ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
26 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1704/15
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.,
Ярош А.І.,
секретар судового засідання Полінецька В.С.,
за участю представників учасників судового процесу:
від ПАТ «ЕК «Одесаобленерго»: не з'явився;
від КП «Теплопостачання міста Одеси»: Чехлов Ю.В., у порядку самопредставництва;
від ДВС: Марієнко А.О., у порядку самопредставництва;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
на ухвалу Господарського суду Одеської області
від 03 липня 2025 року (повний текст складено 08.07.2025)
у справі № 916/1704/15
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго»
до відповідача: Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси»
про стягнення 42 258 066,05 грн.
особа, дії (бездіяльність) якої оскаржуються: державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
суддя суду першої інстанції: Цісельський О.В.
місце винесення ухвали: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 26.11.2025, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.06.2015 у справі № 916/1704/15 частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго» до Комунального підприємства (КП) “Теплопостачання міста Одеси» (далі також - відповідач, боржник, Підприємство) про стягнення з останнього 42 258 066,05 грн, а саме:
- Стягнуто з КП “Теплопостачання міста Одеси» на користь ПАТ “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго» 41 115 263,33 грн - заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 327 912,88 грн - заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії, 3 500 000,00 грн - пені, яка нарахована за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії, 348 635,69 грн - 3% річних, що нараховані за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії, 15 000,00 грн - пені, яка нарахована за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії, 6 160,74 грн - суми 3% річних, що нараховані за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії, 8 703 433,41 грн - інфляційних витрат, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії, 188 370,48 грн - інфляційних витрат, нарахованих за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії.
- В іншій частині позову - відмовлено.
13.07.2015 на виконання вказаного судового рішення Господарським судом Одеської області був виданий відповідний наказ.
09.03.2021 ухвалою Господарського суду Одеської області задоволено заяву Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вх.№ 2-272/21 від 01.03.2021) про затвердження мирової угоди, укладеної між Акціонерним товариством “ДТЕК Одеські Електромережі» та Комунальним підприємством “Теплопостачання міста Одеси», які є сторонами виконавчого провадження №49603862, відкритого 04.12.2015 на виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.07.2015 у справі № 9161704/15 та затверджено відповідну мирову угоду у справі №916/1704/15.
У травні 2025 Комунальне підприємство “Теплопостачання міста Одеси» звернулось до Господарського суду Одеської області зі скаргою (вх. № 2-797/25) на дії (бездіяльність) державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР ДДВС Мінюста України, ДВС, Відділ) Сніжинського Т.Є., в якій заявник просив:
- визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця ВПВР ДДВС Мінюста України Сніжинського Т.Є. щодо не зняття арешту з коштів КП «Теплопостачання міста Одеси» , який накладений на підставі постанови про арешт коштів боржника від 21.12.2015 по зведеному виконавчому провадженню №49692669;
- зобов'язати старшого державного виконавця ВПВР ДДВС Мінюста України Сніжинського Т.Є. або іншого державного виконавця зазначеного відділу винести постанову про зняття арешту з коштів КП «Теплопостачання міста Одеси» по зведеному виконавчому провадженню № 49692669 та направити примірники цієї постанови також на адресу АТ КБ «ПриватБанк», АТ АБ «Укргазбанк» для виконання.
Скарга обґрунтована тим, що всі виконавчі провадження в межах зведеного виконавчого провадження №49692669 закінчені, проте, арешт з коштів Підприємства, які перебувають на рахунках останнього, що був накладений на підставі постанови від 21.12.2015 про арешт рахунків відповідача в межах зведеного виконавчого провадження №49692669, не знятий.
Ухвалою Господарського суду Одеської області 03.07.2025 у справі №916/1704/15 (суддя Цісельський О.В.) скаргу Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси» (вх. № 2-797/25 від 23.05.2025) на дії (бездіяльність) державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №916/1704/15 - задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з коштів Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси», що накладений на підставі постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника від 21.12.2015 в межах зведеного виконавчого провадження №49692669. Зобов'язано начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України або іншу уповноважену особу скасувати арешт з коштів Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси», накладений постановою про арешт коштів та інших цінностей боржника від 21.12.2015 в межах зведеного виконавчого провадження №49692669. В задоволенні решти вимог скарги - відмовлено.
Так, суд першої інстанції встановив, що всі виконавчі провадження в межах зведеного виконавчого провадження №49692669, у тому числі - за рішенням суду від 23.06.2015 у справі №916/1704/15, відносно КП “Теплопостачання міста Одеси» є завершеними. Однак, виконавцем не вчинено жодних дій щодо зняття арешту з коштів боржника в межах виконавчого провадження №49428213, яке в ходило в склад зведеного виконавчого провадження №49692669. При цьому, суд першої інстанції встановив, що з боку ДВС не надано жодних доказів на спростування відсутності заборгованості за виконавчим провадженням №49428213, як в частині заборгованості, так і в частині виконавчих зборів.
З огляду на встановлене, місцевий господарський суд виходив з того, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується наявність арешту, накладеного на кошти боржника, що свідчить про не здійснення Відділом дій, необхідних для його зняття, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність твердження скаржника щодо бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з коштів відповідача.
Водночас, місцевий господарський суд зазначив, що така бездіяльність є бездіяльністю Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, зокрема начальника або відповідних уповноважених осіб, а не особисто старшого державного виконавця Сніжинського Т.Є., оскільки останній фактично є виконавцем листа, яким відповідачу надано відповідь на його звернення. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги КП “Теплопостачання міста Одеси» у частині, яка стосується безпосередньо вимог до старшого державного виконавця Сніжинського Т.Є.
Крім того, щодо вимог боржника про зобов'язання відповідальної особи направити примірники постанови про зняття арешту з коштів КП “Теплопостачання міста Одеси» на адресу АТ КБ “Приватбанк» та АТ АБ “Украгзбанк» суд вказав, що, виходячи зі змісту прав та обов'язків виконавця при проведенні виконавчих дій, визначених Законом України “Про виконавче провадження», така вимога відповідача наразі є передчасною.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі також - апелянт, Відділ) звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Господарського суду Одеської області 03.07.2025 у справі №916/1704/15 та постановити нове судове рішення, яким у задоволені скарги Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси» відмовити повністю.
Крім того, апелянт просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат.
Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права, судом не в повному обсязі з'ясовані обставини справи.
Аргументи ДВС, викладені в апеляційній скарзі, частково відтворюють заперечення останнього, які наведені у відзиві на скаргу КП “Теплопостачання міста Одеси» на дії (бездіяльність) державного виконавця, що були надані в суді першої інстанції.
Разом з тим, додаткові доводи апеляційної скарги узагальнено полягають у наступному:
- у даному випадку відповідачу слід звертатись не зі скаргою на дії державного виконавця, а з позовною заявою про зняття арешту, оскільки неможливо стверджувати про протиправну бездіяльність посадових осіб відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з коштів боржника, оскільки на момент закінчення виконавчого провадження були відсутні підстави для зняття арешту;
- суд не має права зобов'язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із вимогами Закону України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Таким чином, на переконання апелянта, КП «Теплопостачання міста Одеси» обрано невірний спосіб захисту порушеного права, а тому, у суду були відсутні підстави для задоволення скарги відповідача.
Детальніше доводи Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України викладені в апеляційній скарзі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025, у складі головуючого судді - Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Діброви Г.І., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.07.2025 у справі №916/1704/15; продовжено розгляд вказаної апеляційної скарги на розумний строк та призначено її до розгляду на 19.11.2025 об 11:30 год. Також, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
25.09.2025 від КП «Теплопостачання міста Одеси» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач не погоджується з доводами останньої, вважає її безпідставною та необґрунтованою, у зв'язку з чим просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу ДВС, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.07.2025 у справі №916/1704/15 - без змін.
У зв'язку із участю у підготовці для підтримання кваліфікації у НШСУ судді-члена колегії Богацької Н.С. з 17.11.2025 по 21.11.2025, розпорядженням керівника апарату суду від 17.11.2025 №489 було призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/1704/15.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2025 для розгляду справи №916/1704/15 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І., на підставі чого ухвалою суду від 18.11.2025 вказану справу було прийнято до свого провадження визначеною судовою колегією.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 26.11.2025 о 12:45 год.
В судове засідання, призначене на 26.11.2025, представник позивача не з'явився.
Разом з цим, відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Представник ВПВР ДДВС Мінюста України у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник відповідача - КП «Теплопостачання міста Одеси» проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити у задоволенні останньої, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У судовому засіданні 26.11.2025 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
З огляду на матеріали справи вбачається, що:
22.10.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Рагімовою А.Н. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №49103142 з примусового виконання наказу №916/3021/14, виданого Господарським судом Одеської області 28.10.2014.
21.12.2015 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Бурла В.Е. у межах виконавчого провадження №49103142 було винесено постанову про стягнення виконавчого збору, якою виконавець постановив стягнути з боржника КП “Теплопостачання міста Одеси» виконавчий збір у розмірі 16 216 611,66 грн.
20.11.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Рубель І.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №49428213 з примусового виконання наказу №916/233/15-г, виданого Господарським судом Одеської області 21.04.2015.
04.12.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанською А.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №49603862 з примусового виконання наказу №916/1704/15, виданого Господарським судом Одеської області 13.07.2015.
Крім того, 21.12.2015 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурла В.Е. винесено постанову про арешт коштів та інших цінностей боржника при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №49692669 про стягнення з КП «Теплопостачання міста Одеси» на користь ПАТ «ЕК «Одесаобленерго» заборгованості, яке створено 21.12.2015 на виконання:
- наказу №916/233/15-г, виданого 21.04.2015 Господарським судом Одеської області,
- наказу №916/1704/15, виданого 13.07.2015 Господарським судом Одеської області,
- наказу № 916/3021/14, виданого 28.10.2014 Господарським судом Одеської області.
Наведеною постановою від 21.12.2015, на підставі зведеного виконавчого провадження №49692669, накладено арешт на грошові кошти (рахунки) та інші цінності, які належать боржнику КП “Теплопостачання міста Одеси» у розмірі 267346603,50 грн, що знаходяться на всіх рахунках і вкладах чи на зберіганні в Філії - Одеське обласне управління АТ “Ощадбанк», АБ “Укргазбанк», ПАТ КБ “Євробанк», Южному ГРУ ПАТ КБ “Приватбанк», ПАТ КБ “Правекс-Банк».
В подальшому:
- щодо виконавчого провадження №49103142.
18.08.2021 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. було винесено постанову, якою закінчено виконавче провадження №49103142 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження» та припинено чинність арешту майна та коштів боржника, та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
06.09.2021 головним державним виконавцем Другого Малиновського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гульчак А.С. відкрито виконавче провадження №66704124 про примусове виконання постанови №49103142 від 21.12.2015 щодо стягнення з КП “Теплопостачання міста Одеси» виконавчого збору в розмірі 16 216 611,66 грн.
У червні 2023 КП “Теплопостачання міста Одеси» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило:
- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 01.06.2023 по зведеному виконавчому провадженню №61899335 про результати перевірки законності виконавчого провадження в частині визнання дій старшого державного виконавця ВПВР УЗПВР в Одеській області ПМУ МЮ (м. Одеса) Чуб К.О. при винесенні постанови про зупинення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №66704124 такими, що проведені з порушенням вимог п. 10 ч. 1 та ч. 4 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження» та в частині скасування постанови старшого державного виконавця ВПВР УЗПВР в Одеській області ПМУ МЮ (м. Одеса) Чуб К.О. про зупинення вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 66704124 від 08.11.2021;
- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 06.06.2023 по виконавчому провадженню №66704124 про скасування процесуального документу, а саме постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 08.11.2021 по ВП №66704124;
- визнати такою, що не підлягає виконанню постанову Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21.12.2015 по ВП № 49103142 про стягнення виконавчого збору;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винести постанову про закінчення виконавчого провадження №66704124.
12.07.2023 Одеський окружний адміністративний суд постановою у справі №420/14023/23 відмовив повністю у задоволенні позову КП “Теплопостачання міста Одеси».
03.10.2023 постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду у справі №420/14023/23 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання такою, що не підлягає виконанню постанову Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21.12.2015 по ВП №49103142 про стягнення виконавчого збору з КП «Теплопостачання міста Одеси» виконавчого збору в сумі 16 216 611,66 грн скасовано. Ухвалено в цій частині нову постанову, якою скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 21.12.2015 по ВП № 49103142 про стягнення виконавчого збору з КП «Теплопостачання міста Одеси» виконавчого збору в сумі 16 216 611,66 грн. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 у справі №420/14023/23 залишено без змін.
Остаточною ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 19.12.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2023 року у справі №420/14023/23.
Отже вказана постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 03.10.2023.
27.10.2023 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденком О.С., керуючись п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ “Про виконавче провадження», закінчено виконавче провадження №66704124 з примусового виконання постанови №49103142 від 21.12.2015, про що винесено відповідну постанову.
- щодо виконавчого провадження №49428213.
29.04.2021 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №49428213 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 39 ЗУ “Про виконавче провадження».
Також, 29.04.2021 головним державним виконавцем ВПВР ДДВС Мінюста України була винесена постанова про стягнення виконавчого збору по виконавчому провадженню №49428213, якою стягнуто з КП “Теплопостачання міста Одеси» виконавчий збір у розмірі 457 825,81 грн.
08.07.2021 головним державним виконавцем Другого Малиновського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гульчак А.С. відкрито виконавче провадження №66026225 про примусове виконання постанови №49428213 від 29.04.2021 щодо стягнення з КП “Теплопостачання міста Одеси» виконавчого збору в розмірі 457 825,81 грн.
05.10.2021 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуб К.О., у зв'язку з фактичним виконанням вимог виконавчого документу та керуючись п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження», закінчено виконавче провадження № 66026225 з примусового виконання постанови №49428213 від 29.04.2021, про що винесено відповідну постанову.
- щодо виконавчого провадження №49603862.
20.04.2021 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №49603862 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 39 ЗУ “Про виконавче провадження».
Також, 20.04.2021 головним державним виконавцем ВПВР ДДВС Мінюста України Кузьменком О.С. у межах виконавчого провадження №49603862 було винесено постанову, якою стягнуто з КП “Теплопостачання міста Одеси» виконавчий збір у розмірі 1 231 578,80 грн.
11.05.2021 головним державним виконавцем Другого Малиновського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Хорунжа В.Г. відкрито виконавче провадження №65298643 про примусове виконання постанови № 49603862 від 20.04.2021 щодо стягнення з КП “Теплопостачання міста Одеси» виконавчого збору в розмірі 1231578,80 грн.
11.10.2021 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуб К.О., у зв'язку з фактичним виконанням вимог виконавчого документу та на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ “Про виконавче провадження», закінчено виконавче провадження №65298643 з примусового виконання постанови № 49603862 від 20.04.2021, про що винесено відповідну постанову.
30.12.2021 відповідною постановою головного державного виконавця ВПВР ДДВС Мінюста України Кузьменка О.С. у межах виконавчого провадження №49603862 було знято арешт з усіх рахунків, що належать боржнику КП “Теплопостачання міста Одеси», як то передбачено ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження», а також вказану постанову було направлено на виконання до органів (установ), яким була надіслана постанова про арешт коштів боржника.
Отже, станом на 2025 всі виконавчі провадження, при примусовому виконанні яких 21.12.2015 державним виконавцем була винесена постанова про арешт рахунків КП “Теплопостачання міста Одеси» закінчені і питання щодо стягнення виконавчого збору по ним - вирішені, в тому числі в судовому порядку.
Однак, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, а саме: листом АТ КБ “Приватбанк» №20.1.0.0.0./7-250220/72009 від 12.03.2025 та листом АБ “Укргазбанк» №15631/8621/2025 від 18.03.2025, які надані у відповідь на звернення КП “Теплопостачання міста Одеси» щодо наявності на його рахунках арештів, на рахунках скаржника (відповідача у даній справі) наявні чинні арешти, а підставами цих арештів, серед іншого, визначено постанову ВПВР ДДВС Мінюста України про арешт коштів боржника від 21.12.2015 у зведеному виконавчому провадженні №49692669 при примусовому виконанні наказу №916/233/15-г від 21.04.2015, наказу №916/1704/15 від 13.07.2015 та наказу №916/3021/14 від 28.10.2014, виданих Господарським судом Одеської області.
Тому 07.04.2025 КП “Теплопостачання міста Одеси» звернулось до ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України з листом №02-01-01-84, яким скаржник, серед іншого, повідомив, що наразі всі виконавчі провадження, при примусовому виконанні яких 21.12.2015 старшим державним виконавцем ВПВР ДДВС Мінюста України була винесена постанова про арешт рахунків КП “Теплопостачання міста Одеси» в межах зведеного виконавчого провадження №49692669, закінчені, питання щодо стягнення виконавчого збору по ним вирішені, в тому числі в судовому порядку, а арешт по іншим виконавчим провадженням, які згодом входили до ЗВП №49692669 були накладені окремими постановами державних виконавців на відповідні суми боргу та не мають бути враховані при вирішенні даного питання. Наведеним листом скаржник також просив винести постанову про зняття з рахунків КП “Теплопостачання міста Одеси» арешту, накладеного на підставі постанови старшого державного виконавця ВПВР ДДВС Мінюста України від 21.12.2015 в межах зведеного виконавчого провадження №49692669.
У відповідь на зазначений лист, Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України надіслав скаржнику лист від 01.05.2025 № 61658/58911-33-25/20.1, підписаний заступником директора Департаменту Іваном Нещадимом, де, із посиланням на ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження», було зазначено, що у відділі відсутня інформація щодо сплати виконавчого збору за постановами від 18.08.2021 №45122980 та від 29.04.2021 №49428213, а також звернуто увагу, що ухвалою Верховного Суду від 02.04.2024 у справі № 420/14021/23 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Відділу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2024. Відтак, Відділ зазначив, що у нього відсутні правові підстави для задоволення заяви скаржника та зняття арешту з майна (коштів).
Враховуючи наведені вище обставини КП “Теплопостачання міста Одеси» звернулось до господарського суду з відповідною скаргою на дії/бездіяльність посадової особи органу ДВС.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваної ухвали, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Щодо аргументів апелянта про наявність факту втручання суду у дискреційні повноваження державного виконавця.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
За ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Отже, зважаючи на положення ст. 19 Конституції України і ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії не лише із дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження", а й відповідно до інших законів, які є обов'язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.
Визначення поняття «дискреційні повноваження» наведено в Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, відповідно до якої «Дискреційні повноваження» - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
В рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, прийнятих Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді (на які посилається апелянт в апеляційній скарзі) визначено, що «дискреційні повноваження» - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за таких обставин.
Разом з цим, дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
В постанові від 02.07.2020 у справі №825/2228/18 Верховний Суд зазначив, що дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів, зокрема, шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів.
Дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами варіантами поведінки, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав суб'єкт владних повноважень, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
Однак, судова колегія зауважує, що у випадку невиконання відповідного обов'язку відповідачем (у даному випадку - державного виконавця), за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача (у даному випадку - заявника: КП «Теплопостачання міста Одеси») шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання ухвалити рішення.
Схожа позиція викладена Верховним Судом і у постанові від 24.12.2019 у справі №823/59/17, в якій суд касаційної інстанції зробив наступний правовий висновок: «…повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.»
Як зазначалось вище, у даному випадку виконавчі провадження №49103142, №49428213 та №49603862 відносно яких була винесена постанова від 21.12.2015 у межах зведеного виконавчого провадження №49692669 щодо арешту грошових коштів КП “Теплопостачання міста Одеси» у розмірі 267 346 603,50 грн, що знаходяться на всіх рахунках і вкладах чи на зберіганні в Філії - Одеське обласне управління АТ “Ощадбанк», АБ “Укргазбанк», ПАТ КБ “Євробанк», Южному ГРУ ПАТ КБ “Приватбанк», ПАТ КБ “Правекс-Банк», були закінчені.
При цьому, виконавчі провадження №66026225 з примусового виконання постанови № 49428213 від 29.04.2021 та №65298643 з примусового виконання постанови №49603862 від 20.04.2021 були закінчені, у зв'язку з фактичним їх виконанням у повному обсязі.
Водночас, виконавче провадження № 66704124 з примусового виконання постанови №49103142 від 21.12.2015 закінчено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження», у зв'язку з прийняттям постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2023 у справі 420/14023/23.
Проте, з боку ДВС не вчинено жодних дій щодо зняття арешту з коштів боржника, як після виконання боржником своїх зобов'язань щодо сплати виконавчого збору та закінчення вищевказаних виконавчих проваджень, так і після звернення скаржником із відповідним листом, чим порушено відповідні норми Закону України “Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент винесення постанов про закінчення виконавчих проваджень), у разі закінчення виконавчого провадження, зокрема: арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
Таким чином, дії державного виконавця по скасуванню заходів примусового виконання рішення, а також по зняттю всіх обтяжень, при закінченні виконавчого провадження в наслідок повного виконання судового рішення боржником, не можуть розглядатися як дискреційні дії державного виконавця, а є встановленими Законом України «Про виконавче провадження» його обов'язками по скасуванню всіх заходів, вжитих державним виконавцем на забезпечення примусового виконання рішення суду, оскільки сторона по виконавчому провадженню перестає бути боржником, а продовження дії заходів забезпечувального характеру порушують майнові права особи, відносно якої було відкрито таке виконавче провадження.
Проте, державний виконавець, всупереч вимогам ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження), безпідставно не вчинив дій щодо зняття арешту з коштів КП «Теплопостачання міста Одеси», які знаходяться на всіх рахунках і вкладах чи на зберіганні в Філії - Одеське обласне управління АТ “Ощадбанк», АБ “Укргазбанк», ПАТ КБ “Євробанк», Южному ГРУ ПАТ КБ “Приватбанк», ПАТ КБ “Правекс-Банк».
Судова колегія зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених Законом.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Виходячи з позиції Верховного Суду, яка викладена у вищенаведеній постанові від 02.07.2020 у справі №825/2228/18 та з урахуванням вищевказаного, слід зазначити, що у даному випадку державний виконавець помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, він зобов'язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву відповідача у справі №916/1704/15 у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні відповідної заяви можуть бути лише визначені законом обставини. Суб'єкт владних повноважень не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини другої ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов'язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.
Господарський суд повинен реалізовувати своє основне завдання (ст. 2 Господарського процесуального кодексу України ) на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У той же час, у даній правовій ситуації відмова в задоволенні заяви КП “Теплопостачання міста Одеси» щодо зняття з рахунків КП “Теплопостачання міста Одеси» арешту, накладеного на підставі постанови старшого державного виконавця ВПВР ДДВС Мінюста України від 21.12.2015 в межах зведеного виконавчого провадження №49692669, обмежує майнові права заявника.
Разом з цим, на теперішній час відсутні будь-які правові підстави для продовження існування обмеження щодо розпорядження боржником належним йому майном.
Посилання апелянта на те, що наразі у Верховному Суді оскаржується рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 та постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2024 у справі №420/14021/23, якою скасовано постанову ВПВР ДДВС Мінюста України від 21.12.2015 по ВП №49103142 про стягнення виконавчого збору з КП «Теплопостачання міста Одеси» виконавчого збору в сумі 16 216 611,66 грн., апеляційний суд не бере до уваги, оскільки перегляд справи у суді касаційної інстанції не спростовує (або зупиняє) факт набрання оскаржуваними рішеннями законної сили.
Так, судова колегія звертає увагу апелянта на те, що ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі №420/14021/23 відмовлено у задоволенні клопотання ВПВР ДДВС Мінюста України про зупинення виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2024 у справі №420/14021/23 за позовом КП "Теплопостачання міста Одеси" до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов.
Відповідно до ч. 1 ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.
Згідно з ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що наявність касаційного провадження жодним чином не перешкоджає виконанню постанови апеляційного адміністративного суду, відтак, наведені у апеляційній скарзі відповідні доводи Департаменту ДВС не є слушними та не приймаються судовою колегією.
Щодо доводів апелянта про неправильно обраний спосіб захисту.
Так, в апеляційній скарзі зазначено, що оскільки права КП «Теплопостачання міста Одеси» не були порушені під час примусового виконання рішень та при закінченні виконавчих проваджень, які входили до складу зведеного виконавчого провадження, то належним способом захисту, в даному випадку, повинно бути звернення до суду із позовною заявою, оскільки при відсутності зазначених в ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна, арешт може бути знятий лише за рішенням суду.
Однак, у контексті наведеного судова колегія звертає увагу на те, що судом першої інстанції встановлено, що державними виконавцями ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України належним чином виконано приписи ст. ст. 40 та 59 Закону України «Про виконавче провадження» та знято накладені арешти з коштів КП «Теплопостачання міста Одеси» в межах виконавчих проваджень №49603862 та №49103142, однак, не вчинено жодних дій щодо зняття арешту з коштів боржника в межах виконавчого провадження №49428213 як після виконання боржником свого зобов'язання щодо сплати виконавчого збору та закінчення виконавчого провадження, так і після звернення КП «Теплопостачання міста Одеси» до виконавця із листом щодо зняття арешту з коштів останнього, які знаходяться на його рахунках у Філії - Одеське обласне управління АТ “Ощадбанк», АБ “Укргазбанк», ПАТ КБ “Євробанк», Южному ГРУ ПАТ КБ “Приватбанк», ПАТ КБ “Правекс-Банк».
Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність арешту (і вказане не спростовується з боку ДВС), накладеного на кошти боржника, що свідчить про не здійснення Відділом дій, необхідних для його зняття, у зв'язку з чим суд першої інстанції правильно погодився із твердженням КП «Теплопостачання міста Одеси», що вказані обставини підтверджують бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту з коштів відповідача.
Частина 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Також суди зазначили, що за змістом положень чинного законодавства боржник у виконавчому провадженні не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця у визначеному відповідним процесуальним законом порядку. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №712/12136/18.
Згідно зі ст. 339 Господарського процесуального кодексу сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
При цьому, судова колегія звертає увагу апелянта на те, що скарга на бездіяльність, в разі її задоволення, має мати наслідком зобов'язання державного виконавця вчинити ту законну дію, щодо вчинення якої він припустився протиправного утримання. В даному випадку - зняти арешт з майна, що є дією, яку він мав вчинити на підставі ч.ч. 1-2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження". Тому, зобов'язання державного виконавця вчинити відповідну законодавству дію, яку він протиправно не вчинив, охоплюється здійсненням судового контролю за виконанням судових рішень, який реалізується у спосіб звернення із скаргою до суду, який здійснює судовий контроль.
Таким чином, за змістом положень чинного законодавства боржник у виконавчому провадженні не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця у визначеному відповідним процесуальним законом порядку. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №712/12136/18.
Як вже було зазначено судовою колегією, незняття виконавцем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при закінченні виконавчого провадження є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби.
У випадку, коли особа мала статус боржника у виконавчому провадженні, звернення до суду, який видав виконавчий документ, із скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» та ст. 339 Господарського процесуального кодексу України є належним способом захисту порушеного права.
Вказане підтверджується висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 08.09.2021 у справі №369/3757/20, яким зазначено, що «…установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій не врахували того, що він не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме: оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця.».
Відтак, судова колегія відхиляє доводи апелянта та зазначає, що відповідачем цілком правомірно було обрано спосіб захисту шляхом звернення до суду зі скаргою на бездіяльність виконавця
За таких обставин, судова колегія вважає правильним висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо незняття арешту з коштів відповідача та зобов'язання державного виконавця винести постанову про зняття арешту з коштів КП «Теплопостачання міста Одеси» по зведеному виконавчому провадженню №49692669 з направленням примірників цієї постанови на адреси АТ КБ «ПриватБанк», АТ АБ «Укргазбанк» для виконання.
Колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі не наведено доводів, які б спростували обґрунтованість вимог боржника.
Підсумовуючи усе вищенаведене, судова колегія звертає увагу на постанову Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №11/5014/1571/2012, в якій суд касаційної інстанції, розглядаючи подібні питання, що є предметом апеляційного перегляду у даній справі, зазначив наступне: «Щодо посилання Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на те, що суд не може зобов'язувати державного виконавця до вчинення будь-яких дій, слід зазначити, що зобов'язання судами державного виконавця здійснити передбаченні законом дії, від вчинення яких той безпосередньо ухиляється, не суперечить вимогам чинного законодавства і в цьому випадку апеляційний суд діє як "суд встановлений законом".
При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Враховуючи вищевикладене, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та постановлено ухвалу з дотриманням норм процесуального права, що дає підстави для залишення ухвали Господарського суду Одеської області від 03.07.2025 у справі №916/1704/15 без змін, а апеляційної скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - без задоволення.
Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати апелянта по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.07.2025 у справі №916/1704/15 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Матеріали справи №916/1704/15 повернути до Господарського суду Одеської області.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Повний текст постанови складений та підписаний 02.12.2025.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Діброва Г.І.
Суддя Ярош А.І.