Справа № 695/3478/19
номер провадження 2/695/40/25
24 листопада 2025 рокум. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючої судді - Середи Л.В.,
за участю:
секретаря - Оніщенко Н.В.,
представника позивача - адвоката Бруса С.М.,
представника відповідача - адвоката Павленко М.В.,
третьої особи - ОСОБА_1 ,
розглядаючи у підготовчому засіданні в залі суду в м. Золотоноша клопотання представника відповідача про залишення процесуальних документів без розгляду та застосування строку позовної давності у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа на стороні відповідача ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої неповнолітній особі внаслідок скоєного адміністративного правопорушення: вчинення булінгу,
Дана справа перебуває на розгляді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області та знаходиться на стадії підготовчого провадження відповідно до ухвали суду від 11.06.2024.
Представником відповідача через систему «Електронний суд» подано клопотання про залишення без розгляду всіх процесуальних документів, які подані ОСОБА_2 після 17 липня 2020 року та застосування строку позовної давності до уточненої позовної заяви від 13 березня 2025 року.
Вказане клопотання мотивовано тим, що з моменту набуття ОСОБА_3 повної процесуальної дієздатності (досягнення 18 років) - 12 липня 2020 року, повноваження його матері, ОСОБА_2 , як законного представника автоматично припинилися. З цього часу усі наступні процесуальні дії (включаючи подання клопотань про призначення експертиз та заяви про збільшення позовних вимог), вчинені ОСОБА_2 або адвокатом Брусом С.М., який мав ордер лише від її імені (до 13.03.2025), були здійснені неуповноваженими особами. Відповідач наголошує, що ОСОБА_3 , як самостійний позивач, жодного разу не підтвердив повноваження представника, не висловив намір брати участь у справі та не подавав документів від свого імені до 13 березня 2025 року. Таким чином, усі процесуальні документи, подані ОСОБА_2 та її представником після 17 липня 2020 року, є такими, що подані без належних правових підстав, і мають бути залишені судом без розгляду.
Відповідач стверджує, що оскільки ОСОБА_3 набув повного права на самостійне звернення до суду з 12 липня 2020 року, він мав об'єктивну можливість реалізувати своє право та подати позов або підтримати його. Проте, він самоусунувся від участі у справі та не подавав жодного документа від свого імені. Відповідач просить суд застосувати загальний строк позовної давності (три роки), вважаючи, що уточнена позовна заява від 13 березня 2025 року подана із пропуском цього строку (розраховуючи строк від 12.07.2020 року). На цій підставі Відповідач просить застосувати наслідки пропуску позовної давності, передбачені ст. 267 ЦК України, та відмовити у задоволенні позову (що є фактичним наслідком застосування давності).
Представником позивача до суду надано заперечення на клопотання про залишення без розгляду заяв та клопотань представника позивача та застосування строку давності до позовних вимог, поданих після 12.03.2025, яке зводиться до того, що ОСОБА_2 станом на 2019 рік зверталася до суду не як самостійний позивач з метою захисту власних майнових інтересів, а діяла виключно як законний представник в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 .. Адвокат Брус С.М. був залучений до справи ОСОБА_2 виключно для представництва інтересів ОСОБА_3 та в подальшому, після того, як ОСОБА_3 виповнилося 18 років було підтверджено повноваження представника новим ордером, який долучено до матеріалів справи. Щодо строків позовної давності просив врахувати, що лише із 04.09.2025 відновився перебіг строків позовної давності , які були зупинені на період загальнодержавного карантину через пандемію COVID-19 (з 02.04.2020 по 30.06.2023) та оголошення воєнного стану ( з 24.02.2022 по 03.06.2023). Крім того, згідно ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.
У судовому засіданні представник позивача, адвокат Брус С.М. заперечував проти задоволення вказаного клопотання посилаючись на те, що він діяв в інтересах ОСОБА_3 та залишається його представником, що стверджується доданими ордерами, які містяться в матеріалах справи.
Відповідач та її представник в судовому засіданні на задоволенні клопотання наполягали з підстав, які вказані у ньому.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши клопотання, приходить до наступних висновків.
За матеріалами справи встановлено, що 24 жовтня 2019 року ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 звернулася до суду із позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП України (булінг).
Станом на час звернення до суду неповнолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилося 17 років.
Відповідно до ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Статтею 1 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що «дитина» - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.
Стаття 46 ЦПК України визначає, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦПК України неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена.
Згідно зі ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
Частиною першою ст. 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Статтею 59 ЦПК України визначено, що права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена. Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам.
Згідно з частиною 1 ст. 242 ЦК України, батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Повноваження представників сторін мають бути підтверджені, в тому числі свідоцтвом про народження дитини. (п. 2 ч. 1 ст. 62 ЦПК України). Повноваження адвоката як представника підтверджуються, в тому числі ордером, виданим відповідно до ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Вирішуючи вказане клопотання по суті, суд зазначає наступне.
Черкаський апеляційний суд у Постанові від 18 вересня 2025 року скасовуючи ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області в частині припинення повноважень законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , чітко визначив легітимність представництва у даній справі, фактично спростовуючи доводи представника відповідача, які вказані у поданому клопотанні.
Суд апеляційної інстанції наголосив, що ОСОБА_3 був стороною у справі з моменту подання позову, в інтересах якого діяла мати як законний представник. Хоча повноваження матері як законного представника автоматично припинилися 12 липня 2020 року у зв'язку з досягненням сином повноліття, це не вплинуло на повноваження адвоката Бруса С.М. за договором. Адвокат здійснював представництво саме в інтересах ОСОБА_3 на підставі Договору про надання правової допомоги від 04.02.2020, і жодних доказів припинення цього договору матеріали справи не містять. Апеляційний суд зазначив, що відсутність особистої участі повнолітнього позивача не спростовує підтримання ним позовних вимог, особливо за наявності адвоката, і підкреслив, що відповідач не заявляв заперечень щодо повноважень представника на більш ранніх стадіях процесу, включно з поданням відзиву.
Подальша діяльність позивача повністю відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства. Навіть якщо припустити формальні недоліки в представництві після 12 липня 2020 року, ці недоліки були усунуті на більш пізній стадії. Долучення адвокатом Брусом С.М. до матеріалів справи нового ордера від 13 березня 2025 року, де чітко зазначено, що правнича допомога надається саме ОСОБА_3 , підтверджує, що повнолітній позивач належним чином визначився з особою свого представника. Ця дія свідчить про підтримку позову та всіх попередніх процесуальних дій і спростовує твердження відповідача про те, що позивач самоусунувся від розгляду справи. Згідно зі статтями 13 та 44 ЦПК України, позивач має право розпоряджатися своїми правами на власний розсуд, діючи особисто або через представника, і його дії є добросовісним користуванням процесуальними правами.
Разом із тим суд погоджується із доводами представника відповідача про те, що з досягненням повноліття ОСОБА_3 процесуальні повноваження ОСОБА_2 припинились, а тому, остання автоматично втратила свій процесуальний статус законного представника у зв'язку з досягненням її сином повноліття. Відповідно, будь-які подальші документи, підписані нею особисто в цій якості, не можуть прийматися судом до розгляду.
При цьому, вказаний висновок не поширюється на процесуальні документи та клопотання, які були подані до суду адвокатом Брусом С. М. в межах цієї справи. Адвокат діяв на підставі договору про надання правової допомоги, укладеного з матір'ю в інтересах сина -потерпілого ( ОСОБА_3 ). Як було встановлено Черкаським апеляційним судом, цей договір не був припинений, а адвокат, будучи представником за договором, продовжував виконувати свої обов'язки, що свідчить про підтримання позовних вимог повнолітнім позивачем ОСОБА_3 . Залишенню без розгляду підлягають виключно ті документи, які були особисто підписані ОСОБА_2 після 12 липня 2020 року, а не ті, що подані її представником, чиї повноваження зберігалися в силу договірного представництва.
Таким чином суд підтверджує, що з 12 липня 2020 року ОСОБА_2 втратила право особисто здійснювати процесуальні дії від імені сина, але дії представника (адвоката) на підставі договору, які були спрямовані на захист прав позивача ОСОБА_3 , залишаються чинними і приймаються судом до уваги. Таким чином, ухвала забезпечує правову визначеність щодо припинення законного представництва, але не скасовує наслідків договірного представництва, укладеного в інтересах позивача
Що стосується строку позовної давності, про який заявлено представником відповідача, суд вважає наступне.
Суд наголошує, що застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених статтями 256, 261 та 267 Цивільного кодексу України (ЦК України), є питанням матеріального права, яке безпосередньо впливає на вирішення спору по суті. Згідно з частиною 4 статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для ухвалення судом рішення про відмову у позові. Це означає, що суд може застосувати цей наслідок лише після повного та всебічного дослідження всіх доказів у справі та встановлення наявності чи відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд не може вирішити питання щодо застосування позовної давності до уточнених позовних вимог на даній стадії розгляду справи. Розгляд цього питання не є процесуальним питанням, яке вирішується ухвалою, а є складовою остаточного рішення суду, що ухвалюється після закінчення розгляду справи по суті. Таким чином, клопотання відповідача в частині застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню на цій стадії, і доводи щодо спливу давності будуть враховані судом при ухваленні рішення.
Керуючись ст. 259 ЦПК України, суд -
Клопотання представника відповідача - адвоката Павленко Мар'яни Василівни про залишення процесуальних документів без розгляду та застосування строку позовної давності у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа на стороні відповідача ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої неповнолітній особі внаслідок скоєного адміністративного правопорушення: вчинення булінгу - задовольнити частково.
Повернути без розгляду всі процесуальні документи, подані після 12 липня 2020 року ОСОБА_2 , як законним представником, в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 .
Питання застосування строку позовної давності щодо уточненої позовної заяви від 13.03.2025 року вирішувати на стадії ухвалення остаточного судового рішення у даній справі.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області протягом 15 днів з часу виготовлення повного тексту.
Повний текст виготовлено та підписано 01 грудня 2025 року.
Суддя: Середа Л.В.