Справа № 211/6176/25
Провадження № 2/211/3032/25
іменем України
26 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Лебеженка В.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Строганової Е.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Борисенко Альони Вікторівни до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, -
Адвокат Борисенко А.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , 02.06.2025 року звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 7 835 грн. 25 коп. недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення; стягнути з відповідача на користь позивача 2500 грн. витрат на правову допомогу.
Пред'явлені вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 05.01.2006 року працює на підприємстві відповідача у структурному підрозділі «Експлуатаційне депо Батуринська» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» на різних посадах. 16.10.2021 року переведена оглядачем вагонів 5 розряду станції Кривий Ріг. З 11.11.2024 року продовжила дію трудового договору у Криворізькому регіональному відділі організації роботи станцій виробничого штату виробничого підрозділу «Служба залізниця». За період з 2017-2021 рр. перебувала у щорічних відпустках та користувалася правом на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення, яка оплачувалась відповідачем не у повному обсязі. Їй була надана матеріальна допомога не у повному обсязі, лише у розмірі: за відпустку з 22.10.2017 по 21.11.2017 року - 2 105, 00 грн., з 26.06.2018 по 27.07.2018 - 2 202, 50 грн., з 23.12.2019 по 25.01.2020 року - 2 508, 75 грн., з 20.06.2020 по 21.07.2020 року - 2 627, 50 грн., з 18.11.2021 по 18.12.2021 року - 4540, 00 грн. На думку позивача, відповідач свідомо порушив умови щодо виплат працівнику матеріальної допомоги на оздоровлення, встановлені п. 3.1.15 Колективного договору на 2014-2015 роки, укладеного між відокремленим структурним підрозділом «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська». Зауважує, що дія Колективного договору була продовжена у 201, 1018, 2019, 2020 та 2021 році і до укладення Колективного договору АТ «Укрзалізниця». Пунктом 3.1.15 Колективного договору встановлено, що при кожному наданні працівникам щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини (у випадку поділу відпустки на частини), незалежно від періоду її надання, виплачувати за письмовою згодою матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 40% тарифної ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги. Оскільки, відповідач безпідставно недоплачує суму матеріальної допомоги, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх трудових прав.
Ухвалою суду від 08.08.2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 47).
Не погоджуючись з пред'явленими вимогами, 27.08.2025 представником відповідача АТ «Українська залізниця» - Григоріва О.Ю. подано відзив на позов, в якому вона заперечувала проти задоволення позовних вимог, не визнаючи їх, посилаючись на те, що відповідно до вимог п. 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774 від 06.12.2016 року встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності Законом не застосовується, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати працівників як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 грн. Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону №1774 встановлено, що з 01.01.2017 року мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів. З огляду на відсутність факту визнання недійсними п.п. 3, 5 розділу ІІ Закону №1774, імперативна норма закону щодо незастосування з 01.01.2017 року у колективних договорах розрахункової величини у вигляді мінімальної заробітної плати має виконуватися в повному обсязі всіма без винятку суб'єктами на території України. На виконання вимог Закону та приведення у відповідність умов Колективного договору до вимог законодавства відповідач спільною постановою керівництва та первинної профспілкової організації структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» № ВЧДЕ-2/635 від 14.04.2017 року постановили, що на виконання п.п. 3, 5 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774 від 06.12.2016 року застосовувати з 01.04.2017 року у діючому колективному договорі замість величини «мінімальна заробітна плата» розрахункову величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб», встановлених законом. За таких умов, винесення спільного рішення між сторонами колективного договору у формі постанови та приведення розрахунку суми матеріальної допомоги у розмірі 40% від суми посадового окладу, а так само, застосування розрахункової величини у розмірі, визначеному Законом №1774, спрямовано на приведення правовідносин сторін до вимог чинного законодавства внаслідок чого посилання позивача на недійсність умов трудового договору та звуженні його конституційних прав є необґрунтованими. начальника ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Хаткового С.С. та голови первинної профспілкової організації ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Коровайнюк Н.О. № ВЧДЕ-2/635 від 14.04.2017 року
Крім того, представник відповідача зазначає, що позивачем пропущений строк позовної давності, який відповідно до ст. 233 КЗпП встановлено тримісячний строк для звернення з позовною заявою до суду про вирішення трудового спору з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Однак, позивач звернувся до суду у травні 2025 року з позовною заявою до АТ «Українська залізниця» про стягнення недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення, яка, мала бути виплачена разом з наданням відпустки у 2017-2021 роках. Відповідно тримісячний строк, протягом якого працівник міг звернутися до суду сплинув. У зв'язку із викладеним представник відповідача подав заяву про застосування строку позовної давності. У зв'язку з вищевикладеним, просила у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористалися, подали заяви, кожен окремо, про розгляд справи за їх відсутності.
Позивач та її представник позовні вимоги підтримали повному обсязі та просили суд задовольнити їх.
Представник відповідача просила дослідити матеріали справи.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 05.01.2006 року працює на підприємстві відповідача у структурному підрозділі «Експлуатаційне депо Батуринська» Регіональної філії «Придніпровська залізниця». 16.10.2021 року переведена оглядачем вагонів 5 розряду пункту технічного обслуговування вагонів станції Кривий Ріг. З 11.11.2024 року продовжила дію трудового договору у Криворізькому регіональному відділі організації роботи станцій виробничого штату виробничого підрозділу «Служба роботи станцій» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» (а.с. 14-15).
У період з 2017 по 2021 позивач перебувала у щорічній відпустці та їй була нарахована та виплачена допомога на оздоровлення: з 22.10.2017 по 21.11.2017 року в розмірі 2 105, 00 грн., з 26.06.2018 по 27.07.2018 року в розмірі 2 202, 50 грн., з 23.12.2019 по 25.01.2020 року в розмірі 2 508, 75 грн., з 20.06.2020 по 21.07.2020 року в розмірі 2 627, 50 грн., з 18.11.2021 по 18.12.2021 року в розмірі 4540, 00 грн., що підтверджується розрахунковими листами за 2017-2021 (а.с. 18-20).
Звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача недоплаченої суми матеріальної допомоги на оздоровлення, позивач посилається на те, що відповідачем були порушені умови Колективного договору щодо виплати працівнику матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому п.3.1.15 Колективного договору.
Надаючи оцінку таким доводам позивача та його представника та перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Згідно ст. 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Відповідно до ст. 13 КЗпП України та статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміст колективного договору визначається сторонами.
Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов'язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.
Згідно ст. 18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов'язковими для роботодавця та працівника.
Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Пунктом 3.1.15 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом на 2014-2015 роки, укладеного між ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська», в особі начальника Хаткового С.С., та головою первинної профспілкової організації ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Коровайнюк Н.О., схваленого конференцією трудового колективу 25.03.2014 року, встановлено, що при кожному наданні працівникам щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини (у випадку поділу відпустки на частини), незалежно від періоду її надання, виплачувати за письмовою згодою матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 40% тарифної ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги (а.с. 21-24).
Спільною постановою начальника ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» ОСОБА_2 та голови первинної профспілкової організації ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Коровайнюк Н.О. №ВЧДЕ-2/335 від 20.01.2017 року продовжено дію діючого колективного договору між СП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» і ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» у 2017 році до укладання колективного договору АТ «Укрзалізниця» (а.с. 24).
Відповідно до спільної постанови начальника ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» ОСОБА_2 та голови первинної профспілкової організації ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Коровайнюк Н.О. № ВЧДЕ-2/635 від 14.04.2017 року, постановлено застосовувати з 01.04.2017 року у чинному колективному договорі СП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» замість величини «мінімальна заробітна плата» розрахункову величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом» (а.с. 25).
Спільною постановою начальника СП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» ОСОБА_2 та голови первинної профспілкової організації ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Коровайнюк Н.О. № ВЧДЕ-2/1544 від 31.01.2018 року продовжено дію чинного колективного договору з СП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» у 2018 році до укладання колективного договору АТ «Укрзалізниця» (а.с. 26).
Спільною постановою начальника СП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» ОСОБА_2 та голови первинної профспілкової організації ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Коровайнюк Н.О. №209/ВЧДЕ-2 від 23.01.2019 року продовжено дію чинного колективного договору з СП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» у 2019 році до укладання колективного договору АТ «Укрзалізниця» (а.с. 27).
Спільною постановою начальника СП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» ОСОБА_2 та голови первинної профспілкової організації ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Коровайнюк Н.О. №348/ВЧДЕ від 23.01.2020 року продовжено дію чинного колективного договору з СП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» у 2020 році до укладання колективного договору АТ «Укрзалізниця» (а.с. 28).
Спільною постановою начальника СП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» ОСОБА_2 та голови первинної профспілкової організації ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Коровайнюк Н.О. №ВЧДЕ-2/83 від 16.01.2021 року внесено зміни до колективного договору, а саме п. 8 продовжено дію колективного договору експлуатаційного вагонного депо Батуринська із внесеними змінами на 2021 рік до укладання колективного договору АТ «Укрзалізниця» (а.с. 29).
Відповідно до спільної постанови начальника СП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Гуляєва С.П. та голови первинної профспілкової організації ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Коровайнюк Н.О. № ВЧДЕ-2/821 від 15.06.2021 року, постановлено внести зміни до колективного договору СП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська», а саме: пункт 3.1.15 викласти в новій редакції: «При наданні працівникам щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини (у випадках поділу відпустки на частини), незалежно від періоду її надання, виплачувати один раз на рік згідно з положенням, за письмовою заявою працівника, матеріальну допомогу на оздоровлення виплачується в розмірі 50 відсотків тарифної ставки чи посадового окладу за посадою, котру обіймає працівник, встановленого штатним розписом на дату подання заяви, але не менше двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законодавством України на 01 січня (податкового) звітного року» (а.с. 30).
Пунктом 1.4. Колективного договору визначено, що зміни і доповнення до колективного договору, що не погіршують соціального та економічного становища працівників відокремленого структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» вносяться протягом строку його дії до узгоджувальної комісії і при погодженні сторін затверджуються на спільному засіданні адміністрації і профспілкового комітету, а всі інші - на конференції трудового колективу.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», тобто на момент прийняття спільної постанови начальника ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» ОСОБА_2 та голови первинної профспілкової організації ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Коровайнюк Н.О. № ВЧДЕ-2/635 від 20.01.2017 року, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3 200,00 грн.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2017 року був встановлений на рівні 1 600,00 грн., з 01 травня 2017 року - 1 684,00 грн., з 01 грудня 2017 року - 1 762,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2 000,00 грн., 2 105,00 грн., 2 202,50 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3 200,00 грн.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2018 року був встановлений на рівні 1 762,00 грн., з 01 липня 2018 року - 1 841,00 грн., з 01 грудня 2018 року - 1 921,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2202,50 грн., 2 301,25 грн. та 2 401,25 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3 723,00 грн.
Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік» встановлений прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2019 року був встановлений на рівні 1 921,00 грн., з 01 липня 2019 року - 2 007,00 грн., з 01 грудня - 2 102,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2 401,25 грн., 2 508,75 грн. та 2 627,50 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 4 173,00 грн.
Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2020 року був встановлений на рівні 2 102,00 грн., з 01 липня 2020 року - 2 197,00 грн., з 01 грудня 2020 року - 2 270,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2 627,50 грн., 2 746,25 грн. та 2 837,50 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні з 01 січня 2020 року була встановлена на рівні 4 723,00 грн., з 01 вересня 2020 року - 5 000,00 грн.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2021 року був встановлений на рівні 2 270,00 грн., з 01 липня 2021 року - 2 379,00 грн., з 01 грудня 2021 року - 2 481 грн., тому два прожиткових мінімуми для працездатних осіб, встановлених законом, становив 4 540,00 грн., 4 758,00 грн. та 4 962,00 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні з 01 січня 2021 року була встановлена на рівні 6 000,00 грн., з 01 грудня 2021 року - 6 500,00 грн.
Таким чином, прийняття 20.01.2017 року спільної постанови начальника ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Хаткового С.С. та голови первинної профспілкової організації ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Коровайнюк Н.О. № ВЧДЕ-2/635 від 14.04.2017 року про застосовування з 01.04.2017 року замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом» є діями, що погіршували становище працівників порівняно із законодавством та вказана постанова повинна була прийматися не за погодженням сторін на спільному засіданні керівництва ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» та голови первинної профспілкової організації ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська», а на конференції трудового колективу, оскільки на момент прийняття вказаної постанови, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3 200,00 грн., отже вказана сума є більшою за 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, така різниця між вказаними величинами має місце і в наступних роках, тому суд уважає, що при визначенні позивачу розміру матеріальної допомоги на оздоровлення підлягає застосуванню не спільна постанова начальника ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Хаткового С.С. та голови первинної профспілкової організації ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Коровайнюк Н.О. № ВЧДЕ-2/635 від 14.04.2017 року, яка погіршує становище працівників, а п. 3.1.15. Колективного договору.
Відповідно до ст. 9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
Стаття 9 КЗпП не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством. Вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагають судової процедури визнання їх недійсними.
Також, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач попереджав позивача про погіршення існуючих умов оплати праці.
Суд уважає, що прийняття Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів України» № 1774-VІІІ від 06.12.2016 року не створює юридичних наслідків щодо застосування п.3.1.15. Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом на 2014-2015 роки, укладеного між ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська», в особі начальника Хаткового С.С., та головою первинної профспілкової організації ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Коровайнюк Н.О., схваленого конференцією трудового колективу 25.03.2014 року, в частині виплати допомоги на оздоровлення, оскільки питання виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обставини, за яких вона виплачується, а також кому саме вона може бути виплачена першочергово, визначається, в даному випадку, колективним договором, п. 3.1.15 якого визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги, а прийнята спільна постанова начальника ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Хаткового С.С. та голови первинної профспілкової організації ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Коровайнюк Н.О. № ВЧДЕ-2/635 від 14.04.2017 року про застосовування з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом», та у подальшому спільної постанови начальника СП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Гуляєва С.П. та голови первинної профспілкової організації ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Коровайнюк Н.О. № ВЧДЕ-2/821 від 15.06.2021 року про застосування замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «50 відсотків тарифної ставки чи посадового окладу за посадою, котру обіймає працівник, встановленого штатним розписом на дату подання заяви, але не менше двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законодавством України на 01 січня (податкового) звітного року», прийняті з порушенням вимог Колективного договору, отже не підлягають застосуванню при визначенні розміру матеріальної допомоги на оздоровлення.
На підставі викладеного вище, приймаючи до уваги положення п. 3.1.15 Колективного договору, суд уважає за необхідне при визначенні розміру недоплаченої частини матеріальної допомоги виходити з розміру мінімальної заробітної плати по Україні, встановленої за 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік, тому приходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог та з стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача недоплаченої матеріальної допомоги в розмірі 7835,25 грн., що складається з: 1095,00 гривень недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2017 рік (3 200,00 грн. - 2105,00 грн.); 1520,50 гривень недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2018 рік (3 723,00 грн. - 2202,50 грн.); 1664,25 гривень недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2019 рік (4 173,00 грн. - 2508,75 грн.); 2095,50 гривень недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2020 рік (4723,000 грн. - 2627,50 грн.); 1460,00 гривень недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2021 рік (6 000,00 грн. - 4540,00 грн.).
В частині вимоги представника відповідача щодо застосування строку позовної давності до вимог про стягнення належних виплат суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці», в структуру заробітної плати входять: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» допомога на оздоровлення є додатковою заробітною платою і позовна давність до вимог про її стягнення не застосовується.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії статті 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законом України «Про оплату праці», а позивач знаходиться з відповідачем в трудових відносинах та не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
Суд, аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно зі ст.141 ЦПК України, суд враховує звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», та характер позовної вимоги, яка є майновою. У зв'язку з цим суд уважає за необхідне судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп. стягнути з відповідача дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 1, 4, 5 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
01.05.2025 року між адвокатом Борисенко А.В. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги № 01/05/02. Цього ж дня, сторонами договору підписано Акт № 1 про надання правової допомоги, відповідно до якого, на виконання п.3.1. 3.6, 3.7 Договору про надання правової допомоги № 01/05/02 від 01.05.2025 року, адвокатом надано наступну правову допомогу на загальну вартість 2500,00 грн.: усна консультація позивача щодо підстав для звернення до суду із даною позовною заявою, правовий аналіз, наданих позивачем документів - 500,00 грн., складання позовної заяви (підготовка правової позиції, аналіз судової практики), ксерокопіювання позовної заяви та доданих до неї документів у кількості відповідно до кількості сторін, подання позовної заяви до суду - 2000 грн. (а.с.35-39).
Відповідно до квитанції №3333453 від 01.05.2025 року позивачем ОСОБА_1 за оплату послуг адвоката було сплачено адвокату Борисенко А.В. 2500 грн. (а.с. 40).
Враховуючи викладене, суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Проаналізувавши матеріали справи та наведений детальний опис наданих позивачу адвокатом Борисенко А.В. послуг, вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу правову допомогу при розгляді справи в суді, суд враховує вимоги, з якими позивач звернувся до суду; складність справи; вартість послуг адвоката у справі, визначених в розмірі 2 500,00 грн., розумності їхнього розміру, необхідність таких витрат для даної справи, часу витраченого адвокатом на надання правової допомоги, та уважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2500, 00 грн. витрат на правничу допомогу, що відповідає критерію реальності наданих адвокатом послуг.
Керуючись ст. ст. 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Борисенко Альони Вікторівни до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 7835 (сім тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн. 25 коп., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 2500,00 (дві тисячі п'ятсот гривень) грн. 00 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» у дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місяця проживання: АДРЕСА_1 .
Представник позивача: адвокат Борисенко Альона Вікторівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3627, видане Радою адвокатів Дніпропетровської області, адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження за адресою: вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ.
Суддя В.О. Лебеженко