Справа № 466/9648/25
Провадження № 3/466/3193/25
26 листопада 2025 року м. Львів
Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Зима І.Є., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, працездатного, не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№478433 від 09.10.2025 року, 08.10.2025року, о 15 год 51 хв, в м. Львові, по вул. Зелена-Липова Алея, ОСОБА_1 , керуючи т/з BMW 318D, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи учасником ДТП залишив місце події та не повідомив працівників поліції про вказану ДТП. Відтак, ОСОБА_1 порушив вимоги правил дорожнього руху п.2.10.а, за що передбачено відповідальність за ст.124 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні даного правопорушення не визнав. Пояснив, що того дня їхав в машині з другом. Вони спілкувались та в машині гучно лунала музика. Як згодом йому стало відомо, він випадково зачепив інший транспортний засіб. Проте, самого зіткнення він не відчув, в салоні автомобіля не було чути удару. Окрім того пояснив, що коли до нього зателефонували працівники поліції, то одразу приїхав до відділу поліції. Також зауважив, що на його автомобілі була лише маленька подряпина, яку неозброєним оком навіть не помітиш. Наміру залишати місця ДТП не мав.
Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що їхав в потоці машин, був корок, і коли автомобіль під керуванням ОСОБА_1 зачепив його автомобіль, то вийшов з машини, подивитись чи сильна потертість, та намагався подати знак ОСОБА_1 , щоб той зупинився. ОСОБА_2 зазначає, що не виключає можливості того, що ОСОБА_1 не помітив зіткнення, оскільки усі машини були в потоці в корку, і можливо дійсно удару можна було не відчути.
Згідно з п. 1.5. Постанови Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» (далі Постанова), дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до п.п. а)-в), д)-є) п. 2.10. Постанови, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських; вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди; до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Так, ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 122-4 КУпАП передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, виражається у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні, а суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або евентуального (непрямого) умислу.
Відповідно до вимог ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Підстави сумніватися у твердженнях ОСОБА_1 в тому, що він не звернув увагу на те, що здійснив зіткнення з автомобілем потерпілого (не помітив цього зіткнення) у суду відсутні, оскільки доказів на спростування доводів останнього суду не надано. Окрім цього, судом враховано і пояснення потерпілого ОСОБА_2 , який не заперечив того факту, що ОСОБА_1 міг дійсно не помітити зіткнення, так як пошкодження на його авто незначні.
Аналізуючи та оцінюючи усі надані зазначені докази, суд вважає, що вина ОСОБА_1 вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, не доведена належними, допустимими та достатніми доказами, виходячи з такого.
Протокол про адміністративне правопорушення та наявні у справі матеріали не містять відомостей, які би вказували на наявність умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, а саме про те, що ОСОБА_1 усвідомлював те, що він є учасником дорожньо-транспортної пригоди та пошкодив транспортний засіб, після чого умисно (задля уникнення відповідальності) покинув місце ДТП. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 умисно залишив місце пригоди.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.
Таким чином наявні підстави вважати, що в діях ОСОБА_1 відсутній прямий умисел на залишення місця транспортної пригоди з умислом навмисного уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, а відтак в його діях відсутня суб'єктивна сторона правопорушення, яка має утворювати його склад у сукупності з іншими обставинами.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчинення нових правопорушень.
Згідно зі ст. 33 КУпАП, суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність судом не встановлені.
З огляду на вищевикладене, враховуючи характер вчиненого порушення, особу правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, суд вважає, провадження про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.122-4 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 40-1, ст. 122-4, 221, 247, 268, 276, 279, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.122-4 КУпАП - закрити на підставі ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя І. Є. Зима