому числі вносити відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або його складових частин: Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.
Подану заяву мотивовано тим, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборони ТОВ "АйКю Холдинг" вчиняти будь-які дії щодо об'єкта нерухомого майна, у тому числі укладати правочини, наслідком яких може бути зміна власника майно, а також заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав та/або обтяжень спірного нерухомого майна, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України у даному спорі. За доводами прокурора, спірний об'єкт нерухомості - навчальний корпус загальною площею 1382,1 кв.м за адресою: м. Львів, просп. Т. Шевченка, 9, який є предметом спору у цій справі, може зникнути (бути відчуженим), що підтверджується беззаперечним правом та можливістю Товариства з обмеженою відповідальністю "АйКю Холдинг" як особи, яка є власником нерухомого майна на даний час, в будь-який момент ним розпорядитись на користь третіх осіб.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2025 у справі № 910/11139/25 вжито заходи забезпечення позову у справі № 910/11139/25 шляхом:
- накладення арешту на об'єкта нерухомого майна - закінчений будівництвом об'єкт, будівля літера "A-3" загальною площею 1382,1 кв.м, адреса: Львівська область, м. Львів, проспект Тараса Шевченка, буд. 9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 30493546101);
- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "АйКю Холдинг" вчиняти будь-які дії щодо об'єкта нерухомого майна - закінчений будівництвом об'єкт, будівля літера "A-3" загальною площею 1382,1 кв. м, адреса: Львівська обл., м. Львів, проспект Тараса Шевченка, буд. 9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 30493546101), у тому числі укладати договори/інші правочини, наслідком яких може бути зміна власника цього майна;
- заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам та всім іншим органам (особам), уповноваженим на проведення державної реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав та/або обтяжень на об'єкт нерухомого майна: закінчений будівництвом об'єкт, будівля літера "A-3" загальною площею 1382,1 кв. м, адреса: Львівська область, м. Львів, проспект Тараса Шевченка, буд. 9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 30493546101), у тому числі вносити відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або його складових частин: Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у разі відчуження відповідачем-1 спірного нерухомого майна на користь третіх осіб, передачі його у власність чи користування іншим суб'єктам, в подальшому у разі задоволення позову виконання рішення суду, ухваленого за наслідками розгляду даної справи, може суттєво ускладнити виконання рішення суду або унеможливити таке виконання. Вжиття заходів забезпечення позову спрямоване на тимчасове збереження поточного статусу спірного майна з метою унеможливлення його зміни під час розгляду спору. Застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони органам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна спрямоване на обмеження відчуження вказаного майна та є повністю співмірним із заявленими позовними вимогами.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову унормовані у статті 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями частини 1 якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України).
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
За приписами частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (частина 3 статті 137 ГПК України).
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому, обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами; співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (постанова Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі сталою практикою Верховного Суду законодавством покладено на заявника обов'язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.
Отже, положеннями, якими врегульовано питання вжиття заходів забезпечення позову, передбачено, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної осіб, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (ухвала Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 372/1684/14-ц).
Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19). Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. - книжкове володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц).
З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб'єкта усіх складових права власності (права володіння, користування та розпорядження).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 зазначила, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункти 21, 23 постанови Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).
Застосування подібного підходу є доречним і у випадку подання іншого позову майнового характеру, адже відповідач, який є власником майна, яке є предметом позовних вимог, може у будь-який час ним розпорядитися на власний розсуд.
Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто така заборона має стосуватися виключно предмета спору.
Щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій, то Верховний Суд у постанові від 11.06.2025 у справі № 907/82/25 вказав, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Так, у поданій заяві про забезпечення позову Заступник Генерального прокурора просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на нерухоме майно: закінчений будівництвом об'єкт - будівлю літера "A-3", загальною площею 1382,1 кв.м, адреса: Львівська обл., м. Львів, проспект Тараса Шевченка, буд. 9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 30493546101);
- заборони ТОВ "АйКю Холдинг" вчиняти будь-які дії щодо об'єкта нерухомого майна: закінчений будівництвом об'єкт, будівля літера "A-З" загальною площею 1382,1 кв.м, адреса: Львівська обл., м. Львів, проспект Тараса Шевченка, буд. 9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 30493546101), у тому числі укладати договори/інші правочини, наслідком яких може бути зміна власника цього майна;
- заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, та всім іншим органам (особам), уповноваженим на проведення державної реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав та/або обтяжень на об'єкт нерухомого майна: закінчений будівництвом об'єкт, будівля літера "A-З" загальною площею 1382,1 кв.м, адреса: Львівська обл., м. Львів, проспект Тараса Шевченка, буд. 9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 30493546101), у тому числі вносити відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або його складових частин: Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.
Як встановлено судом, наказом від 20.09.2023 № 1973 Фонду державного майна України об'єкт нерухомості - навчальний корпус загальною площею 1382,1 кв.м за адресою: м. Львів, просп. Т. Шевченка, 9, було включено до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.
В подальшому, наказом від 13.10.2023 № 01702 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатські та Волинській областях (з урахуванням змін від 21.11.2023 № 02001) прийнято рішення про приватизацію навчального корпусу шляхом продажу його на аукціоні за стартовою ціною 11 776 280,00 грн.
19.01.2024 проведено електронний аукціон з продажу навчального корпусу загальною площею 1382,1 кв.м за адресою: м. Львів, просп. Т. Шевченка, 9.
Переможцем електронного аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "АйКю Холдинг".
Результати вказаного аукціону затверджено наказом Фонду державного майна України від 19.02.2024 № 00231
15.02.2024 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю "АйКю Холдинг" укладено договір купівлі-продажу навчального корпусу загальною площею 1382,1 кв.м за адресою: м. Львів, просп. Т. Шевченка, 9 на суму 102 000 000,00 грн.
15.02.2024 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю "АйКю Холдинг" підписано акт приймання-передачі майна.
15.02.2024 за Товариством з обмеженою відповідальністю "АйКю Холдинг" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно проведено державну реєстрацію права власності на навчальний корпус загальною площею 1382,1 кв.м за адресою: м. Львів, просп. Т. Шевченка, 9 (запис № 53723677; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 30493546101).
Отже, станом на момент звернення прокурора з позовом до суду Товариство з обмеженою відповідальністю "АйКю Холдинг" є власником навчального корпусу загальною площею 1382,1 кв.м за адресою: м. Львів, просп. Т. Шевченка, 9, якому належить виключне право володіння, користування та розпорядження цим майном.
Таким чином, до вирішення спору по суті, наявні сприятливі обставини, коли Товариство з обмеженою відповідальністю "АйКю Холдинг" вправі до моменту ухвалення/виконання рішення, розпорядитися належним йому майном на власний розсуд, у зв'язку з чим таке майно може зменшитись за кількістю або взагалі вибути з розпорядження/володіння відповідача-1 на момент виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.
Тобто, відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю "АйКю Холдинг" спірного нерухомого майна на користь третіх осіб, унеможливить ухвалення рішення про задоволення позову, пред'явленого, в тому числі, до вказаного відповідача.
Відтак, право власності на спірне нерухоме майно може у будь-який час перейти до третіх осіб.
При цьому, слід враховувати можливість відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю "АйКю Холдинг" спірного нерухомого майна на користь третіх осіб необмежену кількість разів, що в результаті може призвести до неправомірного затягування судового процесу та ускладнення захисту порушеного права в строки, передбачені процесуальним законом.
Принагідно слід зазначити, що у разі вчинення ТОВ "АйКю Холдинг" певних дій із розпорядження спірним нерухомим майном, задоволення позову не призведе до фактичного відновлення прав та інтересів держави, з метою захисту яких прокурор звернувся до суду з даним позовом, оскільки буде змушений звертатися до суду з новими позовами/заявами. Тобто, державі в особі Міністерства освіти і науки України доведеться докласти зусиль і витрат, щоб відновити свої права на спірний об'єкт нерухомого майна, або взагалі останнє виявиться неможливим.
Додатково судом враховано, що накладення арешту на спірний навчальний корпус та заборона ТОВ "АйКю Холдинг" вчиняти дії щодо спірного майна без заборони державним реєстраторам та всім іншим органам і особам, уповноваженим на проведення державної реєстрації, вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо спірного майна, не забезпечать у повній мірі захист позивача від можливих недобросовісних дій відповідача-1, який на даний час є власником спірного нерухомого майна.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім «право на суд», яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу.
Зокрема, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі «Кюблер проти Німеччини»).
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» зазначено,що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».
З врахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що у разі відчуження відповідачем-1 спірного нерухомого майна на користь третіх осіб, передачі його у власність чи користування іншим суб'єктам, в подальшому у разі задоволення позову виконання рішення суду, ухваленого за наслідками розгляду даної справи, може суттєво ускладнити виконання рішення суду або унеможливити таке виконання.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування заходів забезпечення позову до спірного об'єкту нерухомого майна, не вжиття яких може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення його позову та призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду.
При цьому, колегія суддів враховує ту обставину, що наразі у відповідача-1 наявне нічим не обмежене право в будь-який момент розпорядитися спірним майном, яке за ним зареєстроване у державному реєстрі на праві власності.
До того ж, накладення арешту на спірне нерухоме майно та заборона вчиняти певні дії щодо цього майна не завдасть шкоди та збитків відповідачу-1, не позбавить його прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача-1 реалізувати вказане майно третім особам.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що при ухваленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції правильно надав оцінку обґрунтованості доводів прокурора, встановивши безпосередній зв'язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову, і правильно застосував до спірних правовідносин положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.
Вжиті заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а тому підстави для скасування оскарженого судового рішення і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірної по суті ухвали суду, при ухваленні якої судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовано норми процесуального та матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржника з висновками суду першої інстанції про забезпечення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АйКю Холдинг" слід відмовити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.10.2025 у справі № 910/11139/25 залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АйКю Холдинг" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.10.2025 у справі № 910/11139/25 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.10.2025 у справі № 910/11139/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Матеріали справи № 910/11139/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 01.12.2025.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді Г.А. Кравчук
С.А. Гончаров