Провадження №2-о/760/427/25
Справа №760/11238/25
28 листопада 2025 року Солом'янський районний суд Київської області
в складі: головуючої судді - Усатова І.А.
за участю секретаря - Омельяненко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку окремого позовного провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Територіальна громада в особі Київської міської ради, -
Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини разом з ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свою заяву обґрунтовує наступним, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 16.08.2010, актовий запис №14989.
Заявник ОСОБА_3 є падчеркою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та копією свідоцтва про народження ОСОБА_5 . ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею майна своєї мачухи - ОСОБА_2 з якою проживала разом до дня її смерті за адресою: АДРЕСА_1 .
12.05.1998 батько заявниці ОСОБА_4 одружився з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_2 . Пізніше заявниця вийшла заміж та змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько заявниці - ОСОБА_4 . Після смерті батька було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 09.08.2002, відповідно до якого спадкоємцями майна ОСОБА_4 є його мати - ОСОБА_8 , його дружина ОСОБА_2 та його дочка, заявниця - ОСОБА_9 , що мешкають в АДРЕСА_1 . Заявниця ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 1999 року по теперішній час, а померла ОСОБА_2 була зареєстпрована також в даному будинку з 1998 року по дату смерті, що підтверджується копією довідки Дільниці по експлуатації житла №913 Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва №586/1 від 25.05.2006 та копією будинкової книги.
Зазначає, що після смерті ОСОБА_2 вона займалась організацією та проведенням її поховання та всі витрати пов'язані з цим взяла на себе, що підтверджується копією договору - замовлення №14.666.3 на організацію та проведення поховання від 16.08.2010 та додатком до нього, накладною №91 від 17.08.2010, довідкою про поховання померлого громадянина на кладовищі м. Києва №146663 від 17.08.2010, довідкою про причини смерті від 16.08.2010.
У подальшому заявниця - ОСОБА_1 як єдина спадкоємиця після смерті ОСОБА_2 звернулась до державного нотаріуса Дев'ятої київської державної нотаріальної контори з заявою про те, що вона приймає спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 .
Державним нотаріусом Дев'ятої київської державної нотаріальної контори було заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_2 № НОМЕР_3 .
Після смерті ОСОБА_2 , відкрилась спадщина, яка складається з нерухомого майна у вигляді 1/4 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Заявниця ОСОБА_1 з метою оформлення спадкових прав звернулась до Дев'ятої київської державної нотаріальної контори, однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 08.01.2025, відповідно до якої, державний нотаріус Русіна Н.О. дійшла висновку, що видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 неможливо, оскільки спадкоємиця, ОСОБА_1 , не може підтвердити свої родинні відносини, а саме факт проживання однією сім'єю з померлою.
Враховуючи викладене, а також оскільки спору про майнове або особисте немайнове право не існує, а встановити зазначений факт у позасудовому порядку неможливо, ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду з заявою, щодо встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що заявниця ОСОБА_1 та її мачуха ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
13 травня 2025 року ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні, витребувано від Дев'ятої київської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи №127/2011, щодо майна померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У судове засіданні заявниця та її представник не з'явились. Від представника заявниці - адвоката Удовиченка Д.Г. надійшла заява про розгляд справи без їх участі, заяву підтримав, просили суд заяву задовольнити.
Представник заінтересованої особи Київської міської ради у судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про розгляд справи належним чином.
Представник Київської міської ради у своєму відзиві просив ухвалити по справі рішення на підставі наявних в матеріалах справи документів та розглядати справу за відсутності представника Київської міської ради.
За таких обставин суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності заінтересованої особи.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.
У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з'явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п'ятої статті 268 ЦПК України).
З урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, не зважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив обставини та дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не встановлено іншого порядку їх встановлення.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» 30 травня 2007 року №7 встановлено, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Так, заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 16.08.2010, актовий запис №14989.
Після смерті ОСОБА_2 , відкрилась спадщина, яка складається з нерухомого майна у вигляді 1/4 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 як єдина спадкоємиця після смерті ОСОБА_2 звернулась до державного нотаріуса Дев'ятої київської державної нотаріальної контори з заявою про те, що вона приймає спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 .
У подальшому державним нотаріусом Дев'ятої київської державної нотаріальної контори було заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_2 № НОМЕР_3 .
ОСОБА_1 з метою оформлення спадкових прав звернулась до Дев'ятої київської державної нотаріальної контори, однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 08.01.2025, відповідно до якої, державний нотаріус Русіна Н.О. дійшла висновку, що видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 неможливо, оскільки спадкоємиця, ОСОБА_1 , не може підтвердити свої родинні відносини, а саме факт проживання однією сім'єю з померлою.
Згідно заяви, ОСОБА_3 є падчеркою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та копією свідоцтва про народження ОСОБА_5 . Заявниця є єдиною спадкоємицею майна своєї мачухи - ОСОБА_2 з якою проживала разом до дня її смерті за адресою: АДРЕСА_1 .
Вбачається, що 12.05.1998 батько заявниці ОСОБА_4 одружився з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_2 . На той час заявниці було 15 років. Пізніше заявниця вийшла заміж та змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».
Заявниця зазначила. що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її батько - ОСОБА_4 . Після смерті батька було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 09.08.2002, відповідно до якого спадкоємцями майна ОСОБА_4 є його мати - ОСОБА_8 , його дружина ОСОБА_2 та його дочка, заявниця - ОСОБА_9 , що мешкають в АДРЕСА_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, заявниця ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 1999 року по теперішній час, а померла ОСОБА_2 була також зареєстрована в даному будинку з 1998 року по дату смерті, що підтверджується копією довідки Дільниці по експлуатації житла №913 Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва №586/1 від 25.05.2006 та копією будинкової книги.
Як вбачається з матеріалів справи, всі витрати, пов'язані з похованням та поминами ОСОБА_2 , взяла на себе заявниця, що підтверджується копією договору - замовлення №14.666.3 на організацію та проведення поховання від 16.08.2010 та додатком до нього, накладною №91 від 17.08.2010, довідкою про поховання померлого громадянина на кладовищі м. Києва №146663 від 17.08.2010 року, довідкою про причини смерті від 16.08.2010 року.
З матеріалів спадкової справи, яка надійшла на запит суду, вбачається, що інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , немає.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до п. 23 Постанови № 7 від 30 травня 2007 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 1264 Цивільного кодексу України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Тобто, основною ознакою проживання спадкоємця однією сім'єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї.
Пленум Верховного Суду України в пункті 23 постанови від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», роз'яснено наступне, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного Кодексу про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 березня 2023 року у справі № 372/3321/19 (провадження № 61-10538св22) належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Час відкриття спадщини, відповідно до приписів ст.1220 ЦК України, є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього кодексу).
Пленум Верховного Суду України в п. 1 своєї постанови № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснив, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з майбутнім вирішенням спору про право.
У відповідності до абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 8 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
З огляду на викладені обставини, заява про встановлення факту проживання однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини разом з ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст.2-13, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 315, 319, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, -
Заяву задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт проживання ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини разом з ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.А. Усатова