печерський районний суд міста києва
757/31289/25-к
1-кс-27310/25
22 жовтня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна
Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/29614/23-к, а саме на земельну ділянку, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 .
В обґрунтування вимог клопотання представник зазначає, у накладенні арешту відпала потреба, оскільки арешт на вказану земельну ділянку накладено тривалий час, що унеможливлює використання вказаної ділянки власником. Крім того, представник зазначає, що ОСОБА_4 не має статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 42021000000002627 від 17.12.2021.
У судове засідання представник не з'явився.
Слідчий чи прокурор у судове засідання не з'явились.
Від прокурора надійшла заява про розгляд клопотання про скасування арешту майна без його участі та про відмову у задоволенні клопотання, будь-яких обгрунтованих письмових пояснень чи заперечень прокурором не надано.
Вивчивши матеріали клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Також, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 132 КПК України, слідчий суддя виходить з принципу змагальності, відповідно до якого кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Будь-яке втручання державного органа у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" від 23.09.1982 р.). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986 р.).
Аналогічний принцип відображено в актуальній правовій позиція ЄСПЛ у справі «Garayev v. Azerbaijan» від 02.02.2023, заява №30352/11, зокрема визначає, що оскільки утримання майна Заявника як доказу с заходом, який тимчасово обмежує користування та розпорядження майном, цей захід мас бути передбачений національним законодавством, переслідувати законну мету та бути їй пропорційним.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Судовим розглядом встановлено, що Управлінням з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42021000000002627 від 17.12.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України.
З ухвали про накладення арешту вбачається, що визначений перелік земельних ділянок ймовірно сформовані та зареєстровані у Державному земельному кадастрі за рахунок земель Ірпінського лісництва філії «Київське лісове господарство» ДП «Ліси України».
03.08.2023 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/29614/23-к накладено арешт на земельні ділянки, зокрема, на земельну ділянку, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:03:004:0074, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1297426532109.
Як вбачається з ухвали про арешт, метою арешту вказаного майна є збереження речових доказів.
Однак, слідчий суддя бере до уваги ту обставину, що арешт на майно ОСОБА_4 накладено 03.08.2023, зокрема, з позбавленням власника права користуватися вказаною земельною ділянкою, що свідчить про тривалий час обмеження його прав.
Також, слідчий суддя враховує ту обставину, що ОСОБА_4 не має процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 42021000000002627 від 17.12.2021, жодних процесуальних дій з ним не проводилось.
Так кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
Крім цього, слідчий суддя вважає, що саме на прокурора покладено обов'язок доводити законність накладення арешту на майно.
Разом з тим, з матеріалів вбачається, що прокурор направив до суду заяву про розгляд провадження без його участі, без будь-яких додаткових обгрунтованих пояснень чи письмових заперечень.
Таким чином, зважаючи на пасивну позицію прокурора, відсутність жодних мотивованих заперечень щодо доводів представника, враховуючи, що однією з засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, вважає доведеною ту обставину, що потреба в арешті майна відпала, оскільки протилежного прокурором наразі не доведено, відтак клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 98, 169-170, 174, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна - задовольнити.
Cкасувати арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування, зокрема, користування шляхом забудови, вилучення лісових насаджень, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03 серпня 2023 року у справі № 757/29614/23-к, а саме з:
земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:03:004:0074, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1297426532109.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1