Справа № 201/14874/25
Провадження № 1-кп/201/1360/2025
26 листопада 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд м. Дніпра у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042130001188 від 27.08.2025 року, по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, маючого середньо-технічну освіту, розлученого, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, востаннє 09.03.2021 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 4 ст. 301, ч. 5 ст. 301, ч. 1 ст. 156, ч. 2 ст. 156 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді 8 років позбавлення волі, звільненого 22.07.2025 року по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України,
В судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_4
обвинувачений ОСОБА_3
захисник ОСОБА_5
У підготовчому засіданні прокурор подав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_3 на 60 днів, посилаючись на тяжкість обвинувачення і наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 поклався на розсуд суду.
Захисник ОСОБА_5 підтримав думку свого підзахисного.
Вирішуючи подані прокурором клопотання суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного/обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, згідно зі ст. ст. 7, 8, 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства, суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу суд дійшов до такого.
01.10.2025 слідчим суддею Соборного районного суду міста Дніпра до ОСОБА_3 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави як альтернативного запобіжного заходу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 90 840,00 грн. У разі внесення застави та звільнення підозрюваного ОСОБА_3 з-під варти, зобов'язано його прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, а також покласти на останнього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну. Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_3 , що у разі не з'явлення його за викликом до слідчого, прокурора або суду без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов'язків, покладених на нього, застава звертається у дохід держави.
Підозрюваного ОСОБА_3 взято під варту негайно в залі суду.
Слідчим суддею встановлена обґрунтованість підозри і наявність ризиків, передбачених п. п. 1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Визначено розмір застави, який є пропорційним щодо конкретної особи, враховуючи всі обставини кримінального правопорушення, в якому ОСОБА_3 підозрюється, а також достатнім для забезпечення виконання покладених на нього обов'язків, й таким, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження.
На теперішній час вказані ризики не відпали і, на переконання суду, на даному етапі, з урахуванням стадії кримінального провадження, вони є доведеними і продовжують існувати.
Так, про наявність існування ризику переховування від суду, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК, свідчить тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість можливого покарання у разі визнання її винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від суду з метою уникнення покарання. Крім того, як додаткова обставина в підтвердження ризику переховування, суд враховує введення в Україні військового стану через агресію РФ проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний контроль за процесуальною поведінкою ОСОБА_3 , оскільки йому виповнилося 65 років, а тому він безперешкодно може виїхати за межі України.
Водночас, судом враховуються і дані про його особу, який не одружений, є пенсіонером, після звільнення з місць позбавлення волі проживає в реабілітаційному центрі, що, у своїй сукупності, свідчить про відсутність у ОСОБА_3 міцних соціальних зв'язків.
Також, існує наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Так, ОСОБА_3 не заперечує, що востаннє він був засуджений вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за ч. 4 ст. 301, ч. 5 ст. 301, ч. 1 ст. 156, ч. 2 ст. 156 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у вигляді 8 років позбавлення волі, втім, після повного відбуття покарання належних висновків для себе не зробив і знову обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти свободи та статевої недоторканості особи.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про схильність підозрюваного до вчинення протиправних діянь, зокрема, проти статевої свободи та статевої недоторканості.
А отже, наведені дані про особу обвинуваченого, за відсутності в нього постійного місця проживання в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_3 переховуватись від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення, ступінь яких є досить високою.
При цьому суд звертає увагу, що ризики не є фактом, а є ймовірністю вчинення певних дій, і суд вважає, що така ймовірність є доволі високою.
При цьому застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м'який.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.
Підстав вважати визначений розмір застави завідомо непомірним або навпаки, занадто малим для ОСОБА_3 , суд не вбачає, виходячи й з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні.
Таким чином клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. 177,178, 183, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 - задовольнити.
Застосований під час досудового розслідування ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням, відповідно до ухвали слідчого судді Соборного районного суду міста Дніпра від 01.10.2025, застави як альтернативного запобіжного заходу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 90 840,00 грн, із покладанням певних обов'язків у разі внесення вказаної застави, - продовжити на 60 днів, тобто до 24 січня 2026 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1