печерський районний суд міста києва
Справа № 752/4805/23
30 жовтня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 ,
захисників обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_4 ,
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши під час підготовчого судового засідання кримінальне провадження стосовно вчинення
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ч. 28, ч. 1 ст. 366 КК України,
Кримінальне провадження стосовно вчинення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ч. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 7202200310000011 від 20.07.2022, перебуває на підготовчій стадії судового провадження.
Захисниками в судовому засіданні заявлено клопотання про повернення обвинувального акта та цивільного позову прокурору, яке міститься в матеріалах справи та було подано під час розгляду провадження Голосіївським районним судом м. Києва.
В обґрунтування вимог клопотання захисники зазначають, що у обвинувальному акті відсутнє чітке та зрозуміле формулювання діяння, вчинення якого інкримінується ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , місця, часу та способу їх вчинення, наслідків, форми вини і мотивів. Вважають, що такі порушення можуть істотно вплинути на права учасників кримінального провадження щодо забезпечення права на справедливий суд та порушення права на захист.
Крім цього, захисники просили повернути цивільний позов, який пред'явлений прокурором в інтересах ГУ ДПС у Київській області, відповідно до ч. 5 ст. 175 КПК України, вважаючи, що таке представництво є недоведеним. Окрім того, наявне посилання на те, що текст позову відповідає формулюванню обвинувачення та не містить правового обґрунтування пред'явлених вимог, які, зокрема, пред'явлені до трьох осіб без відповідної конкретизації вимог щодо кожного з відповідачів. Окрім того, захисники зазначили, що Київським окружним адміністративним судом розглядається спір щодо результатів перевірки, з тих саме підстав та обставин, які зазначені у позовній заяві, поданій прокурором у даному кримінальному провадженні.
Крім цього, захисники просили скасувати арешт майна, посилаючись на письмове клопотання, яке було подано раніше в Голосіївському районному суді м. Києва.
В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту та заперечував проти задоволення клопотання, вважаючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, щодо форми та змісту, просив відмовити у його задоволенні.
Захисники підтримали вказані клопотання, просили їх задовольнити.
Обвинувачені підтримали клопотання захисників.
Суд, заслухавши думку сторін, вивчивши обвинувальний акт та позовну заяву, долучені до них матеріали, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. У свою чергу, він повинен відповідати вимогам, встановленим ст. 291 КПК України, яка передбачає вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим та прокурором.
Відповідно до ст. 314 КПК України підставою для повернення прокурору обвинувального акту є його невідповідність вимогам КПК України.
Вимоги до обвинувального акту викладені у ст. 291 КПК України.
Так відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України зазначено, що обвинувальний акт має містити, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Щодо доводів захисників про невідповідність обвинувального акту положенням п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в частині відсутності викладу обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, нелогічності формулювання обвинувачення тощо, суд зазначає наступне.
Як передбачено ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а тому значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення, полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває особі доступ до правосуддя.
Пункти а), в) ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ЄКПЛ) встановлює: кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право бути негайно та детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
Практика Європейського суду з прав людини наголошує на конкретності висунутих обвинувачень.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2008, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено: «обвинувачення для цілей п.1 ст.6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)».
Так відповідно до вимог ч. 3 ст. 314 КПК України на стадії підготовчого судового засідання суд має встановити, чи відповідає по формі обвинувальний акт вимогам ст. 291 КПК України і повернення обвинувального акту можливе тільки тоді, коли обвинувальний акт не відповідає вимогам вказаної статті. Самі обставини, викладені в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення, тобто суть обвинувального акту є предметом розгляду під час судового розгляду.
Питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті, власне, фактичних обставин справи, а також узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацію кримінального правопорушення, як і конкретизація правової кваліфікації кримінального правопорушення, не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки дані питання підлягають доказуванню на стадії судового розгляду справи та надання оцінки зібраним доказам по справі. Кваліфікації дій на стадії підготовчого провадження є недопустимою і суперечить положенням глави 27 КПК України.
Згідно вимог закону формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення викладається в обвинувальному акті у такому вигляді, як вважає необхідним прокурор.
Крім цього, у підготовчому засіданні суд не вправі перевіряти правильність обраної кваліфікації, наявність усіх елементів складу кримінального правопорушення, яке інкримінується особі (їх повноту), оскільки законодавець не наділяє суд на цьому етапі повноваженнями оцінювати процесуальне рішення прокурора про закінчення досудового розслідування в частині достатності доказів та повноти формулювання обвинувачення.
Водночас під час підготовчого судового засідання на суд покладено лише обов'язок перевірки відповідності обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, тобто передбачає з'ясування наявності відповідних обов'язкових реквізитів.
Щодо обставин, зазначених захисником, які не були встановлені під час досудового розслідування, суд вважає, що вони не впливають на суть пред'явленого обвинувачення в цілому.
Крім того, відповідне формулювання обставин вчинення кримінальних правопорушень в обвинувальному акті узгоджується з принципом, встановленим ст. 62 Конституції України, про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, суд вважає, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вказаному кримінальному провадженні складений з дотриманням вимог ст. 291 КПК України, зокрема, в ньому міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Відтак, враховуючи викладене та ту обставину, що підставою для повернення обвинувального акта прокурору має бути не формальна невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити вказаний обвинувальний акт до судового розгляду, суд вважає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 7202200310000011 від 20.07.2022 складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України, оскільки судом не встановлено підстав для його повернення.
Разом з цим, вимога щодо повернення позовної заяви суд вважає такою, що є обґрунтованою з наступних підстав.
Згідно ч. 5 ст. 175 ЦПК України у разі пред'явлення позову особою, якій законом надані права звертатися до суду в інтересах іншої особи, у заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
Крі того, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Так, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Між тим, суд бере до уваги доводи захисників, що підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління ДПС у Київській області у позовні заяві, а також під час проведення підготовчого судового засідання не наведені.
За таких обставин суд вважає, що підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави відсутні, що відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України є підставою для повернення прокурору позовної заяви, що не позбавляє прокурора до початку судового розгляду повторно подати позовну заяву, обґрунтуваши вимоги представництва.
Відтак в цій частині клопотання захисників підлягає задоволенню.
Крім цього, захисники просили скасувати арешт майна, посилаючись на наявність в матеріалах провадження письмового клопотання щодо вказаного питання, яке було подано раніше в Голосіївському районному суді м. Києва.
Разом з тим, в матеріалах вказаного провадження відсутнє письмове клопотання про скасування арешту, відтак суд не може наразі вирішити вказане клопотання.
На підставі викладеного, керуючись п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, ст. 291, 314, 369, 371, 392 КПК України, суд
У задоволенні клопотання захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , у частині повернення обвинувального акту - відмовити.
Клопотання захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_4 у частині повернення цивільного позову - задовольнити.
Позовну заяву, подану Офісом Генерального прокурора в інтересах держави в особі Головного управління ДПС у Київській області, про стягнення з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ПрАТ «Корчуватський комбінат будівельних матеріалів» майнової шкоди завданої кримінальним правопорушенням - повернути уповноваженим особам Офісу Генерального прокурора.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1