Справа № 351/496/24
Провадження № 22-ц/4808/1032/25
Головуючий у 1 інстанції Калиновський М. М.
Суддя-доповідач Василишин Л. В.
20 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,
суддів: Баркова В. М., Максюти І. О.,
секретаря Шемрай Н.Б.
за участю
апелянта ОСОБА_1 , представника позивача Криклій Л.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у представника ОСОБА_1 - адвоката Петрички Олександра Євгеновича на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 08 травня 2025 року, ухвалене у складі судді Калиновського М. М. в місті Снятині, у справі за позовом керівника Коломийської окружної прокуратури до Снятинської міської територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання договору оренди недійсним та повернення земельної ділянки,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2024 року керівник Коломийської окружної прокуратури звернувся до суду із позовом до Снятинської міської територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання договору оренди недійсним та повернення земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до рішення Снятинської міської ради №20 від 21 червня 2001 року «Про розгляд рішення міськвиконкому № 59 від 29.03.2001 «Про надання дозволу приватному підприємцю, фермеру ОСОБА_1 на оренду землі», відповідачу ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту відводу земельної ділянки, розташованої за межами м. Снятин, для потреб оренди.
На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 виготовив проект відводу земельної ділянки під будівництво ставу на площі земельної ділянки 3,0857 га.
27 грудня 2001 року Снятинською міською радою прийнято рішення № 10 «Про затвердження списків громадян, яким передано земельні ділянки у приватну власність, а також згідно клопотання організацій і підприємств, яким передано земельні ділянки у постійне користування».
Зазначеним рішенням органом місцевого самоврядування лише вирішено затвердити списки фізичних та юридичних осіб, яким уже попередньо надано у власність чи постійне користування земельні ділянки на території Снятинської міської ради. При цьому згідно із додатком до цього рішення, ОСОБА_1 , як підприємцю, передано у постійне користування земельну ділянку площею 3,00 га в с. Запруття.
28 грудня 2001 року ОСОБА_1 на підставі рішення Снятинської міської ради № 10 від 27 грудня 2001 року видано державний акт на право постійного користування землею серія ІФ-12-01-03/00067.
З урахуванням зазначеного, фактично державний акт на право постійного користування земельними ділянками видано на підставі рішення, в якому міститься посилання на завершений факт отримання земель у постійне користування.
Водночас згідно із нормами Водного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, землі водного фонду могли передаватися у постійне користування водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані (частина друга статті 85).
Крім того, відповідно до частини другої статті 92 Земельного кодексу України, в редакції на 2001 рік, право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.
Згідно із частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Стаття 123 Земельного кодексу України вказувала, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.
Тобто враховуючи вказані норми законодавства ОСОБА_1 на час отримання у постійне користування земельної ділянки не мав законодавчо визначених підстав для такого отримання.
За таких обставин, видача державного акта на право постійного користування ІФ-12-01-03/00067 та передача земельної ділянки ОСОБА_1 у постійне користування для влаштування ставу суперечили положенням чинного на момент 2001 року Водного кодексу України та Земельного кодексу України, а тому використання останнім земельної ділянки водного фонду з 2001 року є незаконним.
У подальшому, а саме 05 березня 2020 року Снятинською міською радою прийнято рішення № 556-26/п/2020 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі».
Згідно із п. 1 цього рішення жителю с. Запруття ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,0857 га для рибогосподарських потреб, яка розташована в урочищі «Біля р. Прут» в м. Снятин.
16 червня 2020 року на замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), цільове використання - для рибогосподарських потреб, площею 3,0857 га та присвоєно кадастровий номер 2625210100:05:033:0002.
Надалі, 05 листопада 2020 року Снятинською міською радою прийнято рішення № 618-29/1-п/2020, згідно пункту першого якого жителю с. Запруття ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,0857 га кадастровий номер 2625210100:05:033:0002 для рибогосподарських потреб, яка розташована в урочищі «Біля р. Прут» в м. Снятин.
Пунктом 2 вказаного рішення Снятинська міська рада передала жителю с. Запруття ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,0857 га кадастровий номер 2625210100:05:033:0002 в оренду терміном на 35 років.
Пунктом 3 та 4 рішення встановлено орендну плату орендарю в розмірі 3% та зобов'язано зареєструвати речове право на земельну ділянку.
На виконання вимог рішення між Снятинською міською радою та ОСОБА_1 05 листопада 2020 року укладено (підписано) договір оренди земельної ділянки площею 3,0857 га кадастровий номер 2625210100:05:033:0002 на 35 років. В подальшому внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.
Отже, підставою для звернення до суду із позовом, поза межами кримінального провадження, є виявлення під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розсідувань за № 42023092090000016 13 липня 2023 року Коломийською окружною прокуратурою факту використання земельної ділянки водного фонду полощею 3,0857 га всупереч чинному законодавству України.
Також керівник прокуратури зазначав, що під час досудового розслідування згадуваного кримінального провадження під час допиту в якості свідка ОСОБА_1 встановлено, що ним дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) не отримувався, оскільки в цьому немає потреби через те, що він фактично не вирощує там рибу та не мав таких намірів в минулому.
Зазначене свідчить про відсутність намірів орендаря використовувати об'єкт водного фонду за цільовим призначенням.
Враховуючи, що 05 листопада 2020 року Снятинською міською радою прийнято рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення, відновлення меж земельної ділянки на місцевості та надання земельної ділянки в оренду (прийняте за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про надання земельної ділянки в оренду), а також беручи до уваги, що ОСОБА_1 добровільно уклав договір оренди та погодився на припинення права користування ділянкою водного фонду площею 3,0857 га, то вказана земельна ділянка на цей час правомірно належить Снятинській міській раді.
Відтак, беручи до уваги, що органом місцевого самоврядування зареєстровано договір оренди земельної ділянки, укладений із ОСОБА_1 , то державний акт на право постійного користування земельною ділянкоюостаннього втратив свою чинність, що у свою чергу вказує на те, що згідно із статтею 134 Земельного кодексу України передача земельної ділянки у користування на праві оренди повинна здійснюватися на конкурентних засадах (земельних торгах).
Крім того, договір оренди земельної ділянки площею 3,0857 га з кадастровим номером 2625210100:05:033:0002 не відповідає вимогам чинного законодавства.
Так, відповідно до статті 51 Водного кодексу України надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у договорі оренди землі в комплексі з розбатованим на ній водним об'єктом також зазначаються: розмірі орендної плати за водний об'єкт; об'єкт та площа водного об'єкта (водного простору), у тому числі, рибогосподарської технологічної водойми; перелік гідротехнічних споруд, лінійних споруд, мостових переходів, а також інших об'єктів інфраструктури, розташованих на земельній ділянці (за наявності), їх характеристики та стан; зобов'язання орендаря щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об'єкта, експлуатації водосховищ і ставків відповідно до встановлених в установленому порядку режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами та права спеціального водокористування. Невід'ємною складовою договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом є «паспорт водного об'єкта».
Більшість вказаних вимог Снятинською міською радою та ОСОБА_1 під час укладення договору оренди не виконано.
Зокрема, під час допиту в якості свідка ОСОБА_1 під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що перед підписанням спірного договору оренди земельної ділянки гідротехнічних споруд на ній не було. Гідротехнічна споруда збудована останнім на підставі проекту будівництва ставка, розробленого Коломийським управлінням осушних ситсем і протипаводкових споруд.
Окрім того, відсутній паспорт водного об'єкта, що розташований на спірній земельній ділянці.
Зазначене свідчить про необхідність визнати договір оренди земельної ділянки недійсним.
Керівник прокуратури в обґрунтування позову також вказував на те, що оскільки Снятинська міська рада вчинила порушення вимог законодавства у вигляді прийняття оспорюваного рішення, чим допустила порушення інтересам територіальної громади селища, оскільки позбавила територіальну громаду права розпоряджатися земельною ділянкою та водним об'єктом, то саме Снятинська міська рада має набути статус відповідача за цим позовом, а у прокуратури відповідно наявні підстави для звернення до суду із цим позовом.
На підставі викладеного, керівник прокуратури просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Снятинської міської ради від 05 листопада 2020 року № 618-29/1-п/2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки»,визнати договір оренди земельної ділянки площею 3,0857 га кадастровий номер 2625210100:05:033:0002 (зареєстрований 05.11.2020), укладений між Снятинською міською радою та ОСОБА_1 , недійсним;зобов'язати ОСОБА_1 повернути до земель запасу Снятинської міської ради земельну ділянку площею 3,0857 га кадастровий номер 2625210100:05:033:0002; стягнути з відповідачів судовий збір.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 08 травня 2025 року задоволено позов керівника Коломийської окружної прокуратури.
Визнано незаконним та скасовано в частині рішення сесії Снятинської міської ради від 05 листопада 2020 року № 618-29/1-п/2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки в оренду».
Визнано договір оренди земельної ділянки площею 3,0857 га кадастровий номер 2625210100:05:033:0002 (зареєстрований 05.11.2020), укладений між Снятинською міською радою та ОСОБА_1 недійсним.
Зобов'язано ОСОБА_1 повернути до земель запасу Снятинської міської ради земельну ділянку площею 3,0857 га кадастровий номер 2625210100:05:033:0002.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківської обласної прокуратури 4542,00 грн у відшкодування сплаченого судового збору.
Додатковим рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 08 травня 2025 року стягнуто з Снятинської міської територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області на користь Івано-Франківської обласної прокуратури 4542,00 грн у відшкодування сплаченого судового збору.
В обґрунтування оскаржуваного рішення суд першої інстанції вказав на те, що договір оренди землі між Снятинською міською радою та ОСОБА_1 укладений з порушенням вимог статті 124 Земельного кодексу України, статті 51 Водного кодексу України, положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення порядку передачі в оренду водних об'єктів у комплексі з земельними ділянками», а отже, підлягає визнанню недійсним.
Крім того, суд виснував, що договір оренди водного об'єкта ОСОБА_1 укладено на підставі рішення Снятинської міської ради від 05 листопада 2020 року № 618-29/1-п/2020, яке в свою чергу прийнято з порушенням вимог чинного земельного та водного законодавства, а тому також підлягає скасуванню.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
Представник ОСОБА_1 - адвокат Петричка О. Є. на рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій посилається на його невідповідність нормам матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що на момент прийняття Снятинською міською радою рішення № 20 «Про розгляд рішення міськвиконкому № 59 від 29.03.2001 «Про надання дозволу приватному підприємцю, фермеру ОСОБА_1 на оренду землі» діяв Земельний кодекс України в редакції, яка дозволяла передавати громадянам земельні ділянки у постійне користування.
Апелянт користується спірною земельною ділянкою 23 роки і за цей час не було жодних претензій з приводу такого користування ані з боку органів місцевого самоврядування, органів державної влади, ані громадян, в тому числі, і під час будівництва ставу.
Між апелянтом та Снятинською міською радою було укладено договір оренди землі, а не договір водного об'єкта, як про це зазначає суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до договору оренди землі від 05 листопада 2020 року, Снятинською міською радою апелянту передано у строкове платне користування виключно земельну ділянку з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб з кадастровим номером 2625210100:05:033:0002, яка розташована в урочищі «Біля р. Прут». У пунктах 2-4 договору чітко вказано, що предметом оренди є саме земельна ділянка, яка передається в оренду без будівель, споруд та інших об'єктів.
Водночас водний об'єкт (ставок), про який йде мова у справі, ніколи не перебував ні на балансі міської ради, ні в її фактичному користуванні. Його будівництво було ініційоване ОСОБА_1 на підставі проекту будівництва ставка, однак, таке будівництво через низку обставин, досі не завершено.
Отже, Снятинська міська рада не мала правових підстав для передачі в оренду об'єкта, якого не було у неї на балансі та який фактично не був створений. Натомість договір оренди землі укладено відповідно до вимог законодавства, з чітко визначеним предметом - земельною ділянкою.
Також представник апелянта вказує на те, що позивач жодним чином не довів, що саме Снятинська міська рада володіє та (або) має на своєму балансі водний об'єкт (ставок), який розташований на земельній ділянці із кадастровим номером 2625210100:05:033:0002.
Вся мотивувальна частина рішення суду фактично зводиться до того, що недійсним є договір оренди водного об'єкта. Однак, такий договір взагалі не укладався, а предметом існуючого договору була виключна земельна ділянка. З огляду на це, висновки суду щодо недійсності договору є помилковими.
Крім того, позивач у позові зазначав, що при укладенні договору оренди землі було порушено вимоги статті 15 Закону України «Про оренду землі». Водночас позивач розглядає цей договір у контексті положень, які застосовуються до договорів оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом, що є неправомірним.
Також представник апелянта зазначає, що не погоджується із висновком суду про те, що судом не встановлено підстав, які би давали право апелянту на отримання спірної земельної ділянки без дотримання умов аукціону. Так, пунктом 1 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передачу в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).
Окрім цього, відповідно до частини другої статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб.
Враховуючи викладене, представник апелянта просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Позиція інших учасників справи
Коломийська окружна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В обґрунтування відзиву зазначено, що представник апелянта у апеляційній скарзі зазначає про те, що прокурором безпідставно процитовано статті Земельного кодексу України 2001 року, оскільки такий ще не вступив в силу на момент прийняття оспорюваних у позові рішень. Такі твердження представника апелянта є необґрунтованими. Так, у позовній заяві, окрім Земельного кодексу України було покликання на статті Водного кодексу України, які дозволяли передавати у постійне користування землі водного фонду лише водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами.
Окрім того, стаття 7 Земельного кодексу України (в редакції 1997 року) чітко регламентувала для яких цілей може передаватися земельна ділянка у постійне користування: громадянам - для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 незаконно використовував земельну ділянку водного фонду.
При цьому відсутність претензій органу місцевого самоврядування, який безпосередньо прийняв рішення, яке не відповідає вимогам закону, а також окремих громадян жодним чином не впливає на факт незаконного використання апелянтом земельної ділянки та не має значення для розгляду справи.
Також представник прокуратури уважає помилковими доводи апеляційної скарги про те, що водний об'єкт ніколи не перебував ані на балансі міської ради, ані в її фактичному користуванні, оскільки враховуючи, що земельна ділянка, яку на праві оренди використовує ОСОБА_1 перебуває у власності Снятинської міської ради, а ставок відділити від земельної ділянки неможливо, то встановлення факту перебування на балансі органу місцевого самоврядування ставка позбавлене юридичного змісту.
Представник прокуратури заперечує й доводи представника апелянта про те, що ОСОБА_1 не повинен був отримувати земельну ділянку в оренду на конкурентних засадах, так як таке твердження не відповідає нормам законодавства, зокрема, статтям 127, 124 134 ЗК України, які регламентують порядок передачі змельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності на земельних торгах.
Представник прокуратури уважає правильним висновок суду першої інстанції й щодо невідповідності вимогам чинного законодавства договору оренди спірної земельної ділянки, та відповідно, необґрунтованість доводів апеляційної скарги у цій частині.
Снятинська міська територіальна громада Коломийського району Івано-Франківської областісвоїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Петричка О. Є. подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій підтримав свою позицію, викладену у апеляційній скарзі, уважає її обґрунтованою та такою, що ґрунтується на нормах чинного законодавства. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити.
Заяви (клопотання) учасників справи
У судовому засіданні представник апелянта та апелянт вимоги скарги підтримали, просили її задоволити.
Представник прокуратури апеляційну скаргу не визнав, просив відхилити скаргу як безпідставну.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 21.06.2001 Снятинською міською радою прийнято рішення № 20 «Про розгляд рішення міськвиконкому № 59 від 29.03.2001 «Про надання дозволу приватному підприємцю, фермеру ОСОБА_1 на оренду землі», у зв'язку із чим в подальшому фермеру ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту відводу земельної ділянки розташованої за межами м. Снятин, для потреб оренди.
На підставі вищезазначеного рішення ОСОБА_1 виготовив проект відводу земельної ділянки під будівництво ставку, площа земельної ділянки в проекті визначена у розмірі 3.08 га,
27.12.2001 Снятинською міською радою прийнято рішення № 10 про затвердження списків громадян, яким передано земельні ділянки у приватну власність, а також згідно клопотання організацій і підприємств, яким передано земельні ділянки у постійне користування.
Згідно із додатком до даного рішення ОСОБА_1 як підприємцю, передано у постійне користування земельну ділянку площею 3,00 га в с. Запруття.
28 грудня 2001 року ОСОБА_1 на підставі рішення Снятинської міської ради № 10 від 27.12.2001 видано державний акт на право постійного користування землею серія ІФ-12-01-03/00067.
05 березня 2020 року Снятинською міською радою прийнято рішення № 556-26/п/2020 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі.
Згідно з п. 1 даного рішення жителю с. Запруття ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,0857 га для рибогосподарських потреб, яка розташована в урочищі «Біля р. Прут» в м. Снятин
16 червня 2020 року на замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) цільове використання для рибогосподарських потреб площею 3,0857 га та присвоєно кадастровий номер 2625210100:05:033:0002.
05 листопада 2020 року Снятинською міською радою прийнято рішення № 618-29/1-п/2020 згідно пункту першого якого жителю с. Запруття ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,0857 га кадастровий номер 2625210100:05:033:0002 для рибогосподарських потреб, яка розташована в урочищі «Біля р. Прут» в м. Снятин. Пунктом 2 вищевказаного рішення Снятинська міська рада передала жителю с. Запруття ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,0857 га кадастровий номер 2625210100:05:033:0002 в оренду терміном на 35 років. Пунктом 3 та 4 рішення встановлено орендну плату орендарю в розмірі 3% та зобов'язано зареєструвати речове право на земельну ділянку.
На виконання вимог рішення між Снятинською міською радою та ОСОБА_1 05.11.2020 укладено (підписано) договір оренди земельної ділянки площею 3,0857 га кадастровий номер 2625210100:05:033:0002 на 35 років, який в подальшому внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 16 вересня 2021 року.
Так, згідно інформації наданої Снятинською міською радою від 09.06.2023 вих.№ 01-03/9/21/828, паспорт водного об'єкта, на земельній ділянці з кадастровим номером 2625210100:05:033:0002 не виготовлявся.
Згідно наданої інформації управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Івано-Франківській області від 12.06.2023 вих.№1-4-9/397-23 паспорт водного об'єкти, який розташований на земельній ділянці кадастровим номером 2625210100:05:033:0002 в межах м. Снятин Івано-Франківської області Сектором не погоджувався.
Згідно копії листа Обласного комунального підприємства «Коломийське МБТІ» Івано-Франківської обласної ради від 26.09.2023 № 30, адресованого ОСОБА_1 вбачається, що підприємство не має можливості виготовити технічний паспорт на гідротехнічну споруду - ставок, розташований на території Снятинської міської ради, у зв'язку з відсутністю нормативної бази для проведення технічної інвентаризації гідротехнічних споруд.
Згідно копії відповіді наданої Снятинською міською радою від 05.03.2024 №01-03/01/21/211 та Акту остеження земельної ділянки для рибогосподарських потреб в м. Снятин слідує, що будь-яких ознак ведення рибогосподарської діяльності під час огляду земельної ділянки (кадастровий номер 2625210100:05:033:0002) комісією не ивявлено.
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з частинами 1 та 2 статті 59 Земельного кодексу України, чинного на момент видачі державного акта на право постійного користування:
землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності;
громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватися у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.
Частина 3 цієї статті передбачає, що землі водного фонду надаються у постійне користування за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування:
а) державним водогосподарським організаціям - для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також для ведення аквакультури, тощо;
б) державним підприємствам - для розміщення та догляду за державними об'єктами портової інфраструктури;
в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям - для ведення аквакультури;
г) військовим частинам Державної прикордонної служби України - у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.
Згідно зі ст.85 Водного кодексу України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством. У постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані.У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт. Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимог у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.2 ст. 92 Земельного кодексу України, чинного на момент 2001 року, право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.
Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України, чинною на сьогодні, право власності або користування земельною ділянкою підлягає державній реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до частини 5 статті 51 Водного кодексу України, надання водних об'єктів у користування на умовах оренди можливе лише за наявності паспорта водного об'єкта. Порядок розроблення паспорта водного об'єкта затверджений наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 № 99.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 127 Земельного кодексу України, органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж або передачу у користування земельних ділянок державної чи комунальної власності на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Продаж таких земельних ділянок або набуття прав користування ними (оренда, суперфіцій, емфітевзис) здійснюється на конкурентних засадах (через земельні торги) у формі електронного аукціону - у випадках та порядку, передбачених главою 21 Земельного кодексу України.
Згідно з частиною 2 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земель державної або комунальної власності здійснюється за результатами земельних торгів, крім випадків, прямо встановлених у частинах другій та третій статті 134 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 134 Земельного кодексу України передбачено, земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, практики ЄСПЛ (рішення у справах «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року), втручання в право особи на мирне володіння майном має бути законним, повинно переслідувати «суспільний, публічний» інтерес та бути пропорційним визначеним цілям.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В спірному випадку, як вбачається зі змісту позову прокурора, підставою звернення в інтересах громади стало те, що відповідач неправомірно отримав у постійне користування земельну ділянку у 2001 році , оскільки згідно вимог чинного на той час Земельного кодексу та Водного кодексу, ні землі водного фонду, ні земельні ділянки не могли передаватися громадянам у постійне користування. Крім того, міська рада безпідставно затвердила ОСОБА_1 технічну документацію та уклала договір оренди землі, оскільки не був виготовлений паспорт на водний об'єкт та земельна ділянка підлягала передачі в оренду на конкуретних засадах, тобто через аукціон.
Разом з тим, на думку колегії суддів даючи правову оцінку спірним обставинам та задовольняючи позов з наведених підстав, суд першої інстанції не врахував, що користування земельною ділянкою відповідача - ОСОБА_1 було правомірним, оскільки йому було видано правовстановлюючий документ і подаючи заяву про передачу в оренду, він мав право на отримання такої враховуючи вже оформлене право користування, що випливає з наступного.
Так, 28 грудня 2001 року ОСОБА_1 на підставі рішення Снятинської міської ради № 10 від 27.12.2001 було видано Державний акт на право постійного користування землею серія ІФ-12-01-03/00067. Як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2001 рішенням Снятинської міської ради № 20 «Про розгляд рішення міськвиконкому № 59 від 29.03.2001 «Про надання дозволу приватному підприємцю, фермеру ОСОБА_1 на оренду землі», ОСОБА_1 було надано земельну ділянку для рибогосподарських портеб. У зв'язку із чим в подальшому йому було надано дозвіл на виготовлення проекту відводу земельної ділянки розташованої за межами м. Снятин, для потреб оренди.
На підставі вищезазначеного рішення ОСОБА_1 виготовив проект відводу земельної ділянки під будівництво ставку, площа земельної ділянки в проекті визначено в розмірі 3.08 га,
27.12.2001 Снятинською міською радою прийнято рішення № 10 про затвердження списків громадян, яким передано земельні ділянки у приватну власність, а також згідно клопотання організацій і підприємств, яким передано земельні ділянки у постійне користування.
Згідно додатку до даного рішення ОСОБА_1 , як підприємцю, передано у постійне користування земельну ділянку площею 3,00 га в АДРЕСА_1 .
Як пояснив у судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 , він на отриманій у користування земельній ділянці будував ставок. На сьогодні ставок як об'єкт, не введений в експлуатацію. З метою оформлення документації на ставок, він у 2020 році звернувся до органу місцевого самоврядування про надання дозволу на оформлення технічної документації для передачі ділянки в оренду та відповідного оформлення ставка.
Вказуючи на неправомірність передачі відповідачу у постійне користування земельної ділянки у 2001 році, прокурор посилається на незаконність ухвалених Снятинською міською радою рішень від 21.06.2001 від 27.12.2001 та неправомірно виданого Державного акта на постійне користування земельною ділянкою, оскільки такі ділянки могли передаватися у постійне користування лише підприємствам, установам та організаціям, визначеним законом, однак зазначені акти не були оскаржені та є чинними.
Твердження прокурора в цій частині, що беручи до уваги, що органом місцевого самоврядування було зареєстровано договір оренди земельної ділянки, укладений із ОСОБА_1 , державний акт на право постійного користування цією земельною ділянкою втратив чинність не заслуговують на увагу, оскільки зміна правовідносин не передбачає анулювання правовстановлюючого документа.
Також невірним є твердження , що оскільки Державний акт на постійне користування виданий з порушенням чинного земельного законодавства, то спірна земельна ділянка підлягає передачі на конкурентних засадах, оскільки таке користування у встановленому порядку не визнано неправомірним. А згідно п.1. Перехідних положень ЗК України у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).
ОСОБА_1 до 01.01.2008 отримував дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки,тому мав право на отримання земельної ділянки в оренду без аукціону.
Відповідно, 05 березня 2020 року Снятинською міською радою прийнято рішення № 556-26/п/2020 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі. Згідно п. 1 даного рішення жителю с. Запруття ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,0857 га для рибогосподарських потреб, яка розташована в урочищі «Біля р. Прут» в м. Снятин
16 червня 2020 року на замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) цільове використання для рибогосподарських потреб площею 3,0857 га та присвоєно кадастровий номер 2625210100:05:033:0002.
05 листопада 2020 року Снятинською міською радою прийнято рішення № 618-29/1-п/2020 згідно пункту першого якого жителю с. Запруття ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,0857 га кадастровий номер 2625210100:05:033:0002 для рибогосподарських потреб, яка розташована в урочищі «Біля р. Прут» в м. Снятин. Пунктом 2 вищевказаного рішення Снятинська міська рада передала жителю с. Запруття ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,0857 га кадастровий номер 2625210100:05:033:0002 в оренду терміном на 35 років. Пунктом 3 та 4 рішення встановлено орендну плату орендарю в розмірі 3% та зобов'язано зареєструвати речове право на земельну ділянку.
На виконання вимог рішення між Снятинською міською радою та ОСОБА_1 05.11.2020 укладено (підписано) договір оренди земельної ділянки площею 3,0857 га кадастровий номер 2625210100:05:033:0002 на 35 років, про який в подальшому внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 16 вересня 2021 року.
Крім того, у справі відсутні докази, що у користування передавалася земельна ділянка водного фонду.
Як зазначено прокурором в позові, проаналізувавши спеціальне законодавство, прокуратура дійшла висновку, що передача земельної ділянки водного фонду у користування ОСОБА_1 площею 3,0857 га здійснено з порушенням земельного та водного законодавства.
За змістом ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів;ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів. Для створення сприятливого режиму вздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водних об'єктів встановлюються водоохоронні зони, межі яких зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях. Відомості про межі водоохоронних зон вносяться до Державного земельного кадастру. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в таких зонах встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Норми зазначеної статті кореспондуються з нормами ст. 4 Водного кодексу України, яка передбачає, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Згідно ст.59 ЗК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.
Землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування: а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо; б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об'єктами портової інфраструктури; в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури; г) військовим частинам Державної прикордонної служби України у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.
Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і внутрішнього водного транспорту в порядку, встановленому законом. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.
Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в таких зонах встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим (ч. 3 ст. 19 ЗК).
Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються також прибережні захисні смуги (ч. 1 ст. 60 Земельного кодексу України).
Віднесення земель до певної категорії здійснюється згідно рішення органу державної влади або місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, що базується на проєкті землеустрою, а землі водного фонду облікуються в порядку визначеному спеціальним законодавством.Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в таких зонах встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, доказів щодо приналежності спірної земельної ділянки чи її частини до земель водного фонду, межі водоохоронної зони чи прибережної захисної смуги та режим ведення господарської діяльності, прокурором до матеріалів справи не долучено.
Тоді як вбачається з договору оренди землі від 05.11.2020, укладеного між Снятинською міською радою та ОСОБА_1 , орендодавець надає у строкове платне користування земельну ділянку для рибогосподарських потреб, яка розташована в урочищі «біля р. Прут» в м. Снятин з кадастровим номером 26252101100:05:033:0002. Його предметом є земельна ділянка площею 3,0857га, на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна, земельна ділянка передається без будівель та споруд та інших об'єктів .
Щодо невиготовлення паспорту водного об'єкта, на земельній ділянці з кадастровим номером 2625210100:05:033:0002, то прокурором не спростовано того факту, що ставок не введено в експлуатацію. Доказів про існування іншого об'єкта водного фонду, на який мав би бути виготовлений водний паспорт також не представлено.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення порядку передачі в оренду водних об'єктів у комплексі з земельними ділянками» від 4 листопада 2020 року № 963-IX набрав чинності після ухвалення органом місцевого самоврядування рішення про затвердження технічної дкументації та оформлення договору оренди.(02.03.2021,окремі положення 03.12.2020).
Так само, згідно ст.15 ЗУ « Про оренду землі» у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом також зазначаються: розмір орендної плати за водний об'єкт; об'єм та площа водного об'єкта (водного простору), у тому числі рибогосподарської технологічної водойми; перелік гідротехнічних споруд, лінійних споруд, мостових переходів, а також інших об'єктів інфраструктури, розташованих на земельній ділянці (за наявності), їх характеристики та стан; зобов'язання орендаря щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об'єкта, експлуатації водосховищ і ставків відповідно до встановлених в установленому порядку режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами та права спеціального водокористування. Невід'ємною складовою договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом є паспорт водного об'єкта.
Однак статтю 15 цього закону доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 963-IX від 04.11.2020. (набрав чинності 02.03.2021,окремі положення 03.12.2020).
Прокурор також вказував на те, що згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 351/1785/19, зазначено, що: надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
При цьому, відповідно до п.п.1, 2, 3 Порядку розроблення паспорта водного об'єкта, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18 березня 2013 року № 99, зазначено, що Порядок визначає механізм розроблення паспорта водного об'єкта. Цей Порядок спрямовано на встановлення технічних параметрів водного об'єкта, гідрологічних характеристик річки (водотоку), регламентацію експлуатаційної діяльності на водосховищах, ставках та озерах (далі - водний об'єкт) для забезпечення сталого використання (включаючи кількісне та якісне відновлення) усіх ресурсів, пов'язаних з існуванням водойми, надійності функціонування споруд і для підвищення ефективності їх використання. Замовником робіт із розроблення паспорта водного об'єкта є його орендодавець.
Однак, невиконання зазначених вимог орендодавцем не може мати наслідком визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.
Проте прокурором не представлено доказів щодо того, про який водний об'єкт йдеться, чим регламентується його існування, чим підтверджується встановлення технічних параметрів водного об'єкта, гідрологічних характеристик, чи віднесена спірна земельна ділянка до земель водного фонду та чим це підтверджується. За відсутності таких доказів у суду не було достатніх підстав для висновку про обґрунтованість позову.
Згідно ст.51 ВК України у редакції на час передачі в оренду земельної ділянки, у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.
Водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.
Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
Надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Водні об'єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.
Типова форма договору оренди водних об'єктів затверджується Кабінетом Міністрів України.
Умови використання водних об'єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди водних об'єктів визначаються у договорі оренди.
Методика визначення розміру плати за надані в оренду водні об'єкти затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Сплата орендної плати за водний об'єкт не звільняє від сплати орендної плати за земельну ділянку під цим об'єктом.
У договорі оренди водного об'єкта визначаються зобов'язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об'єкта, експлуатації водосховищ та ставків відповідно до встановлених для них центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства, режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами.
На виконання даної норми було затверджено Типовий договір оренди водних об'єктів, який затверджений постановою Кабінету міністрів України від 29.05.2013 № 420,
Проте вказуючи на порушення допущені органом місцевого самоврядування при передачі в оренду ОСОБА_1 землі, прокурор ототожнює договір оренди землі та договір оренди водного об'єкту.
Однак зважаючи на те, що за змістом оспорюваного договору від 05.11.2020 в оренду передано земельну ділянку, а не водний об'єкт, підстави вважати порушеним спеціальне законодавство чинне на час укладення договору щодо водних об'єктів відсутні.
Якщо прокурор мав на увазі правовідносини щодо передачі в оренду землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом, то Типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом був затверджений Постановою КМУ тільки 02 червня 2021 року за № 572, тоді як спірні правовідносини мали місце з березня по листопад 2020 року.
Таким чином, апеляційний суд приходить висновку, що стороною позивача не представлено доказів для задоволення позову, вимоги є недоведеними, тому у задоволенні позову необхідно було відмовити. За таких обставин, рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно скасувати, а у позові прокурора відмовити.
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду, то додаткове рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 08 травня 2025 року втрачає чинність.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Петрички Олександра Євгеновича задоволити.
Рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 08 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову керівника Коломийської окружної прокуратури до Снятинської міської територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання договору оренди недійсним та повернення земельної ділянки відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 01 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач: Л. В. Василишин
Судді: В. М. Барков
І. О. Максюта