Справа № 638/8203/25
Провадження № 2/638/4685/25
Іменем України
28 листопада 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Щепіхіної В. В.,
за участю секретаря судового засідання - Старини С. К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі позивач) звернулось до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 (далі відповідач) заборгованості за кредитним договором у розмірі 157 819,07 грн та судових витрат у розмірі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 24.12.2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг. 24.12.2021 року підписанням оферти на укладання угоди про надання кредиту № 501412017 відповідач запропонував Банку укласти Угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб . Підставою для Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між ним та Банком. 24.12.2021 року шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання кредиту № 501412017 Банк прийняв пропозицію відповідача на укладення Угоди про надання споживчого кредиту № 501412017 від 24.12.2021 року, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб. У Додатку № 1 до угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг. Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача. Таким чином, 24.12.2021 року між Банком та відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено кредитний договір із наступними основними умовами: тип кредиту - «Кредит готівкою»; сума кредиту - 74 988,42 грн; процентна ставка - 21,99 % річних, тип ставки - фіксована; комісійна винагорода за обслуговування кредиту - 1,95 % від суми кредиту щомісячно; строк кредиту - 60 місяців; дата повернення кредиту - 24.12.2026 року; порядок повернення кредиту - графік платежів: до 24 числа кожного місяці з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 3532,95 грн, загальна кількість платежів 60; для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку. Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов'язань за кредитиним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 05.03.2025 року заборгованість за кредитним договором становить 157 819,07 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 07.05.2025 року відкрито провадження в цивільній справі та прийнято рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Надав до суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги, просив суд розгляд справи проводити без участі позивача та його представника, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про наявність поважних причин своєї неявки відповідно до вимог ч. 3 ст. 131 ЦПК України суд не повідомив, заяв про відкладення судового засідання відповідач не надав, відзиву на позов не направив.
Оскільки позивач не заперечував проти заочного вирішення справи, а відповідач по справі, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився до суду та не повідомив про поважність такої неявки, суд постановив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
На підставі частини 2 статті 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно з ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановив наступне.
12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «АльфаБанк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «АльфаБанк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року.
24.12.2021 року відповідач шляхом підписання анкети-заяви уклав договір з АТ «АльфаБанк» про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (надалі Договір). Відповідно до пункту 2.1.1 анкети-заяви відповідач підтвердив акцепт публічної пропозиції та укладення Договору між ним та АТ «АльфаБанк» на умовах, викладених в публічній пропозиції та додатках до Договору, що розміщенні на веб-сторінці банку.
Крім того, 24.12.2021 року з метою укладення угоди про надання споживчого кредиту відповідач підписав оферту, а позивач відповідно акцепт пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту, який відповідач отримав від банка у цей же день. Таким чином, сторони Договору своїми діями підтвердили та погодили укладання Угоди про надання споживчого кредиту (надалі Угода), яка набула чинності з моменту підписання банком акцепту на укладання угоди та надання споживчого кредиту, відповідно до умов Угоди та Договору. Також, відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Приписами ст.634 ЦК України передбачена можливість сторін укласти договір приєднання, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах. Такий договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Угода про надання споживчого кредиту, яка укладена між сторонами шляхом пропозиції відповідача та акцепту позивача, є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, який укладений між сторонами шляхом приєднання відповідачем до Публічної пропозиції позивача.
Відносини, пов'язані з укладанням та виконанням договору банківського рахунку, регулюються параграфом 1 глави 72 ЦК України. Так, статтею 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Відносини, пов'язані з укладанням та виконанням кредитного договору регулюються параграфом 2 глави 71 ЦК України. Так, відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Дослідивши зміст та порядок укладення угод між сторонами, суд дійшов висновку, що разом вони складають кредитний договір, укладений між банком (кредитодавцем) та позичальником (відповідачем), який відповідає вимогам ст. 1054 ЦК України.
Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, перерахував кошти на рахунок відповідача, що підтверджується випискою по особовим рахункам за період з 24.12.2021 по 05.03.2025.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість згідно наданого позивачем розрахунку у розмірі 157 819,07 грн, з яких: за кредитом - 67 729,65 грн, по відсотках - 41 573,39 грн, по комісії - 48 516,03 грн.
Статтею 1049 ЦК України передбачений обов'язок позичальника повернути позику позикодавцеві (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за користування. Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі. Відповідач, всупереч умов кредитного договору, не здійснює належним чином платежів для погашення суми заборгованості по кредиту, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання. Позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу з метою досудового врегулювання спору, в якій позивач пропонував у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору достроково виконати всі боргові зобов'язання перед банком протягом 30 днів, яка залишилась відповідачем без відповіді та виконання.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Розмір процентної ставки за відсотками за користування кредитом зазначений та погоджений сторонами в паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем та є невід'ємною частиною договору.
Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання належним чином не виконав, не забезпечив своєчасне повернення позивачеві запозичених коштів. Такі дії порушують права та законні інтереси позивача, тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями частин 1 та 3 статті 83 ЦПК України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Проте, відповідач не скористалася правом на подання відзиву на позов впродовж встановленого ухвалою суду строку. В матеріалах справи також відсутні докази неможливості подання відповідачем доказів з об'єктивних причин, з яких такі докази не могли бути подані у зазначений в ухвалі про відкриття провадження строк.
Суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім випадків, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7 статті 81 ЦПК України).
Відповідно до частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту. Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів з боку відповідача на спростування зазначених вище висновків, як і доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням задоволення позовних вимог в повному обсязі суд покладає судовий збір на відповідача.
Крім того, у позовній заяві АТ «Сенс Банк» просило стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України).
При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами такої діяльності є надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
За вимогами ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав до суду такі документи: договір про надання послуг № 1006 від 28.01.2025, укладений між АТ «Сенс Банк» та АО «Смарт Лекс», свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії СМ № 000605 на ім'я Полетаєвої Т. Ю.; довіреність № 023786/25 від 03.02.2025.
Аналізуючи надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, зокрема зміст договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025, укладений між АТ «Сенс Банк» та АО «Смарт Лекс», суд бере до уваги те, що жоден із наданих стороною позивача документів не містить відомостей щодо розміру та факту оплати наданих послуг.
Так, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 12 988,80 грн, при цьому жодним чином не обґрунтовує заявлений розмір.
Згідно п. 1.1. Договору, замовник замовляє виконавець зобов'язується надати послуги, які полягають у здійсненні від імені та в інтересах замовника юридичних та фактичних дій щодо стягнення заборгованості з боржників замовника, які виникли внаслідок невиконання/неналежного виконання такими боржниками кредитних договорів, договорів позики, інших угод, які забезпечені заставою та /або спонуканню їх до погашення такої заборгованості, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.
Відповідно до п. 3.1. Договору за надання послуг, що полягають у вчиненні виконавцем дій, передбачених п.1.1.1. та п.1.1.2 цього договору, замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у розмірі: за підготовку та подання позовної заяви - 375 грн.; за отримання рішення суду - 225 грн.; комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85 %.
Разом з тим, суду не надано Актів прийому-передачі наданих послуг, які є підставою для розрахунків між позивачем та Адвокатським об'єднанням «СмартЛекс» і визначають надані послуги згідно до пп. 3.3.1 - 3.3.5 п. 3.3 Договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025.
Зокрема, Замовник (АТ «Сенс Банк») за пп. 3.3.1 Договору має щомісячно надавати Виконавцю (Адвокатському об'єднанню «СмартЛекс») звіт про результати погашеної заборгованості. У випадку зауважень замовник і виконавець їх врегульовують. На підставі зазначеного звіту, у відповідності до пп. 3.3.2 Договору виконавець надає замовнику два екземпляри Акту прийому-передачі наданих послуг. А замовник, згідно положень пп. 3.3.3 Договору має підписати такі акти або надіслати виконавцю мотивовану відмову. Підписаний сторонами Акт прийому-передачі наданих послуг є підставою для проведення розрахунків за надані послуги.
Зважаючи на викладене, перелік послуг та їх вартість ще підлягають погодженню і визначенню згідно наведених пунктів Договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025, а сам лише договір не є підставою для оплати послуг, тому з наданих позивачем документів не вбачається, що сторонами був погоджений розмір витрат на правову допомогу.
Окрім того, всупереч вимог ст. 137 ЦПК України позивачем для визначення розміру витрат на правничу допомогу не надано суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги.
Крім того, як вбачається з договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 року він укладений між АТ «Сенс Банк» та АО «СмартЛекс» в особі керуючого партнера Лойфер А. Е. У той же час, суду не надано належних документально підтверджених доказів надання правової допомоги в рамках саме даної справи та саме АО «Смарт Лекс».
З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю понесених витрат.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 634, 1049, 1050, 1054, 1066, 1069 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 83, 137, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерне товариство «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, адреса: м. Київ вул. Велика Васильківська, буд. 100) заборгованість у розмірі 157 819 (сто п'ятдесят сім тисяч вісімсот дев'ятнадцять) грн 07 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення відповідачу необхідно подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя В. В. Щепіхіна