Єдиний унікальний номер 205/13745/25
Номер провадження2/205/5402/25
02 грудня 2025 року Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді - Терещенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Мадьонової Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник позивача ТОВ «ФК «Ейс» звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що 14 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали кредитний договір № 561273974 у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора MNV6Z2X3, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах строковості, зворотності і платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом. Позичальник перерахував грошові кошти в розмірі 11 000 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 . 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, який у подальшому на підставі додаткових угод продовжував термін дії. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги також до відповідача. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги також до відповідача. 29 травня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 29/05/25-Е. Відповідно до витягу з реєстру боржників № б/н від 29 травня 2025 року до договору факторингу № 29/05/25-Е від 29 травня 2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 26 769,60 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11 000 грн., по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 15 769,60 грн. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ФК «Ейс» не здійснювали нарахувань за кредитним договором. На підставі вищезазначеного представник позивача змушений звернутись до суду з цією позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 561273974 від 14 грудня 2021 року у розмірі 26 769,60 грн., а також понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 2 422,40 грн. і витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.
14 жовтня 2025 року ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра зроблено запит до Державної міграційної служби України щодо інформації про зареєстроване місце проживання відповідача.
Ухвалами судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ «Універсал Банк».
Представник позивача Тараненко А.І. у позовній заяві просив суд розглядати справу за відсутності їх представника, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча відповідно до ст. ст.128,130 ЦПК України про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, також шляхом оприлюднення повідомлення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Новокодацького районного суду міста Дніпра, заперечень проти позову суду не представив, а тому суд вважає за можливе розгляд справи проводити за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів із винесенням заочного рішення.
02 грудня 2025 року ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра було вирішено питання про заочний розгляд справи.
За таких обставин, суд розглянув справу у відсутності учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження з можливістю ухвалення заочного рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, відзиву не подав. При цьому, представник позивача не заперечував проти такого вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи, вивчивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 14 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 561273974 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, який підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора № MNV6Z2X3 (а. с. 85-91).
У заявці на отримання грошових коштів у кредит від 14 грудня 2021 року зазначені персональні дані позичальника ОСОБА_1 , дата укладення договору - 14 грудня 2021 року, сума кредиту 11 000 грн., строк кредиту - 30 днів, номер карти позичальника НОМЕР_1, що також підтверджується відомостями з довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а. с. 18, 57).
У довідці щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», яка сформована 05 червня 2023 року, ОСОБА_1 зазначений як позичальник, сума кредиту - 11 000 грн., строк кредиту - 30 днів, процентна ставка - 0,19% в день, акцепт оферти позичальником - підписання договору одноразовим ідентифікатором MNV6Z2X3 відбувся 14 грудня 2021 року о 13:05:03 годин (а. с. 43).
В матеріалах справи також наявне платіжне доручення від 14 грудня 2021 року, з якого вбачається, що платником - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було перераховано 11 000 грн. з призначенням платежу: «переказ коштів згідно договору № 561273974 від 14.12.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer» (а. с. 38).
На виконання ухвали суду АТ «Універсал Банк» від 23 жовтня 2025 року за № БТ/Е-16180 надано відповідь, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 і додано виписку по вказаному рахунку за період з 14 грудня 2021 року по 19 грудня 2021 року, яка містить зарахування на суму 11 000 грн., та зазначено в анкетних даних ОСОБА_1 номер телефону: НОМЕР_4 (а. с. 203-208).
З наданого стороною позивача розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором № 561273974 від 14 грудня 2021 року станом на 05 травня 2022 року судом встановлено, що до сплати ОСОБА_1 нараховано 26 602,40 грн. (а. с. 102-104).
Матеріалами справи підтверджено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 561273974 від 14 грудня 2021 року в загальному розмірі 26 623,30 грн., що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року (а. с. 142-155).
Згідно з п. 1.3 право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відповідно до п. 1.5. договору факторингу реєстр прав вимоги - означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору.
Пунктом 4.1 вищевказаного договору передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.
Згідно з п. 8.2 договору строк цього договору закінчується 28 листопада 2019 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (а. с. 149).
28 листопада 2019 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої п. 8.2 договору викладено в новій редакції, за яким строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (а. с. 156).
31 грудня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції (а. с. 157-163).
Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3 договору під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Положеннями пункту 1.5 договору встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору.
Згідно з п. 2.1 розділу 2 договору факторингу клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 8.2. строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 81.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
31 грудня 2021 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 27, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2022 року (а. с. 167).
05 травня 2022 року представники ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року підписали реєстр вимоги № 175, в якому під № 2 196 значиться ОСОБА_1 , за яким рахується заборгованість за кредитним договором № 561273974 від 14 грудня 2021 року на загальну суму 26 623,30 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту - 11 000 грн., по відсоткам - 15 623,30 грн., що підтверджується витягом з вказаного реєстру (а. с. 140-144).
31 грудня 2022 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 31, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2023 року (а. с. 168).
31 грудня 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 32, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2024 року (а. с. 169).
Також судом встановлено, що 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 561273974 від 14 грудня 2021 року в загальному розмірі 26 769,60 грн., що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року (а. с. 124-137).
Пунктом 2.1 розділу 2 договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року визначено, що клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 1.3 договору факторингу під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
В той же час, відповідно до п. 1.5 зазначеного договору факторингу встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року в цьому реєстрі під № 14858 значиться ОСОБА_1 , за яким значиться заборгованість за кредитним договором № 561273974 від 14 грудня 2021 року в загальному розмірі 26 769,60 грн., з яких: 11 000 грн. - заборгованість по основному боргу, 15 769,60 грн. - заборгованість за відсотками (а. с. 126-128).
В подальшому, 29 травня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступає, а ТОВ «ФК «Ейс» приймає належні права вимоги до боржників, які зазначені в реєстрі боржників (а. с. 105-123).
Згідно з п.1.2. договору факторингу № 29/05/25-Е перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
На підставі акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 29/05/25-Е від 29 травня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передало, а ТОВ «ФК «Ейс» прийняло реєстр боржників на загальну суму заборгованості в розмірі 258 598 755,46 грн. (а. с. 110).
Також долучені до матеріалів справи платіжні інструкції № 243, № 245 від 04 червня 2025 року, №246, № 247 від 05 червня 2025 року та № 248 від 06 червня 2025 року щодо часткової оплати фінансування за відступлення прав вимоги згідно з договором факторингу № 29/05/25-Е від 29 травня 2025 року на суму 1 000 000 000 грн., 1 000 000 000 грн., 1 000 000 000 грн., 1 000 000 000 грн. і 437 227,55 грн. (а. с. 105-109).
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 29 травня 2025 року до договору факторингу №29/05/25-Е від 29 травня 2025 року, ТОВ «ФК «Ейс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , де в цьому реєстрі під № 27 значиться ОСОБА_1 , за яким нараховується заборгованість за кредитним договором № 561273974 від 14 грудня 2021 року в загальному розмірі 26 769,60 грн., з яких: 11 000 грн. - заборгованість по основному боргу, 15 769,60 грн. - заборгованість за відсотками (а. с. 111-113).
Положеннями ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 вказаного закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 зазначеного закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями статей 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 561273974 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора № MNV6Z2X3.
Зазначений правочин вчинено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відтак, доведеним є факт укладення між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору № 561273974 від 14 грудня 2021 року.
Відповідно до платіжного доручення від 14 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 11 000 грн.
Листом АТ «Універсал Банк» від 23 жовтня 2025 року підтверджено успішне перерахування коштів у зазначеній сумі на карту отримувача № 4441114442572390.
Таким чином, первісний кредитор свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, погодженому сторонами.
Звертаючись до суду з вказаними позовними вимогами, позивач посилався на те, що до нього перейшло право вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 561273974 на підставі договору факторингу, який було укладено 28 листопада 2018 року, додаткових угод, якими продовжено строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, та договорів факторингу від 05 серпня 2020 року, від 29 травня 2025 року, а також на підставі вищевказаних реєстрів прав вимоги.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231" до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Укладання договорів факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс», та між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Ейс» до виникнення кредитних правовідносин з ОСОБА_1 не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договори факторингу були чинними. При цьому, права вимоги за кредитним договором № 561273974 від 14 грудня 2021 року були передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», а в подальшому позивачу ТОВ «ФК «Ейс» на підставі реєстрів, які оформлені належним чином.
При цьому, відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників зі сплати суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Розділом 4 вказаного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги, згідно з п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, у формі встановленій у відповідному додатку.
Аналогічні умови зазначено і в договорах факторингу, укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Ейс».
Відтак, умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права і обов'язки.
Крім того, додатковими угодами, строк дії договорів факторингу було продовжено, водночас умовами договору передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється в момент підписання реєстру права вимоги. Реєстри про передачу права вимоги, наявні у матеріалах справи, та є належними доказами щодо передачі відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, представником позивача доведено факт відступлення права грошової вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», і відповідно до ТОВ «ФК «Ейс».
Згідно із ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Отже, принцип змагальності сторін визначений законом і він передбачає, що кожна сторона повинна довести перед судом обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У кожної із сторін не має процесуальних переваг в доведенні своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що існування заборгованості відповідача за кредитним договором № 561273974 від 14 грудня 2021 року в загальному розмірі 26 769,60 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростована стороною відповідача.
Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовна заява ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 2 422,20 грн., який був сплачений позивачем при поданні позовної заяви до суду.
Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Отже, задовольняючи позовні вимоги, суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача також понесених позивачем витрат за надання професійної правничої допомоги, що підтверджуються договором про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29 травня 2025 року, який укладений між ТОВ «ФК «Ейс» і АБ «Тарасенко та партнери», в особі керуючого бюро - адвоката Тарасенка А.І., який діє на підставі статуту, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4956 від 24 квітня 2012 року, довіреності від 29 травня 2025 року від ТОВ «ФК «Ейс» та ордеру на надання правничої допомоги Серії АА №1584606 від 29 травня 2025 року; протоколом погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29 травня 2025 року; додатковою угодою № 25770496087 від 30 травня 2025 року до договору надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29 травня 2025 року щодо представництва інтересів ТОВ «ФК «Ейс» у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 ; актом приймання-передачі наданих послуг від 05 червня 2025 року, яким визначено вартість години роботи адвоката, детальним переліком проведеної роботи з кількістю витраченого на надану правову допомогу часу, на загальну суму 7 000 грн. (а. с. 92-99, 173).
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24 січня 2019 року у справі №910/15944/17).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 7 000 грн. не відповідають у повній мірі критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечать принципу розподілу таких витрат, оскільки з матеріалів справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних правових (юридичних) послуг та їх необхідністю, обсягом наданих адвокатом послуг. Крім того, сторони до суду не з'являлися, позиція представника позивача на час подання позовної заяви була вже сформована та не потребувала додаткового вивчення судової практики та положень законодавства, а отже вона не відноситься до складних справ.
Однак, враховуючи, що рішенням суду позов задоволено, що дає суду підстави зазначити про здійснення адвокатом належного захисту позивача, але судом враховується недотримання співмірності затрат на правничу допомогу і тому необхідно зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до суми 3 000 грн., що відповідає критерію розумності, встановлений їхньою дійсністю та необхідністю у цій справі.
Керуючись ст. ст. 11, 202, 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 610,612, 626, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 561273974 від 14 грудня 2021 року в розмірі 26 769,60 грн., з яких заборгованість: за тілом кредиту - 11 000 грн.; за відсотками - 15 769,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956) понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Сторони:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, оф. 2005.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: Т.П. Терещенко