печерський районний суд міста києва
Справа № 757/44826/25-к
пр. 1-кс-37852/25
15 вересня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62025100120000621 від 08.09.2025,
15.09.2025 в провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за допомогою засобів поштового зв'язку, надійшло клопотання прокурора першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, яке тимчасово вилучено 08.09.2025 під час проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди.
У судове засідання прокурор/слідчий не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, прокурор у кримінальному провадженні подав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримав.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено, окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність осіб, які не з'явились, оскільки їх не прибуття не перешкоджає розгляду клопотання на підставі наданих доказів.
Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, надходжу до наступних висновків.
З матеріалів клопотання вбачається, що Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025100120000621 від 08.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 415 КК України.
Слідством встановлено, що 08.09.2025 приблизно о 05 год. 50 хв., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи службовим автомобілем марки TOYOTA HILUX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з прикріпленим реєстраційним номером НОМЕР_2 , рухаючись проїзною частиною вул. Олени Теліги у м. Києві, зі сторони вул. Іллєнка, в напрямку вул. Кирилівської, на регульованому перехресті з вул. Ольжича не впорався з керуванням та допустив занос транспортного засобу, внаслідок чого виїхав на зустрічні смуги руху, де здійснив зіткнення з автомобілем марки RENAULT MEGAN, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався в зустрічному напрямку прямо. Внаслідок ДТП водій автомобіля RENAULT ОСОБА_5 та пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 загинули на місці пригоди.
08.09.2025 проведено огляд місця дорожньо-транспортної пригоди, під час якого оглянуто та вилучено автомобілі TOYOTA HILUX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та RENAULT MEGAN, реєстраційний номер НОМЕР_3 . При здійсненні огляду на обох транспортних засобах зафіксовано механічні пошкодження, що утворилися внаслідок ДТП. Вилучені транспортні засоби поміщено на майданчик КП «КИЇВПАСТРАНС» за адресою: м. Київ, вул. О. Довженка, 7.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 автомобіль TOYOTA HILUX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на праві власності належить Службі зовнішньої розвідки України, що зареєстровано за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 15.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 автомобіль RENAULT MEGAN, реєстраційний номер НОМЕР_3 , на праві власності належить ОСОБА_7 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
08.08.2025 вмотивованою постановою слідчого автомобілі TOYOTA HILUX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та RENAULT MEGAN, реєстраційний номер НОМЕР_3 , визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 62025100120000621 від 08.09.2025.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.
З огляду на зазначені вимоги закону, слідчий суддя приходить до висновку про те, що автомобілі, яке вилучено під час огляду 08.09.2025 місця дорожньо-транспортної пригоди, відповідають критеріям речових доказів у кримінальному провадженні та є на даній стадії досудового розслідування тимчасово вилученим майном.
Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.
Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
За таких обставин клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 26, 100, 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт з забороною відчуження, розпорядження та користування на речові докази у кримінальному провадженні № 62025100120000621 від 08.09.2025:
- автомобіль TOYOTA HILUX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 на праві власності належить Службі зовнішньої розвідки України, що зареєстровано за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 15;
- автомобіль RENAULT MEGAN, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 на праві власності належить ОСОБА_7 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1