Справа № 569/22487/25
25 листопада 2025 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Сидорука Є.І., розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 484042 від 15.10.2025 року, 15 жовтня 2025 року о 13 год 53 хв, в м. Рівне по вул. Відінська, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду у медичному закладі з метою встановлення наркотичного сп'яніння відмовився, що зафіксовано на нагрудну бодикамеру №861463.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні адвокат Цвіркун А.С. вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення не визнав та просив суд закрити справу у зв'язку із відсутністю події і складу правопорушення. Додатково пояснив суду, що останній, розуміючи наслідки складання протоколу, відразу після закінчення його оформлення звернувся до КЗ «РОЦПЗН» для проходження медичного освідчення на предмет наркотичного сп'яніння та згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1219 від 15.10.2025 року, ознак сп'яніння у ОСОБА_1 не виявлено.
ОСОБА_1 у судовому засіданні просив провадження по справі закрити, вказавши на те, що наркотичні засоби не вживає, відстороненим від права керування не був та мав можливість відразу поїхати до мед закладу для проходження огляду на визначення стану сп'яніння. Результат огляду згідно наданого адвокатом висновку негативний.
Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до наступного висновку.
За положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251 , 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" від 17.12.2008 року №1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735. Вказаними нормативними документами передбачено процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак стану сп'яніння.
Згідно із ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до п. 3 Постанови КМУ №1103 від 17.12.2008 року "Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, і проведення такого огляду" огляд проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів або лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря-фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Пунктом 6 цієї Постанови встановлено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Форма направлення на огляд наведена в додатку 1 до цієї Інструкції, затвердженої Наказом МВС МОЗ від 09.11.2015 №1452/735.
Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп'яніння. Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності (п.5 Порядку).
Згідно з п. 7 розділу 1 вказаної Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Відповідно до п. 15 розділу 3 Інструкції за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Згідно п. 1.7 Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Отже, вказаними нормами регламентовано, що особи, які керували транспортними засобами підлягають огляду у закладі охорони здоров'я лише у двох випадках: якщо вони відмовляються від проходження огляду на стан сп'яніння на місці або не згодні з результатами такого огляду. Інших підстав огляду вказаних осіб у закладі охорони здоров'я не передбачено законодавством.
У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 484042 від 15.10.2025 року, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП виражається в тому числі і у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, в даному випадку відмова особи, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в сенсі ст. 130 КпАП України безпосередньо пов'язана з перебуванням цієї особи в стані наркотичного сп'яніння.
Саме зазначені обставини ставляться у вину ОСОБА_1 , однак, в ході судового розгляду судом було встановлено, що відмова останнього від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння не була пов'язана з перебуванням останнього в стані наркотичного чи іншого сп'яніння. Як пояснив останній, працівниками поліції йому не було роз'яснено наслідки відмови від проходження медичного огляду на місці зупинки та у закладі охорони здоров'я.
Водночас, розуміючи наслідки складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП звернувся до закладу КП «Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення» Рівненської обласної ради із відповідною заявою про проведення медичного освідчення на предмет алкогольного та наркотичного сп'яніння у зв'язку із конфліктною ситуацією із поліцейськими.
У ході розгляду справи ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні вказаного правопорушення категорично заперечив та надав суду Акт та висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1219 від 15.10.2025 року, виданий КП «Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення» РОР, згідно якого огляд було проведено за заявою особи 15.10.2025 року о 15 год 07 хв, тобто протягом двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення, та відповідно до якого ознак сп'яніння у ОСОБА_1 не виявлено.
Також в матеріалах справи знаходяться пояснення ОСОБА_1 в яких він зазначає, що від проходження огляду відмовився у зв'язку з тим, що наркотичних засобів не вживає (а.с.7).
Як встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_1 , після підписання протоколу, не будучи відстороненим від керування транспортним засобом, самостійно на вказаному автомобілі продовжив рух, що свідчить про те, що поліцейські дійсно не вбачали, що він перебуває в алкогольному, наркотичному чи іншому стані, що забороняє рух автомобіля, дозволивши йому продовжити рух автомобілем.
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зобов'язано суди застосовувати при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п. 21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п. 33 рішення у справі "Гурепка проти України").
Європейський суд з прав людини у рішенні від 5 лютого 2008 року у справі «Раманаускас проти Литви» зазначив, що підбурювання з боку міліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним переслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений, для того, щоб можна було встановити факт злочину, тобто отримати докази і розпочати кримінальне переслідування.
При цьому, основні вимоги справедливості, зазначені в ст. 6 Конвенції відносяться до всіх видів злочинів, від самих незначних до особливо тяжких. Суспільний інтерес не може виправдовувати використання доказів, отриманих за допомогою провокації.
Таким чином, будь-яких належних, допустимих та достовірних доказів, які підтверджували факт керування ОСОБА_1 15.10.2025 о 13 год 53 хв, в м. Рівне по вул. Відінська транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, в силу вимог ст. 251 КУпАП немає, в судовому засіданні не здобуто та спростовується вищевказаними доказами, наданими до суду останнім під час розгляду справи.
Як слідує з ст. 55 Конституції України - кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 64 Конституції України - конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Згідно роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996р. за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладений у ньому повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Водночас, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ЄСПЛ підтримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява №25).
За змістом правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Не доведені події та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не доведена, а обставини зазначені у протоколі «поза розумним сумнівом» не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Згідно із п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адмінправопорушення.
Керуючись п. 1 ст. 247, ст. 284 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду, в десятиденний термін з дня її винесення, шляхом подачі апеляційної скарги через Рівненський міський суд Рівненської області.
Суддя -