Справа № 643/14196/25
Провадження № 2/643/5841/25
02.12.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого Поліщук Т.В.
за участю секретаря судового засідання Костенюк А.В.,
розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «НЕССО», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бутько Мар'яна Володимирівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелкін Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Працевитого Г.О. звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 357 від 17.07.2019, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бутько М.В. про стягнення на користь стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінанс Інновація» (перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕССО») з боржника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №181119-1857-1 від 19.11.2018 в розмірі 13 050,00 грн.; стягнути з відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «НЕССО» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 453,44 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що 19.11.2018 між позивачем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінанс Інновація» було укладено кредитний договір № 181119-1857-1, за умовами якого позичальнику було надано кредит. З мобільного застосунку «Дія» позивачу стало відомо про наявність відкритого виконавчого провадження. Жодних листів від приватного виконавця, в яких містилась би інформація про наявне виконавче провадження позивач не отримував.Ознайомившись з інформацією на сайті «Автоматизована система виконавчого провадження» та у Єдиному реєстрі боржників було виявлено, що на підставі виконавчого напису нотаріуса було відкрито виконавче провадження № 59682660. 17.07.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бутько М.В. було вчинено виконавчий напис № 357 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінанс Інновація» (код ЄДРПОУ 41146462) заборгованості за кредитним договором № 181119-1857-1 від 19.11.2018 в розмірі 13 050 грн. 00 коп. В подальшому на підставі вищезазначеного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. відкрито виконавче провадження № 59682660, накладено арешт на всі рахунки боржника та звернуто стягнення на заробітну плату. Відповідно до історії змін реєстраційної інформації товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова «Фінанс Інновація» (код ЄДРПОУ 41146462), 22.09.2021 Товариством було змінено власне найменування на товариство з обмеженою відповідальністю «НЕССО». Позивач вважає, що виконавчий напис було вчинено з численними порушеннями норм законодавства, в зв'язку з чим він підлягає скасуванню, оскільки позивачем не отримувалося жодних вимог про стягнення боргу від відповідача, виконавчий напис вчинено на копії кредитного договору, який не посвідчено нотаріально, що свідчить про незаконність такого виконавчого напису. Разом з тим, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином як у безспірності розміру заборгованості, з метою погашення якої запропоновано звернути стягнення за виконавчим написом, так і взагалі наявності заборгованості для можливості вчинення виконавчого напису.
Ухвалою суду від 01.09.2025 провадження у справі відкрито і справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Частиною 8 ст. 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в частині 2 статті 191 ЦПК України.
Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» укладено кредитний договір № 181119-1857-1 від 19.11.2018, згідно якого позивач отримав кредит у розмірі 3000 грн. 00 коп. (зворотній бік а.с.72).
17.07.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бутько М.В. вчинено виконавчий напис № 357 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 який є боржником за вищевказаним кредитним договором (зворотній бік а.с.74).
31.07.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. на підставі виконавчого напису № 357, виданого 17.07.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бутько М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження№ 59682660 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінанс Інновація», заборгованості за кредитним договором у сумі 13050 грн. 00 коп. (а.с.75).
Згідно з відомостями про юридичну особу, ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» 22.09.2021 року змінило назву на ТОВ «НЕССО» (а.с.77-81).
З тексту оспорюваного виконавчого напису № 357, виданого 17.07.2019 встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувалась ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 за № 1172.
Відповідно ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.
Посилань на докази про вчинення виконавчого напису на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору відповідач суду не надав.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт, зокрема, подання стягувачем відповідних документів нотаріусу, не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Відповідно до ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що при вчиненні напису нотаріус отримував від відповідача виписку з рахунку позивача із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою про непогашення заборгованості, або первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо) щодо підтвердження безспірності заборгованості ОСОБА_1 .
При цьому оскаржений виконавчий напис вчинений після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Зважаючи, що сам виконавчий напис містить вказівку на те, що його вчинено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", дає підстави стверджувати, що не посвідчений нотаріально договір не входить до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів та не може підтвердити безспірність заборгованості позивача перед відповідачем.
Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.
З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню підлягають задоволенню.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 28.04.2025, додатковий договір від 28.04.2025 до договору про надання правової допомоги від 28.04.2025, рахунок від 28.04.2025 на суму 5000 грн. 00 коп., акт від 28.04.2025 про надані послуги на суму 5000 грн. 00 коп. (а.с. 66-67).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у сумі 5000 грн. 00 коп. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК із відповідача мають бути стягнуті документально підтверджені судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1453 грн. 44 коп. (968 грн. 96 коп. за подання позовної заяви та 484 грн. 48 коп. за заяву про забезпечення позову).
Керуючись ст.15, 16 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 77-81, 141, 247, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «НЕССО», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бутько Мар'яна Володимирівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелкін Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бутько Мар'яною Володимирівною, зареєстрований в реєстрі за № 357 від 17.07.2019, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінанс Інновація» заборгованість за кредитним договором № 181119-1857-1 від 19.11.2018 в розмірі 13 050 грн. 00 коп.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «НЕССО» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1453 (одна тисяча чотириста п'ятдесят три) 44 коп. та на правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп., а всього 6453 (шість тисяч чотириста п'ятдесят три) грн. 44 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕССО», юридична адреса: м. Київ, вул. Пироговського Олександра, буд. 19, корп. 6, код ЄДРПОУ 41146462.
Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бутько Мар'яна Володимирівна, адреса: АДРЕСА_2 .
Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелкін Тетяна Леонідівна, адреса: м. Харків, вул. Златоустівська, буд. 55, оф. 61,62.
Суддя Т.В. Поліщук