01.12.2025 Справа № 756/17232/25
Унікальний номер 756/17232/25
Провадження номер 2/756/9309/25
01 грудня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Шролик І.С.,
секретар судового засідання - Лисенко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовним вимог
У жовтні 2025 року представник ТОВ «Українські фінансові операції» звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №4706351 від 03 червня 2024 року у розмір 35698,18 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 5999,99 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 21598,20 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» 8099,98 грн., сплачений судовий збір 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. Також позивач просить в порядку ч.10,11 ст.265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції». Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
В обґрунтування заявлених вимог, представник позивача зазначає, що 03 червня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4706351 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір укладено в електронній формі, з використанням електронного підпису. Відповідно до умов укладеного договору позичальник отримала в кредит кошти в сумі 6000,00 грн., шляхом зарахування на платіжну карту НОМЕР_1 , на строк 360 днів, з кінцевою датою повернення 29 травня 2025 року, зі сплатою 1,5% в день за користування кредитними коштами.
27 лютого 2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 27/02/2025 за плату відступило, а ТОВ «Українські Фінансові Операції» набуло право грошової вимоги, зокрема й до відповідача ОСОБА_1 за договором № 4706351 від 03 червня 2024 року, що доводиться реєстром боржників, загальна сума заборгованості право вимоги якої відступлено 30598,19 грн.
В порушення умов зазначеного договору відповідач належним чином не виконала своїх зобов'язань, у зв'язку з чим заборгованість становить 35698,18 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 5999,99 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 21598,20 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» 8099,98 грн.
Рух справи
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 жовтня 2025 року головуючим суддею у справі визначено суддю Шролик І.С.
Ухвалою Оболонського районного суду від 27 жовтня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду на 01 грудня 2025 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві позивач просив суд розглянути справу за відсутності його представника та не заперечували проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, шляхом направлення судової повістки через засоби поштового зв'язку, на адресу зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 . Проте, повернута без вручення, з позначкою «адресат відсутній». Клопотання про відкладення розгляду справи, до суду відповідач не надіслала, про причину неявки суд не повідомила, відзив та інші заяви з процесуальних питань від нього до суду не надходили.
Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін у справі за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.
В зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «Українські фінансові операції» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 03 червня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4706351 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір укладено в електронній формі, з використанням електронного підпису.
Відповідно до умов укладеного договору п.1.2. позичальник отримала в кредит кошти в сумі 6000,00 грн., шляхом зарахування на платіжну карту НОМЕР_1 (пункт 2.1 договору).
Відповідно до п.1.3. строк кредитування 360 днів, з кінцевою датою повернення 29 травня 2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.
За користування кредитом нараховуються проценти за стандартною ставкою фіксованою 1,50% за кожен день користування та застосовується в межах всього строку кредитування.
З довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 06 березня 2025 року встановлено, що на платіжну карту клієнта 03 червня 2024 року зараховані грошові кошти в сумі 6000,00 грн на картковий рахунок НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua-414561985.
27 лютого 2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 27/02/2025 за плату відступило, а ТОВ «Українські Фінансові Операції» набуло право грошової вимоги, зокрема й до відповідача ОСОБА_1 за договором № 4706351 від 03 червня 2024 року, що доводиться реєстром боржників, загальна сума заборгованості право вимоги якої відступлено 30598,19 грн.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 35698,18 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 5999,99 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 21598,20 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» 8099,98 грн.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України)
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Саме на позивача покладено процесуальний обов'язок довести заявлені позовні вимоги.
Судом досліджений наданий позивачем розрахунок заборгованості, в якому відображено використання відповідачем кредитних коштів. З наданого розрахунку вбачається, що загальний залишок заборгованості за наданим кредитом станом на 28 травня 2025 року 35698,18 грн.
Проте, суд не може погодитися в повному обсязі з визначеним позивачем розрахунком заборгованості за відсотками, з огляду на наступне.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що договір позики про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладений 03 червня 2024 року, тобто після прийняття 23 листопада 2023 року Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тому до даних договорів слід застосувати положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», яким передбачено максимальний розмір відсотків за користування кредитними коштами 1% на день.
Таким чином, суд приходить до висновку, що умови укладеного договору в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами, які передбачені пунктом 1.4.1 договору в розмірі 1,50% в день, суперечать діючому законодавству, тому згідно ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемними.
Суд розраховує заборгованість по відсоткам за укладеним кредитними договорами виходячи з встановленої ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1 %.
З урахуванням меж заявлених позовних вимог, за період строку дії кредитного договору з 03 червня 2024 року по 28 травня 2025 року розмір заборгованості за відсотками становить 21600,00 грн, відповідно розрахунку 5999, 99:100х360 дні.
На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що заборгованості відповідача за договором № 4706351 від 03 червня 2024 року, становить 27599,99 грн., з яких: 5999, 99 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21600,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, в загальному обсязі 27599,99 грн.
Щодо заявлених ТОВ «Українські фінансові операції» вимог в порядку ч. 10,11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з відповідача на користь ТОВ «Українські фінансові операції». Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно ч. 10 та ч. 11ст. 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Таким чином, норма ч. 10 та ч. 11ст. 265 ЦПК України передбачає, що суд може зазначити в рішенні про нарахування саме відсотків або пені, натомість позивач просить нарахувати інфляційні втрати та 3 % річних, відповідно до статті 625 ЦК України, вимоги які не є тотожним.
Суд також зауважує, що відповідно до п. 18 Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, суд відмовляє ТОВ «Українські фінансові операції» в задоволенні позовних вимог, що стосуються нараховування інфляційних витрат і 3% річних до часу виконання судового рішення.
Щодо стягнення судових витрат
Відповідно до приписів ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати, пов'язані з витребуванням доказів та пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до платіжної інструкції № 11328 від 20 жовтня 2025 року позивачем при зверненні з даною позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (а.с. 29).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору, пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 1872,87 грн. (27599,99 х2422,40/35698,18).
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. 2 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
З матеріалів справи встановлено, що позивач на підтвердження витрат на правничу допомогу надав: копію Договору про надання правової (правничої) допомоги №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Українські фінансові операції»; детальний опис робіт (наданих послуг) № 4706351 від 14 жовтня 2025 року; акт прийому-передачі виконаних робіт № 4706351 від 14 жовтня 2025 року, рахунок на оплату послуг адвоката на суму 10000 грн.
Відповідно до п.3.4. укладеного договору замовник оплачує виконавцю послуги шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виконавця протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.
На підставі положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина витрат на правничу допомогу в розмірі 7731,50 грн, відповідно до розрахунку (27599,99 х10000/35698,18).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141 ч.1, 247 ч.2, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 526, 611, 651 ч. 2, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за договором №4706351 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03 червня 2024 року у загальному розмірі 27599,99 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1872,87 грн, витрати на правничу допомогу 7731,50 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Сторони справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», ЄДРПОУ 40966896, місце розташування, 03045, м.Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, прим.2.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 01 грудня 2025 року.
Суддя І.С. Шролик