Справа № 193/436/25
Провадження № 1-кп/197/23/25
02 грудня 2025 року с-ще Широке
Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_5 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Широке обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 357, ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 209 КК України,
встановив:
на розгляді Широківського районного суду Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 із визначенням застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в обґрунтування якого зазначив, що ризики, раніше враховані судом під час продовження обвинуваченій відповідного запобіжного заходу, наразі не зменшилися та продовжують існувати, а саме ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень по сто двадцяти трьом епізодам, а тому, зважаючи на резонанс справи, тяжкість покарання, що їй загрожує, може переховуватися від суду, змінивши місце проживання, може незаконно впливати на недопитаних у судовому засіданні свідків із метою зміни їх показань, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, так як її протиправна поведінка, багатоепізодність вчиненого злочину та ігнорування норм права свідчать про наявність у неї злочинного умислу та сформованої криміногенної мотивації, остання обвинувачується у вчиненні багатоепізодних кримінальних правопорушень відносно потерпілої особи, спричинивши останній матеріальну шкоду на загальну суму 3 150 469, 60 грн, при цьому за викрадені кошти обвинувачена купувала багато цінного майна, проте частина останнього так і не повернута ні під час добровільної видачі потерпілими та свідками, ні під час проведених у них обшуків, а обвинувачена може знати про місцезнаходження чужого майна та перебуваючи на волі знищити його, переховати або користуватися ним.
Обвинувачена та її захисник щодо заявленого клопотання прокурора не заперечували.
Заслухавши клопотання та думку учасників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій суд дійшов висновку, що на теперішній час залишаються наявними ризики, визначені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачена може переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків з огляду на тяжкість інкримінованих їй кримінальних правопорушень, за вчинення яких зокрема передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. Крім того, обвинувачена може вчинити інші кримінальні правопорушення, про що свідчить розмір шкоди, інкримінованих кримінальних правопорушень, та не виявлення повного списку майна, купівлю якого ставиться в провину обвинуваченій за вказані кошти.
Так, у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, зокрема ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 26.07.2001 зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Також, зважаючи на суспільний інтерес, який у взаємозв'язку зі встановленими судом ризиками в даному випадку виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п. 35 рішення ЄСПЛ "Летельє проти Франції", суд вважає виправданим необхідність продовження застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 виняткового виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів наразі не буде достатнім для забезпечення вищезазначених ризиків.
Суд вважає, що суспільний інтерес в даному випадку полягає у необхідності забезпечення виконання завдань кримінального провадження, якими відповідно до ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, зокрема прав свідків.
Таким чином, враховуючи зазначені обставини, виходячи із ступеня тяжкості інкримінованих обвинуваченій кримінальних правопорушень, з яких є корисливі тяжкі злочини, а також оскільки судом встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченій строк тримання під вартою на шістдесят днів.
При цьому, враховуючи, що прокурор також просить продовжити альтернативний запобіжних захід у виді застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вважає обґрунтованим та достатнім, проти якого не заперечують обвинувачена та її захисник, суд вбачає такий повністю підставним. Окремо, суд зазначає, що при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд також зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч. 3 ст. 183 КПК України). Окрім цього, суд вбачає підстави збереження для обвинуваченої обов'язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, обвинувачена звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою, в якому перебуватиме ОСОБА_4 відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останньої під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 177, 178, 183, 197, 202, 284, 291, 336, 368-373 КПК України, суд
ухвалив:
клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави обвинуваченій ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 строк тримання під вартою на шістдесят днів, а саме по 30 січня 2026 року включно.
Копію ухвали направити Державній установі "Криворізька установа виконання покарань (№ 3)" - для виконання.
Встановити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов'язків, визначених КПК України, у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 242 240 гривень.
Обвинувачена або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки обвинуваченої та її явки за викликом, передбачені ч. 8-11 ст. 182 КПК України.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на обвинувачену ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави ОСОБА_4 підлягає негайному звільненню з-під варти та вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Встановити строк дії покладених судом на ОСОБА_4 обов'язків до 30 січня 2026 року включно, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання нею покладених на неї цією ухвалою обов'язків, застава звертається у дохід держави.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів із дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1