Справа № 569/25794/25
28 листопада 2025 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Сидорук Є.І., розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, рнокпп - _____________________, за ч. 3 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
06 листопада 2025 року, о 16 год 45 хв, в м. Рівне, вул. Р. Шухевича, 10, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: порушення мови, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду у медичному закладі з метою встановлення наркотичного сп'яніння відмовився, чим двічі протягом року вчинив правопорушення.
Своїми діям ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 3 ст. 130 КУпАП України.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся, у встановленому законом порядку, про що свідчить підпис у протоколі про адмінправопорушення (а.с.1). Клопотань про розгляд справи без його участі чи про відкладення розгляд з причин, що унеможливлюють прибуття за викликом суду не надіслав.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності порушника, оскільки згідно ст. 268 КУпАП, участь особи , яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не є обов'язковою, а також є дані про своєчасне його сповіщення про місце і час розгляду справи.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень п. 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоровя України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, ознаками наркотичного чи іншого сп"яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп"яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно п. 6 огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров"я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Об'єктивна сторона правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП, є зокрема керування транспортними засобами особами в стані алкогольного/наркотичного сп'яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Отже, при наявності у особи яка керувала транспортним засобом ознак алкогольного/наркотичного сп'яніння, як і відмова такої особи від проходження медичного огляду на стан сп'яніння є підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ч. 3 ст.130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду (в медичному закладі) на стан алкогольного спяніння, підтверджується матеріалами справи, які відповідно до ст. 251 КУпАП є доказами у справі про адміністративне правопорушення, зокрема: даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 №505326, направленням на визначення стану сп'яніння від 06.11.2025, актом огляду на визначення стану сп'яніння від 06.11.2025, відеозаписом події 470595, зобов'язанням про відсторонення від керування транспортним засобом в порядку ст. 266 КУпАП, сукупністю інших доказів наявних у матеріалах справи.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь вини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП та застосувати стягнення в межах санкції цієї статті.
У відповідності до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» підлягає стягненню з порушника судовий збір.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП, суддя, -
постановив:
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, (реквізити для сплати штрафу: отримувач ГУК у Рівненській області/Рівненська область/21081300; код отримувача (ЄДРПОУ) 38012494; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); розрахунковий рахунок UA218999980313020149000017001; код класифікації доходів бюджету 21081300)
Стягнути з ОСОБА_1 в прибуток держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок (реквізити для сплати судового збору: отримувач ГУК у Рівн.обл/Рiвнен.міс.тг/22030101; код отримувача 38012494; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); номер рахунку (IBAN) UA458999980313191206000017527; код класифікації доходів бюджету 22030101).
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд.
Суддя -