Справа № 752/23123/25
Провадження №: 2/752/10703/25
Іменем України
01.12.2025 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Кирильчук І. А.
при секретарі судового засідання - Сінчук І. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у залі судового засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (далі - ТОВ «Бізнес позика») звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №394477-КС-001 про надання кредиту від 10 вересня 2021 року в розмірі 24 777,97 грн та сплачений судовий збір в розмірі 2422, 40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ «Бізнес позика» 10 вересня 2021 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 394477-КС-001 про надання кредиту. 10 вересня 2021 року відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №394477-КС-001 про надання кредиту на умовах, визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес позика» направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-4349, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 10 вересня 2021 року між ТОВ «Бізнес позика» та відповідачем було укладено договір № 394477-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 .
21 листопада 2021 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору №394477-КС-001 про надання кредиту підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», за умовами якого товариство надало позичальнику додатково кредит у розмірі 5 000,00 грн.
02 лютого 2022 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №2 до договору №394477-КС-001 про надання кредиту підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», за умовами якого товариство надало позичальнику додатково кредит у розмірі 5 000,00 грн.
Відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання, за кредитним договором станом на 08 серпня 2025 року утворилась заборгованість за договором №394477-КС-001 про надання кредиту від 10 вересня 2021 року, в розмірі 24 777,97 грн, що складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10 800,06 грн та суми прострочених платежів по процентах - 13 977,91 грн.
Просить, позовні вимоги задовольнити, розгляд справи провести в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та за відсутності представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Кирильчук І.А.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 29 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз'яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.
Також, задоволено клопотання ТОВ «Бізнес позика» про витребування доказів, витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570, місце реєстрації: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д), наступні письмові докази, які становлять банківську таємницю, а саме:
- письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_2 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 );
- письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 за період з 10 вересня 2021 року (дата видачі кредиту) по 20 липня 2022 року (дата закінчення терміну кредитування).
15 жовтня 2025 року на виконання ухвали суду від 29 вересня 2025 року до суду надійшов лист, у якому АТ КБ «ПриватБанк» повідомило, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_4 ). До листа АТ «Універсал Банк» надано виписку по рахунку банківської картки № НОМЕР_2 за період з 10 вересня 2021 року по 20 липня 2022 року.
Будь-яких інших клопотань та заяв представник позивача не заявляв.
Копія позову з додатками була направлена відповідачу позивачем при зверненні до суду в системі «Електронний суд» у порядку виконання вимог абзацу 2 частини першої статті 177 ЦПК України.
Відповідач по справі повідомлявся судом про розгляд справи у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції на адресу зареєстрованого місця проживання, однак поштові відправлення повернулось з відміткою «Повернення. Адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Згідно постанов Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18, від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву до суду не надходило.
Відповідно до положень частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом установлено, що 10 вересня 2021 року між позивачем ТОВ «Бізнес позика» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір № 394477-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до пункту 1. договору позивач ТОВ «Бізнес позика» надав відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика».
Строк, на який надається кредит: 24 тижні.
Процентна ставка за кредитом становить: в день 0,87170000%, фіксована.
Комісія за надання кредиту: 750,00 грн.
Термін дії договору: до 25 лютого 2022 року.
Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 11 040,00 грн.
Пунктом 3 договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.
Згідно з п.7 договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та правилами, текст якого розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір.
Вищевказана інформація також передбачена і в паспорті споживчого кредиту.
Договір про надання кредиту №394477-КС-01 від 10 вересня 2021 року відповідачем підписано електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) G-4349.
Так, із дослідженої судом довідки послідовності дій клієнта встановлено, що клієнт ОСОБА_1 , 10 вересня 2021 року зайшла в особистий кабінет та об 18:49:16 підписала договір одноразовим ідентифікатором: G-4349; час відправки ідентифікатора позичальнику: 10 вересня 2021 року 18:50:42.
21 листопада 2021 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до Договору №394477-КС-001 про надання кредиту від 10 вересня 2021 року, укладена на підставі пропозиції укласти Додаткову угоду (оферта) та Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення Додаткової угоди.
Відповідно до пункту 2.2. цієї додаткової угоди, після збільшення суми кредиту загальна сума отриманого та неповернутого позичальником кредиту складатиме 9 132,62 грн.
За пунктом 4 Додаткової угоди №1 термін дії договору продовжено до 08 травня 2022 року.
Комісія за зміну умов договору становить 750,00 грн (пункт 6 договору).
02 лютого 2022 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду 2 до Договору №394477-КС-001 про надання кредиту.
За пунктом 2.1. угоди кредит збільшується на 5 000,00 грн.
За пунктом 2.2. угоди після збільшення суми кредиту загальна сума отриманого та неповернутого кредиту становить 12 171,93 грн.
Відповідно до пунктів 3,4 цієї угоди - строк кредитування продовжується на 73 днів. Термін дії договору до 20 липня 2022 року.
За пунктом 5 Додаткової угоди 2, загальна сума отриманого кредиту становить 12 171,93 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту - 25 103,10 грн.
Відповідно до пункту 6 Додаткової угоди, комісія за зміну умов договору становить 750,00 грн.
Ця додаткова угода укладена на підставі пропозиції укласти додаткову угоду (оферта) до договору №394477-КС-001 та прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення Додаткової угоди до Договору 394477-КС-001.
Відповідно до квитанції платіжної системи «Tac Pay» № 442578221 від 10 вересня 2021 року щодо здійснення переказу: сума 5 000 грн. дата та час здійснення переказу 10.09.2021 15:52, номер платіжної карти НОМЕР_5 , опис: перах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_6 зг. до кредитного дог. № 394477-КС-001 від 10.09.2021 Без ПДВ.
Відповідно до квитанції платіжної системи «Tac Pay» № 464015484 від 21 листопада 2021 року щодо здійснення переказу: сума 5 000 грн. дата та час здійснення переказу 21.11.2021 14:28, номер платіжної карти НОМЕР_7 , опис: перах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_6 зг. Дод. Угоди від 21.11.2021 до кредитного дог. № 394477-КС-001 від 10.09.2021 Без ПДВ.
Відповідно до квитанції платіжної системи «Tac Pay» № 489431068 від 02 лютого 2022 року щодо здійснення переказу: сума 5 000 грн. дата та час здійснення переказу 21.11.2021 14:28, номер платіжної карти НОМЕР_8 , опис: перах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_6 зг. Дод. Угоди від 02.02.2022 до кредитного дог. № 394477-КС-001 від 10.09.2021 Без ПДВ.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 394477-КС-001 позичальник - відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за договором № 394477-КС-001 на загальну суму 17 349,46 грн.
З розрахунку заборгованості за наданим кредитом вбачається, що станом на 08 серпня 2025 заборгованість за договором № 394477-КС-001 про надання кредиту становить 27 777,97 грн. що складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10 800,06 грн, суми прострочених платежів по процентах - 13 977,91 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Із дослідженого судом договору № 394477-КС-001 від 10 вересня 2021 року встановлено, що його укладено в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що договір № 394477-КС-001 від 10 вересня 2021 року укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатору, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З наданих матеріалів вбачається, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Кредитний договір містить персональні дані клієнта, зокрема, зазначення номеру банківського рахунку/картки, паспортних даних відповідача, адреси проживання/реєстрації та контактної інформації.
Судом установлено, що укладений між сторонами договір № 394477-КС-001 від 10 вересня 2021 відповідає вимогам Закону та є обов'язковим до виконання.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (стаття 510 ЦК України).
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
15 жовтня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, повідомило, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_4 ).
З інформації про рух коштів по банківській картці № НОМЕР_2 , клієнт ОСОБА_1 вбачається, що на її рахунок надійшли 5 000,00 грн., дата - 10 вересня 2021 року.
Отже, судом встановлено, що на виконання умов укладеного з відповідачем договору від 10 вересня 2021 року № 394477-КС-001 ТОВ «Бізнес позика» 10 вересня 2021 року надало відповідачу кредитні кошти в розмірі 5 000,00 грн.
Разом з цим, в матеріалах справи відсутні належні, достатні та допустимі докази на підтвердження укладення додаткових угод від 21 листопада 2021 року та від 02 лютого 2022 року до кредитного договору №394477-КС-001 від 10 вересня 2021 року, зокрема щодо перерахування коштів, як це передбачено умовами Договору та Паспортом споживчого кредиту.
Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 755/2284/16-ц.
Разом із тим, суд вбачає, що позивачем ТОВ «Бізнес позика» не надано первинних бухгалтерських документів на підтвердження перерахування коштів ОСОБА_1 на виконання укладеного між сторонами додаткових угод від 21 листопада 2021 року та від 02 лютого 2022 року до кредитного договору № 394477-КС-001 від 10 вересня 2021 року.
У свою чергу, слід зазначити, що обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до вимог частин третьої, четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані фінансовою установою в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає фінансова установа.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 13 травня 2020 року по справі №219/1704/17.
Разом з цим, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що відповідач, на виконання умов договору здійснив часткову оплату за договором № 394477-КС-001 на загальну суму 17 349,46 грн, тим самим визнав заборгованість, що вказано у розрахунку заборгованості, оскільки в матеріалах справи відсутні платіжні документи на підтвердження зарахування коштів у зазначеній сумі безпосередньо від ОСОБА_1 та на виконання укладеного між сторонами договору.
Саме по собі посилання фінансової установи та зазначення часткової оплати за договором у розрахунку заборгованості, за відсутності належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження видачі кредиту, не свідчить про визнання відповідачем факту укладення кредитного договору у такий спосіб.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, позивач не надав до суду належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.
Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 року по справі 755/18920/18.
Разом з цим, суд враховує, що позивачем було заявлено до суду клопотання про витребування доказів, яке було вирішене судом, проте, відповідачем не було заявлено клопотання про витребування доказів, зокрема, щодо належності кредитних карток НОМЕР_9 та НОМЕР_8 відповідачу, а вирішувати такі клопотання з власної ініціативи суд повноваженнями не наділений.
За вказаних обставин, а саме у зв'язку з недоведенням позивачем факту перерахування кредитних коштів з метою доведення виконання умов вищенаведених договорів, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, підстави для стягнення на користь позивача заборгованості у заявленому в позові розмірі відсутні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України, судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статями 526, 549, 550, 611, 613, 615, 627, 629, 631, 638, 639, 1048, 1054 ЦК України, статями 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», ЄДРПОУ 41084239, адреса місцезнаходження: бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду виготовлено 01 грудня 2025 року.
Суддя І.А. Кирильчук