Справа № 944/5518/25
Провадження №3/944/2981/25
01.12.2025 рокум.Яворів
Суддя Яворівського районного суду Львівської області Білецька М.О., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №227000 від 03.10.2025, ОСОБА_1 08 вересня 2025 року о 23 год 00 хв., перебуваючи за місцем проживання, вчинила домашнє насильство фізичного характеру відносно свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 , а саме нанесла удар кулаком руки в область обличчя, чим завдала шкоду фізичному здоров'ю останнього. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що дійсно 08.09.2025 між нею та її колишнім чоловіком ОСОБА_2 , з яким вони проживають як сім'я, відбулася сварка на грунті ревнощів, під час якої жодних тілесних ушкоджень чоловіку на завдавала. Зазначила, що чоловік після сварки забрав дитину та поїхав. Поліція в цей час на місце не виїжджала. Крім цього, додала, що чоловік часто застосовує щодо неї фізичне насильство.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 зазначила, що вночі з 08.09.2025 на 09.09.2025, близько 2 години, їй подзвонила дочка ОСОБА_1 , яка плакала та повідомила, що ОСОБА_2 забрав дитину та повіз до своїх родичів. Вона приїхала до дочки та була з нею до ранку. Дочка їй сказала, що через ревнощі чоловіка виникла сварка, в ході якої він розбив вазон. При цьому, фізичного насильства ніхто нікому не завдавав.
Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи судом.
Заслухавши ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, суддя дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням судді при розгляді справи про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа), розглядаючи та вирішуючи справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Частиною 1 ст.173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Так, Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Відповідно до п.3 ч.1 Розділу І Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 17 ч. 1 Розділу І Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
З письмових пояснень ОСОБА_1 від 14 вересня 2025 року вбачається, що 08 вересня 2025 року, близько 01:00 год, між нею та її колишнім чоловіком ОСОБА_4 виник конфлікт, в ході якого вона жодних тілесних ушкоджень чоловіку не завдавала. ОСОБА_2 був в емоційному стані. На даний чаc вони помирились.
З письмових пояснень потерпілого ОСОБА_2 від 14.09.2025 вбачається, що 08 вересня 2025 року, близько 01.00 год., виник конфлікт з колишньою дружиною ОСОБА_1 . Конфлік виник в ході побутових проблем. В ході конфлікту тілесних ушкоджень колишня дружина йому не наносила. Виклик на 102 здійснив в стані злості та емоційного збудження. Між ними виникла шарпанина, проте ніяких ударів йому ніхто не завдавав.
Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 23.09.2025 вбачається, що потерпілий ОСОБА_2 не пройшов судово-медичну експертизу та відмовився від надання показань у кримінальному провадженні, відповідно відсутній причинно-наслідковий механізм та наявність інформації щодо отримання останнім тілесних ушкоджень.
За наведених обставин, враховуючи те, що дії вчинені ОСОБА_1 в межах побутового конфлікту з ОСОБА_2 не досягли межі, яка б вказувала на вчинення нею виду насильства, який визначений у диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а побутовий конфлікт, який міг статися між ними, не охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП та не є об'єктивною стороною вказаного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що в свою чергу вказує на відсутність складу адміністративного правопорушення.
Окрім цього, протокол про адміністративне правопорушення не узгоджується з іншими матеріалами в справі, так згідно протоколу ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство фізичного характеру відносно свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 , а саме нанесла удар кулаком руки в область обличчя, чим завдала шкоду фізичному здоров'ю останнього, однак це суперечить письмовим поясненням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Згідно письмових пояснень потерпілого ОСОБА_2 вбачається, що під час конфлікту з колишньою дружиною жодних тілесних ушкодень йому завдано не було.
За таких обставин, встановлюючи наявність чи відсутність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, даючи оцінку фактичним даним, які наявні в матеріалах справи та дослідженим в судовому засіданні обставинам справи, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки в даному випадку мав місце сімейний конфлікт.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні беззаперечні та достатні докази того, що ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство відносно ОСОБА_2 та ця обставина в ході розгляду справи не підтверджена.
Частиною 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 слід закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 283, 284 КУпАП, суд,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня винесення.
Суддя М.О. Білецька