79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"19" листопада 2025 р. Справа №907/932/25
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Бабій М.М.
явка учасників справи:
від позивача: Аксьонов С.О.;
від відповідача: Корнілова Е.Ю., Харчук В.М.,
розглянув матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Зовнішагротранс-1», б/н від 28.08.2025 (вх. № апеляційного суду 01-05/2641/25 від 29.08.2025)
на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 27.08 2025, суддя Андрейчук Л.В.
про забезпечення позову
у справі №907/932/25
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Сучасні Екологічні Технології», місто Чернівці, Чернівецька область,
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Зовнішагротранс-1», місто Ужгород, Закарпатська область,
про стягнення штрафу в розмірі 16 176 942,23 грн.,
Короткий зміст позовної заяви
13.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні Екологічні Технології» звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Зовнішагротранс-1» про стягнення штрафу в розмірі 16 176 942,23 грн.
Підставою позову зазначає, що 18 березня 2024 року укладено Договір між ТОВ “Сучасні Екологічні Технології» та ТОВ “Зовнішагротранс-1», умовами якого сторони погодили застосування до Покупця штрафу в розмірі незамовленого та погодженого до відвантаження товару і до закінчення строку його дії (31 грудня 2024). На виконання умов договору покупцем замовлено, а постачальником відвантажено товар на загальну суму 7 187 574,32 грн. з ПДВ, у кількості 256,7т.
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
Одночасно з поданням позовної заяви позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:
- накладення заборони на вчинення нотаріальних дій щодо відчуження:
1. земельної ділянки, кадастровий номер: 1221482000:02:058:0019, площею 0.0373 га., цільове призначення: для колективного садівництва, власником якої є ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 );
2. квартири, опис об'єкта: загальна площа (кв.м): 96.3, житлова площа (кв.м): 53.3, знаходиться в житловому будинку літ Г-1 та складається з: 1 ,2-коридори, 3-кухня, 4-туалет, 5,6,7-житлові, 8-підсобна за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є Поляков Валерій Олексійович (РНОКПП: НОМЕР_1 );
3. l/ 2 частки квартири, опис об'єкта: загальна площа (кв.м): 50.7, житлова площа (кв.м): 35.3, опис: квартира посімейного, спільного заселення розміщена на другому поверсі двоповерхового будинку і складається з двох кімнат житлового площею 35,3 кв.м., в тому числі: 1 -а кімната - 23,5 кв.м., 2- а кімната - 11,8 кв.м., кухні площею - 6,9 кв.м., коридора 3,9 + 3,4 кв.м., квартира обладнана балконом - 1,2 кв.м. Загальна площа квартири 50,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , співвласником якої є ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 );
- накладення заборони відчуження товариством з обмеженою відповідальністю «Зовнішагротранс-1» збірників для хлору, заводське замовлення № 61777 з заводськими номери №№ 98, 100, 95, 97, 90, 89, 86, 83, 85, 81, 79, 75, 74, 59, 49, 35, 36, 5, 3, 2, 69, 66, 61, 60, 57, 56, 54, 53, 52, 50, 48, 47, 26, 27, 28, 25, 17, 13, 12, 8, 9, 7 будь-яким особам із забороною вивезення за митну територію України;
- заборонити Державній митній службі України Україна (місце реєстрації: м. Київ, 04119, вул. Дегтярівська, 1 1 -г; ідентифікаційний код: 43115923) здійснювати митне оформлення збірників для хлору, заводське замовлення № 61777 з заводськими номери №№ 98, 100, 95, 97, 90, 89, 86, 83, 85, 81, 79, 75, 74, 59, 49, 35, 36, 5, 3, 2, 69, 66, 61, 60, 57, 56, 54, 53, 52, 50, 48, 47, 26, 27, 28, 25, 17, 13, 12, 8, 9, 7, власником яких є товариство з обмеженою відповідальністю «Зовнішагротранс-1», що дає право вивезення (виїзду) за митну територію України;
- накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «Зовнішагротранс-1», ідентифікаційний код юридичної особи 38608452 (вулиця Перемоги, будинок 32а, місто Ужгород 88000, Закарпатська обл., Україна) які знаходяться на всіх рахунках цього Товариства в усіх банківських або інших фінансово кредитних установах, у межах 16 176 942,23 грн.
- заборонити ТОВ «Зовнішагротранс-1», ідентифікаційний код юридичної особи 38608452 (вулиця Перемоги, будинок 32а, місто Ужгород 88000, Закарпатська обл., Україна), всім банківським або інших фінансово-кредитних установам виплачувати дивіденди власнику (засновнику) ТОВ «Зовнішагротранс-1» ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 );
- накладення заборони на вчинення нотаріальних дій щодо відчуження 100% корпоративних прав ТОВ «Зовнішагротранс-1», ідентифікаційний код юридичної особи 38608452 (вулиця Перемоги, будинок 32а, місто Ужгород 88000, Закарпатська обл., Україна), власником яких є ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 );
- заборонити ТОВ «Зовнішагротранс-1», ідентифікаційний код юридичної особи 38608452 (вулиця Перемоги, будинок 32а, місто Ужгород 88000, Закарпатська обл., Україна), вживати будь які дії спрямовані на відчуження, знищення, пошкодження, зменшення вартості належних йому об'єктів нерухомого майна, об'єктів рухомого майна, майнових та корпоративних прав в межах суми стягнення 16 176 942,23 грн.
Звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначає, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову зумовлена обґрунтованим припущенням, що з урахуванням предмета спору невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів. Також, позивач вказує, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта у відповідача відсутнє будь-яке нерухоме майно, а також відповідач не має зареєстрованих транспортних засобів.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.08 2025 заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні Екологічні Технології» про забезпечення позову - задоволено частково.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на грошові кошти, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «Зовнішагротранс-1» (88000, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Перемоги, будинок 32а, код ЄДРЮОФОПтаГФ: 38608452), які знаходяться на всіх рахунках цього Товариства в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах 16 176 942,23 грн.
- накладення заборони відчуження товариством з обмеженою відповідальністю «Зовнішагротранс-1» (88000, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Перемоги, будинок 32а, код ЄДРЮОФОПтаГФ: 38608452) збірників для хлору, заводське замовлення № 61777 з заводськими номери №№ 98, 100, 95, 97, 90, 89, 86, 83, 85, 81, 79, 75, 74, 59, 49, 35, 36, 5, 3, 2, 69, 66, 61, 60, 57, 56, 54, 53, 52, 50, 48, 47, 26, 27, 28, 25, 17, 13, 12, 8, 9, 7 будь-яким особам із забороною вивезення за митну територію України .
- заборони товариству з обмеженою відповідальністю «Зовнішагротранс-1» (88000, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Перемоги, будинок 32а, код ЄРПОУ 38608452) вживати будь-які дії спрямовані на відчуження, знищення, пошкодження, зменшення вартості належних йому об'єктів нерухомого майна, об'єктів рухомого майна, майнових та корпоративних прав в межах суми стягнення 16 176 942,23 грн.
У задоволенні решти вимог заяви - відмовлено.
Суд обґрунтував ухвалу про забезпечення позову сукупністю установлених законом підстав, фактичних обставин та судової практики. Він виходив із того, що предметом спору є майнові вимоги про стягнення значної суми - понад 16 млн грн, а отже існує реальний ризик утруднення або неможливості виконання рішення без вжиття відповідних заходів забезпечення позову. Відповідач має право вільно розпоряджатися коштами та рухомим майном, що може бути відчужено в будь-який момент, і цим створюється імовірність того, що виконання рішення, якщо позов буде задоволено, стане фактично неможливим.
Суд зазначив, що відповідач не довів наявність достатніх коштів чи іншого майна, за рахунок якого могло б бути гарантоване виконання рішення суду. Натомість позивач надав докази наявності у відповідача конкретного рухомого майна, що дійсно належить відповідачу та може бути відчужене. Водночас відповідач не заперечував факт належності йому такого майна. З огляду на це суд визнав доцільним застосування заборони на його відчуження як заходу, який безпосередньо сприяє забезпеченню виконання рішення.
Суд також врахував вимоги співмірності та адекватності: тимчасове обмеження прав відповідача не є надмірним порівняно з можливими наслідками невжиття заходів, які можуть повністю унеможливити виконання рішення суду в майбутньому. Тому обрані заходи забезпечення позову, зокрема арешт коштів та заборона відчуження визначеного майна, суд визнав розумними, обґрунтованими та такими, що відповідають балансу інтересів сторін.
Пославшись на норми статей 136 і 137 ГПК України та практику Верховного Суду й ЄСПЛ щодо необхідності забезпечення реального виконання судового рішення як складової права на судовий захист, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи
29.08.2025 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю “Зовнішагротранс-1» б/н від 28.08.2025 на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 27.08 2025 про забезпечення позову у справі №907/932/25.
На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно застосував заходи забезпечення позову, неправильно застосував норми процесуального права та неповно з'ясував фактичні обставини справи.
Скаржник вказує, що суд порушив принципи рівності учасників, змагальності та пропорційності, оскільки, на його переконання, фактично надав перевагу необґрунтованим твердженням позивача, звільнивши його від обов'язку доведення підстав для застосування забезпечення позову. Водночас, відповідач, як зазначено у скарзі, був поставлений у ситуацію необхідності доводити «очевидні речі», зокрема свою добросовісність та здатність виконати можливе рішення суду.
Апелянт стверджує, що позивач не надав жодних належних і допустимих доказів реальної загрози невиконання або ускладнення виконання рішення суду, а суд першої інстанції не встановив таких обставин і не дослідив аргументи та докази відповідача.
Окремо апелянт наголошує на непропорційності застосованого заходу: арешт грошових коштів у повному розмірі позовних вимог, на його переконання, фактично блокує господарську діяльність підприємства, перешкоджає виконанню зобов'язань перед контрагентами, участі у публічних закупівлях та може призвести до повної зупинки роботи товариства.
Також у скарзі зазначено, що відповідач має стабільний фінансовий стан, значні обороти, основні засоби та незмінну ділову репутацію, що свідчить про відсутність ризику ухилення від виконання рішення суду.
У підсумку апелянт вважає, що суд не встановив обставин, які б відповідали вимогам статей 136- 137 ГПК України та обґрунтовували необхідність застосування забезпечення позову, а отже ухвала є необґрунтованою та підлягає скасуванню.
10.09.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 27.08 2025 про забезпечення позову у справі №907/932/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
31.10.2025 від відповідача надійшли письмові пояснення, у яких він підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі.
Окрім того, 03.11.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких він підтримав позицію, викладену в оскаржуваній ухвалі, та заперечив проти доводів апеляційної скарги.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2025 справу №907/932/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Малех І.Б., суддів Галушко Н.А., Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Зовнішагротранс-1» б/н від 28.08.2025 (вх. № апеляційного суду 01-05/2641/25 від 29.08.2025) на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 27.08.2025 у справі №907/932/25, залишено без руху з підстав, наведених в такій.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Зовнішагротранс-1» б/н від 28.08.2025 (вх. № апеляційного суду 01-05/2641/25 від 29.08.2025) на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 27.08.2025 у справі №907/932/25.
Ухвалою від 06.10.2025 призначено справу №907/932/25 до розгляду у судовому засіданні на 20.10.2025.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2025 справу №907/932/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Галушко Н.А., Якімець Г.Г.
Ухвалою від 17.10.2025 справу №907/932/25 прийнято до провадження колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Галушко Н.А., Якімець Г.Г. та призначено справу №907/932/25 до розгляду в судовому засіданні на 05.11.2025.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 задоволено заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні екологічні технології» - Аксьонова С.О. та заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «Зовнішагротранс-1» - Корнілової Е.Ю. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2025 справу №907/932/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.
У судове засідання 05.11.2025 сторони з'явились.
Представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги, навели доводи аналогічні викладеним у ній, просили її задоволити.
Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. При цьому наводив доводи, аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні 05.11.2025 оголошено перерву у розгляді справи до 19.11.2025.
У судове засідання 19.11.2025 з'явився представник позивача та представники відповідача.
Представники підтримали позицію викладену в попередньому судовому засіданні. В судових дебатах представники відповідача просили скасувати оскаржувану ухвалу і задоволити апеляційну скаргу, а представник позивача просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
В стадії ухвалення рішення Західним апеляційним господарським судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Переглянувши ухвалу місцевого господарського суду, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні, у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки, щодо застосування ст. ст. 136, 137 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначено у ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (стаття 136 ГПК).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
За змістом ст. 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ГПК заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 916/1572/19).
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Предметом позовних вимог у справі №907/932/25 є стягнення штрафу у сумі 16 176 942,23 грн, за незамовлений та погоджений до відвантаження товар відповідно до умов договору № 18/03/2024-1 від 18.03.2024 і до закінчення строку його дії (31 грудня 2024).
Водночас судом першої інстанції правильно зазначено, що адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти та рухоме майно відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що пропоновані заходи забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти та рухоме майно відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
Посилання відповідача на порушення принципів змагальності та рівності сторін є безпідставними, адже суд не звільняв позивача від обов'язку доказування, а виходив із того, що ризик негайного розпорядження відповідачем наявними коштами є очевидним та не потребує доведення.
У цьому випадку суд звертається до усталеної практики Верховного Суду (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постанови Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 у справі № 916/409/21, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 08.08.2023 у справі № 922/1344/23, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 22.04.2024 у справі № 922/3929/23 та інші), згідно з якими надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22), чого в цій справі відповідачем не доведено, як і відсутні докази на підтвердження тієї обставини, що накладення арешту на грошові кошти може бути неспівмірним заявленим у справі позовним вимогам.
Наведені апелянтом аргументи про стабільний фінансовий стан залишилися голослівними, оскільки жодного доказу фактичної наявності коштів, дебіторської заборгованості, активів чи виконання зобов'язань контрагентами відповідач не надав. Натомість надані ОСВ лише підтверджують рух коштів, але не доводять можливість виконання рішення у майбутньому. Окрім того, сам апелянт у скарзі фактично визнав малоймовірною наявність на рахунках суми, співставної з предметом позову, що повністю підтверджує доводи позивача щодо реальності ризику утруднення виконання рішення.
Водночас не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Отже, оскільки позивач звернувся з позовними вимогами майнового характеру про стягнення з відповідача 16 176 942,23 грн, то з урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що можливість відповідача у будь-який момент розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача, про що зазначено і у вище наведеній практиці Верховного Суду.
Наведене, з урахуванням приписів ст. ст. 136, 137 ГПК України, дозволяє суду дійти висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог заяви позивача про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти, належні товариству з обмеженою відповідальністю «Зовнішагротранс-1» в межах суми 16 176 942,23 грн.
Також, враховуючи предмет та підстави заявленого позову майнового характеру, виконання в майбутньому судового рішення за позовом про стягнення грошових коштів у розмірі 16 176 942,23 грн (у разі задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів та майна.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього на рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Позивач на підтвердження факту наявності у відповідача рухомого майна (збірників для хлору) до заяви про забезпечення позову надав витяги з паспортів збірників для хлору заводське замовлення № 61777, заводські номери №№ 98, 100, 95, 97, 90, 89, 86, 83, 85, 81, 79, 75, 74, 59, 49, 35, 36, 5, 3, 2, 69, 66, 61, 60, 57, 56, 54, 53, 52, 50, 48, 47, 26, 27, 28, 25, 17, 13, 12, 8, 9, 7 в яких вказано «Назва власника» - ТОВ «Зовнішагротранс-1». Відповідач визнав у своїх запереченнях та апеляційній скарзі, що є власником обладнання, на яке накладено заборону відчуження.
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 29.03.2021 у справі № 910/16800/20 (пункт 4.6) такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно обмежує право особи користуватися та розпоряджатися майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу.
Позивач не просить застосувати такий захід забезпечення позову як арешт майна, а просить накласти заборону відчуження товариством з обмеженою відповідальністю «Зовнішагротранс-1» збірників для хлору, заводське замовлення № 61777 з заводськими номери №№ 98, 100, 95, 97, 90, 89, 86, 83, 85, 81, 79, 75, 74, 59, 49, 35, 36, 5, 3, 2, 69, 66, 61, 60, 57, 56, 54, 53, 52, 50, 48, 47, 26, 27, 28, 25, 17, 13, 12, 8, 9, 7 будь-яким особам із забороною вивезення за митну територію України, що дасть змогу Відповідачу користуватися своїм майном.
Відповідач документально не довів та не підтвердив наявність грошових коштів на рахунку для виконання рішення суду по даній справі у разі задоволення позову, а тому суд вважає, що заборона відчуження на рухоме майно (збірників для хлору) із забороною вивезення за митну територію України як захід забезпечення позову у даній справі є співмірним та адекватним.
Також, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про заборону товариству з обмеженою відповідальністю «Зовнішагротранс-1» вживати будь-які дії спрямовані на відчуження, знищення, пошкодження, зменшення вартості належних йому об'єктів нерухомого майна, об'єктів рухомого майна, майнових та корпоративних прав в межах суми стягнення 16 176 942,23 грн. з огляду на відсутність у суду доказів наявності у відповідача грошових коштів та майна для виконання рішення суду по даній справі у разі задоволення позову в майбутньому.
Щодо відмови у застосуванні інших заходів забезпечення позову, то такі не є предметом апеляційного оскарження, а тому апеляційний суд не надає їм правової оцінки.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо задоволення клопотання позивача та застосування забезпечення позову у вигляді арешту рахунків, заборони відчуження відповідного рухомого майна та встановлення заборони на вчинення певних дій ТОВ «Зовнішагротранс-1» у межах суми 16 176 942,23 грн, оскільки такі заходи є співмірними, достатніми та спрямованими на забезпечення позовних вимог позивача.
У цій справі апеляційний суд дійшов висновку, що викладені у апеляційній скарзі доводи не спростовують правильнихвисновків місцевого господарського суду.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень норм процесуального права судом першої інстанції в межах апеляційного оскарження, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали також не має, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.
Оскільки суд відмовляє в задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін оскаржену ухвалу суду першої інстанції, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Зовнішагротранс-1», б/н від 28.08.2025 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 27.08 2025 - залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.11.2025.
Головуючий суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.
Суддя Якімець Г.Г.