Справа№ 953/17744/20
н/п 1-кп/953/171/25
"02" грудня 2025 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220490000675 від 13.02.2020 за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої ВПО за адресою: АДРЕСА_2 , не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_3
обвинувачена - ОСОБА_2
захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_4
секретар судового засідання - ОСОБА_5
1. Формулювання обвинувачення.
1.1. Згідно обвинувального акта, органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що 13.04.2020, у першій половині доби, точний час у ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_2 , діючи умисно, маючи умисел на вчинення злочину у сфері обігу психотропних речовин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді незаконного придбання психотропної речовини, бажаючи цього, з мотивів реалізації особистих потреб, з метою збуту, придбала у невстановленої у ході досудового розслідування особи психотропну речовину, обіг якої обмежено - «амфетамін», яку почала зберігати за місцем свого мешкання за адресою АДРЕСА_1 , з метою подальшого збуту.
Так, 13.04.2020 у період часу з 17:25 год. по 18:45 год., за місцем реєстрації та мешкання ОСОБА_2 , на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова, у ході проведення обшуку квартири за адресою АДРЕСА_1 , у сумці ОСОБА_2 , яку вони мала при собі, виявлено та вилучено полімерний пакет з порошкоподібною речовиною біло-рожевого кольору, яка відповідно до висновку експерта ХНДЕКЦ МВС України за експертною спеціальністю 8.6. «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» для проведення судової експертизи матеріалів, речовин і виробів № 13/1/1873СЕ-20 від 22.07.2020 містить у своєму складі психотропну речовину - «амфетамін», маса якої в перерахунку на масу представленої речовини становить - 3,5311 г., та у холодильнику виявлено та вилучено шість полімерних пакетів із порошком світло бежевого кольору, який згідно з висновком експерта ХНДЕКЦ МВС України за експертною спеціальністю 8.6. «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» для проведення судової експертизи матеріалів, речовин і виробів № 13/1/1873СЕ-20 від 22.07.2020, містить у своєму складі психотропну речовину - «амфетамін», маса якої в перерахунку на масу представленої речовини становить - 0,2856 г, 0,2357 г, 0,2310 г, 0,2353 г, 0,1238 г, 0,1185 г. Таким чином, виявлено та вилучено психотропну речовину, обіг якої обмежено - «амфетамін», загальною масою - 4,761 г., яку ОСОБА_2 , незаконно придбала та зберігала з метою подальшого збуту.
Своїми умисними діями, ОСОБА_2 , всупереч Законів України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» та «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», умисно, незаконно, придбала та зберігала з метою збуту «амфетамін», який відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено, згідно «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, у великих розмірах.
Таким чином, органом обвинувачення дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини з метою збуту у великих розмірах.
2. Позиції сторін кримінального провадження.
2.1. Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення визнала частково, зазначивши, що стороною обвинувачення були надані докази у вигляді психотропної речовини, яка була вилучена в неї в сумці, вагів, які були вилучені у неї вдома, а також заява свідка, про те, що вона купує психотропні засоби з метою збуту. Обвинувачена ОСОБА_2 вважала, що зібраних доказів у справі не достатньо для цієї статті, адже ч. 2 ст. 307 КК України стосується незаконного обігу психотропних речовин з метою збуту, що на її думку належними та допустимими доказами не доведено. ОСОБА_2 вказує, що речовину, яку в неї вилучили, вона придбала виключно для особистого вживання, мети збуту не мала, а заявник у справі ніколи в житті її не бачив та ніколи не був у неї вдома.
Таким чином, обвинувачена ОСОБА_2 просила, з урахуванням встановлених у ході судового розгляду обставин, перекваліфікувати її дії з ч. 2 ст. 307 КК України на ч. 2 ст. 309 КК України, яка передбачає відповідальність за незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту у великих розмірах.
Також, просила врахувати пом'якшувальні обставини за ст. 66 КК України, щире каяття, а також те, що наразі вона перебуває у статусі багатодітної матері.
2.2. Захисник обвинуваченої ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що у ході судового розгляду органом обвинувачення не доведено вчинення обвинуваченою ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тому, просив перекваліфікувати її дії з ч. 2 ст. 307 КК України на ч. 2 ст. 309 КК України, яка передбачає відповідальність за незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту у великих розмірах.
2.3. Прокурор у судовому засіданні зазначив, що під час судового розгляду достеменно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинене обвинуваченою, тому просив суд визнати ОСОБА_2 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років, та при призначенні такого покарання просив врахувати відсутність обставин, передбачених ст.ст. 66 та 67 КК України.
3. Докази, надані стороною обвинувачення, на підтвердження винуватості ОСОБА_2 .
3.1. Заява ОСОБА_7 від 13.02.2020, згідно якої, він просить правоохоронні органи вжити заходів відносно громадянки ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , та яка надає приміщення вказаного будинку для вживання наркотичних засобів своїм знайомим.
3.2. Протокол обшуку від 13.04.2020, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 18.03.2020, згідно якого, у квартирі АДРЕСА_4 ОСОБА_2 добровільно видала зі свого бюстгальтера паперовий згорток із речовиною темно-коричневого кольору; із належної їй жіночої сумки вилучено прозорий полімерний зіп-пакет із кристалічною речовиною біло-рожевого кольору; у туалетній кімнаті виявлено та вилучено пластикову пляшку з нашаруванням речовини коричневого кольору всередині, сірі електронні ваги, три піпетки, металеву банку з 10 (десять) капсулами-пігулками, пластикову коробку з 8 (восьма) пігулками круглої форми, металевий предмет з дірками, на яких є нашарування темного кольору, зіп-пакети із залишками речовини білого кольору, порожні зіп-пакети, пакети з насінням, грошова купюра номіналом 1 (одна) гривня з рослинною речовиною коричневого кольору; у холодильнику виявлено та вилучено шість прозорих зіп-пакетів з порошком білого кольору; у кухні виявлено та вилучено два зіп-пакета з порошком білого кольору та зіп-пакет з 3 (три) великими та 4 (чотири) маленькими пігулками; у верхньому одязі в кишені виявлено та вилучено пакети із залишками порошку білого кольору.
3.3. Висновок експерта від 22.07.2020 № 13/1/1873СЕ-20 Харківського НДЕКЦ, згідно якого, речовини масою: 6,7073 грам, 0,5000 грам, 0,4126 грам, 0,4045 грам, 0,4119 грам, 0,2168 грам, 0,2074 грам, 0,1156 грам; нашарування речовини білого кольору на внутрішній поверхні 1 (одного) пакета; 21 (двадцяти одного) пакета; ваг містять у своєму вкладі: психотропну речовину - амфетамін. Нашарування речовини на внутрішній поверхні згортка, фрагменту пляшки, двох трубок зі скла, пристрою, містять у своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб - екстракт канабісу. Нашарування жовто-зеленого кольору на внутрішній поверхні 3 (трьох) пакетів містять у своєму складі: психоактивний компонент - ТГК (тетрагідроканабінол) та інші канабіноїди. Речовини масою: 0,6016 грам, 0,6110 грам, 0,3353 грам, 0,0828 грам; таблетки масою: 3,7654 грам, 0,9542 грам, 0,8256 грам, 0,2648 грам, 0,1311 грам; нашарування на піпетці - наркотичним засобом, психтропною речовиною, прекурсором не являються. Маса амфетаміну, в перерахунку на масу представленої речовини, склала: 3,5311 грам, 0,2856 грам, 0,2357 грам, 0,2310 грам, 0,2353 грам, 0,1238 грам, 0,1185 грам, 0,0571 грам, 0,0031 грам, 0,1826 грам, 0,0083 грам. Маса екстракту канабісу (в перерахунку на суху речовину) склала: 0,0319 грам, 0,1058 грам, 0,0176 грам, 0,1131 грам.
3.4. Показання свідка ОСОБА_8 , допитаного у судовому засіданні, який пояснив, що приблизно на початку квітня 2020 року він перебував в районі станції метро Київська у м. Харкові, до нього підійшли поліцейські з проханням бути понятим при проведенні обшуку у квартирі по АДРЕСА_2 , де були обвинувачена ОСОБА_2 та ще 2 (два) чоловіка. Перед початком проведення обшуку працівники поліції представилися, зачитали ухвалу суду, велася відеофіксація. Метою обшуку було з'ясування, чи є щось заборонене у приміщенні квартири, на що ОСОБА_2 добровільно видала згорток. Також, працівники поліції знайшли пакетики з речовиною білого кольору у жіночій сумці, холодильнику, а у ванній кімнаті прилад для вживання, піпетку, ваги. Ці вилучені речовини належали ОСОБА_2 , яка повідомила всім присутнім, що тримає це у себе для власного вживання. Пакети з речовинами вилучили, тиск при проведенні обшуку з боку працівників поліції не застосовувався.
3.5. Показання свідка ОСОБА_7 , допитаного у судовому засіданні, який пояснив, що обвинувачену ОСОБА_2 ніколи раніше не бачив. У 2020 році написав на ОСОБА_2 заяву з приводу вживання та збуту наркотичних засобів, після чого, його допитали, а будь-яких слідчих дій з ним працівниками поліції не проводилося. Обставин та деталей написання ним заяви на обвинувачену ОСОБА_2 , у тому числі за адресою: АДРЕСА_3 , - він не пам'ятає. У 2020 році наркотичних засобів він не вживав. Взагалі, до поліції він звертається не часто, проте, не одноразово був свідком у кримінальних провадженнях.
3.6. Показання свідка ОСОБА_9 , допитаного у судовому засіданні, який пояснив, що обвинувачена ОСОБА_2 це його дружина, з якою вони у квітні 2020 року проживали разом із двома дітьми за адресою: АДРЕСА_3 . 13.04.2020 вони сиділи з другом ОСОБА_10 у квартирі, приблизно о 14:00 годині відкрилися вхідні двері і зайшов незнайомий чоловік, який сказав, що все гаразд, та пройшов у іншу кімнату. Працівники поліції вилучили пакетик з речовиною з жіночої сумки ОСОБА_2 , якісь ліки та з холодильнику якийсь пакетик. Зазначив, що ваги у них вдома є, на них вони вимірюють їжу на ліки для дітей, а також бісер, яким займається дружина. На той час, він наркотичні засоби не вживав, але підозрював, що ОСОБА_2 вживає, але що саме, не знав, тому вважає, що усі вилучені речовини вона зберігала для власного вживання. З приводу збуту наркотичних засобів ОСОБА_2 йому нічого не відомо. Про те, що у холодильнику зберігається щось заборонене, він також не знав. З приводу зіп-пакетів зазначив, що ОСОБА_2 займається виробами з бісеру, і вони потрібні для пакування та фасування останнього.
3.7. Виходячи із принципів змагальності та диспозитивності кримінального провадження, суд прийняв відмову прокурора від допиту свідків сторони обвинувачення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , у зв'язку із надходженням від прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 відповідної заяви.
4. Оцінка наданих стороною обвинувачення доказів.
4.1. Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду зазначені вище докази у сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд визнає їх належними та допустимими доказами для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.
Недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 87-89 КПК України судом не встановлено, оскільки вказані докази встановлені, зібрані та перевірені органом досудового розслідування, а згодом судом, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України. Істотних порушень прав та свобод людини, визначених ст. 87 КПК України, не вбачається. Досліджені у судовому засіданні докази відповідають вимогам щодо їх отримання, узгоджуються між собою, та не викликають у суду сумнівів. Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи, не встановлено.
Дослідивши і перевіривши надані у ході судового розгляду письмові докази, висновок експерта, показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , які є процесуальними джерелами доказів, суд дійшов висновку, що ці показання є конкретними та узгоджуються між собою як сукупність доказів, які судом покладено у вирок.
Свідки були попереджені судом про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань і підстав сумніватися у показах даних осіб суд не вбачає.
4.2. При доведеності винуватості ОСОБА_2 поза розумним сумнівом, суд відповідно до ст. 17 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», враховує, що за правовим висновком, викладеним ККС ВС у постанові від 12.06.2018 у справі № 712/13361/15, обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
5. Підстави зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення.
5.1. Як вбачається із пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення, яке підтримав прокурор у судовому засіданні, остання незаконно придбала та зберігала психотропну речовину з метою збуту у великих розмірах.
Однак такий висновок органу обвинувачення є невірним, оскільки не ґрунтується на об'єктивних і беззаперечних доказах у кримінальному провадженні.
Як вбачається з показів обвинуваченої ОСОБА_2 , наданих нею у судовому засіданні, вона дійсно придбала та зберігала психотропну речовину для власних цілей, а саме для власного вживання, проте умислу збувати їх не мала.
Відповідно до статті 307 КК України, збут наркотичних засобів вважається закінченим з моменту відчуження цих засобів.
Відповідно до вимог вказаної норми закону, органом обвинувачення не встановлено час, місце та осіб, яким ОСОБА_2 відчужувала психотропну речовину, тобто досудовим розслідуванням не доведено об'єктивну сторону злочину, що підлягає обов'язковому доказуванню. Також, органом досудового розслідування, відповідно до статті 91 КПК України, не доведено і суб'єктивну сторону злочину, передбаченого частиною 2 статті 307 КК України у пред'явленому ОСОБА_2 обвинуваченні.
Так, суб'єктивна сторона злочину, передбаченого статтею 307 КК України характеризується прямим умислом, і наявність мети збуту є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони цього кримінального правопорушення.
Пред'являючи ОСОБА_2 обвинувачення за частиною 2 статті 307 КК України, орган досудового розслідування в обвинувальному акті зазначив, що обвинувачена незаконно придбала та зберігала за місцем свого проживання психотропну речовину з метою збуту та ця мета встановлена, зважаючи на розмір та фасування цієї речовини.
Таким чином основним доказом обвинувачення ОСОБА_2 за частиною 2 статті 307 КК України на думку сторони обвинувачення, є вилучення у обвинуваченої психотропної речовини у великих розмірах, які були розфасовані.
Разом з тим, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 № 4 (з наступними змінами і доповненнями) «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» дано визначення дій, які пов'язані з незаконним виробництвом, виготовленням, придбанням, зберіганням тощо наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів.
Зокрема, під незаконним збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (стаття 307 КК України) потрібно розуміти будь-які оплатні чи безоплатні форми їх реалізації всупереч Законам України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» (продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позика, введення володільцем цих засобів або речовин ін'єкцій іншій особі за її згодою тощо) (п.4 Постанови).
Пред'явлене обвинувачення ОСОБА_2 за частиною 2 статті 307 КК України не містить жодної інформації щодо факту збуту психотропної речовини обвинуваченою жодній особі, тобто таких фактів органом досудового розслідування не встановлено, оперативні закупівлі психотропної речовини не проводилися.
Частиною 3 статті 370 та частиною 1 статті 94 КПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження.
Відповідно до статей 91, 92 КПК України, обов'язок доказування винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення покладається на прокурора.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, висловлену у п. 60 Рішенні у справі «Коробов проти України», яке набуло статусу остаточного, відповідно до якої Європейський суд з прав людини в черговий раз звертає увагу на те, що «при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту», вимоги норм статті 62 Конституції України та статті 17 КПК України, відповідно до яких обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд приходить до переконання про недотримання стороною обвинувачення стандарту підтвердження доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину в частині наявності такої кваліфікуючої ознаки вчинення злочину, як мети збуту психотропної речовини.
Приписами статті 337 КПК України визначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Відповідно до пункту 23 Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990, всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.
Пунктом 21 цього Пленуму також зазначено, що суди мають орієнтуватися на те, що відповідно до вимог КПК «виправдувальний вирок постановляється: за відсутністю події злочину, коли судовим розглядом справи встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачувався підсудний, взагалі не мало місця або відсутній причинний зв'язок між діянням підсудного і шкідливими наслідками, настанням яких обумовлюється злочинність діяння, зокрема, коли шкідливі наслідки настали внаслідок дій особи, якій заподіяно шкоду, або в результаті дії сил природи тощо; за відсутністю в діянні підсудного складу злочину, коли встановлено, що діяння, яке ставилось у вину підсудному, ним вчинено, але кримінальним законом воно не визнається злочинним, зокрема, якщо воно лише формально містить ознаки злочину, але через малозначність не являє суспільної небезпеки; відсутні інші умови, за яких діяння визнається злочинним (повторність діяння, попереднє притягнення до адміністративної відповідальності тощо), діяння вчинено у стані необхідної оборони чи крайньої необхідності; мала місце добровільна відмова від вчинення злочину, а фактично вчинене не містить складу іншого злочину; підсудний не є суб'єктом злочину через відсутність спеціальних ознак, встановлених для суб'єкта даного складу злочину; підсудний не досяг віку, з якого він може нести кримінальну відповідальність; за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину, коли факт суспільно небезпечного діяння встановлено, але досліджені судом докази виключають або не підтверджують вчинення його підсудним».
Суд зазначає, що надані стороною обвинувачення докази, які зібрані під час досудового розслідування, а саме: покази свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , висновок експертизи, речові докази, які не підтвердили факту такої кваліфікуючої ознаки вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, як мети збуту психотропної речовини, як і надані покази у судовому засіданні самою обвинуваченою, доводять беззаперечно (поза розумним сумнівом), що остання 13.04.2020, всупереч Законів України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» та «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», умисно, незаконно, придбала у невстановленої у ході досудового розслідування особи психотропну речовину, обіг якої обмежено - «амфетамін», яка відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено, згідно «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, у великих розмірах, яку почала зберігати за місцем свого мешкання за адресою АДРЕСА_1 , без мети подальшого збуту.
За приписами ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Отже, вирішуючи питання доведеності винуватості ОСОБА_2 , суд, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 337 КПК України у межах висунутого обвинувачення, вважає вину ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України не доведеною, та кваліфікує її дії за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту у великих розмірах.
6. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
6.1. Санкція ч. 2 ст. 309 КК України станом на час вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення 13.04.2020, передбачала покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п'яти років.
Станом на час розгляду цього кримінального провадження судом, санкція ч. 2 ст. 309 КК України передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
Згідно ч. 3 ст. 12 КК України (у редакції, чинній на 13.04.2020) злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Таким чином, на час вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, останнє класифікувалося, як злочин середньої тяжкості.
Законом України від 22.11.2018 № 2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який у відповідній частині набрав чинності окремими положеннями 01.07.2020, стаття 12 КК України викладена у новій редакції.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 12 КК України (у редакції, чинній з 01.07.2020) кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
Нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Статтею 5 КК України унормовано, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Таким чином, станом на час розгляду даного кримінального провадження, інкриміноване ОСОБА_2 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, класифікується як нетяжкий злочин.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
З огляду на те, що з дня вчинення ОСОБА_2 нетяжкого злочину (13.04.2020) минуло понад п'ять років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності не зупинявся та не переривався, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 309 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, без призначення відповідного покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 309 КК України.
Суд зауважує, що системний аналіз формулювань, використаних у кримінальному законі: «звільнення від покарання» (частини 4, 5 ст. 74 КК України), «звільнення від відбування покарання» (статті 75, 79 КК України), «звільнення від призначеного покарання» (ст. 78 КК України), дає підстави для висновку, що під звільненням від покарання необхідно розуміти звільнення не від конкретного виду й розміру покарання, передбаченого санкцією або призначеного судом, а саме від його призначення як форми примусу в цілому.
Наведене вище узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 25.06.2025 у справі № 684/477/19 (провадження № 51-828км25).
7. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
7.1. Речові докази.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
7.2. Спеціальна конфіскація.
Згідно з ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та встановлено судовим розглядом, обвинувачена ОСОБА_2 для вчинення кримінального правопорушення використовувала належний їй мобільний телефон марки мобільний телефон ХІАОМІ Мі-6 з номерами ІМЕІ: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , у якому знаходиться дві сім картки з номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , на який під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16.04.2020 накладено арешт.
За наведених обставин, суд зазначає про наявність правових підстав для застосування у даному кримінальному провадженні положень ст. 96-1 КК України, та конфіскації зазначеного речового доказу у власність держави.
7.3. Процесуальні витрати.
Процесуальні витрати, понесені на залучення експерта у сумі 3432,45 грн, відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КПК, слід стягнути з обвинуваченої на користь держави.
7.4. Запобіжний захід.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 26.10.2020 відносно обвинуваченої ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до 16.11.2020.
Ураховуючи те, що під час підготовчого судового засідання та судового розгляду кримінального провадження клопотань про застосування запобіжного заходу від прокурора на розгляд суду не надходило, підстав, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування до обвинуваченої запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 7, 100, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд -
ОСОБА_2 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
ОСОБА_2 звільнити від покарання за ч. 2 ст. 309 КК на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, - не застосовувати.
Речові докази: - полімерний пакет «файл», опечатаний паперовою биркою з відбитком круглої печатки ХНДЕКЦ № 9, у якому згідно висновку експерта Харківського НДЕКЦ МВС України за експертною спеціальністю 8.6. «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» № 13/1/187ЗСЕ-20 від 22.07.2020, знаходиться порошкоподібна речовина, пакетики з нашаруваннями порошкоподібної речовини та електронні ваги з нашаруваннями речовини, яка містить у своєму складі психотропну речовину - амфетамін, вагою 3,5311 г, 0,2856 г, 0,2357 г, 0,2310 г, 0,2353 г, 0,1238 г, 0,1185 г, 0,0571 г, 0,0031 г, 0,1826 г, 0,0083 г; згорток, фрагмент пляшки, дві трубки зі скла, пристрій з полімерного матеріалу, на яких наявні нашарування, які містять у своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб - екстракт канабісу, масою (в перерахунку на суху речовину) - 0,0319 г, 0,1058 г, 0,0176 г, 0,1131 г, - після набрання вироком законної сили знищити.
Застосувати спеціальну конфіскацію та речовий доказ - мобільний телефон ХІАОМІ Мі-6 з номерами ІМЕІ: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , у якому знаходиться дві сім картки з номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , - після набрання вироком законної сили конфіскувати у власність держави.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16.04.2020 на майно, вилучене в ході проведення обшуку 13.04.2020 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон ХІАОМІ Мі-6 з номерами ІМЕІ: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , у якому знаходиться дві сім картки з номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , який на праві власності належить ОСОБА_2 .
Процесуальні витрати, понесені на залучення експерта для проведення судової експертизи дослідження матеріалів речовин і виробів за експертною спеціалізацією 8.6 «Дослідження наркотичних засобів психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів» № 13/1/1873СЕ-20 від 22.07.2020 у сумі 3432,45 грн, - після набрання вироком законної сили стягнути з ОСОБА_2 на користь держави.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Суддя - ОСОБА_1