Справа № 211/4549/25
Провадження № 2-о/211/110/25
іменем України
26 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Лебеженка В.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Строганової Е.О.,
заявника ОСОБА_1 ,
представника заінтересованої особи Милки Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку окремого провадження, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області в особі відділу №9 у місті Кривому Розі про встановлення факту постійного проживання на території України,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року.
В обґрунтування пред'явлених вимог зазначив, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області. На території м. Кривого Рогу він постійно мешкав та працював на різних підприємствах. З часу свого народження він був зареєстрований в житловому будинку своїх батьків за адресою: АДРЕСА_1 . 17.10.1980 року він знявся з реєстраційного обліку та зареєструвався за адресою: АДРЕСА_2 . Оскільки після розпаду радянського союзу він не отримував паспорт громадянина України, зараз він не може отримати пенсію та скористатися всіма іншими благами. У зв'язку із потребою в оформленні паспорта громадянина України, заявник звернувся до Головного управління ДМС України у Дніпропетровські області, але отримав відмову з вказівкою звернутись із вищезазначеною заявою до суду. Заявник позбавлений прав громадянина України та, наразі, вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів, шляхом встановлення факту проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Ухвалою суду від 12.11.2025 року заяву прийнято до розгляду з відкриттям окремого провадження по справі (а.с. 21).
Заявник у судовому засіданні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх.
Представник заінтересованої особи при ухваленні рішення покладалася на розсуд суду.
Суд, вислухавши думки учасників справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши та оцінивши наявні у справі письмові докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, встановивши фактичні обставини справи, дійшов до такого висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Кривому Розі Дніпропетровської області народився ОСОБА_1 . Батьками у свідоцтві про народження зазначені батько - ОСОБА_2 , національність - українець, мати - ОСОБА_3 , національність українка, що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого 01.02.1966 року Дзержинським райбюро ЗАЦС м. Кривий Ріг (а.с.13).
ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Кривому Розі Дніпропетровської області народилася сестра заявника - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , виданого 06.08.1958 року Дзержинським райбюро ЗАЦС м. Кривий Ріг (а.с.13).
24 лютого 1990 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим 24.02.1990 року Дзержинським відділом ЗАЦС м. Кривий Ріг (а.с. 12).
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 06.06.1986 року Саксаганським ЗАЦС м. Кривий Ріг, запис №1953 (а.с. 11).
ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 06.08.2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області, запис №18 (а.с. 10).
Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_6 від 19.06.1995 року, ОСОБА_1 з 01.09.1974 по 07.06.1978 року навчався у міському ПТУ №27 м. Кривого Рогу. З 13.06.1978 по 13.20.1978 року працював на шахті Саксагань підземним машиністом електровозу 4 розряду. З 14.11.1978 по 16.11.1980 (служба у Радянській армії). З 15.11.1982 по 31.12.1989 року працював на шахті Саксагань підземним машиністом електровозу 4 розряду. З 04.04.1990 по 02.03.1992 року працював монтажником сталевих та залізобетонних конструкцій. З 12.08.1992 по 16.08.1993 року працював в ливарному цеху вагранником 3 розряду в Арматурно-механічному заводі НПО «Будіндустрія». З 13.03.1981 по 28.09.1981 року слюсарем з ремонту гірничого обладнання на поверхні кар'єру 4 розряду в Дніпровському гірничо-збагачувальному комбінаті ім. 50-річчя СРСР. З 12.10.1981 по 05.03.1982 року працював прохідником на підземних роботах з повним робочим днем під землею на комбінаті «Кривбас Шахтопроходка». З 02.02.1994 по 11.02.1995 року працював на ділянці №1 монтажником 3 розряду з ремонт металургійного обладнання. З 08.06.1995 по 31.10.1995 року працював монтажником сталевих та залізобетонних конструкцій в кооперативі «Монтажник» з капітального та поточного ремонту основних фондів комбінату з побутового обслуговування населення (а.с.8-9).
Довідкою №498, складеною 07.04.2025 року головою квартального (вуличного) комітету №19 м. Кривий Ріг С. Шкурко, підтверджується, що ОСОБА_1 з 23.07.1958 по 17.11.1980 року мешкав за адресою: АДРЕСА_1 з батьками - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . На теперішній час мешкає з 2023 року разом з сестрою - ОСОБА_6 (а.с. 7).
Листом Головного управління ДМС України у Дніпропетровські області від 26.02.2025 року ОСОБА_1 відмовлено в оформленні паспорта громадянина України та рекомендовано звернутися до суду.
Суд, надаючи оцінку доводам заявника та перевіряючи обґрунтованість заявлених ним вимог, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. У п.5 ч.2 вказаної норми передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень, щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цивільних справ встановлені цим розділом.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; установлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про громадянство» особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законом передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться і факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.
Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.
Крім того, юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).
Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ЦПК України та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Вирішуючи питання встановлення належності до громадянства України, слід керуватися, крім Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року, також Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», яким затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок).
Відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» і Порядку заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження заявника на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.
Доказування - це діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів. Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи.
Відповідно до п. 7 Порядку громадяни колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України.
У таких випадках одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року.
Пунктом 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особидо 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Згідно із п. 10 Порядку для встановлення належності до громадянства України особа, яка станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію свідоцтва про народження; в) один із таких документів: довідку, що підтверджує факт постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України станом на 24 серпня 1991 року або факт її проживання в неповнолітньому віці в Україні станом на 13 листопада 1991 року; довідку, що підтверджує факт постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника, з якими особа в неповнолітньому віці постійно проживала, або факт їх проживання в Україні станом на 13 листопада 1991 року; документ, що підтверджує факт перебування особи в неповнолітньому віці на вихованні у державному дитячому закладі України станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року; копії паспортів батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника-громадян колишнього СРСР з відміткою про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або факт їх проживання в України станом на 13 листопада 1991 року. У разі відсутності у батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про те, що станом на 24 серпня 1991 року або на 13листопада 1991 року ця особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР і відповідно постійно проживала на території України (за наявності документів, що підтверджує зазначений факт); судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні станом на 13 листопада 1991 року; судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого законного представника, з яким особа в неповнолітньому і постійно проживала на території України, або факту їх проживання в Україні станом на листопада 1991 року.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 року, суд повинен навести в рішенні докази в підтвердження висновку про обставини, що мають значення для вирішення справи, а при задоволенні заяви чітко викласти встановлений факт. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, дійшов висновку про необхідність задоволення вимог із встановленням факту постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує ч. 7 ст. 294 ЦПК України, у зв'язку з цим понесені заявником витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 13, 19, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 263-265, 267, 268, 273, 293, 294, 315-319, 351-352, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області в особі відділу №9 у місті Кривому Розі про встановлення факту постійного проживання на території України - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Судові витрати по справі покласти на заявника.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області в особі відділу №9 у місті Кривому Розі, код ЄДРПОУ 37806243, адреса: вул. Л. Бородича, буд. 3, м. Кривий Ріг Дніпропетровська область.
Повний текст рішення складений та проголошений 01.12.2025 року о 14 год. 00 хв.
Суддя В.О. Лебеженко