вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" листопада 2025 р. Справа№ 910/15159/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача: не з'явились
від відповідача: Кулибаба В. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державного підприємства "Гарантований покупець"
на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2025 (повний текст додаткового рішення складено та підписано 15.07.2025)
у справі № 910/15159/24 (суддя Підченко Ю. О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОГАЗ-УКРАЇНА"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 12 426 588,31 грн
Короткий зміст позовних вимог.
В грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БІОГАЗ-УКРАЇНА" (далі - ТОВ "БІОГАЗ-УКРАЇНА"; позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець"; відповідач) про стягнення 12 426 588,31 грн, з яких: 10 290 505,25 грн основного боргу; 520 272,56 грн 3 % річних; 1 615 810,50 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 22.02.2019 № 16588/01 у редакції додаткової угоди № 180/01 від 30.06.2019 у частині повної та своєчасної остаточної оплати поставленої електроенергії.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2025 у справі № 910/15159/24 позов задоволено частково та стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "БІОГАЗ-УКРАЇНА" заборгованість у розмірі 10 290 505,25 грн, 3 % річних у розмірі 519 318,37 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 480 653, 83 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 147 485,71 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Додатковим господарського суду міста Києва рішенням від 10.07.2025 у справі №910/15159/24 заяву ТОВ "БІОГАЗ-УКРАЇНА" про стягнення судових витрат задоволено частково та стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "БІОГАЗ-УКРАЇНА" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 131 000,00 грн. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заяви, оскільки у частині стягнення "гонорару успіху" в розмірі 399 994,12 грн суд визнав, що такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, у зв'язку з чим їх відшкодування, з огляду на обставини даної справи, матиме надмірний характер, тому суд відмовив у відшкодуванні "гонорару успіху" за рахунок відповідача.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 10.07.2025 у справі № 910/15159/24, ДП "Гарантований покупець" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 10.07.2025 у справі №910/15159/24 в частині стягнення 131 000,00 грн та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про розподіл судових витрат у цій частині.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення судом першої інстанції допущено порушення норм ч.ч. 4, 5 ст. 126, ч.ч. 5, 6, 8 ст. 129, ч. 1 ст. 221 ГПК України, оскільки ці процесуальні норми застосовано без врахування висновків Верховного Суду (у справах №№ 285/5547/21, 346/2744/21, 910/10776/24, 904/4507/18, 910/10334/21), що призвело до неправильного розподілу судових витрат.
Скаржник стверджує про помилковість висновків місцевого суду щодо обґрунтованості послуг з участі та відрядження адвоката на два судових засідання по справі на суму 14 000 грн та з підготовки тексту претензії, позовної заяви, клопотання по справі на суму 117 000 грн, оскільки такі витрати є завищеними, враховуючи судову практику в аналогічних справах.
Також скаржник у скарзі вказує на наявність підстав для залишення заяви позивача про розподіл судових витрат без розгляду у зв'язку з поданням позивачем заяви про розподіл судових витрат у завідомо завищеному розмірі, що є зловживанням процесуальними правами.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.,) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2025 у справі № 910/15159/24 та призначено до її розгляду у судовому засіданні на 10.09.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 розгляд справи відкладено на 22.10.2025 та продовжено строк її розгляду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 розгляд справи відкладено на 10.11.2025.
Присутній у судовому засіданні 10.11.2025 представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу.
Позивач явку свого представника у судове засідання 10.11.2025 не забезпечив. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
До визначеної дати проведення судового засідання від позивача не надійшло заяв чи клопотань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об'єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 10.11.2025.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника позивача.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Предметом апеляційного оскарження є додаткове рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2025 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 131 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 30 ГПК України гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Частиною 3 статті 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував на те, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести, у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.
Ініціювати питання про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, має сторона, яка понесла ці витрати, й для цього потрібно щонайменше заявити/повідомити суду про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об'єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) пов'язується можливість як потім подати протягом п'яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 зазначив, що наведені вище положення ст. 124, 126, 129 ГПК України у сукупності з положеннями ст. 221 ГПК України дають підстави дійти висновку, що у разі подання стороною таких доказів до закінчення судових дебатів у справі, суд може вирішити питання розподілу судових витрат під час ухвалення судового рішення. У разі якщо сторона (з поважних причин) до закінчення судових дебатів не подала докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, але зробила про це відповідну заяву суд може вирішити питання про судові витрати, шляхом ухвалення додаткового рішення.
Як вбачається з тексту позовної заяви, позивач у позовній заяві вказав попередню (орієнтовну) суму судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс і очікує понести у зв'язку з розглядом справи, і яка становить 720 335, 67 грн та надав відповідний розрахунок.
Тобто, позивач, на виконання приписів ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору подав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Крім того, в позовній заяві позивач послався на ч. 8 ст. 129 ГПК України та просив покласти судові витрати на відповідача.
Судом першої інстанції рішення у цій справі проголошено 15.05.2025.
Позивач 19.05.2025 через підсистему "Електронний суд" подав до суду першої інстанції докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу (т. 2, а.с. 63-67), тобто в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Таким чином, позивач виконав обов'язкові етапи практичної реалізації принципів відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 4 - 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказав, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості тощо.
Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22).
Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості відображеної в них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах відомості щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
З матеріалів справи вбачається, у заяві про долучення доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 530 994,12 грн.
На підтвердження витрат заявником було надано суду договір про надання правничої (правової) допомоги від 18.09.2024, укладений з Адвокатським об'єднанням "ЛЕГЕС" із додатковою угодою № 1 від 18.09.2024, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних АО "ЛЕГЕС", та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ТОВ "БІОГАЗ-Україна" по справі № 910/15159/24, акт приймання-передачі послуг від 27.09.2024 на суму 15 000,00 грн., в тому числі рахунок № 15/09 від 27.09.2024, акт приймання-передачі послуг від 16.12.2024 на суму 100 000,00 грн, в тому числі рахунок № 10/12 від 15.12.2024, акт приймання-передачі послуг від 31.01.2025 на суму 2 000,00 грн, в тому числі рахунок № 29/01 від 31.01.2025, акт приймання-передачі послуг від 16.04.2025 на суму 7 000,00 грн., в тому числі рахунок № 11/04 від 16.04.2025, акт приймання-передачі послуг від 16.05.2025 на суму 7 000,00 грн., в тому числі Рахунок № 10/05 від 16.05.2025, акт приймання-передачі послуг від 19.05.2025 на суму 399 994,12 грн., в тому числі рахунок № 13/05 від 19.05.2025, виписку АО "ЛЕГЕС" про отриману оплату за надану ТОВ "БІОГАЗ-Україна" правничу допомогу по справі № 910/15159/24, ордер АР № 1207603 від 15.11.2024 на представника позивача, Свідоцтво представника позивача на право зайняття адвокатською діяльністю.
Судом першої інстанції встановлено, що 18.09.2024 між позивачем ТОВ "БІОГАЗ-Україна" (Клієнт) укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги від 18.09.2024 (надалі - Договір) з Адвокатським об'єднанням "ЛЕГЕС" (надалі - Адвокатське об'єднання) предметом якого є надання Клієнту правничої (правової) допомоги пов'язаної зі стягненням в судовому порядку (у судах всіх інстанцій) з гарантованого покупця ДП "Гарантований покупець" (код ЄДРПОУ 43068454) заборгованості перед продавцем за "зеленим" тарифом ТОВ "БІОГАЗ-УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 36835907) за договором купівлі-продажу електричної енергії № 16588/01 від 22.02.2019.
Під правничою (правовою) допомогою сторони Договору домовились вважати: вивчення документів Клієнта та підготовка тексту позовної заяви, відповіді на відзив; підготовка тексту апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; підготовка тексту претензії, вимоги, інш. документів по суті справи та/або інших процесуальних документів, заперечень, пояснень, заяв, скарг, клопотань, запитів, розрахунків по справі (у разі необхідності, визначеній Адвокатським об'єднанням); представництво та захист законних прав та інтересів Клієнта в судах всіх інстанцій.
Також, Додатковою угодою № 1 від 18.09.2024 до Договору сторони погодили, що гонорар за надання правничої допомоги пов'язаної із представництвом, захистом законних прав та інтересів Клієнта складається з вартості правничої (правової) допомоги у фіксованому розмірі та становить:
- вивчення документів та підготовка претензії - 15 000,00 грн.;
- підготовка позовної заяви - 100 000,00 грн.;
- підготовка інших документів по суті справи або процесуальних - від 4 000 грн;
- участь в одному судовому засіданні - 5 000 грн;
- гонорар успіху АО "ЛЕГЕС" - 20% від загальної суми інфляційних втрат та 3% річних, задоволеної (стягнутої) судом за результатом розгляду даної справи.
Згідно п. 4.3. Договору, Гонорар є формою винагороди Адвокатського об'єднання за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги Клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір) за надання Послуг за цим Договором встановлюється в залежності від виду та обсягу послуг, що надаються та узгоджуються Сторонами в Актах приймання-передачі послуг. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір) за надання Послуг, що пов'язані із позовною роботою та представництвом інтересів Клієнта в суді встановлюється шляхом підписання додаткових угод до Договору.
Остаточний розмір та обсяг наданої правничої (правової) допомоги, а також остаточний розрахунок за надану правничу (правову) допомогу, а також розмір фактичних витрат, пов'язаних із наданням правничої (правової) допомоги, визначаються та здійснюються на підставі акту приймання-передачі послуг (п. 4.7. Договору).
Загальний розмір заявлених позивачем витрат складає 530 994,12 грн, що підтверджується Детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних АО "ЛЕГЕС", та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ТОВ "БІОГАЗ-Україна" по справі №910/15159/24, актами наданих послуг (виконаних робіт), виставленими рахунками на оплату та відомостями про здійсненні позивачем платежі за надані послуги правничої допомоги, що узагальнено розподіляються наступним чином:
участь та відрядження адвоката на два судових засідання по справі - 14 000 грн;
підготовка тексту претензії, позовної заяви, клопотання по справі - 117 000 грн;
додатковий гонорар АО "ЛЕГЕС" (гонорар за успіх по справі) - 399 994,12 грн.
Тобто витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 131 000 грн є реальними та такими, які безпосередньо пов'язані з розглядом справи.
09.07.2025 через підсистему "Електронний суд" відповідач подав до суду першої інстанції заперечення на заяву про долучення доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, в якій просив відмовити в її задоволенні з огляду на долучення позивачем нових доказів, поданих з порушенням процесуального порядку та завищення розміру заявлених витрат на правничу допомогу. Разом з тим, відповідач зазначив, що у разі якщо суд дійде висновку про необхідність задоволення заяви позивача, відповідач просить зменшити розмір витрат до 1 000 грн.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, як вбачається з Договору, встановлено фіксований розмір гонорару.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
З огляду на зазначене та враховуючи, що суд першої інстанції, оцінив обґрунтованість та співмірність заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, врахував характер спірних правовідносин, предмет позову, складність справи, витрачений адвокатом час, виходячи зі змісту наданих адвокатом послуг, обґрунтованість підготовлених та поданих суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, заперечення відповідача на заяву щодо заявленого розміру судових витрат, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд правомірно задовольнив заяву позивача в частині стягнення з відповідача 131 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (за надання послуг щодо участі та відрядження адвоката на два судових засідання по справі на суму 14 000 грн та з підготовки тексту претензії, позовної заяви, клопотання по справі на суму 117 000 грн).
Доводи скаржника про несвоєчасне подання доказів понесених витрат, які, на його переконання, мали бути подані позивачем до закінчення судових дебатів, тоді як останній не навів обґрунтованих поважних причин їх подання після ухвалення судового рішення, не спростовують правильних висновків суду, адже деяких з цих доказів не існувало на час ухвалення місцевим господарським судом рішення, зокрема, актів приймання-передачі послуг від 16.05.2025 та від 19.05.2025 та відповідних рахунків.
Посилання скаржника у цьому контексті на постанови Верховного Суду колегія суддів відхиляє, оскільки вони прийняті за інших фактичних обставин і не суперечать висновкам суду першої інстанції у цій справі, оскільки у справі, що розглядається, деякі з доказів заявник отримав лише після ухвалення місцевим господарським судом рішення та одним пакетом подав докази понесених витрат, в тому числі яких не існувало на час ухвалення рішення, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду першої інстанції, попередньо заявивши про їх подання протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду до закінчення судових дебатів, що у повній мірі узгоджується з наведеними вище приписами ГПК України та жодним чином не суперечить позиціям, на які вказує скаржник.
Колегією суддів відхиляються посилання скаржника на постанови Великої Палати Верховного Суду та постанови Верховного Суду щодо критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їхнього розміру, оскільки застосування судом першої інстанції норм права не суперечать зазначеним вище постановам. Застосування судом норм права у вказаних справах залежало від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та від обставин обґрунтованості та співмірності відповідних витрат.
Незгода із сумою витрат на професійну правничу допомогу не свідчить про порушення судом норм 124, 126, 129 ГПК України.
Вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки наведених учасниками справи обґрунтувань, дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 ГПК України. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.04.2025 у справі № 910/19852/23.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду першої інстанції про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не є об'єктом справляння судового збору, відповідно розподіл цього виду судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.
Додаткове рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2025 у справі № 910/15159/24 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова складена - 01.12.2025 (після закінчення підготовки для підтримання кваліфікації суддів Ходаківської І. П., Демидової А. М. і Владимиренко С. В. у Національній школі суддів України з 17.11.2025 по 21.11.2025).
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
А.М. Демидова