Справа № 185/12074/25
Провадження № 2-а/185/60/25
25 листопада 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Юдіної С.Г., за участю секретаря Олефір А.І., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача: Клименко А.В., розглянувши у судовому засіданні в м. Павлограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Відділу № 15 в місті Павлограді ГУДМС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства та постанови про накладення адміністративного стягнення,суд -
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Відділу № 15 в місті Павлограді ГУДМС у Дніпропетровській області в якій просив суд : визнати протиправним та скасувати рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства № 1237130100019490 від 27.09.2025 громадянина Республіки Молдови ОСОБА_3 15.10.1987 складеного Відділом № 15 в місті Павлограді ГУДМС у Дніпропетровській області; визнати протиправними та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення код 1237 від 27.09.2025 серії ПН МДН № 007493 складеного відносно громадянина Республіки Молдови ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є громадянином Республіки Молдова. 27.09.2025 року головним спеціалістом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Відділу № 15 в місті Павлограді ГУДМС у Дніпропетровській області А. Клименко було винесено рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства № 1237130100019490 та постанову про накладення адміністративного стягнення код 1237 від 27.09.2025 серії ПН МДН № 007493 складені відносно позивача. З вищезазначеними рішеннями позивач не погоджується вважає їх протиправними прийнятими з суттєвими порушеннями вимог Законодавства. ОСОБА_4 вже тривалий час мешкає на території України із громадянкою України без реєстрації ОСОБА_5 . Мають шестеро сумісний дітей. Всі діти є громадянами України, тобто всі рідні люди які є у ОСОБА_1 перебувають на території України. Крім того у ОСОБА_6 є дійсний паспорт громадянина республіки Молдова з якого вбачається що він неодноразово в'їздив та виїздив на територію України. Позивачем до Відділу № 15 були подані документи на отримання тимчасової посвідки на проживання але замість посвідки він отримав рішення про примусове повернення та постанову про накладення адміністративного стягнення. Вважає що відсутні підстави для повернення його до країни походження. Порушена процедура розгляду справи та прийняття рішення, а саме не роз'яснено його права, не надано правову допомогу, не надано можливість дати пояснення і прийняти участь у розгляді справи. Спілкування з ним відбувалося українською мовою яку він не розуміє, він довіряв працівникам міграційної служби і ставив свій підпис в місцях які вони вказували. А по завершенню процедури йому була надана постанова про накладення адміністративного стягнення та рішення про примусове повернення в країну походження або третю країну.
Відповідачем надано відзив на позов де зазначає, що громадянин Республіки Молдова ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , востаннє здійснив в'їзд на територію України 15.05.2025 у приватних справах та з того часу територію України не покидав. У зареєстрованому шлюбі не перебуває. Втративши підстави для подальшого перебування на території України, позивач ухилився від виїзду з України. Відповідно до результатів автоматичного розрахунку міграційного калькулятора, який є у відкритому доступі на офіційному сайті Державної міграційної служби, станом на 27.09.2025 позивачем перевищено дозволений строк перебування в Україні на 46 днів. Відповідно відповіді ГУ ДМС у Дніпропетровській області, громадянин Республіки Молдова ОСОБА_3 з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не звертався. Інформація щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відсутня. Інформація щодо отримання або скасування дозволу на імміграцію, документування посвідкою на тимчасове/постійне проживання відносно останнього відсутня. 27.09.2025 в приміщенні Відділу № 15 у місті Павлограді ГУ ДМС у Дніпропетровській області співробітниками Відділу був встановлений факт порушення ОСОБА_7 законодавства про правовий статус іноземців. Уповноваженою особою Відділу № 15 у місті Павлограді ГУ ДМС у Дніпропетровській області було складено протокол про адміністративне правопорушення від 27.09.2025 серії ПР МДН 007504 за порушення ч. 3 ст. 203 КУпАП, а саме: перевищення встановленого строку перебування в Україні більше ніж на 30 днів, вчинене особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі правопорушення. За результатами розгляду адміністративної справи винесено постанову від 27.09.2025 серії ПН МДН 007493 про притягнення громадянина Республіки Молдова ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 203 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 5 100 грн., який Позивач не сплатив до теперішнього часу. З метою виконання положень статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», у зв'язку з порушенням Позивачем законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, 27.09.2025 прийнято Рішення про примусове повернення його до країни походження, або третьої країни та зобов'язано покинути територію України у термін до 26.10.2025. Позивачеві було роз'яснено суть статей 55, 56, 59, 63 Конституції України, роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності відповідно до статті 268 КУпАП, роз'яснено суть процедури винесення та оголошення рішення про примусове повернення та запропоновано надати письмові пояснення. Позивач власним підписом підтвердив, що ознайомлений із указаними статтями та власноруч написав, що не потребує послуг перекладача та адвоката. Позивачеві було запропоновано надати письмові пояснення, мовою, якою він володіє. Позивач надав письмові пояснення російською мовою, де зазначив, що заїхав на територію України 15.05.2025 у приватних справах, проживав за адресою: АДРЕСА_1 , не виїхав вчасно з України через відсутність коштів. Про те, що він перевищив строк перебування на території України знає, що порушує міграційне законодавство України розуміє, вину визнає та зобов'язується виїхати з України. ГУ ДМС у Дніпропетровській області в особі Відділу № 15 у місті Павлограді заперечує проти пояснення та міркування позивача, якими він обґрунтовує свою адміністративну позовну заяву у справі, стосовно незалучення перекладача до процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, та до процедури прийняття рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, з огляду на їх безпідставність і необґрунтованість.
У судовому засіданні позивач позов підтримав посилаючись на доводи викладені у позові. Крім того зазначив, що українську мову він розуміє, перекладач йому не потрібен.
Представник відповідача Клименко А.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі посилаючись на доводи викладені у відзиві на позов.
Суд, вислухав учасників справи, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на такі підстави.
Згідно ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 КАС України - завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 1 ч. 1, ч. 7 ст. 5 КАС України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України.
Судом встановлено що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Республіки Молдова. (а.с. 9)
Останній раз ОСОБА_3 прибув до України 15.05.2025 року, що підтверджується відповідними штампом у його паспорті громадянина Республіки Молдова (а. с. 9 на звороті).
27.09.2025 року головним спеціалістом Відділу № 15 в місті Павлограді ГУДМС у Дніпропетровській області Клименко А.В. складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МДН № 007504, про те, що 27.09.2025 року о 08.00 за адресою: АДРЕСА_2 , під час проведення перевірки дотримання іноземцями та ОБГ законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, виявлено громадянина Р. Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 який перевищив встановлений строк перебування в Україні більше як на 30 днів, чим порушив ст. 3, ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про правовий статус іноземців та ОБГ» та його 31.01.2025 за ч. 2 ст. 203 КУпАП вже було піддано адмінстягненню за таке саме порушення. (а.с. 12)
27.09.2025 року начальником Відділу № 15 в місті Павлограді ГУДМС у Дніпропетровській областіНадаховською Л.І. складено постанову ПН МДН № 007493 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_8 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 203 КУпАП у вигляд штрафу в розмірі 5 100 грн. (а.с. 13)
Крім того, 27.09.2025 року начальником Відділу № 15 в місті Павлограді ГУДМС у Дніпропетровській областіНадаховською Л.І. затверджено Рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства громадянина Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким вирішено: примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Молдова ОСОБА_2 та зобов'язати його покинути територію України у термін до 26.10.2025. (а.с. 14, 15)
При винесенні зазначеного рішення відповідачем було встановлено, що громадянин Республіки Молдова ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прибув на територію України у приватних справах 15.05.2025 та до теперішнього часу не виїхав. Після закінчення строку перебування на території України громадянин Республіки Молдова ОСОБА_3 до органів та підрозділів міграційної служби не звернувся, від виїзду з України ухилився, тим самим перейшов на нелегальне становище.
Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI. (Далі Закон) Даний Закон визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Пунктом 3 статті 3 Закону № 3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, Інтереси суспільства та держави.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Відповідно до п.п. 2 п.2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012р. № 150 іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більше як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.
Відповідно до результату розрахунку здійсненого за допомогою міграційного калькулятора наданого відповідачем, позивач станом на 27.09.2025 року перевищив термін перебування на території України на 46 днів. (а.с. 68)
Згідно службової записки начальника Відділу з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції О. Пронько повідомила що згідно перевірок за обліками ГУ ДМС у Дніпропетровській області громадянин Республіки Молдова ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не звертався. Інформація щодо визнання вказаного громадянина біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відсутня.
Судом встанолено що позивач неодноразово порушував законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
21.02.2023 року Павлоградським відділом ГУ ДМС у Дніпропетровській області позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 статті 203 КУпАП (за проживання без документів на право проживання в Україні з 2019 року, після закінчення дозволеного терміну перебування в Україні - ухилення від виїзду).
21.02.2023 року відносно нього було винесено рішення про примусове повернення до країни походження або до третьої країни. Позивач постанову про накладання адміністративного стягнення і зазначене рішення виконав.
18.04.2023 року Головним управлінням ДМС у Дніпропетровській області ОСОБА_4 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 статті 203 КУпАП (за ухилення від виїзду з України після закінчення дозволеного терміну перебування в Україні).
18.04.2023 року відносно нього було винесено рішення про примусове повернення до країни походження або до третьої країни. Позивач постанову про накладання адміністративного стягнення і зазначене рішення виконав.
31.01.2025 року Відділом № 18 у місті Синельникове ГУ ДМС у Дніпропетровській області позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 статті 203 КУпАП (за перевищення дозволеного терміну перебування в Україні, ухилення від виїзду з України).
31.01.2025 року відносно нього було винесено рішення про примусове повернення до країни походження або до третьої країни. Позивач постанову про накладання адміністративного стягнення і зазначене рішення виконав та покинув територію України 14.02.2025.
15.05.2025 ОСОБА_4 в'їхав в Україну, будь-яких доказів про звернення його до органів ДМС з будь-якими заявами суду не надано.
Посилання позивача на наявність 6 неповнолітніх дітей, як на підставу незгоди з ухваленими відповідачем рішеннями не має обґрунтованого юридичного підтвердження.
В судовому засіданні встановлено що тільки у двох дітей у свідоцтвах про народження позивач зазначений батьком, а саме у ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Р.Молдови та у ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки України. Державна реєстрація народження інших 4 -х дітей проведена відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері).
Перебування у шлюбі з громадянкою України або наявність дітей (громадян України) надає право для документування (отримання) відповідних документів на проживання в Україні, і не надає імунітету для проживання в Україні.
Сам факт наявності дітей (громадян України) не надає права законного перебування (проживання) на території України, не зобов'язує державу в обов'язковому порядку документувати іноземних громадян.
Факт батьківства позивача не спростовує порушення в його діях, встановлені відповідачем.
Як вбачається з доказів наданих відповідачем, позивач власним підписом підтвердив, що ознайомлений із статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та йому роз'яснені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 268 КУпАП, які він зрозумів. (а.с. 66, 67)
Позивач власноруч надав письмові пояснення російською мовою, де зазначив, що заїхав на територію України 15.05.2025 у приватних справах, проживав за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Олефірівка, вулиця Шевченка, буд. 22, не виїхав вчасно з України через відсутність коштів. Про те, що він перевищив строк перебування на території України знає, що порушує міграційне законодавство України розуміє, вину визнає та зобов'язується виїхати з України. (а.с. 69).
Доводи викладені позивачем у позові щодо не розуміння української мови, не розяснення прав, не забезпечення його перекладачем та адвокатом, не надання можливості дати пояснення та прийняти участь у розгляді справи не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і спростовуються його особистими поясненнями наданими у судовому засіданні.
Вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 203 КУпАП не спростована, інших доказів на підтвердження незаконності винесеної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 100,00 гривень суду не надано.
Отже в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо визнання протиправним та скасування рішення від 27.09.2025 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Державна міграційна служба України як орган державної влади повинна діяти у спосіб визначений законом та в межах наданих повноважень.
Згідно із пунктом 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року №150, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території : 1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи вразі в'їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в'їзду, якщо інший строк невизначено міжнародними договорами України; 2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк невизначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС; 3) на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду за візою, оформленою до 11 вересня 2011 року.
Відповідно до частин 1, 4 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, зокрема, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150.
Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції терміни «примусове повернення» та «примусове видворення» означають систему адміністративно-правових заходів, спрямованих на примушування іноземців, які незаконно перебувають в Україні, покинути територію України всупереч їх волі і бажанню.
Пунктом 4 Інструкції встановлено, що іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворенні на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.
Підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: дії що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України. (пункт 5 Інструкції)
Статус позивача визначений Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідно до пп. 14 п. 1 ст. 1 якого, нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Згідно до ч. 1 ст. 26 Закону, іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 вищезазначеного Закону, іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Дослідивши та проаналізувавши всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позивачем не доведено суду на підставі належних, допустимих та достатніх доказів протиправності оскаржуваного рішення Відділу № 15 в місті Павлограді ГУДМС у Дніпропетровській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 27.09.2025 року, та не доведено наявності правових підстав для його скасування.
Суд звертає увагу, що позивачу не заборонено в'їзд в Україну, а отже після виконання вимог законодавства щодо законності перебування в Україні він матиме змогу повернутися до своєї сім'ї на територію України.
Введення воєнного стану в Україні не припиняє обов'язку іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, дотримуватись правил перебування в Україні та обов'язку виїхати з території України після закінчення відповідного терміну перебування.
Обставин, які б давали суду підстави вважати, що ОСОБА_3 як на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, так і на теперішній час, є таким, що на законних підставах перебуває на території України, судом під час розгляду справи не встановлено.
Отже, відповідач Відділу № 15 в місті Павлограді ГУДМС у Дніпропетровській області в даному випадку діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством і підзаконними нормативно-правовими актами.
З огляду на викладене, суд вважає позов необґрунтованим та недоведеним належними, достатніми та допустимими доказами, а відтак доходить переконливого висновку про відсутність підстав для його задоволення.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 94, 242-246, 286 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Відділу № 15 в місті Павлограді ГУДМС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства та постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 295 КАС України.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 295 КАС України.
Суддя С. Г. Юдіна