Справа № 638/9574/25
Провадження № 2/638/5011/25
27 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м. Харкова
у складі головуючого судді: Хайкіна В.М.,
за участю секретаря: Веремчук Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа: Сьома Харківська міська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-
22.05.2025 року через підсистему «Електронний суд» до Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Задерея О.В. до Харківської міської ради, третя особа: Сьома Харківська міська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, згідно прохальної частини якої просить суд: визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком в один місяць з часу набрання рішенням суду законної сили. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є далекою родичкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та завжди підтримувала з нею дружні стосунки, постійно спілкувалась, допомагала по господарству. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 померла. За життя ОСОБА_2 не повідомляла, що склала заповіт на ім'я позивача. Ймовірно, так сталось через те, що остання була людиною забобонною та думала, що таким чином може накликати на себе біду. Допомоги зі складанням заповіту у позивача померла також не просила. Оскільки найближчий родич померлої - рідний племінник проживає за кордоном, її похованням займалась позивач. Позивач також повідомила племінника ОСОБА_3 про смерть тітки, оскільки вважала, що лише останній може займатися оформленням спадщини, як спадкоємець за законом другої черги за правом представлення. На початку травня 2025 року на зв'язок вийшов племінник та попросив пошукати документи в квартирі тітки, до якої позивач має доступ та повідомив, що вирішив займатися оформленням документів. Позивач разом зі своїм чоловіком у квартирі за місцем проживання ОСОБА_2 знайшли документи на квартиру, а також копію заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Жамойди Г.М., який було складено на ім'я позивача. Оригіналу заповіту не знайшли. Того ж дня позивач повідомила племінника спадкодавиці, який сказав, що тоді не буде претендувати на майно померлої. 13.05.2025 року позивач звернулась до Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори, де їй пояснили, що остання пропустила строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 на трохи більше, ніж один місяць - строк прийняття спадщини сплинув 07.04.2025 року. Того ж дня нотаріус відкрила спадкову справу №191/2025 та було здійснено перевірку в Державному реєстрі заповітів та підтвердила, що такий заповіт дійсно посвідчувався. Враховуючи неповідомлення спадкодавцем за життя про складений на користь позивача заповіт, той факт, що копія заповіту була знайдена після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини, а оригінал так і не вдалося знайти, звернення позивача до нотаріуса у найкоротші строки після того, як дізналась про наявність заповіту, пропуск строку на незначений проміжок часу та ще й в умовах воєнного стану, позивач вважає за можливе визнати причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними та встановити додатковий строк для прийняття спадщини.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 27.05.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 26.06.2025 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Задерея Олександра Віталійовича про витребування доказів задоволено.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 25.09.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд.
02.10.2025 року до суду надійшли завірені належним чином копії документів, що містяться в спадковій справі №191/2025 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 .
Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Задерей О.В. через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла заява з проханням провести судове засідання без участі представника, позовну заяву підтримує та просить задовольнити.
Представник відповідача Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, причину неявки до суду не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про що свідчать поштові документи та матеріали справи, відзиву на позовну заяву, який би відповідав вимогам статті 178 ЦПК України, чи будь-яких письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів, заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову, до суду не надав.
Представник третьої особи Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином, пояснень щодо позову до суду не надходило.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, причини неявки визнані судом неповажними, і тому неявка відповідача не може бути перешкодою для заочного розгляду судом справи, що відповідає положенням частини 1 статті 280 ЦПК України.
Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши доводи позивача, викладені у позові, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
ОСОБА_2 на праві власності належала квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 16.01.1994 року №2872.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
За життя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , розпорядилася своїм майном, а саме: квартирою АДРЕСА_2 , склавши заповіт 24.04.2017 року на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Жамойдою Г.М.
У шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , позивач, проживаючи окремо від останньої та будучи далеким родичем, не зверталась із заявою про її прийняття, як то передбачено статтею 1270 ЦК України, оскільки не була спадкоємцем за законом.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до частини 1 статті 1269, частини 1 статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з положеннями статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини 3 статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов'язані, зокрема, з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов'язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.
Як вбачається з змісту правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, під час вирішення питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належно вираженим, підлягає правовій охороні і після смерті заповідача.
Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також неодмінність поваги до волі заповідача та обов'язковість її виконання.
Тобто, складаючи заповіт, спадкодавець виражає свою волю на набуття спадкоємцем права на визначене в ньому майно.
У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання про наявність підстав для відступу від загального правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, про те, що «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини», шляхом конкретизації, зазначивши таке:
Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте така необізнаність повинна ототожнюватися з незнанням спадкоємцем про його право на спадкування загалом; в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов'язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.
Обставини усвідомлення особою того, що вона має право на спадкування за законом, наприклад, на підставі своєї спорідненості з спадкодавцем у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, та невчинення нею жодних активних дій з прийняття спадщини та щодо встановлення спадкової маси не можуть обґрунтовувати поважність причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, про існування якого особа не знала.
Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття / відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв'язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність у нього права на спадкування.
Резюмуючи, Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням конкретних обставин справи, що переглядається, висновує, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Проте це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини. Спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк з часу відкриття спадщини.
Тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом.
Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим, як свідчать обставини справи, позивач не є спадкоємцем за законом ні першої, ні другої черги і заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини.
Встановлено, що після смерті спадкодавця свідоцтво про право на спадщину не видавалося і спадкова справа не була заведена.
Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або в сільських населених пунктах посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.
Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Згідно з пунктом 1.2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі Порядок № 296/5), при зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз'яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття (пункт 3.2 глави 10 розділу II Порядку № 296/5).
Пунктом 3.16 глави 10 розділу II Порядку № 296/5 передбачено, що суд може визначити спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Отже, на нотаріуса покладено обов'язок щодо повідомлення спадкодавця про необхідність подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом чи про відмову від її прийняття, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, позивач не був повідомленим нотаріусом про наявність заповіту.
Дізнавшись про заповіт, позивач вчинив дії, що свідчать про прийняття спадщини, зокрема, подала заяву про відкриття спадщини за заповітом.
Однак, постановою державного нотаріусу Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Верещакою Г.Л. від 13.05.2025 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Постанова вмотивована зокрема тим, що ОСОБА_1 був пропущений шестимісячний строк для звернення із заявою про прийняття спадщини.
Також суд зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких інших відомостей щодо звернення до нотаріуса іншими особами із заявами про прийняття спадщини.
Таким чином, доводи позивача щодо поважності пропуску звернення про прийняття спадщини є обґрунтованим та доведеними в суді.
Враховуючи викладене, вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, суд враховує свободу заповіту, як фундаментальний принцип спадкового права та встановив, що позивач не знала про наявність заповіту, спадкова справа після смерті спадкодавця не відкривалися, не були здійснені повідомлення та виклики спадкоємця за заповітом, позивач не є спадкоємцем за законом ні першої, ні другої черги і заповіт є єдиною підставою спадкування. І подальша активна поведінка позивача дійсно свідчить про те, що вона зацікавлена у прийнятті спадщини.
Отже, суд дійшов до висновку, що неподання позивачем нотаріусу заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті спадкодавця відбулось з об'єктивних, незалежних від позивача причин незнання про заповіт на її користь, а отже незнання і про наявність у неї права на спадкування, що стало перешкодою в реалізації позивачем цього права у строки, передбачені законом.
Вказане визнається судом поважною причиною пропуску позивачем строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі наведеного, ст. 1268, 1270, 1272 ЦК України та керуючись ст. 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа: Сьома Харківська міська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , строком в один місяць з часу набрання рішенням суду законної сили.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На підставі частини 1 статті 354 ЦПК України, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст заочного рішення виготовлено 02.12.2025 року.
Головуючий суддя: