Єдиний унікальний номер справи 185/11217/25
Провадження № 1-кп/185/1497/25
26 листопада 2025 року
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в період воєнного стану в залі суду у м. Павлоград обвинувальний акт разом з угодою про примирення у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 вересня 2025 року за № 12025046370000359, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вербки Павлоградського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, пенсіонера, розлученого, на утриманні малолітніх дітей не має, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 (дистанційно).
обвинуваченого ОСОБА_3
06.09.2025 ОСОБА_3 разом зі своєю донькою ОСОБА_5 перебували вдома за адресою АДРЕСА_2 . Близько 14:30 годин між останніми трапився словесний конфлікт в ході якого у ОСОБА_3 на грунті особистих неприязних відносин, виник умисел, спрямований на спричинення побоїв ОСОБА_5 .
Далі ОСОБА_3 достовірно усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на спричинення побоїв ОСОБА_5 , діючи умисно, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс 1 удар долонею правої руки в область лівої частини обличчя ОСОБА_5 . Продовжуючи реалізовувати свій умисел ОСОБА_3 наніс ще 1 удар долонею правої руки в область лівої частини обличчя ОСОБА_5 .
Своїми протиправними діями ОСОБА_3 умисно завдав побої потерпілій ОСОБА_5 , чим завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.
Відповідно до ст.1 Закону № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству», злочином, пов'язаним із домашнім насильством діяння (дії або бездіяльність, які виразились у формі фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства), слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак).
Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, як умисне завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
Під час досудового розслідування, 25 вересня 2025 року між потерпілою - ОСОБА_5 та підозрюваним у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 , укладена і подана до суду разом з обвинувальним актом угода про примирення у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 471 КПК України, яка містить повне формулювання обвинувачення, його правову кваліфікацію за ч. 1 ст.126 КК України.
За умовами даної угоди, обвинувачений ОСОБА_7 згоден з кваліфікацією вчиненого ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КК України, і повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні.
Сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_7 за ст. ч. 1 ст. 126 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн. (вісімсот п'ятдесят грн. 00 коп.).
У даній угоді про примирення також вказано, що сторонам угоди роз'яснені і зрозумілі наслідки укладення і затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання цієї угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України визнав повністю за обставин, що викладені в обвинувальному акті та угоді про примирення. Просив суд затвердити угоду, укладену між ним і потерпілою, та призначити узгоджене покарання. Вказав, що цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди про примирення, передбачені ст.473 КПК України, а також наслідки її невиконання, які були йому роз'ясненні судом в ході судового засідання.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначила, що угода про примирення укладена з її ініціативи, просила її затвердити, вказала, що укладення угоди було добровільним, вона примирилась з обвинуваченим, наслідки укладення угоди, передбачені ст.473 КПК України, їй зрозумілі.
Прокурор в судовому засідання не заперечував проти затвердження угоди про примирення, укладеної 25.09.2025 між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 , як такої, що відповідає вимогам закону.
Розглянувши угоду про примирення, вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов висновку, що угода про примирення підлягає затвердженню з таких підстав.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду про примирення.
Відповідно до п. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена між потерпілим та обвинуваченим угода про примирення.
За частиною 1 ст. 469 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).
Угода про примирення у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, пов'язаних з домашнім насильством, може бути укладена лише за ініціативою потерпілого, його представника або законного представника.
Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо нетяжких злочинів.
Укладення угоди про примирення може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку (ч. 5 ст. 469 КПК України).
В підготовчому судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків.
Суд переконався, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Угода відповідає вимогам КПК України, в тому числі щодо змісту та порядку укладення угоди, її умови не суперечать закону України про кримінальну відповідальність, зокрема щодо узгодженої міри покарання.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження зазначеної угоди для обвинуваченого є обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 цього Кодексу та відмова від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу.
Водночас судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 розуміє, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.
Крім того, судом з'ясовано, що потерпіла ОСОБА_5 розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження зазначеної угоди для потерпілого є обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 цього Кодексу та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.
Також судом встановлено, що укладена угода відповідає вимогам КПК України та КК України, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод та інтересів сторін по справі та інших осіб.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення, укладеної між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_3 25 вересня 2025 року і призначення обвинуваченому ОСОБА_3 узгодженої сторонами міри покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн. (вісімсот п'ятдесят грн. 00 коп.).
Міра запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 не обиралась,підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не вбачається.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні - відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Керуючись ст.ст. 314, 374, 376, 468, 471, 473-475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про примирення, укладену 25 вересня 2025 року між потерпілою - ОСОБА_5 та обвинуваченим - ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн. (вісімсот п'ятдесят грн. 00 коп.).
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до набрання вироком законної сили не обирати.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості потерпілий чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_1