Справа № 183/10578/24
№ 1-кп/183/1360/25
02 грудня 2025 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12024041350000891 відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Підгороднє Дніпропетровської області, громадянина України, одруженого, військовослужбовця призваного по мобілізації, на посаді оператора 1 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «сержант», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 1 ст. 115 КК України,
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06 травня 2024 року № 129 сержанта ОСОБА_5 , який зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , поставлено на всі види забезпечення, призначено на посаду оператора 1 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів 2 стрілецького батальйону.
Згідно ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статуту внутрішньої служби ЗС України) ОСОБА_5 , як військовослужбовець, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.
Натомість, ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні злочину проти життя та здоров'я особи.
Так, 15 липня 2024 року приблизно о 14 годині 35 хвилин військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , перебували у приміщенні спальної кімнати на третьому поверсі житлової будівлі, що знаходиться на території колишнього дитячого табору «Орлятко», що розташований в с. Новотроїцьке Новомосковського району Дніпропетровської області (точна адреса не розголошується в умовах воєнного стану).
Під час спілкування, у ОСОБА_5 виник словесний конфлікт з ОСОБА_7 , який вдалося зупинити та вказані особи продовжили спокійно спілкуватися, без вираження нецензурної лайки в бік один одного.
Далі, 15 липня 2024 року приблизно о 14 годині 40 хвилин між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 повторно виник словесний конфлікт, в результаті чого ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, реалізуючи свій прямий умисел на позбавлення життя ОСОБА_7 , перебуваючи за вище вказаною адресою, взяв зі своєї сумки, котра знаходилася біля матрацу на підлозі в даній кімнаті, запальничку-ніж та тримаючи ніж у правій руці зжатій в кулак, діючи умисно наніс один удар в область шиї ОСОБА_7 з передньої бокової сторони. Після вчинення вказаних дій ОСОБА_5 залишився на місці вчинення злочину та не надав першої медичної допомоги ОСОБА_8 .
В результаті вказаних дій ОСОБА_7 спричинені тілесні ушкодження у виді колото-різаної рани передньобокової поверхні шиї праворуч, що відносяться до легкого ступеню тяжкості з короткочасним розладом здоров'я тривалістю понад 6-ть діб, але не більше ніж 21-а доба.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину свою визнав частково та показав, що вони з ОСОБА_7 разом проходили військову службу, під час якої жили в одній кімнаті. 15.07.2024 року між ними виник конфлікт, ОСОБА_7 виразився на нього нецензурною лайкою, після чого пішов до кімнати. Будучи обуреним на ОСОБА_7 , ОСОБА_5 з метою його налякати, взяв сувенірний ніж, та зайшов до кімнати. Підійшовши до ОСОБА_7 , він один раз штрикнув у матрац, після чого ОСОБА_7 схватився за шию і вибіг в коридор. Після цих подій, з ОСОБА_7 він не спілкувався, бачив останнього вже в суді. Неприязних стосунків один до одного вони не мали і не мають. З ОСОБА_7 на момент події він був знайомий близько двох тижнів, до цих подій ніяких конфліктів не було, це був перший раз. Він обурився, бо ОСОБА_7 його обізвав словом, яке в їхньому середовищі вважається дуже принизливим, оскільки саме таким словом військові називають ворогів. Ніж, яким він штрикнув - це сувенір, який йому подарувала дружина. Відстань між їх ліжками - на витягнуту руку. Покази на досудовому розслідуванні і в суді давав однакові. Також зазначив, що умислу на вбивство у нього не було, фактичні обставини він не оспорює, він хотів лише налякати ОСОБА_7 . Зазначив, що щиро кається у тому, що спричинив тілесні ушкодження людині.
Крім часткового визнання своєї вини, вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, підтверджується наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні:
- показаннями потерпілого ОСОБА_7 , який в судовому засіданні показав, що він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 . ОСОБА_5 йому знайомий, вони разом були в резервній роті. У серпні 2024 року вони після поранення зустрілися в резервній роті, поселились в одній кімнаті на третьому поверсі. Він прийшов з наряду і ліг відпочивати, перед цим у нього був конфлікт з ОСОБА_5 , який був в стані алкогольного сп'яніння. В кімнаті він лежав, відпочивав. В цей час до нього підійшов ОСОБА_5 ,коліном надавив йому на груди і правою рукою, ножем ударив йому в шию, це був сувенірний ніж, який належав ОСОБА_5 . Суперечка, яка була перед цим завершилася нормально. Він не зрозумів, чому його вдарив ножем ОСОБА_5 . Зазначив, що він був повністю тверезий, а ОСОБА_5 був не тверезий, ходив хитався, але скільки він випив йому невідомо. В кімнаті більше нікого не було. До цього у них були нормальні стосунки. Після удару у нього хлинула кров, і він скинув з себе ОСОБА_5 та вибіг з кімнати. Хлопці закрили рану полотенцем, це все відбувалося в «Солоному лимані». Лікар сказав, що до трахеї лишилась 5 мм. Інцидент бачив ОСОБА_9 . Просив суворо не карати, претензій до ОСОБА_5 він не має, вони примирилися;
- показаннями свідка ОСОБА_10 , який в судовому засіданні показав, що ОСОБА_5 знає, оскільки служили разом, ОСОБА_7 також знайомий, вони зустрілися в резервній роті. 15 липня 2024 року він почув що ОСОБА_7 кричав, в цей час він був у сусідній кімнаті на першому поверсі. Коли він вийшов, то побачив, що ОСОБА_7 стоїть у вестибюлі та тримає себе за горло руками, намагаючись стримати кров. Потім підійшов ОСОБА_11 , та діловод ОСОБА_12 , який виніс полотенце, і вони притулили його до шиї, та по черзі держали рану. Вони поїхали разом з ОСОБА_7 в лікарню у приймальне відділення. Потім ШМД відвезла ОСОБА_7 в місто Дніпро. Пізніше ОСОБА_7 розповів, що його поранив ОСОБА_5 , подробиць він не питав, але знає від інших військовослужбовців, що ОСОБА_5 і ОСОБА_7 , щось не поділили. До цього суперечок він не бачив та не чув. 15.07.2024 року близько 12:00 він знаходився у військовій частині НОМЕР_1 - це резервна частина, яка знаходиться в АДРЕСА_2 . Після всього, що сталося він знаходився з ОСОБА_7 близько однієї години, свідомість ОСОБА_7 не втрачав, про те, що ОСОБА_5 хотів його вбити ОСОБА_7 йому не казав, і він такого не чув. Чи вживали алкоголь в цей день ОСОБА_7 та ОСОБА_5 йому невідомо. Також вказав, що ОСОБА_7 , знаходився на лікуванні приблизно один місяць, потім він повернувся в їхню резервну роту в їхній взвод;
- показаннями свідка ОСОБА_6 , який в судовому засіданні показав, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 знає, оскільки разом проживали. 15 липня 2024 року він був в наряді, в патрулі у військовій частині НОМЕР_1 . О 13:45 годині передавалася зміна, вони прийняли піст. Він чув, як ОСОБА_5 та ОСОБА_7 сварилися нецензурною лайкою, доходило до бійки. Вказав, що бачив на шиї ОСОБА_7 кров, та ОСОБА_5 , у якого в правій руці був ніж. ОСОБА_13 побіг держачи рукою рану, він також побіг за ним. Після всього, що сталося він з ОСОБА_5 не спілкувався. Потім вони давали покази в поліції. З ОСОБА_7 спілкувався після того, як він повернувся з лікарні, особливо нічого такого він не розповідав. Вони всі жили в одній кімнаті, стосунки були нормальні, сварок до цього не було. Вказав, що ОСОБА_7 сам зійшов з третього поверху на перший поверх. Кімната ОСОБА_5 та ОСОБА_7 була на третьому поверсі. Про те, що ОСОБА_5 хоче вбити ОСОБА_7 , він такого не чув, чи вживали вони алкоголь він також не знає. Після лікарні ОСОБА_7 сказав, що претензій до ОСОБА_5 він не має;
- показаннями свідка ОСОБА_11 , який в судовому засіданні показав, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 знає, оскільки разом служили. В липні 2024 року він перебував в резервній роті військової частини НОМЕР_1 , яка знаходилась в Солоному лимані Дніпропетровської області. В своїх кімнатах вони лежали відпочивали, хто в телефоні, хто спав. В цей час він почув, що ОСОБА_7 кричить «кров, кров, допоможіть». Коли вийшли, то побачили, що у ОСОБА_7 з правої сторони була рана на шиї. Він та ОСОБА_14 почали надавати першу допомогу. При цьому ОСОБА_7 говорив, що тілесні ушкодження йому спричинив ОСОБА_5 , оскільки вони посварилися. Самого удару він не бачив, ОСОБА_7 сказав, що тілесні ушкодження йому спричинено ножем. Потім він з ОСОБА_14 повезли ОСОБА_7 у госпіталь. ОСОБА_5 він не бачив, лише тоді, коли його виводила поліція у наручниках. З ОСОБА_7 і ОСОБА_5 вони служили приблизно один рік. Стосунки були нормальні, сварок він ніколи не бачив і не чув. Також в той день сварки не чув, він був в другій кімнаті. ОСОБА_5 та ОСОБА_7 жили на третьому поверсі, а він жив на першому поверсі;
- показаннями свідка ОСОБА_15 , яка в судовому засіданні показала, що ОСОБА_5 є її чоловіком, ОСОБА_7 їй не знайомий. 13.07.2024 року їй зателефонував адвокат ОСОБА_16 і повідомив, що її чоловік обвинувачується у замаху на вбивство. Потім вона спілкувалася з чоловіком, який повідомив, що його спровокував ОСОБА_7 , і він полоснув його ножем по шиї. Вказала, що ОСОБА_5 дуже спокійно та врівноважена людина, характеризується позитивно;
- показаннями експерта ОСОБА_17 , яка в судовому засіданні показала, що вона є лікарем судово-медичним експертом в Новомосковському районному відділенні ДСУ ДОБ СМЄ, має 20 років стажу. Вказала, що попадання в сонну артерію не було, а тому це питання не досліджувалося. Може сказати, що навіть при попаданні в сонну артерію не завжди настає смерть в даному випадку смерть не настала. При даній травмі смерть настати не могла, тілесне ушкодження поверхневе, навіть без ушкодження м'язів. Крім цього, своєчасно була надана первісна допомога, але навіть при несвоєчасно наданій первісній допомозі, тілесні ушкодження все рівно кваліфікувалися б, як легкі. Шия є важливою частиною тіла, сонна артерія тільки на шиї, однак весь організм є важливим. Важливість визначається за критерієм загрози для життя. При даних тілесних ушкодженнях загрози для життя не було.
Окрім показань потерпілого, свідків та експерта, вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину, підтверджується письмовими доказами, дослідженими в ході судового розгляду:
- витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024041350000891 від 15.07.2024 року, згідно з яким 15.07.2024 року військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходячись в місці тимчасової дислокації військової частини, а саме на третьому поверсі дитячого табору «Орлятко» в селі Новотроїцьке Новомосковського району Дніпропетровської області, під час раптово виниклого конфлікту із військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , завдав останньому один удар ножем в область шиї. Військовослужбовець ОСОБА_7 госпіталізований до медичного госпіталю із тілесними ушкодженнями у вигляді різана рана передньої поверхні шиї, в подальшому направлений на госпіталізацію до КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечнікова» ЖЄО- 17781 (т.2 а.п.1);
- фактичними даними, які містяться в протоколі огляду місця події від 15.07.2024 року, в ході проведення, якого було оглянуто приміщення спальної кімнати на третьому поверсі, в лівому кутку від сходів. Перша кімната з правого боку яка розташована за адресою: вул. Герасименка с. Новотроїцьке Новомосковського району Дніпропетровської області, колишній дитячий табір «Орлятко». Під час огляду кімнати між першим та другим матрацом з лівого боку виявлено різне нашарування РБК, яке має підсохлі краї. Під час огляду з осередку РБК було зроблено змив на один стерильний марлевий тампон, змочений стерильною дистильованою водою. Вказаний змив поміщено до паперового конверту та вилучено до Новомосковського РВП. Під час огляду вказаної кімнати будь-яких інших слідів, предметів, чи осіб не виявлено. Оглядом прилеглої території на відстані 7-8 м від входу до корпусу та на відстані приблизно 3 м від паркану, виявлено на ґрунті жовтого кольору, металевий предмет, а саме ніж. Під час огляду було оглянуто та встановлено, що вказаний ніж має на рукоятці зображення дракона, на нижній його частині зображено голову дракона. У складному вигляді має довжину 11,5х5 см, у розібраному стані 18х5 см, довжина клинка 7 см. Під час огляду на вказаному лезі виявлено сліди РБК. Вказаний ніж поміщено до паперового конверту, опечатано та вилучено до Новомосковського РВП (т.2 а.п. 2);
- висновком експерта № 1342/2092-БД від 11.09.2024 року, відповідно до якого на клинку ножа-запальнички (об'єкт №1), який 15 липня 2024 року вилучений під час огляду місця події, а саме: території колишнього дитячого табору «Орлятко», що розташований в с. Новотроїцьке Новомосковського району Дніпропетровської області, встановлена наявність крові з вмістом гемоглобіну людини. При цитологічному дослідженні епітеліальні клітини з ядрами і мікрочастки тканини людини не знайдені.
На рукоятці ножа-запальнички (об'єкти №№2;3), наявність крові не встановлена, епітеліальні і мікрочастки тканини людини не знайдені (т.2 а.п.110-112);
- речовими доказами, якими, згідно з постановою про визнання речових доказів від 16.07.2024 року, визнані: складний ніж-запальничка, на поверхні леза якого наявні сліди РБК; один змив дистильованою водою на один стерильний марлевий тампон з осередку РБК на поверхні підлоги (т.2 а.п.3);
- висновком експерта № 361/57 від 09.08.2024 року, відповідно до якого при проведенні судово-медичної експертизи у потерпілого ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у виді колото-різаної рани передньобокової поверхні шиї праворуч.
Тілесні ушкодження у виді колото-різаної рани передньобокової поверхні шиї праворуч, відносяться до легкого ступеню тяжкості з короткочасним розладом здоров'я, тривалістю понад 6-ть діб, але не більш ніж 21-а доба (Згідно п. 2.3.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995р.), виникли від дії колюче-ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа, та могли утворитися в строк вказаний у постанові (15.07.2024р.), що підтверджується даними медичних документів.
Усі виявлені тілесні ушкодження виникли від дії колюче-ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа.
Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, можливо вважати, що потерпілому було заподіяно, як мінімум одна травматична дія.
Усі виявлені тілесні ушкодження виникли з достатньою силою прикладання для їх утворення (т.2 а.п.5-6);
- висновком експерта № 407/Е від 09.09.2024 року, відповідно до якого шия людини - це частина тіла, яка з'єднує голову з тулубом. Шия включає в себе такі важливі анатомічні структури, як шийний відділ хребта зі спинним мозком, початковий відділ стравоходу, гортань, артерії, вени та щитовидну залозу. Оскільки в даному випадку потерпілому була надана первинна медична допомога, то не можливо категорично стверджувати, що у разі несвоєчасного надання кваліфікованої медичної допомоги, можливе настання смерті потерпілого, так як для цього не існує об'єктивних науково-обґрунтованих критеріїв (т.2 а.п.65-66);
- фактичними даними, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 16.07.2024 року, разом з диском та стенограмою до нього, за участі обвинуваченого ОСОБА_5 , який під час слідчого експерименту показав та розказав, про обставини, які мали місце 15.07.2024 року в приміщенні на третьому поверсі, при яких він заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_7 . Вказав, що, перебуваючи у великій кімнаті, де є балкон, також наявні матраци, які знаходяться на підлозі, ліжок немає. В кімнаті перебували ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . ОСОБА_5 пояснив, що між ним та ОСОБА_7 виникла суперечка, в ході якої він хотів налякати, а вийшло, що спричинив тілесні ушкодження. Тілесні ушкодження він спричинив сувенірним ножем-запальничкою - це був його ніж - подарунок дружини, який він завжди носив при собі в барсетці. Після чого ОСОБА_5 було запропоновано продемонструвати за допомогою манекена, як саме він наніс тілесні ушкодження. ОСОБА_5 , взявши манекен до рук, поклав його на підлогу, при цьому повідомив, що ОСОБА_7 знаходився на матраці, ніж він тримав у правій руці зажатий в кулак, а ОСОБА_7 лежав в положенні на правому боці. Після чого він підійшов до ОСОБА_7 зі спини та продемонстрував нанесення удару. При цьому повідомив, що ножем він хотів потрапити у матрац, а вийшло, що у шию, черкнув по поверхні шиї, можливо, що ногу повело. Також ОСОБА_5 повідомив, що спричинив тільки один удар. Після спричинення тілесних ушкоджень він залишився на місці подій, ніж яким завдавав удару викинув (т.2 а.п.46-52);
- фактичними даними, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 25.07.2024 року, разом з диском та стенограмою до нього, за участі потерпілого ОСОБА_7 , який під час слідчого експерименту показав та розказав, про обставини, які мали місце 15.07.2024 року о 14.40 годині на території дитячого табору «Орлятко», при яких він отримав тілесні ушкодженні від ОСОБА_5 . Вказав, що у нього з ОСОБА_5 виникла сварка, через побутові відносини, але вона була зупинена іншим військовослужбовцям ОСОБА_6 , а саме ОСОБА_5 хотів його вдарити, а ОСОБА_6 став між ними. Після вирішення конфлікту ОСОБА_5 пішов на балкон курити, а ОСОБА_6 виходив з кімнати, це відбувалося приблизно о 14:00 годині. Потім ОСОБА_5 повернувся з балкону до кімнати, він в цей час перебував на матраці, який знаходився на підлозі. Після чого йому було запропоновано продемонструвати на манекенові, як саме він лежав. ОСОБА_7 поклав манекен на підлогу та показав, як ОСОБА_5 став коліном на грудну частину та завдав одного удару ножем у шию. Після чого ОСОБА_7 надано лінійку де він, ще раз продемонстрував удар у шию. Вказав, що вже раніше він бачив у ОСОБА_5 ніж, спочатку не зрозумів, що удар був спричинений ножем. У ОСОБА_5 завжди при собі ніж-запальничка. Потім ОСОБА_7 повідомив, що він спустився на перший поверх, де йому інші військовослужбовці надали першу медичну допомогу. Після чого його було госпіталізовано до лікарні в місто Дніпро, де останній перебував на стаціонарному лікуванні та виписали його з наступним діагнозом: колото різана рана. ОСОБА_5 медичної допомоги йому не надав та під час сварки останній перебував в алкогольному стані, ходив шатався по кімнаті. Напередодні будь-яких сварок між ними не виникало (т.2 а.п.90-97);
- фактичними даними, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 15.07.2024 року, разом з диском (т.2 а.п.7) та стенограмою до нього (т.2 а.п. 8-10), за участі свідка ОСОБА_6 , який під час слідчого експерименту показав та розказав, про обставини, які мали місце 15.07.2024 року в приміщенні на третьому поверсі, при яких ОСОБА_5 заподіяв одного удару ножем в область шиї ОСОБА_7 . Вказав, що в даній кімнаті ліжок немає, тільки матраци на підлозі. В даній кімнаті знаходилися ОСОБА_5 та ОСОБА_7 між ними відбувався конфлікт, а саме нецензурна лайка. Бійку ОСОБА_7 не допустив. Коли почав я вже почав виходити з кімнати, знову почув крики та, повернувшись, побачив, що на полу лежав ОСОБА_7 , а саме на спині та поряд сидів з ним ОСОБА_5 . Коли він підійшов до останніх, ОСОБА_7 вже піднявся з матрацу та, тримаючи за шию однією рукою, почав виходити з кімнати, а ОСОБА_5 в той час стояв і тримав у правій руці ніж-запальничку. Також розповів, що ОСОБА_7 було надано першу медичну допомогу та госпіталізовано до лікарні. Свідків даної події більше не було. Вказаний ніж-запальничка завжди був при ОСОБА_5 . З приводу чого виник конфлікт йому невідомо (т.2 а.п.57-60);
- висновком експерта № 367/Е від 16.08.2024 року, відповідно до якого:
механізм виникнення виявлених у потерпілого ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, не суперечить механізму на який вказує підозрюваний ОСОБА_5 при проведенні слідчого експерименту, який проводився 16.07.2024р., за його участі. Механізм виникнення виявлених у потерпілого ОСОБА_7 тілесних ушкоджень не був розкритий під час слідчого експерименту від 15.07.2024р., за участю свідка ОСОБА_6 , оскільки свідок бачив тільки наявність тілесного ушкодження в області шиї, а не механізм його виникнення.
Механізм виникнення виявлених у потерпілого ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, не суперечить механізму на який вказує ОСОБА_7 при проведенні слідчого експерименту, який проводився 25.07.2024р., за його участі (т.2 а.п.61-64);
- висновком експерта № 316/Е від 16.07.2024 року, відповідно до якого при проведенні судово-медичної експертизи будь-яких видимих тілесних ушкоджень при зовнішньому огляді на тілі підозрюваного не знайдено (т.2 а.п.53-54);
- висновком експерта № 1342/2093-БД від 30.08.2024 року, відповідно до якого на речах, вилучених 15.07.2024 року у підозрюваного ОСОБА_5 , під час його затримання у порядку ст.208 КПК України, а саме в слідах на його футболці, наданій для дослідження у спец.пакеті НПУ з маркуванням WAR1591242 (об'єкти №№1-5), в слідах на його шортах, наданих для дослідження у спец.пакеті НПУ з маркуванням WAR1591241 (об'єкти №№6-9), на парі його тапок, наданих для дослідження у спец.пакеті НПУ з маркуванням WAR1591240 (об'єкти №№10-13), наявність крові не встановлена, тому решта питань слідчого, щодо слідів на вказаних речових доказах, відповіді не підлягає (т.2 а.п.100-103);
- речовими доказами, якими, згідно з постановою про визнання речових доказів від 15.07.2024 року, визнані: футболку бавовняну, камуфляжну, з коротким рукавом, шорти зеленого кольору, тапочки резинові чорні (т.2 а.п.15);
- висновком експерта № 1342/2091-БД від 29.08.2024 року, відповідно до якого при серологічному дослідженні зразка крові потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлена група А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВ0, для якої групоспецифічним антигеном є антиген А.
При серологічному дослідженні зразка крові підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлений лише антиген А, що не виключає можливості належності його крові до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВ0, де саме антиген А є групоспецифічним антигеном.
В змиві, вилученому на марлевий тампон 15.07.2024, з підлоги за місцем події (об'єкт №1), встановлена наявність крові з вмістом гемоглобіну людини.
При серологічному дослідженні об'єкта №1 виявлений антиген А і ізогемаглютинін анти-В, що свідчить про утворення вказаного сліду за рахунок крові особи (осіб) з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО.
Оскільки слід об'єкта №1 утворений за рахунок крові особи (осіб) з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО, тому не виключена можливість утворення його за рахунок крові потерпілого ОСОБА_18 , 1977 року народження, оскільки кров його належить саме до вказаної групи, так й не можна виключити можливість утворення вказаного сліду й за рахунок крові інших осіб з такою самою групою крові.
Оскільки в об'єкті №1 виявлений антиген А, який є групоспецифічним для крові підозрюваного ОСОБА_5 , 1974 року народження, тому не можна виключити можливість утворення вказаного сліду й за рахунок його крові.
Оскільки в досліджуваному сліді об'єкта №1 не виявлений антиген В, тому даних щодо присутності в цих слідах крові осіб з групою крові В з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВО і АВ ізосерологічної системи АВО не отримано. Крім того, оскільки в об'єкті №1 не був виявлений ізогемаглютинін анти-А, який як й ізогемаглютинін анти-В, є групо специфічною ознакою для групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВО, тому даних щодо утворення вказаного сліду за рахунок осіб з такою групою крові не отримано (т.2 а.п.105-108);
- речовими доказами, якими, згідно з постановами про визнання речових доказів від 16.07.2024 року, визнані: зразки папілярних ліній на дактокарту; нігтьові зрізи з правої та лівої руки; зразки букального епітелію, зразки крові, які 16 липня 2024 року вилучено у підозрюваного ОСОБА_5 на підставі постанов про відібрання біологічних зразків для проведення експертизи (т.2 а.п.86-89);
- речовими доказами, якими, згідно з постановою про визнання речових доказів від 25.07.2024 року, визнані: зразки крові, які 16 липня 2024 року вилучено у потерпілого ОСОБА_7 на підставі постанови про відібрання біологічних зразків для проведення експертизи (т.2 а.п.98);
- висновком судово-психіатричного експерта № 526-к від 26.09.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_5 в період інкримінованого йому діяння будь-який психічний розлад не виявляв і в даний час також не виявляє. Іспитований у період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Іспитований у теперішній час також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Питання №1 виходить за межі компетенції даного виду експертизи (т.2 а.п.67-70).
Оцінивши кожен доказ окремо з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, не виходячи за межі пред'явленого обвинувачення, яке прокурор підтримав в судовому засіданні, суд приходить до однозначного висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у закінченому замаху на умисне вбивство, тобто закінченому замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, доведена у повному обсязі і його умисні дії вірно кваліфіковані органом досудового слідства зач.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.
Оцінюючи позицію обвинуваченого ОСОБА_5 щодо невизнання вини в частині кваліфікації та заперечення прямого умислу на вбивство, суд оцінює таку позицію, як намагання останнього уникнути кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення.
До таких висновків суд дійшов, виходячи з наступного.
Згідно зіст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Закінченим є замах, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Якщо умисне вбивство може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом, то замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчило про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від нього обставин.
У випадку, коли під час замаху на злочин винний спрямовує свою волю на запобігання настанню суспільно небезпечного наслідку, в такому разі може мати місце добровільна відмова від вчинення злочину - остаточне припинення особою за своєю власною волею замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.
На стадії закінченого замаху на вбивство добровільна відмова можлива лише в тих випадках, коли між здійсненим діянням і ймовірним настанням суспільно небезпечних наслідків є певний проміжок часу, у ході якого особа контролює розвиток причинного зв'язку, може втрутитися і перешкодити настанню суспільно небезпечного наслідку. Добровільна відмова у цих випадках можлива лише завдяки активним діям.
Тобто, замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання).
Така позиція узгоджується з практикою ВС (Постанова ВС від 13.02.2020 року № 164/1826/17, провадження № 51- 6292 км 19).
Отже, якщо винний діяв з непрямим умислом, він не може нести відповідальність за замах на вбивство.
Також злочин не може бути кваліфікований як замах на вбивство у випадках, коли винний діє з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров'ю, так і настання смерті. Відповідальність у цих випадках повинна наставати лише за наслідки, які фактично було заподіяні.
Питання про наявність у діях ОСОБА_5 умислу на вбивство суд вирішує, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховує спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передували події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Суд вважає за необхідне проаналізувати кожну складову окремо.
Спосіб заподіяння тілесних ушкоджень. Спосіб вчинення злочину - це сукупність прийомів, методів, послідовність дій або використання засобів, за допомогою яких досягається злочинна мета. В даному випадку способом спричинення тілесних ушкоджень потерпілому є їх заподіяння за допомогою колюче ріжучого предмету, а саме ножа складного, який є знаряддям злочину. Сувенірний ніж-запальничка, як його називає сам обвинувачений, потерпілий та свідки, складається з клинка та рукоятки, загальною довжиною 18 см. При цьому довжина клинка складає 7 см (т. 2 а.с 110). Тобто обвинувачений використав колюче-ріжучий предмет, довжина клинка якого складає 7 см, спеціально діставши останній з барсетки саме для заподіяння тілесних ушкоджень.
Як зазначають свідки і не заперечував сам обвинувачений в момент сварки ніж - запальничка перебували не при ньому, а в барсетці ОСОБА_5 , яка знаходилася поряд з його спальним місцем.
Тобто, оцінюючи направленість та конкретизованість умислу ОСОБА_5 , суд враховує те, що для того, щоб скористуватись ножем для спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , ніж необхідно було спеціально дістати з барсетки, що саме і зробив ОСОБА_5 .
Крім того, як зазначив свідок ОСОБА_6 , потерпілий ОСОБА_8 та не заперечував сам обвинувачений, сварка між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 фактично була припинена, ОСОБА_8 ліг відпочивати, однак ОСОБА_5 в цей час пішов діставати ніж з барсетки, після чого направився до ліжка ОСОБА_8 , який в цей час відпочивав.
Суд також враховує кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень. ОСОБА_5 було завдано один удар в область шиї ОСОБА_7 .
Однак, згідно висновку судово-медичного експерта шия людини - це частина тіла, яка з'єднує голову з тулубом. Шия включає в себе такі важливі анатомічні структури, як шийний відділ хребта зі спинним мозком, початковий відділ стравоходу, гортань, артерії, вени та щитовидну залозу. Тобто, удару було завдано у життєво важливий орган тіла людини (т.2 а.п.65-66).
Версія обвинуваченого про те, що він хотів налякати потерпілого ОСОБА_7 спростовується фактичними даними, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 16.07.2024 року, разом з диском та стенограмою до нього, за участі обвинуваченого ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 46-52), в ході якого ОСОБА_5 розказав та показав, що під час нанесення удару потерпілий ОСОБА_7 лежав до нього спиною.
Таким чином, ОСОБА_8 не міг бачити дій ОСОБА_5 і зрозумів, що саме відбувається вже після нанесення йому удару.
Крім того, потерпілий ОСОБА_7 показав, що перед нанесенням удару, ОСОБА_5 придавив його тулуб коліном, чим запобіг опору останнього.
Щодо поведінки обвинуваченого після вчинення злочину та причини припинення злочинних дій.
Суд приймає до уваги посилання сторони захист уна те, що ОСОБА_5 піля нанесеня одного удару не продовжив свої злочинні дії.
Однак, на переконання суду, у ОСОБА_5 не було об'єктивної можливості продовжити їх, оскільки, одразу після отримання удару, ОСОБА_7 скинув з себе ОСОБА_5 і вибіг в коридор, де знаходились інші військовослужбовці, які одразу почали надавати ОСОБА_8 першу медичну допомогу.
ОСОБА_5 же в цей час, хоча і залишився на місці скоєння злочину, однак будь-яких дій, направлених на надання допомоги ОСОБА_8 не вчиняв.
Водночас, ОСОБА_5 вчинив дії, направлені на приховування слідів злочину, а саме викинув знаряддя злочину - ніж, який в подальшому було знайдено правоохоронцями під час огляду прилеглої території на відстані 7-8 м від входу до корпусу та на відстані приблизно 3 м від паркану (т.2 а.п.65-66).
Такий перебіг подій узгоджується із іншими дослідженими судом доказами, а саме показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , даними що містяться в протоколі огляду місця події, слідчими експериментами, проведеними з участю обвинуваченого, потерпілого, свідка ОСОБА_6 , висновками експертів.
Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до переконання, що поведінка обвинуваченого до, під час та безпосередньо після вчинення злочину, свідчить про наявність в нього умислу на вбивство потерпілого та доводить те, що він діяв з прямим умислом.
Оцінюючи позицію сторони захисту щодо не доведення стану алкогольного сп'яніння, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі № 400/1498/18 сформулював правовий висновок щодо доказів перебування особи у стані алкогольного сп'яніння під час вчинення кримінального правопорушення. ККС ВС вказав, що диспозиція частини 2 ст.242 КПК України не містить імперативних посилань на необхідність проведення експертизи з метою встановлення перебування особи у стані алкогольного сп'яніння.
Системне тлумачення норм кримінального процесуального закону, а також позиції об'єднаної палати Верховного Суду в частині вирішення питання обов'язковості проведення експертизи з подальшим складенням відповідного висновку експерта свідчить про те, що суд, обґрунтовуючи свою позицію щодо перебування особи у стані алкогольного сп'яніння, вправі досліджувати та посилатись не лише на висновок експертизи, а й на інші докази, зокрема, і медичні документи, які підтверджують такий факт (акти судово-медичних досліджень, довідки, видані медичними установами тощо).
Стороною обвинувачення суду надані:
-лист КП «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування» № 798 від 16.08.2024 року, відповідно до якого адміністрація КП «Новомосковська ЦРЛІЛ» повідомляє, що 24.07.2024 року у відділенні екстреної медичної допомоги лікарні був проведений забір крові на наявність алкоголю та сечі на наявність наркотичних речовин у громадянина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після лабораторного дослідження крові у клініко-діагностичній лабораторії КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР», за результатом аналізу № 5937 спирти виявлено 1,34 % та за результатом аналізу № 3 наркотичні речовини не виявлено (т.2 а.п.40);
-результати токсикологічного дослідження на вміст алкоголю № 5937 від 15.07.2024 року, згідно з яким по результатам дослідження в крові ОСОБА_5 виявлено 1,34% алкоголю (т.2 а.п.41);
-результати тесту на вміст алкоголю у повітрі, що видихається технічного засобу «Алконт-М» Прилад № 00216», №5775 від 15.07.2024 року, результат 1,35% проміле (т.2 а.п.85).
Оцінюючи надані документи, суд вважає за необхідне визнати неналежним доказом стану алкогольного сп'яніння лист КП «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування» № 798 від 16.08.2024 року, оскільки датою проведеного забору крові на наявність алкоголю та сечі на наявність наркотичних речовин у громадянина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначена дата - 24.07.2024 року, що на 9 (дев'ять) днів пізніше, ніж дата вчинення кримінального правопорушення, яке є предметом даного судового розгляду і мало місце 15.07.2024 року.
Водночас, інші документи, надані стороною обвинувачення, суд приймає у якості доказів стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_5 . Крім того, зміст зазначених документів узгоджується з показаннями потерпілого ОСОБА_8 , який зазначив, що ОСОБА_5 перебував з ознаками алкогольного сп'яніння, хитався.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому, суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, сукупність усіх обставин у справі.
Суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , якийраніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога, психіатра, фтизіатра не перебуває, за місцем мешкання та за місцем роботи характеризується позитивно, за місцем роботи нагороджений дипломом «кращий співробітник підрозділу» (т. 1 а.с. 126, 209).
Суд також бере до уваги те, що ОСОБА_5 з 10.06.2022 року брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в Донецькій та Луганській областях (т. 1 а.с. 121), в ході якої 21.08.2022 року під час бойових дій у Донецькій області отримав мінно-вибухову травму, вогнепальне осколкове проникне поранення (т. 1 а.с. 113-119).; є учасником бойових дій (т. 1 а.с.128).
ІНФОРМАЦІЯ_5 нагороджений грамотою (т.1 а.с.120).
Крім того, суд враховує думку потерпілого, який не наполягав на призначенніобвинуваченому суворого покарання, зазначив, що вибачив його і претензій до нього не має.
Однак, обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_5 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_5 , за місцем служби характеризується негативно, вчинив злочини проти життя та здоров'я особи, який є особливо тяжким.
За таких обставин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, усі обставини у справі, суд не знаходить підстав для призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України, а саме нижче від найнижчої межі чи звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки такі підстави у суду відсутні і вважає, що покарання повинно бути призначено виключно у виді позбавлення волі, однак в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, конкретним його обставинам, обставинам, що пом'якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченого.
Таке покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Витрати на залучення експерта при проведенні експертиз відсутні.
На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також усі обставини по справі, керуючись ст. ст. 370, 371, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 відраховувати з дня його фактичного затримання за цим вироком.
Зарахувати у строк відбуття покарання за цим вироком ОСОБА_5 час тримання його під вартою із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, починаючи з 15 липня 2024 року по 28 липня 2025 року.
Зарахувати у строк відбуття покарання за цим вироком ОСОБА_5 час цілодобового домашнього арешту із розрахунку три дні домашнього арешту за один день позбавлення волі, починаючи з 28 липня 2025 року по день його фактичного затримання за цим вироком або по день зміни чи скасування запобіжного заходуу вигляді цілодобового домашнього арешту.
Запобіжний захід, застосований ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний - цілодобовий домашній арешт.
Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2024 року на складений ніж-запальничка, на поверхні якого наявні сліди речовини бурого кольору; один змив дистильованою водою на одному стерильному марлевому тампоні з осередку речовини бурого кольору на поверхні підлоги - скасувати після набрання вироком законної сили.
Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2024 року на футболку бавовняну, камуфляжну, з коротким рукавом, яку було поміщено до спец. пакету WAR 1591242, шорти зеленого кольору, які поміщено до спец. пакету WAR 1591241, тапочки резинові чорні - скасувати після набрання вироком законної сили.
Речові докази:
-складний ніж-запальничка, на поверхні леза, якого наявні сліди РБК; один змив дистильованою водою на один стерильний марлевий тампон з осередку РБК на поверхні підлоги; футболку бавовняну, камуфляжну, з коротким рукавом, шорти зеленого кольору, тапочки резинові чорні; зразки папілярних ліній на дактокарту; нігтьові зрізи з правої та лівої руки; зразки букального епітелію; зразки крові, які 16 липня 2024 року вилучено у підозрюваного ОСОБА_5 ; зразки крові, які 16 липня 2024 року вилучено у потерпілого ОСОБА_7 - знищити.
Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно, після його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1