Справа № 634/24/25
Провадження № 2/634/78/25
Категорія 67
02.12.2025 року
Сахновщинський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Зимовського О.С., за участі секретаря судового засідання Лісняк С.П., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в сел. Сахновщина Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду через свого представника ОСОБА_3 з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якому просить
визнати на праві спільної часткової власності право на 1/2 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: житлового будинку літ. "А", загальною площею 69,0 кв. м, житловою площею 33,3 кв. м. з надвірними будівлями: а - веранда цегляна, Б - сарай самановий, В - літня кухня - саманова; в - веранда дерев'яна ; №1- огорожа та на 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,1162 га, кадастровий номер земельної ділянки 6324855100:00:020:0092 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши право спільної сумісної власності подружжя на майно.
Позовна заява обґрунтована тим, що з 04 липня 2015 року позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, а 21 грудня 2022 року шлюб було розірвано. За час перебування у шлюбі за спільні заощадження придбали за договором купівлі - продажу будинок 09.02.2018 року, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . А 20.06.2018 року було зареєстровано право власності за відповідачем на земельну ділянку, площею 0,1162 га, кадастровий номер земельної ділянки 6324855100:00:020:0092 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 30.01.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 25.04.2025 року прийнято до розгляду заяву про змінені позовні вимоги та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 25.07.2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 13.08.2025 року постановлено про повторне витребування доказів.
Ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 03.10.2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Учасники справи у підготовче засідання не з'явились, про дату час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялись належним чином.
Позивач та її представник подали заяву в якій підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили розгляд справи провести без їх участі.
Представник відповідача ОСОБА_4 подав заяву в якій просить справу розглядати у його відсутності та відповідача ОСОБА_2 , який позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
В підготовчому засіданні встановлено, що сторони, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 04.07.2015 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .
Шлюб між сторонами розірвано рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 21.12.2022. Рішення набрало законної сили 21.01.2023.
Відповідно до копії договору купівлі продажу від 09.02.2018 року відповідач ОСОБА_2 придбав у власність житловий будинок з надвірними будівлями що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ., який розташований на земельній ділянці, площею 0,1162 га , кадастровий номер земельної ділянки 6324855100:00:020:0092 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 440694612 від 25.08.2025 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1162 га , кадастровий номер земельної ділянки 6324855100:00:020:0092 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстроване 20.06.2018. Також ОСОБА_2 є власником житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: житлового будинку під літ. "А", загальною площею 69,0 кв. м, житловою площею 33,3 кв. м. з надвірними будівлями: а - веранда цегляна, Б - сарай самановий, В - літня кухня - саманова; в - веранда дерев'яна ; №1- огорожа. Право власності зареєстровано 09.02.2018.
Згідно частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
У статті 60 Сімейного кодексу України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Частина четверта статті 65 Сімейного кодексу України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
За змістом статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Статтею 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частинами першою та другою статті 70 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц (провадження № 61-2446св18), від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц (провадження № 61-8518св18).
При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року в справі № 565/495/18 (провадження № 61-1539св19), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2021 року в справі № 438/1673/13-ц (провадження № 61-17441св20)).
Судом встановлено, що спірний будинок з надвірними будівлями набуто відповідачем 09.02.2018 року, земельну ділянку 20.06.2018 року, тобто у період перебування у шлюбі з позивачем, доказів, які б підтверджували факт придбання спірного будинку за особисті кошти, відповідач не надав, у зв'язку з чим вказане майно є спільною сумісною власністю сторін, а тому підлягає поділу між ними.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач позов визнав.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно ч.1, ч.4 ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12 червня 2009 року, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому підстав для відмови у його прийнятті судом не вбачається.
За таких обставин суд доходить висновку про задоволення позову.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи положення ст.141, 142 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача та поверненню з державного бюджету в рівних частинах по 2276,08 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 259, 264, 265, 268, ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити.
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на:
- 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, який складається з: житлового будинку під літ. "А", загальною площею 69,0 кв. м, житловою площею 33,3 кв. м. з надвірними будівлями: а - веранда цегляна, Б - сарай самановий, В - літня кухня - саманова; в - веранда дерев'яна ; №1- огорожа, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1162 га, кадастровий номер земельної ділянки 6324855100:00:020:0092 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , 50% сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 2276 (дві тисячі двісті сімдесят шість) гривень 08 копійок.
Повернути ОСОБА_6 з державного бюджету України 50 % сплаченого судового збору за квитанцією № 0.0.4119370716.1 від 09.01.2025 та № 0.0.4131316185.1 від 14.01.2025 в розмірі 2276 (дві тисячі двісті сімдесят шість) гривень 08 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду в тридцяти денний строк з дня його складання.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: